Ухвала
Іменем України
06 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 752/3177/23
провадження № 61-9432ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Ящук Т. І., та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2025 року у складі судді: Сушко Л. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів, визнання нікчемними положення договору, стягнення грошових коштів,
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживача відмовлено.
Не погоджуючись із указаним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 13 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 червня 2025 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Ящук Т. І., відвід заявлений позивачем визнано необґрунтованим та передано справу для автоматизованого розподілу відповідно до частини першої статті 33 ЦПК України з метою визначення судді для розгляду заяви про відвід.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 червня 2025 року у складі судді: Сушко Л. П., у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Борисової О. В., суддів: Ратнікової В. М., Ящук Т. І. відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Ящук Т. І., у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Київського апеляційного суду від 13 червня 2025 року відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
ухвала Київського апеляційного суду від 13 червня 2025 року про визнання відводу необґрунтованим та передачу справи для автоматизованого розподілу відповідно до частини першої статті 33 ЦПК України з метою визначення судді для розгляду заяви про відвід, про роз'яснення якої просить заявник, не є судовим рішенням, яке підлягає виконанню у розумінні частини другої статті 271 ЦПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2025 року у складі судді: Сушко Л. П., у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Київського апеляційного суду від 16 червня 2025 року відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
ухвала Київського апеляційного суду від 16 червня 2025 року про відмову у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід колегії суддів не відноситься до судових рішень, якими спір вирішено по суті, тому вона не підлягає роз'ясненню у порядку статті 271 ЦПК України.
ОСОБА_1 21 липня 2025 року через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвали Київського апеляційного суду від 13 червня 2025 року, від 16 червня 2025 року, від 19 червня 2025 року та 24 червня 2025 року, у якій просить їх скасувати та направити справу до апеляційного суду для повторного розгляду заяви про відвід.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
згідно з ухвалою від 13 червня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О. В. суддів: Ратнікової В. М., Ящук Т. І., а також ухвалою від 16 червня 2025 року Київського апеляційного суду у складі судді Сушко Л. П., постановлених за результатами розгляду поданої 12 червня 2025 року ОСОБА_1 заяви про відвід суду, наведені скаржником факти та посилання залишені поза увагою суддів, не зазначені та не надана правова оцінка подіям, що мали місце, або їх взагалі - не було (не зазначено). У зв'язку з викладеним, з ухвалами Київського апеляційного суду від 19 та 24 червня 2025 року ОСОБА_1 не згоден та оскаржує їх в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 червня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2025 року повернуто.
У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року та ухвали Київського апеляційного суду від 24 червня 2025 року слід відмовити з таких мотивів.
За заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення (частини перша статті 271 ЦПК України).
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання (частини друга статті 271 ЦПК України).
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що «роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Апеляційний суд встановив, що ухвала Київського апеляційного суду від 13 червня 2025 року про визнання відводу необґрунтованим та передачу справи для автоматизованого розподілу з метою визначення судді для розгляду заяви про відвід та ухвала Київського апеляційного суду від 16 червня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід не підлягають примусовому виконанню, а тому відсутні підстави для їх роз'яснення.
Таким чином, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяв про роз'яснення ухвал Київського апеляційного суду від 13 червня 2025 року та від 16 червня 2025 року.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених ухвал свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів, визнання нікчемними положення договору, стягнення грошових коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков