Постанова
Іменем України
05 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 390/2379/24
провадження № 61-7389св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1 ,
боржник - ОСОБА_2 ,
державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Короб Іван Сергійович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2025 року в складі судді: Бойко І. А., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 травня 2025 року в складі колегії: Чельник О. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
Історія справи
Короткий зміст скарги
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на дії державного виконавця Подільського ВДВС у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Короба І. С., боржник - ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, що 05 грудня 2023 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області було видано дублікат виконавчого листа №390/2089/23 на виконання рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2015 року №390/1101/15 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 . Вказаний виконавчий лист перебуває на виконанні у Подільському відділі ДВС у місті Кропивницькому ПМУ МЮ (м. Одеса) ВП НОМЕР_2.
У зв'язку з тим, що зазначене рішення суду не виконувалося боржником у добровільному порядку, заборгованість зі сплати аліментів станом на 09 травня 2024 року становила 490 780,08 грн.
У серпні 2024 року у порядку примусового виконання зазначеного рішення з боржника стягнуто 355 600 грн.
У жовтні 2024 року на адресу виконавчої служби надійшла заява від боржника, якою він просив здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у зв'язку із тим, що він добровільно сплачував аліменти на її рахунок.
15 жовтня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 отримала розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, з якого убачається, що державним виконавцем було враховано сплачені боржником в період з червня 2022 року по серпень 2023 року суми, як такі, що є добровільною сплатою аліментів, а саме у червні 2022 року - 7 000 грн, у листопаді 2022 року - 86 050 грн, у грудні 2022 року - 38 682,67 грн, у січні 2023 року - 38 135,08 грн, у травні 2023 року - 10 000 грн, у червні 2023 року - 28 369 грн, у серпні 2023 року - 10 000 грн. Загалом заборгованість зі сплати аліментів була зменшена на загальну суму 218 236,75 грн. Вважала, що такі дії державного виконавця є неправомірними, а зазначені суми не могли бути ним зараховані у якості сплати заборгованості.
ОСОБА_1 заперечує факт того, що ОСОБА_2 надавав кошти на утримання дітей, оскільки усі кошти, які ним були зароблені, він витрачав виключно на себе. ОСОБА_2 не фінансував потреби дітей та родини в цілому, що змусило її неодноразово укладати кредитні договори із банківськими установами, які разом із її заробітною платою були джерелом існування її та дітей. Грошові перекази, які ОСОБА_2 здійснював на її рахунок, на підтвердження чого він надає копії дублікатів чеків, перераховувалися ним з метою здійснення обробітку земельної ділянки, яка йому належить, зокрема на придбання посівного матеріалу, добрив, кропіння від шкідників, придбання сільськогосподарської техніки, сплату земельного податку тощо. Оскільки вони проживали однією сім'єю, а боржник на той час проходив військову службу, то ці витрати здійснювалися нею за рахунок вказаних вище коштів. На підтвердження виконання свого обов'язку зі сплати аліментів боржник мав би надати докази отримання нею коштів саме в рахунок сплати аліментів у встановленому судом розмірі. В той же час у наданих ним дублікатах чеків не зазначено, що переказані ним кошти сплачуються саме у якості аліментів на утримання дітей.
ОСОБА_1 просила:
визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського ВДВС у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Короба І. С. щодо обчислення розміру заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №390/2089/23, виданого 05 грудня 2023 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області, викладений у розрахунку зі сплати аліментів станом на 30 вересня 2024 року, неправомірними;
зобов'язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів та здійснення такого перерахунку без урахування сплачених ОСОБА_2 на її рахунок сум у період з червня 2022 року по серпень 2023 року у розмірі 218 236,75 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
під час проведення розрахунку заборгованості по аліментам державним виконавцем були враховані кошти, які були сплачені ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_4 згідно вказаних квитанцій. Згідно АСВП та ЄДРСР інші боргові зобов'язання окрім аліментних у ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 відсутні;
у скарзі ОСОБА_1 зазначає, що кошти, які ОСОБА_2 сплачував їй згідно вказаних квитанцій були витрачені нею на здійснення обробітку земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , однак лише одна квитанція № 0.0.2600614164.1 від 07 листопада 2022 року, підтверджує, що з рахунку, який вказала ОСОБА_5 , як рахунок для сплати аліментів при написанні заяви державному виконавцю для зарахування аліментів ( НОМЕР_1 ) сплачувала за ОСОБА_2 земельний податок у сумі 1 608,25 грн. Дві квитанції № 0.0.2538032434.1 та № 0.0.2537976946.1 датовані від 09 травня 2022 року, тобто, до червня 2022 року - часу, коли кошти, які ОСОБА_2 сплачував на рахунок ОСОБА_4 , та які зараховані державним виконавцем як аліменти. В інших долучених квитанціях в графі призначення платежу не зазначено, що оплата здійснюється за ОСОБА_2 . У той же час ОСОБА_4 достовірно знала про існування рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів, не відмовлялася від отриманих грошових переказів, здійснених боржником та використовувала отримані кошти на власний розсуд;
щодо кредитів, які ОСОБА_4 отримувала у відповідних установах, суд зазначає, що доказів, які б підтверджували, що отримані нею кошти були витрачені на потреби дітей, відсутні, тому не приймає до уваги зазначену обставину;
оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи покладений на сторони обов'язок доказування обставин, на які вони посилаються, зважаючи на відсутність переконливих доказів, що ОСОБА_2 перераховував кошти згідно зазначених вище квитанцій не в рахунок аліментів, суд дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 травня 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2025 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц викладений правовий висновок, що відсутність інших грошових зобов'язань між стягувачем та боржником, відсутність відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником, а також неможливість зазначення призначення платежу «добровільна сплата аліментів» у таких грошових переказах в сукупності можуть свідчити про добровільне виконання боржником своїх обов'язків. У постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №648/1102/19 та від 26 травня 2021 року у справі №569/11466/20 Верховний Суд зробив висновки, що виконавець повинен враховувати кошти, сплачені боржником на користь стягувача, оскільки чинне законодавство не передбачає права та обов'язку у виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім'я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій;
судом першої інстанції не встановлено будь-яких інших боргових зобов'язань у ОСОБА_2 перед ОСОБА_4, окрім аліментних. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відхилення доводів ОСОБА_1 про те, що кошти, які ОСОБА_2 сплачував їй згідно вказаних вище квитанцій, були витрачені нею на здійснення обробітку земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , оскільки належними та допустимими доказами це не підтверджено;
судом першої інстанції правильно враховано, що ОСОБА_1 достовірно знала про існування рішення суду про стягнення на її користь аліментів з ОСОБА_2 та не відмовлялася від отриманих грошових переказів, здійснених боржником, використовуючи отримані кошти на власний розсуд. Також скаржницею не надано достовірних та належних доказів того, що саме із цих коштів, що враховані як сплата аліментів, нею сплачувався земельний податок замість боржника ОСОБА_2 та на підставі чого ОСОБА_1 здійснювала такі платежі.
Аргументи учасників справи
17 червня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала касаційну на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 травня 2025 року, в якій просила:
оскаржені судові рішення скасувати;
ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
cуди не врахували надані стягувачем квитанції на підтвердження сплати нею за боржника коштів, звернувши увагу на те, що в графі «призначення платежу» не зазначено, що оплата здійснюється саме за боржника. Суди не дослідили ці докази у сукупності із іншими доказами, зокрема із тими, що підтверджували факт спільного проживання боржника та стягувача у спірний період. Судовими рішеннями про притягнення боржника до відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо стягувачки підтверджено той факт, що у визначений період вони проживали разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Сам факт сплати за боржника коштів, про що зазначено у деяких квитанціях, у сукупності із фактом спільного проживання стягувачки та боржника, свідчить, що стягувачкою періодично виконувалися перерахування коштів за дорученням боржника. Суди не врахували, що спільне проживання однією сім'єю передбачало витрачання коштів, в тому числі і на потреби самого боржника, зокрема на продукти харчування, одяг, оплату комунальних послуг, придбання побутових засобів та засобів гігієни та тощо. Сам факт проживанням платника аліментів і їх отримувача разом не є підставою для звільнення від аліментного зобов'язання перед неповнолітніми дітьми (постанова Верховного Суду у справі № 545/96/20 від 23 червня 2022 року);
враховуючи те, що між сторонами існували і інші фінансові взаємовідносини, ніж аліментні зобов'язання, єдиним належним доказом перерахування коштів, саме в рахунок сплати аліментів на утримання дітей, було б зазначення про це у графі «призначення платежу».
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
29 липня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2025 року:
відзив Подільського ВДВС у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) повернуто;
справу призначено до судового розгляду.
25 липня 2025 року надано доступ до електронної справи адвокату ОСОБА_2 - Зайко О. Є.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 липня 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Фактичні обставини
Суди встановили, що рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2015 року у справі № 390/1101/15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/44857634) з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_5 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, стягнення проводиться з 26 травня 2015 року до повноліття ОСОБА_3 , тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_3 , потім у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття ОСОБА_6 , тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
05 грудня 2023 року Кіровоградським районним суду Кіровоградської області видано дублікат виконавчого листа № 390/2089/23.
Постановою державного виконавця Подільського ВДВС у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) від 13 грудня 2023 року відкрито виконавче провадження № 73580812 для примусового виконання виконавчого листа № 390/2089/23.
Згідно з копією свідоцтва про шлюб від 23 серпня 2024 року ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».
Відповідно до довідки Подільського ВДВС у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про розмір заборгованості зі сплати аліментів від 09 травня 2024 року №43635/30.18-26/11 розмір заборгованості по аліментах у ВП НОМЕР_2 становить 490 780,08 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів на підставі виконавчого листа № 390/2089/23 станом на вересень 2024 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментам згідно з виконавчим листом від 05 грудня 2023 року №390/2089/23 складає 4 029,63 грн. ОСОБА_2 сплачено аліменти у розмірі 355 600 грн у серпні 2024 року; 10 000 грн у серпні 2023 року; 28 369,00 грн у червні 2023 року; 10 000 року у травні 2023 року; 38115,08 грн в січні 2023 року; 38 682,67 грн у грудні 2022 року; 86 050 грн у листопаді 2022 року та 7 000 грн у червні 2022 року.
Відповідно до копій квитанцій, які містяться у матеріалах виконавчого провадження, ОСОБА_2 сплачував на рахунок ОСОБА_4 кошти згідно з такими квитанціями:
від 04 червня 2022 року № Р24А2323374046С5278- 7 000 грн, призначення платежу: переказ власних коштів;
від 05 листопада 2022 року № P24A455330805D91863 2022 у сумі 20 050грн, призначення платежу: переказ власних коштів;
від 05 листопада 2022 року № Р24А455322543D73961 у сумі 66 000 грн, призначення платежу: переказ власних коштів;
від 10 грудня 2022 року № Р24А583864438D23846 у сумі 1 507,54 грн, призначення платежу: переказ власних коштів;
від 12 грудня 2022 року № P24A592904979D13992 у сумі 5 025,13 грн, призначення платежу: переказ власних коштів;
від 16 грудня 2022 року № Р24А610125317D51034 у сумі 12 050 грн, призначення платежу: переказ власних коштів;
від 19 грудня 2022 року № Р24А621464029D87942 у сумі 10 050 грн, призначення платежу: переказ власних коштів;
від 30 грудня 2022 року № P24A666235374D38589 у сумі 10 050 грн, призначення платежу: переказ власних коштів;
від 16 січня 2023 року № 24А726672011D65777 у сумі 10 050 грн, призначення платежу: переказ власних коштів;
від 16 січня 2023 року № Р24А726695364D25643, у сумі 3 015,08 грн, призначення платежу: переказ власних коштів;
від 19 січня 2023 року № P24A738475850D40944, у сумі 25 050 грн, призначення платежу: переказ власних коштів;
від 25 травня 2023 року № Р24А1248163504D7889 у сумі 10 000 грн, призначення платежу: переказ власних коштів. Борг;
від 23 червня 2023 року № Р24А1368374196D3424 у сумі 28 114 грн, призначення платежу: переказ власних коштів борг дітям;
від 29 червня 2023 року № Р24А1388399434D0824 у сумі 255 грн, призначення платежу: переказ власних коштів;
від 10 серпня 2023 року № BASS21086149017 у сумі 10 000 грн, призначення платежу: ТСО, поповнення карти/рахунка.
Позиція Верховного Суду
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів. У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (частина перша статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (стаття 195 СК України).
Відповідно до пункту 4 розділу XVIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19)).
Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) вказано, що «… саме на виконавця покладено обов'язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 759/4666/20 (провадження № 61-19514св21), на яку посилається стягувач у касаційній скарзі, зазначено, що: «суди встановили, що боржником не надано доказів, що спірні квитанції мали призначення саме аліменти, враховуючи те, що ОСОБА_2 визнавав понесення додаткових витрат на дитину. За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про правомірність дій державного виконавця та відсутність підстав для задоволення скарги в оскарженій частині».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 333/6869/19 (провадження № 61-5678св21) зазначено, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. […] Із наданих суду копій платіжних доручень можливо встановити тільки суму грошових переказів, валюту, дату здійснення цих фінансових операцій, одержувача та платника за кожним переказом. Інші відомості роздруківки не містять. Суд першої інстанції також не встановив, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а не є добровільною участю діда у витратах на дитину чи участі в інших витратах. Боржником не надано доказів, що він сплачував аліменти».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 2-4665/2008 (провадження № 61-14579св21) зазначено, що: «надані скаржником дублікати квитанцій про добровільне перерахування коштів на картковий рахунок стягувачки без зазначення у квитанції в графі «призначення платежу» - сплата аліментів, не свідчать про виконання ним судового рішення щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів, а відтак такі не враховані державним виконавцем при складанні розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів, а дії державного виконавця не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні скарги».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 545/1241/20 (провадження № 61-11846св24) зазначено, що: «35. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 на обґрунтування доводів скарги послався на безпідставне неврахування виконавцем квитанцій про перерахунок коштів на утримання дітей, сплачених на банківську картку стягувача ОСОБА_2 та на банківську картку сина ОСОБА_1. Боржник звертав увагу суду на те, що грошові перекази були здійснені з метою виконання обов'язку з утримання дітей з частковою позначкою «аліменти». 36. Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій порушили частину третю статті 195 СК та частину восьму статті 71 Закону № 1404-VIII (див. пункт 27). 37. В порушення статей 30-35 ЦК та статті 179 СК (див. пункти 31-34) суди не врахували, що з урахуванням обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів. 38. Поряд із цим встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що ОСОБА_1 здійснив перерахування коштів по сплаті аліментів на рахунок неповнолітньої дитини ОСОБА_1. 39. Зокрема, платіжна інструкція Р24А1308628412С2960 (а.с.38) містить інформацію про переказ коштів в сумі 1100 грн з призначенням переказ власних коштів за аліменти; платіжна інструкція Р24А850295162С46516 (а.с.42) містить інформацію про переказ коштів в сумі 11200 грн з призначенням переказ власних коштів за аліменти. 40. Вказані суми (див. пункт 39) повинен був врахувати державний виконавець при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. 41. Інші платіжні інструкції (а.с.35-37, 39-41) посилання на аліменти у призначенні платежу не містять. 42. Таким чином суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права. […] 46. Проте скарга на дії державного виконавця підлягає частковому задоволенню, оскільки не всі платіжні інструкції, на які посилається скаржник, підтверджують перерахування коштів як аліментів (див. пункти 39-41)».
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
при зверненні зі скаргою ОСОБА_1 зазначала, що 15 жовтня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 отримала розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, з якого убачається, що державним виконавцем було враховано сплачені боржником в період з червня 2022 року по серпень 2023 року суми, як такі, що є добровільною сплатою аліментів, а саме у червні 2022 року - 7 000 грн, у листопаді 2022 року - 86 050 грн, у грудні 2022 року - 38 682,67 грн, у січні 2023 року - 38 135,08 грн, у травні 2023 року - 10 000 грн, у червні 2023 року - 28 369 грн, у серпні 2023 року - 10 000 грн. Загалом заборгованість зі сплати аліментів була зменшена на загальну суму 218 236,75 грн. Вважала, що такі дії державного виконавця є неправомірними, а зазначені суми не могли бути ним зараховані у якості сплати заборгованості. ОСОБА_1 заперечувала факт того, що ОСОБА_2 надавав кошти на утримання дітей, оскільки усі кошти, які ним були зароблені, він витрачав виключно на себе. ОСОБА_2 не фінансував потреби дітей та родини в цілому, що змусило її неодноразово укладати кредитні договори із банківськими установами, які разом із її заробітною платою були джерелом існування її та дітей. Грошові перекази, які ОСОБА_2 здійснював на її рахунок, на підтвердження чого він надає копії дублікатів чеків, перераховувалися ним з метою здійснення обробітку земельної ділянки, яка йому належить, зокрема на придбання посівного матеріалу, добрив, кропіння від шкідників, придбання сільськогосподарської техніки, сплату земельного податку тощо. Оскільки вони проживали однією сім'єю, а боржник на той час проходив військову службу, то ці витрати здійснювалися нею за рахунок вказаних вище коштів. На підтвердження виконання свого обов'язку зі сплати аліментів боржник мав би надати докази отримання нею коштів саме в рахунок сплати аліментів у встановленому судом розмірі. В той же час у наданих ним дублікатах чеків не зазначено, що переказані ним кошти сплачуються саме у якості аліментів на утримання дітей;
суди встановили, що відповідно до копій квитанцій, які містяться у матеріалах виконавчого провадження, ОСОБА_2 сплачував на рахунок ОСОБА_4 кошти згідно з такими квитанціями: від 04 червня 2022 року № Р24А2323374046С5278- 7 000 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 05 листопада 2022 року № P24A455330805D91863 2022 у сумі 20 050грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 05 листопада 2022 року № Р24А455322543D73961 у сумі 66 000 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 10 грудня 2022 року № Р24А583864438D23846 у сумі 1 507,54 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 12 грудня 2022 року № P24A592904979D13992 у сумі 5 025,13 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 16 грудня 2022 року № Р24А610125317D51034 у сумі 12 050 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 19 грудня 2022 року № Р24А621464029D87942 у сумі 10 050 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 30 грудня 2022 року № P24A666235374D38589 у сумі 10 050 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 16 січня 2023 року № 24А726672011D65777 у сумі 10 050 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 16 січня 2023 року № Р24А726695364D25643, у сумі 3 015,08 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 19 січня 2023 року № P24A738475850D40944, у сумі 25 050 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 25 травня 2023 року № Р24А1248163504D7889 у сумі 10 000 грн, призначення платежу: переказ власних коштів. Борг; від 23 червня 2023 року № Р24А1368374196D3424 у сумі 28 114 грн, призначення платежу: переказ власних коштів борг дітям; від 29 червня 2023 року № Р24А1388399434D0824 у сумі 255 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 10 серпня 2023 року № BASS21086149017 у сумі 10 000 грн, призначення платежу: ТСО, поповнення карти/рахунка;
при відмові у задоволенні скарги суди вказали, що згідно АСВП та ЄДРСР інші боргові зобов'язання окрім аліментних у ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 відсутні. Суди відхилили посилання ОСОБА_1 на те, що кошти, які ОСОБА_2 сплачував їй згідно вказаних квитанцій були витрачені нею на здійснення обробітку земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , оскільки лише одна квитанція № 0.0.2600614164.1 від 07 листопада 2022 року, підтверджує, що з рахунку, який вказала ОСОБА_5 , як рахунок для сплати аліментів при написанні заяви державному виконавцю для зарахування аліментів ( НОМЕР_1 ) сплачувала за ОСОБА_2 земельний податок у сумі 1 608,25 грн;
суди не звернули уваги на те, що лише дві квитанції містять призначення платежу, яке дозволяє ідентифікувати грошові кошти як такі, що спрямовані на сплату аліментів. Зокрема, від 25 травня 2023 року № Р24А1248163504D7889 у сумі 10 000 грн, призначення платежу: переказ власних коштів. Борг та від 23 червня 2023 року № Р24А1368374196D3424 у сумі 28 114 грн, призначення платежу: переказ власних коштів борг дітям;
поза увагою судів залишилось те, що інші квитанції (а. с. 71-74) посилання на аліменти у призначенні платежу не містять. У призначенні платежу у зазначених квитанціях зазначено: «переказ власних коштів», що не дає можливості ідентифікувати грошові кошти як такі, що спрямовані на сплату аліментів.
За таких обставин суди зробили помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення скарги. Тому скарга на дії державного виконавця підлягає частковому задоволенню, оскільки лише дві квитанції підтверджують перерахування коштів як аліментів.
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв'язку із наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення скарги.
Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (частина перша статті 452 ЦПК України).
ОСОБА_1 сплатила: 605,60 грн за подання апеляційної скарги, 605,60 грн за подання касаційної скарги. Тому з Подільського ВДВС у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 належить стягнути сплачений судовий збір.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 .
Визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Короба Івана Сергійовича щодо обчислення розміру заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №390/2089/23, виданого 05 грудня 2023 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області, викладений у розрахунку зі сплати аліментів станом на 30 вересня 2024 року, неправомірними.
Зобов'язати державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Короба Івана Сергійовича здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням коштів сплачених ОСОБА_2 на підставі квитанцій від 25 травня 2023 року № Р24А1248163504D7889 у сумі 10 000 грн, призначення платежу: переказ власних коштів. Борг та від 23 червня 2023 року № Р24А1368374196D3424 у сумі 28 114 грн.
Стягнути з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн судового збору.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвала Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2025 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 14 травня 2025 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко