30 липня 2025 року
м. Київ
справа № 201/10650/13-ц
провадження № 61-6118св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
заявник (стягувач) - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року у складі судді Батманової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у складі колегії суддів Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор» про заміну стягувача у виконавчих листах, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Короткий зміст заявлених вимог
У лютому 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор» (далі - ТОВ «ФК «Омега Фактор») звернулось із заявою до суду про заміну стягувача у виконавчих листах, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання в цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заява обґрунтована тим, що 13 листопада 2013 року у справі № 201/10650/13-ц суд виніс рішення, яким стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором «Автопакет» від 14 квітня 2008 року № 811978/ФЛ в сумі 312 253,58 грн, яка складається з: 154 746,80 грн заборгованості за тілом кредиту; 114 466,63 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом; 26 672,72 грн суми пені; 16 367,43 грн суми штрафу та судові витрати.
04 березня 2020 року ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Омега Фактор» уклали договір відступлення права вимоги № GL2N79737, предметом якого був, в тому числі й кредитний договір «Автопакет» від 14 квітня 2008 року № 811978/ФЛ.
Боржники заборгованість не погасили, рішення суду не виконується. Виконавчий лист відносно ОСОБА_2 у стягувача відсутній, що дає підстави вважати його втраченим. Відносно ОСОБА_1 виконавчий лист знаходиться у ТОВ «ФК «Омега Фактор». З огляду на те, що заявник набув право вимоги лише 04 березня 2020 року, то направити виконавчі листи на примусове виконання до органів державної виконавчої служби він зможе лише після заміни сторони у виконавчих листах та видачі дубліката виконавчого листа.
Тому заявник просив суд:
- замінити сторону стягувача у виконавчих листах в цивільній справі № 201/10650/13-ц з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Омега Фактор»;
- видати дублікат виконавчого листа відносно ОСОБА_2 ;
- поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 09 лютого 2021 року, яку Дніпровський апеляційний суд постановою від 22 березня 2023 року залишив без змін, заяву ТОВ «ФК «Омега Фактор» задовольнив частково.
Замінив сторону стягувача у виконавчих листах про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» суми заборгованості, виданих у цивільній справі № 201/10650/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Омега Фактор».
В задоволенні іншої частини вимог заяви ТОВ «ФК «Омега Фактор» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа відмовив.
Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що у зобов'язанні між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відбулася заміна кредитора.
Заява про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання не містить жодного обґрунтування поважності пропуску строку та заявник не надав жодних доказів на підтвердження обставин пропуску строку та обставин, які перешкоджали звернутись із вказаною заявою, тому відсутні підстави для поновлення строку для пред'явлення судового рішення до виконання.
Відмовляючи у видачі дубліката виконавчого листа, суд врахував, що заявник не довів факт його втрати. Сама по собі відсутність виконавчих листів на примусовому виконанні не свідчить про втрату виконавчого документа.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції в частині задоволення заяви скасувати, закрити провадження у справі та винести нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 14 червня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
02 листопада 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Верховний Суд ухвалою від 23 червня 2025 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 25 червня 2025 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник в касаційній скарзі посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, від 18 січня 2022 року у справі № 34/425, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, від 15 червня 2022 року у справі № 711/9168/13-ц, від 08 лютого 2023 року у справі № 2-404/11, від 15 лютого 2023 року у справі № 520/17203/13.
У касаційній скарзі зазначається про відсутність у заявника поважних причин пропуску строку на пред'явлення виконавчих листів до виконання, у зв'язку з чим суд відмовив в поновленні цього строку.
Правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2013 року у справі № 201/10650/13-ц задоволені вимоги ПАТ «КБ «Надра» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором «Автопакет» від 14 квітня 2008 року № 811978/ФЛ в сумі 312 253,58 грн, яка складається з: 154 746,80 грн заборгованості за тілом кредиту; 114 466,63 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом; 26 672,72 грн суми пені; 16 367,43 грн суми штрафу та судові витрати.
04 березня 2020 року ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Омега Фактор» уклали договір відступлення права вимоги № GL2N79737, предметом якого був, в тому числі, й кредитний договір «Автопакет» від 14 квітня 2008 року № 811978/ФЛ.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із частинами першою, другою, п'ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Отже, виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов'язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку норми статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з нормами статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України.
У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, що стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що кредитор може уступити своє право вимоги правонаступнику, який не є стороною відкритого виконавчого провадження, на підставі правочину, який не залежить від факту відкритого виконавчого провадження.
Заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов'язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов'язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.
З матеріалів справи відомо, що у цій справі заявник подав заяву про заміну стягувача у виконавчих листах, виданих на підставі рішення суду. Як відомо з матеріалів справи, виконавчий лист, виданий на виконання рішення щодо боржника ОСОБА_1 перебуває у заявника, водночас заявник зазначив, що виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_2 втрачено.
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа щодо ОСОБА_2 та про поновлення строку на пред'явлення виконавчих листів до виконання. Вказана ухвала в частині відмови у видачі дубліката виконавчого листа не оскаржувалася заявником. Отже, з огляду на відсутність виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_2 , а також з урахуванням того, що суд відмовив у видачі його дубліката, відсутні правові підстави для заміни стягувача у виконавчому листі, який фактично не існує, оскільки він втрачений, строк виконання не поновлений, а дублікат не виданий.
Таким чином, відсутність дійсного виконавчого документа унеможливлює як реалізацію рішення суду у примусовому порядку, так і застосування положень статті 442 ЦПК України щодо заміни стягувача у виконавчому листі.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вказує, що заміна стягувача у виконавчому документі у разі, якщо пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання та відсутні підстави для його поновлення, позбавлене процесуальної мети, оскільки, якщо такий строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби/приватним виконавцем без прийняття до виконання, як передбачено пунктом другим частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до помилкового висновку про заміну стягувача у виконавчих листах.
Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне наголосити, що хоча ціна позову у цій справі становить 312 253,58 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), проте касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
За таких обставин відсутні підстави для закриття касаційного провадження у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині підлягаютьскасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Керуючись статтями 389, 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року в частині заміни стягувача у виконавчих листах скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький
Судді С. О. Карпенко
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Пророк