04 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 521/17647/24
провадження № 61-9895ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 04 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії Суворовського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просила визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Суворовського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягала у не направленні постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 16 квітня 2024 року ОСОБА_1 як боржнику у встановлений статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» строк, визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 16 квітня 2024 року, визнати протиправною та скасувати постанову від 16 квітня 2024 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанову від 16 квітня 2024 року про стягнення виконавчого збору, постанову від 16 квітня 2024 року про арешт коштів боржника, постанову від 19 квітня 2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, постанову від 29 травня 2024 року про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, постанову від 24 вересня 2024 року про арешт майна боржника, постанову від 24 вересня 2024 року про арешт коштів боржника, постанову від 25 вересня 2024 року про арешт коштів боржника.
В обґрунтування скарги на дії державного виконавця Здановська І. С. посилалася на порушення суб'єктом оскарження вимог статей 26, 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку та строків направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 квітня 2024 року, що призвело, в подальшому, до вчинення інших виконавчих дій в порушення законних прав і інтересів ОСОБА_1 , як сторони у виконавчому провадженні.
Малиновський районний суд міста Одеси ухвалою від 04 лютого 2025 року, яку залишив без змін Одеський апеляційний суд постановою від 18 червня 2025 року, скаргу залишив без задоволення.
30 липня 2025 року ОСОБА_3 , яка діє від імені ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 04 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2025 року у вказаній вище справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Суд встановив, що примусовому виконанні у Суворовському ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 523/2623/22, виданого 22 квітня 2022 року Малиновським районним судом міста Одеси про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 283 082,53 грн.
16 квітня 2024 року старшим державним виконавцем Суворовського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Рябцевою А. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.
У межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16 квітня 2024 року, постанову про стягнення виконавчого збору від 16 квітня 2024 року, постанову про арешт коштів боржника від 16 квітня 2024 року, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника для здійснення видаткових операцій від 29 травня 2024 року, постанову про арешт коштів боржника від 24 вересня 2024 року, постанову про арешт майна боржника від 24 вересня 2024 року, постанову про арешт коштів боржника від 25 вересня 2024 року.
Відповідно до листа начальника Суворовського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18 жовтня 2024 року №157209 боржнику ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження направлено рекомендованим листом № 0600911387180.
Станом на 18 жовтня 2024 року борг складає 240 911,29 грн, залишок виконавчого збору складає 22 203,78 грн
Із списку рекомендованих листів від 18 квітня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 направлено рекомендований лист № 0600911387180 за адресою: АДРЕСА_1 .
Із перевірки статусу відстеження «0600911387180» встановлено, що рекомендований лист прийнятий поштовим відділенням 65043 в м. Одесі 18 квітня 2024 року. Вручено особисто 23 квітня 2024 року.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людиниодним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява № 48553/99, пункт 77, та від 05 липня 2005 року у справі «Агротехсервіс проти України», заява № 62608/00, пункт 42).
Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, зазначив, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність (абзаци тринадцятий, чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону №1404-VIII (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019).
Конституційний Суд України зазначив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев'ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон - № 1404-VIII).
За частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII за цим Законом підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами в передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, статтею 1 Закону № 1404-VIII законодавець урегулював, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У частині першій статті 28 Закону № 1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить частині першій статті 28 Закону № 1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 643/8028/15 (провадження № 61-10442св20), від 18 березня 2021 року у справі № 520/10954/15-ц (провадження № 61-7198св20).
Отже, за приписами частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 належно повідомлена про початок примусового виконання судового рішення, оскільки їй надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що дії державного виконавця при здійсненні виконавчих дій відповідали наведеним вимогам закону, порядок здійснення виконавчих дій та направлення документів виконавчого провадження державним виконавцем дотримані, а отже він діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та у спосіб, визначені чинним законодавством України.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 04 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров