30 липня 2025 року
м. Київ
справа № 522/3803/22
провадження № 61-13253св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2023 року у складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 29 липня 2024 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Назарової В. М., Лозко Ю. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк, банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання договору іпотеки недійсним, скасування записів про державну реєстрацію права власності та відновлення запису про державну реєстрацію, визнання права іпотеки.
Позов обґрунтовано тим, що 21 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - ЗАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 800003208, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 306 400,00 дол. США.
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредиту, 21 лютого 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 800003208-И, за умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку банку чотирикімнатну квартиру, загальною площею 214,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2012 року у справі № 2-4652/11 (за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на сторона позивачки - ОСОБА_5 , про визнання недійсним пункту кредитного договору та зарахування сплачених коштів у рахунок погашення заборгованості зі сплати кредиту, за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, про стягнення заборгованості за договором кредиту) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено.
Стягнено солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 800003208 у сумі 2 462 576,91 грн, з яких заборгованість за кредитом - 2 297 424,14 грн; заборгованість зі сплати відсотків - 130 187,85 грн; пеня - 34 965,42 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2017 року у справі № 522/13021/16-ц (за позовом ОСОБА_6 до ПАТ «Альфа-Банк» про припинення зобов'язань за кредитним та іпотечними договорами), позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано зобов'язання за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 800003208, який був укладений між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 припиненими.
Припинено іпотеку за іпотечним договором від 21 лютого 2008 року, який був укладений між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк», та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А. Е. (далі - приватний нотаріус Чапський А. Е.) за реєстровим № 321.
Зазначено, що рішення є підставою, після набрання ним законної сили, для внесення відомостей про припинення іпотеки за іпотечним договором від 21 лютого 2008 року, який був укладений між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк», та ОСОБА_3 , та посвідчений приватним нотаріусом Чапським А. Е. за реєстровим № 321, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, шляхом припинення іпотеки та скасування запису про іпотеку, номер запису про іпотеку: 2830803, підстава виникнення іпотеки: іпотечний договір, серія та номер 321, виданий 21 лютого 2008 року, видавник: приватний нотаріус Чапський А. Е.; скасування заборони на відчуження нерухомого майна, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , що була накладена приватним нотаріусом Чапським А. Е., в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у зв'язку з укладенням іпотечного договору від 21 лютого 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 , та посвідчений приватним нотаріусом Чапським А. Е. за реєстровим № 321; вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
03 липня 2018 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 03 липня 2018 року здійснила відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , яка передала зазначену квартиру в іпотеку ОСОБА_7 .
Постановою Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 522/13021/16-ц касаційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» задоволено.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 .
30 липня 2021 року ОСОБА_2 відчужила спірну квартиру на користь
ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 06 квітня 2017 року та постанова Апеляційного суду Одеської області
від 21 грудня 2017 року у справі № 522/13021/16-ц, якими було припинено право іпотеки щодо спірної квартири, скасовані судом касаційної інстанції, а отже, не породжують жодних правових наслідків, позивач просив суд:
визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О. (далі - приватний нотаріус Тиквенко М. О.), зареєстрований у реєстрі за № 748, на підставі якого ОСОБА_3 відчужила квартиру, загальною площею 214,5 кв. м, житловою площею 122,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним договір іпотеки від 04 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І. В. (далі - приватний нотаріус Горда І. В.), зареєстрований у реєстрі за № 987, на підставі якого ОСОБА_2 передала в іпотеку квартиру, загальною площею 214,5 кв. м, житловою площею 122,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30 липня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л. І. (далі - приватний нотаріус Криворотенко Л. І.), зареєстрований у реєстрі за № 840, на підставі якого ОСОБА_2 відчужила квартиру, загальною площею 214,5 кв. м, житловою площею 122,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасувати записи про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:
номер запису про право власності: 26873279; дата, час державної реєстрації: 03 липня 2018 року 15:23:52, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41877934 від 03 липня 2018 року 15:40:40, приватний нотаріус Тиквенко М. О.;
номер запису про право власності: 43250031; дата, час державної реєстрації: 30 липня 2021 року 12:55:49, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59573973 від 30 липня 2021 року 13:00:48, приватний нотаріус Криворотенко Л. І.
номер запису про право власності: 26891639; дата, час державної реєстрації: 04 липня 2018 року 15:38:16, вчинений на пiдставi рiшення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41898131 від 04 липня 2018 року 15:39:18, приватний нотаріус Горда І. В.
Відновити запис про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису: 2830803; дата, час державної реєстрації: 21 лютого 2008 року 18:07:47) шляхом скасування запису про припинення іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (дата, час державної реєстрації: 02 березня 2018 року 16:11:52).
Відновити запис про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису: 2830723; дата, час державної реєстрації: 21 лютого 2008 року 18:04:36) шляхом скасування запису про припинення обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: (дата, час державної реєстрації: 02.03.2018 16:03:04).
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:
рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41877934 від 03 липня 2018 року 15:40:40, приватний нотаріус Тиквенко М. О.;
рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59573973 від 30 липня 2021 року 13:00:48, приватний нотаріус Криворотенко Л. І.;
рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41898131 від 04 липня 2018 року 15:39:18, приватний нотаріус Горда І. В.
Відновити запис про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витребувати, визнати право власності), на квартиру, загальною площею 214,5 кв. м, житловою площею 122,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 .
Визнати право іпотеки АТ «Альфа-Банк» на нерухоме майно, а самеквартиру, загальною площею 214,5 кв. м, житловою площею 122,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29 липня 2024 року, у задоволенні позову АТ «Сенс Банк» відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову та заходи зустрічного забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси 12 травня 2022 року.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що вимоги позивача про визнання недійсними правочинів, скасування відповідних реєстраційних дій (скасування записів та рішень), а також поновлення записів про речові права на спірне нерухоме майно задоволенню не підлягають, оскільки не є належними способами захисту. Якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту є лише звернення з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права іпотеки, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 користується презумпцією добросовісного набувача і набула право власності на спірну квартиру, в той час, коли вона була вільна від зареєстрованих обтяжень. Звертаючись до суду з позовом, АТ «Сенс Банк» не посилалося на недобросовісність ОСОБА_1 , яка є останнім набувачем майна, відповідних доказів суду не надало.
ОСОБА_1 придбала спірну квартиру вільною від будь-яких зареєстрованих обтяжень. Згідно з пунктом 2.1. договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , продаж квартири вчинено за 3 819 156,00 грн, які ОСОБА_2 отримала до укладення договору шляхом безготівкового розрахунку через Публічне акціонерне товариство «РВС Банк» (далі - ПАТ «РВС Банк»). У пункті 1.6. цього договору, зазначено, що покупець особисто оглядав спірну квартиру. До укладення договору нотаріус перевірив відсутність обтяжень та зареєстрованих прав третіх осіб щодо предмета купівлі-продажу.
Суд першої інстанції відхилив посилання позивача на пов'язаність ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , у зв'язку з тим, що ці особи спільно володіють та керують Товариством з обмеженою відповідальністю «Флеш-Плюс» (далі - ТОВ «Флеш-Плюс») оскільки, у спірних правовідносинах правове значення мають лише обставини, які можуть давати підстави для висновку про недобросовісність останнього набувача спірного майна, а саме ОСОБА_1 .
Суд не досліджував клопотання відповідачів про пропуск позовної давності, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У жовтні 2024 року АТ «Сенс Банк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 липня 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18, від 26 січня 2021 року
у справі № 522/1528/15-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/2350/18,
від 31 липня 2019 року у справі № 712/15231/17, від 03 липня 2019 року
у справі № 369/11268/16-ц, від 26 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18,
від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 908/794/19,від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18, від 19 квітня 2023 року у справі № 726/2166/19, від 01 березня 2019 року у справі № 635/1677/17, від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Посилається на порушення судом норм процесуального права (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України), зокрема: суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги, суди не врахували, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
ОСОБА_3 вчинила дії з метою невиконання рішення суду про стягнення заборгованості за договором кредиту (справа № 2-4652/11), шляхом відчуження предмета іпотеки, незважаючи на наявність триваючого судового спору про припинення зобов'язань за кредитним та іпотечними договорами (справа № 522/13021/16-ц), за наслідками вирішення якого було підтверджено чинність зобов'язань ОСОБА_3 за договорами кредиту та іпотеки.
За таких обставин оспорювані правочини мають ознаки фраудаторності, а тому підлягають визнанню недійсними, а відповідні реєстраційні дії - скасуванню, що призведе до повернення сторін у попередній стан.
На час укладення останнього договору купівлі-продажу спірної квартири (30 липня 2021 року) тривав розгляд судової справи № 522/4466/21, за позовом
ОСОБА_2 , як нового власника предмета іпотеки, до АТ «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору іпотеки від 21 лютого 2008 року № 800003208-И припиненим, у задоволенні якого рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2021 року було відмовлено.
Крім того, у провадженні Одеського апеляційного суду перебувала справа № 522/23242/17 (за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення), яка на цей час не вирішена.
Банк неодноразово звертав увагу судів на наявність судових спорів між сторонами (справи № 522/13021/16-ц, 522/23242/17, № 522/4466/21, № 2-4652/11), у той час, коли спірне нерухоме майно відчужувалося одним власником - іншому.
За наявності численної відкритої інформації про судові конфлікти навколо спірної квартири та судові спори щодо неї, ОСОБА_1 могла проявити розумну обачність, купуючи нерухоме майно вартістю 300 000,00 дол. США (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц (провадження 14-58цс22)).
У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі від ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Мухамеджанов О. С., мотивовані тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року касаційну скаргу АТ «Сенс Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 липня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Лідовець Р. А.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року поновлено АТ «Сенс Банк» строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 29 липня 2024 року; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Сенс Банк» з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Приморського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи № 522/3803/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У січні 2025 року матеріали справи № 522/3803/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 21 лютого 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 800003208, за умовами якого банк зобов'язався надати боржнику кредит у сумі 306 400,00 доларів США, а ОСОБА_3 зобов'язалася повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування кредитом у сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
21 лютого 2008 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір № 800003208-И, згідно з умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру, що складається з чотирьох кімнат, загальною площею 214,5 кв. м, житловою площею 122.9 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У травні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом (справа № 2-4652/11) до ЗАТ «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачки - ОСОБА_5 , у якому просила визнати недійсною односторонню зміну банком процентної ставки за договором кредиту від 21 лютого 2008 року № 800003208; встановити процентну ставку в розмірі 13,8 % річних, як це було передбачено з початку дії договору, зобов'язати ЗАТ «Альфа-Банк» зарахувати кошти, переплачені ОСОБА_3 з 21 вересня 2008 року у рахунок погашення кредитних коштів з внесенням змін у графік погашення боргу за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 800003208, у якому здійснити перерахунок платежу із розрахунку 13,8 % річних.
У серпні 2009 року ЗАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_3 ,
ОСОБА_5 заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 2 297 424,14 грн, заборгованість зі сплати відсотків у сумі 130 187,35 грн, пеню у розмірі 34 965,42 грн, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу ЗАТ «Альфа-Банк» від свого імені предмета іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з вилученням записів про заборону на зазначений предмет іпотеки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення такого продажу, виселити ОСОБА_11 та всіх мешканців з квартири.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2012 року позовну заяву ЗАТ «Альфа-Банк» в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2012 року (справа № 2-4652/11 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено.
Стягнено солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 800003208 у сумі 2 462 576,91 грн, з яких заборгованість за кредитом - 2 297 424,14 грн; заборгованість зі сплати відсотків - 130 187,85 грн; пеня - 34 965,42 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2017 року у справі № 522/13021/16-ц (за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк» про припинення зобов'язань за кредитним та іпотечними договорами), позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано зобов'язання за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № 800003208, який був укладений між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 припиненими.
Припинено іпотеку за іпотечним договором від 21 лютого 2008 року, який був укладений між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк», та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А. Е. (далі - приватний нотаріус Чапський А. Е.) за реєстровим № 321.
Зазначено, що рішення є підставою, після набрання ним законної сили, для внесення відомостей про припинення іпотеки за іпотечним договором від 21 лютого 2008 року, який був укладений між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк», та ОСОБА_3 , та посвідчений приватним нотаріусом Чапським А. Е. за реєстровим № 321, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, шляхом припинення іпотеки та скасування запису про іпотеку, номер запису про іпотеку: 2830803, підстава виникнення іпотеки: іпотечний договір, серія та номер 321, виданий 21 лютого 2008 року, видавник: приватний нотаріус Чапський А. Е.; скасування заборони на відчуження нерухомого майна, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , що була накладена приватним нотаріусом Чапським А. Е., в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у зв'язку з укладенням іпотечного договору від 21 лютого 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 , та посвідчений приватним нотаріусом Чапським А. Е. за реєстровим № 321; вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
03 липня 2018 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тиквенко М. О., зареєстрованим у реєстрі за № 748, відчужила квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2
04 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Гордою І. В., зареєстрований у реєстрі за № 987, предметом якого була квартира, загальною площею 214,5 кв. м, житловою площею 122,9 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 522/13021/16-ц касаційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» задоволено.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 .
Із квітня 2021 року у провадженні Одеського апеляційного суду перебуває цивільна справа № 522/23424/17 за апеляційною скаргою АТ «Альфа-Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2021 року, яким у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , яка також представляє інтереси неповнолітньої ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення.
29 липня 2021 року за заявою ОСОБА_4 , посвідченою приватним нотаріусом Криворотенко Л. І. за № 824 обтяження спірної квартири іпотекою було припинено.
30 липня 2021 року ОСОБА_2 відчужила спірну квартиру на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Криворотенко Л. І., зареєстрованого у реєстрі за № 840.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Спірні правовідносини стосуються захисту прав кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який був відчужений на користь третіх осіб у період відсутності в державних реєстрах запису про обтяження майна іпотекою.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19) за конституційною скаргою ОСОБА_4 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку», та зазначено, що «іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов'язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов'язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов'язання. У разі порушення боржником свого зобов'язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов'язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов'язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, положення частини першої статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину».
Забезпечення виконання зобов'язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема в позасудовому порядку, переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 зроблено висновок, що:
виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру не впливає на чинність іпотеки. Іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;
запис про іпотеку не може бути відновлений із моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;
за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяження особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають;
у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду в разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя;
у справі з належною вимогою (зокрема, про визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек зазначених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
У пункті 7.22 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 14-44гс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, що набрало законної сили.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання недійсними правочинів, скасування відповідних реєстраційних дій (скасування записів та рішень), а також поновлення записів про речові права на спірне нерухоме майно, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, урахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 14-44гс20), дійшов обґрунтованого висновку про те, що такі вимоги банку задоволенню не підлягають, оскільки належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна.
Такий висновок судів не суперечить висновкам Верховного Суду щодо підстав визнання правочинів фраудаторними, на які містяться посилання у касаційній скарзі, оскільки ухвалені за інших фактичних обставин, встановлених судами у кожній справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права іпотеки, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 користується презумпцією добросовісного набувача і набула право власності на спірну квартиру, в той час, коли вона була вільна від зареєстрованих обтяжень. Звертаючись до суду з позовом, АТ «Сенс Банк» не посилалося на недобросовісність ОСОБА_1 , яка є останнім набувачем майна, відповідних доказів суду не надало.
Погоджуючись із таким висновком суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув уваги на те, що при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Відсутність у Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
Не звернув уваги на те, що наявність правових підстав для визнання зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним та іпотечним договорами припиненими було предметом розгляду у справі № 522/13021/16-ц, за наслідками вирішення якої встановлено, що немає підстав для припинення основного зобов'язання, та, відповідно, для припинення іпотеки.
Кредитний договір від 21 лютого 2008 року № 800003208 є дійсним та відповідає вимогам законодавства, а дії ОСОБА_3 направлені на ухилення від відповідальності за несплату кредитних коштів, що встановлено рішенням Приморського суду м. Одеси від 05 березня 2012 року у справі № 2-4652/11 про стягнення заборгованості, яке залишене без змін рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2012 року.
У апеляційній скарзі банк, зокрема, посилався на те, що спірна квартира була предметом іпотеки за договором від 21 лютого 2008 року № 800003208-И; відомості про припинення обтяження спірного нерухомого майна були вилучені з Державного реєстру іпотек на підставі судових рішень, які судом касаційної інстанції були скасовані; договір іпотеки не припинив свою дію, основне зобов'язання не виконане, заборгованість, яка була стягнута судовим рішенням не погашена, а укладення оспорюваних правочинів утруднюють реальне та ефективне виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача; на час набуття; на час укладення останнього договору купівлі-продажу спірної квартири (30 липня 2021 року) тривав розгляд судової справи № 522/4466/21 (за позовом
ОСОБА_2 , як нового власника предмета іпотеки, до АТ «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору іпотеки від 21 лютого 2008 року № 800003208-И припиненим, а також у провадженні Одеського апеляційного суду перебуває цивільна справа № 522/23424/17 (за позом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , яка також представляє інтереси неповнолітньої ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення); ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, могла перевірити зазначені обставини, які існували на час набуття нею права власності на спірне нерухоме майно.
Суд апеляційної інстанції таких доводів АТ «Сенс Банк» належно не перевірив, мотивів їх відхилення чи неврахування не навів, а тому дійшов передчасного висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог банку про визнання права іпотеки без змін.
Узагальнюючи наведене, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження,
що є підставою для скасування постанови Одеського апеляційного суду
від 29 липня 2024 року в частині вирішення позовних вимог АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», про визнання права іпотеки та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних у справі доказів, апеляційний суд не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалена апеляційним судом постанова не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду належить урахувати зазначене у цій постанові, забезпечити сторонам право на справедливий розгляд, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, оцінити всі зібрані у справі докази у їх сукупності.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. Розподіл судових витрат, у тому числі за перегляд справи судом касаційної інстанції, підлягає вирішенню тим судом, який ухвалить остаточне судове рішення.
Керуючись статтями 400, 411, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 29 липня 2024 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», про визнання права іпотеки скасувати, справу № 522/3803/22 в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець