Постанова
Іменем України
06 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 447/2538/24
провадження № 61-6616св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Миколаївський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 12 грудня 2024 року в складі судді: Друзюк М. М., та постанову Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року (повний текст постанови складено 12 травня 2025 року) в складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області про зобов'язання здійснити індексацію, компенсацію на день постановлення судом рішення, здійснити перерахунок боргу боржника ОСОБА_2 , стягнення моральної шкоди, стягнення з відповідача коштів.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 12 грудня 2024 року:
позов ОСОБА_1 як правонаступниці ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області про зобов'язання здійснити індексацію, компенсацію на день постановлення судом рішення, здійснити перерахунок боргу боржника ОСОБА_2 , стягнення моральної шкоди, стягнення з відповідача коштів залишено без розгляду;
роз'яснено позивачці право звернутись до суду з позовом після усунення умов, що викликали залишення цього позову без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
як вбачається з матеріалів справи, позивачка неодноразово не з'являлася у судові засідання, хоча належним чином була повідомлена про час і місце слухання справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0600287884750, № 0610202397363, № 0610206631018. Відповідно до перелічених рекомендованих повідомлень про вручення, позивачка - ОСОБА_1 особисто отримувала виклик у судові засідання, призначені на 10 жовтня 2024 року, 11 листопада 2024 року, 12 грудня 2024 року Про причини неявки суд не повідомила у встановленому ЦПК України порядку, жодних доказів поважності причин неявки та/або заяв про розгляд справи у її відсутності не подавала. Разом з цим, суд зазначає, що в прохальній частині позовної заяви позивачка просила суд розглядати справу лише за її участі;
оскільки позивачка належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, але в судові засідання повторно не з'являлась, не повідомивши про причини неявки, заяв про проведення розгляду справи у її відсутності не надсилала, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року;
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 12 грудня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
в судове засідання, сторони не з'явилися, будучи повідомленими належним чином у відповідності до статті 128 ЦПК України. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність учасників справи, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою;
як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області суду від 11 вересня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 10 жовтня 2024 року. Ухвалою суду від 10 жовтня 2024 року розгляд справи відкладено на 11 листопада 2024 року. Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 12 грудня 2024 року. В судове засідання призначене на 12 грудня 2024 року позивачка не з'явилась. Клопотання ОСОБА_1 про перенесення судового засідання призначеного на 12 грудня 2024 року надійшло до Миколаївського районного суду Львівської області суду 16 грудня 2024 року, тобто вже після судового засідання. Враховуючи, що матеріали справи не містять клопотань позивача про розгляд справи за її відсутності, розгляд справи відкладався за клопотанням позивача який належним чином був повідомлений про призначення, дату та час розгляду справи, суд першої інстанції правомірно залишив позов без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв'язку із повторною неявкою позивача в судове засідання.
Аргументи учасників справи
21 травня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала касаційну скаргу на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 12 грудня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року (повний текст постанови складено 12 травня 2025 року), у якій просила:
скасувати оскаржені судові рішення;
направити на новий розгляд.
Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що:
обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції, а також порушенням статей 128, 130 ЦПК України;
постанова апеляційного суду винесена без належного повідомлення ОСОБА_1 .
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
05 серпня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 червня 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п'ята статті 128 ЦПК України).
Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 761/20381/21 (провадження № 61-4215св23) зазначено, що: «відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику судового процесу SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв'язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень, однак виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) зазначено, що: «процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС. Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов'язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим. Бажання учасника справи (фізичної особи) зазначити у скарзі (заяві) свою особисту електронну адресу, свідчить лише про бажання особи отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв'язку, та не звільняє суд обов'язку виконувати вимоги закону, зокрема щодо надіслання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов'язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем вручення якого є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонена, та може здійснюватися як додаткова, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення відповідно до статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року у справі № 643/17028/20 (провадження № 61-17619св23) зазначено, що: «процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судової повістки: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судової повістки через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених у пункті 10 Положення про ЄСІТС, і тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Подібний за змістом висновок щодо надсилання судової кореспонденції на електронну адресу зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23). Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення судової повістки особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов'язок суду направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонене, та може здійснюватися як додаткове, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судової повістки відповідно до статті 128 ЦПК України».
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України).
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України). У передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).
У справі, що переглядається:
в оскарженій постанові апеляційного суду зазначено, що «судове засідання, сторони не з'явилися, будучи повідомленими належним чином у відповідності до статті 128 ЦПК України. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність учасників справи, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою» (а. с. 102 - 103);
Львівським апеляційним судом справу розглянуто 05 травня 2025 року, повний текст оскарженої постанови апеляційного суду складений 12 травня 2025 року (а. с. 105);
в матеріалах справи містяться: повістка про виклик до суду від 02 травня 2025 року, якою апеляційний суд повідомляє ОСОБА_1 , що об 14 год 15 хв 05 травня 2025 року відбудеться розгляд справи (а. с. 95); рекомендоване повідомлення про вручення поштового повідомлення з підписом ОСОБА_1 та датою вручення поштового відправлення - 07 травня 2025 року (а. с. 99); відповідно до довідки від 05 травня 2025 року, складеної секретарем судового засідання Львівського апеляційного суду Підлужного В. в судове засідання сторони не з'явилися, тому відповідно статті 247 ЦПК України фіксування засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (а. с. 101);
в матеріалах справи містяться довідка про доставку SMS ОСОБА_1 від 02 травня 2025 року (а. с. 95 зворот), про те викликається ОСОБА_1 , об 14 год 15 хв 05 травня 2025 року до апеляційного суду. Проте апеляційний суд не врахував, що суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв'язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень, однак виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника. У матеріалах справи відсутня така заява ОСОБА_1 .
За таких обставин, ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про розгляд справи судом апеляційної інстанції 05 травня 2025 року.
Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення (частина четверта статті 401 ЦПК України).
Судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Оскільки касаційний суд встановив підстави для скасування оскарженої постанови апеляційного суду, то інші підстави касаційного оскарження не аналізуються судом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року скасувати та передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков