Номер провадження: 22-ц/813/478/25
Справа № 495/4395/19
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.
Доповідач Карташов О. Ю.
05.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Шараг Ольга Вікторівна
на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2023 року
у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Тур-Ель» до Приватного підприємства «Перлина», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Білгород-Дністровське БТІ», третя особа на стороні позивача - Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення частини об'єкту будівництва та скасування рішення про державну реєстрацію
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року представник позивача Приватного підприємства «Тур - Ель» звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Перлина», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Білгород-Дністровське БТІ», третя особа на стороні позивача - Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення частини об'єкту будівництва та скасування рішення про державну реєстрацію.
Свої уточнені позовні вимоги представник позивача Приватного підприємства «Тур - Ель» обґрунтовує тим, що 20.09.2010 року між останнім та Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області був укладений договір оренди земельної ділянки на 30 років для обслуговування та реконструкції бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на території Будацької коси біля селища Затока Білгород-Дністровського району Одеської області. Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 0,1986 га, в тому числі 0,1986 га забудованих земель, із земель рекреаційного призначення, які перебувають в запасі, для обслуговування та реконструкції бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, Будацька коса.
18.08.2003 року між відповідачем ПП «Перлина» та Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,03 га, кадастровий номер 5120887700:05:002:0023, для розміщення та обслуговування магазину та бару, розташовану на Будацькій Косі Білгород-Дністровського району Одеської області. Однак, відповідно до дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 14.08.2007 року № 56, відповідачем ПП «Перлина» було здійснено будівництво готельного комплексу. В подальшому, посадовими особами ПП «Перлина» було здійснено реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації у Департаменті ДАБІ в Одеській області та зареєстровано право власності на вищезазначений готельний комплекс. Так, державним реєстратором Єремеєвою Ольгою Володимирівною Комунального підприємства «Білгород-Дністровського бюро технічної інвентаризації» було здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 19.06.2018 року, відомості внесені до реєстру 25.06.2018 року, індексний номер рішення 41779430) відносно об'єкта нерухомого майна: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1584886651208; готельний комплекс, загальною площею 310,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 5120887700.05:002:0023, реєстраційний номер 1262537151208, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площа: 0,03 га). В подальшому, власниками вищезазначеного нерухомого майна стали засновники ПП «Перлина», а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку експертного дослідження №040/17 за результатами проведення земельно-технічного та оціночно-земельного дослідження судового експерта ОСОБА_3 від 28.11.2017 року, Висновку №19-536 судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №420161612400000042 від 22.02.2019 року, складеного головним судовим експертом ЛБ та ЗД СБТ та БОД ОНДІСЕ Буднік В.А., висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №4991/17-21 від 27.11.2017 року, складеного судовим експертом Лесько І.В., встановлено, що фактично розташована будівля готелю ПП «Перлина», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням відповідної відстані для обслуговування зовнішньої стіни (зовнішніх стін) будівлі, що визначена в питанні № 4 та графічно відображено на план-схемі в Додатку 8 до висновку накладається на земельну ділянку кадастровий номер 5120887700:05:002:0015 відповідно до меж, визначених договором оренди від 20.09.2010 року. Загальна площа накладення становить 0,0058 га, з зовнішніми розмірами по периметру, що графічно відображено на план-схемі в Додатку 9 до висновку.
Сторона позивача стверджує, що спірна будівля побудована на земельній ділянці, яка не була відведена для будівництва готельного комплексу, а отже відповідно до ст. 376 ЦК України, є самочинним будівництвом, а тому реєстрація права власності відповідачів на спірну будівлю підлягає скасуванню. Окрім того, відповідачами незаконно та без відповідних правових підстав була зайнята земельна ділянка площею 0,0058 га, яка була передана в оренду ПП «Тур-Ель».
Враховуючи вищезазначене, представник позивача ПП «Тур-Ель», звертається до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, з метою відновлення своїх порушених прав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2023 року позовні вимоги Приватного підприємства «Тур - Ель» до Приватного підприємства «Перлина», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Білгород-Дністровське БТІ», третя особа на стороні позивача - Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення частини об'єкту будівництва та скасування рішення про державну реєстрацію - задоволено.
Скасовано рішення державного реєстратора Єремеєвої Ольги Володимирівни Комунального підприємства «Білгород-Дністровського бюро технічної інвентаризації» (Ідентифікаційний код 03350120; 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, будинок 23) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 19.06.2018 року, відомості внесені до реєстру 25.06.2018 року, індексний номер рішення 41779430) відносно об'єкта нерухомого майна: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1584886651208; готельний комплекс, загальною площею 310,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 5120887700:05:002:0023, реєстраційний номер 1262537151208, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площа: 0,03 га).
Зобов'язано Приватне підприємство «Перлина» (67770, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, село Шабо, вул. Петровська, буд. 11; ідентифікаційний код 23867003), ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків. НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0058 га, за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, Будацька коса (кадастровий номер 5120887700:05:002:0015), яка знаходиться у користуванні ПП «Тур-Ель» (23130 Вінницька обл., Жмеринський район, смт. Браїлів вул. Молодіжна, будинок 2А; Ідентифікаційний код 33928637) шляхом знесення частини нерухомого майна (готельного комплексу, реєстраційний номер об'єкт нерухомого майна №1584886651208; загальною площею 310,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 5120887700:05:002:0023, реєстраційний номер 1262537151208) згідно ДБН 360-92 «Містобудування, планування і забудова міських та сільських поселень», 1 метр від глухої стіни та 2 метри від стіни з вікнами для виходу на балкон, а саме: - частина будівлі готельного комплексу площею 0,0010 га з розмірами по периметру від т.1 до т.2 - 20,08 м, від т.2 до т.3 - 0,40 м, від т.3 - до т.4 - 20,08 м, від т.4 - до т.1 - 0,55 м, що графічно відображено на план-схемі в Додатку 7 до висновку експертного дослідження №040/17 від 28.11.2017 року, як Ділянка №1; балкони будівлі готельного комплексу площею 0,0017 га з розмірами по периметру від т.1 до т. 2 - 0,80 м, від т.2 до т.3 - 20,08 м, від т.3 до т.4 - 0,90 м, від т.4 до т.1 - 20,08 м, що графічно відображено на план-схемі в Додатку 7 до висновку експертного дослідження №040/17 від 28.11.2017 року, як Ділянка №2.
Стягнуто в рівних частках з відповідачів Приватного підприємства «Перлина», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «Тур-Ель» сплачені судові витрати у сумі 4802,50 гривень, тобто по 1600,83 гривні з кожного.
Рішення суду вмотивовано тим, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що ґрунтуються на дійсних обставинах справи. Самовільне зайняття відповідачами земельної ділянки, яка перебуває у користуванні на праві оренди позивача ПП «Тур-Ель» грубо порушує права останнього.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Шараг О.В. подали апеляційну скаргу, в якій посилаючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та неврахування зауважень сторони Апелянтів, щодо доказів наданих стороною Позивача, які судом прийнято як належні та допустимі в розріз висновків Верховного Суду, просять оскаржуване рішення скасувати в повному обсязі, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що докази на які посилався позивач та які були прийняті судом не є належними. Так, висновок експертного дослідження № 040/17 за результатами проведення земельно - технічної та оціночно - земельного дослідження від 28.11.2017 року, складений судовим експертом Лесько І.В. на замовлення директора ПП «Тур-Ель» Голядинця С.О. по заяві від 08.09.2017 року, є не допустимим доказом в межах даної справи, оскільки даний висновок складено не в межах зазначеної цивільної справи № 495/4395/19. З заяви ПП «Тур-Ель» від 07.09.2017 року вбачається, що звертаючись до ТОВ «Експертно-юридична фірма Соломон» заявник вказує на необхідність проведення експертизи оскільки в провадженні слідчого відділу перебуває кримінальне провадження № 42016160240000042 від 03.08.2017 року, при цьому заявником не вказується, що він планує використати замовлений висновок для звернення до суду. Таким чином, на думку апелянтів, не можливо встановити з якою метою первісно замовлявся даний висновок, оскільки звернення до суду із цивільним позовом відбулось майже через два роки після його складання, а саме 24.05.2019 року.
Далі, сторона позивача та суд, посилаються, як на належний та допустимий доказ, на висновок експерта за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи № 4991/17-21 від 27.11.2017 року, складеного тим самим судовим експертом Лесько І.В., але вже за постановою слідчого в межах кримінального провадження № 42016161240000042 від 03.08.2016 року, але даний висновок також не може бути прийнятий до уваги, оскільки первісно позивачами порушено строки на його подання. Твердження позивача про неможливість отримання зазначеного доказу раніше, оскільки він є частиною матеріалів кримінального провадження, є намаганням ввести суд в оману з метою поновлення строків на подання доказів. Оскільки, як вбачається з клопотання позивача від 26.05.2020 року, позивач мав можливість отримати своєчасно висновок експерта за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи № 4991/17-21 від 27.11.2017 року, так як з цим клопотанням долучено інший експертний висновок, складений набагато пізніше, та в межах того самого кримінального провадження. Апелянти вважають, що позивачі не довели, що не мали змоги отримати даний доказ раніше, а наявність супровідного листа датованого 06.04.2023 року не може слугувати єдиною підставою для поновлення строку на його подання. Тим біль, що позивачі є ініціаторами кримінального провадження, та неодноразово посилаються на нього в процесі розгляду даної цивільної справи. Крім того, в судовому засіданні, апелянти вказували, що даний доказ викликає сумніви з тих підстав, що вказаний висновок складений тим самим судовим експертом, та в той самий проміжок часу, що й Висновок експертного дослідження № 040/17 від 28.11.2017 року.
Також, судом в якості належного доказу прийнято висновок № 19-536 від 22.02.2019 року судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 42016161240000042, але зазначений висновок ґрунтується зокрема на висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 4991/17-21 від 27.11.2017 року, і з зазначених підстав апелянти заперечували щодо даного доказу, а також з підстав того, що він не доводить зайняття земельної ділянки позивача, як вказується у прохальній частині позовної заяви та визначено у резолютивній частині рішення суду, оскільки в ньому вказано, що виступаючими частинами спірного нерухомого майна є саме балкони, а не стіни, які визначені судом до знесення.
Апелянтами звертається увага на те, що позивачем вказано, а судом підтримано позицію ПП «Тур-Ель», що постанова Управління контролю за використанням та охороною земель від 13.09.2018 року № 455/ДН/0150ПО/08/01/-18 є доказом визнання відповідачів вини у самовільному занятті земельної ділянки, оскільки вона не оспорювалась та є оплаченою. Акцентується увага на тому, що з даної підстави, ОСОБА_1 надавались пояснення, що дійсно після введення в експлуатацію нерухомого майна, на об'єкт з'явився інспектор, який повідомив директору ПП «Перлина», що ним було виявлено якийсь недолік, який вплинув на навколишнє середовище, та з метою уникнення подальших наслідків, необхідно сплатити штраф, що й було зроблено. На думку апелянтів, взагалі такі події не є прямим доказом того, що відповідачі визнали, що ними самовільно зайнято суміжну земельну ділянку, про що також повідомлялось суду під час розгляду справи. Однак дана позиція залишилась поза увагою суду. Крім того, з аналізу цієї постанови вбачається, що вона складена не на підставі виявленого самим контролюючим органом даних, а на підставі висновку експертного дослідження № 040/17 за результатами проведення земельно-технічного та оціночно-земельного дослідження від 28.11.2017 року складеного на замовлення зацікавленої сторони, а саме ПП «Тур-Ель». Тобто фактично, можна припустити що контролюючий орган здійснив суб'єктивний підхід до вирішення даної справи.
На думку апелянтів, посилання суду в рішенні, що відповідачі не довели, що мали право на будівництво готельного комплексу є таким, що суд вийшов за межі та підстави позову, оскільки предметом розгляду даної справи є встановлення наявності або відсутності порушень зі сторони відповідачів, які полягають у самовільному зайнятті суміжної земельної ділянки, якою користується ПП «Тур-Ель». Тобто до предмету доказування входить саме встановлення чи дійсно нерухоме майно відповідачів розташоване на суміжній земельній ділянці, а не встановлення в цілому права відповідачів на будівництво нерухомого майна. Відтак, на думку апелянтів, відповідачі не повинні в межах розгляду даної справи доводити, що мали право на будь-яке будівництво в цілому, а лише за умови надання позивачем належних та допустимих доказів про самовільне зайняття суміжної земельної ділянки, спростувати їх власними доказами. Однак, як вже не одноразово зазначалось, на думку апелянтів стороною позивача не надано в межах розгляду даної справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували їх позицію. Але, фактично, суд першої інстанції, цілеспрямовано в межах даної справи, встановлює обставини, які взагалі не можуть бути предметом розгляду даної справи та за діючим колом осіб, при цьому будучі обізнаним, що наразі Наказ Департаменту ДАБІ в Одеській області від 31.08.2018 року № 35 є скасованим.
Також, в скарзі наголошується, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують порушення прав ПП «Тур-Ель», а скасування державної реєстрації нерухомого майна призведе до втручання в приватне право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як добросовісних набувачів. Зокрема має існувати розумне співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти у будь-який спосіб, який позбавляє ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їх майна. Разом з цим, позивач просить суд застосувати саме знесення будівництва, яке на його думку є самочинним, що у свою чергу є крайньою мірою і можливе лише тоді коли використано усі передбачені законодавством України заходи, щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Представник відповідачів адвокат Нан Д.М. в судовому засідання підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі, оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач директор ПП «Тур-Ель» Власюк О.М. та представник ПП «Тур-Ель» адвокат Аваєва Н.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідачів, просили рішення Білгород -Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2023 року залишити без змін.
Інші учасники в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, були повідомлені належним чином. Причини не явки суду не повідомляли.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно Договору оренди земельної ділянки від 20.09.2010 року, ПП «Тур-Ель», було передано в оренду на 30 років земельну ділянку, загальною площею 0,1986 га, в тому числі: 0,1986 га - забудованих земель, із земель рекреаційного призначення, які перебувають в запасі, для обслуговування та реконструкції бази відпочинку «Арго», за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, Будацька коса, кадастровий номер 5120887700:05:002:0015.
Відповідно до Наказу ПП «Тур-Ель» від 05.09.2018 року №23-К, директором Приватного Підприємства «Тур-Ель» є ОСОБА_4 .
Згідно Інформаційної Довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №157771476 від 27.02.2019 року, державним реєстратором Комунального підприємства «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серії та номер: ОД 41181591611, виданий 08.06.2018 року, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції Одеської області, було зареєстроване право власності за Приватним підприємством «Перлина» на готельний комплекс, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1584886651208, загальною площею 310,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5120887700:05:002:0023.
На даний час власниками зазначеного вище нерухомого майна є відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Згідно наявної в матеріалах справи копії Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 18.08.2003 року серії ВАО №030770, укладеного між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області та Приватним підприємством «Перлина» вбачається, що ПП «Перлина» було передано в оренду строком на 25 років земельну ділянку загальною площею 0,03 га, в тому числі під пісками 0,03 га, для розміщення магазину та бару, розташовану на Будацькій косі, Білгород-Дністровського району, Одеської області, біля селища Затока, згідно з планом (схемою) землекористування, який є невід'ємною частиною договору.
Наказом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області №35 від 31.08.2018 року «Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що за класом наслідків належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1)», було скасовано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, що за класом наслідків належить до об'єктів з незначними наслідками готельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер земельної ділянки 5120887700:05:002:0023), замовник - Приватне Підприємство «Перлина».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року по справі №420/15550/21 було визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області №35 від 31.08.2018 року «Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що за класом наслідків належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1)».
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року по справі №420/15550/21 було залишено без змін.
Постановою Управління контролю за використанням та охороною земель від 03.09.2018 року №455/ДН/0150ПО/08/01/-18 директора ПП «Перлина» Артемчук О.В. було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 53 КУпАП та ст. 53-1 КУпАП (нецільове використання земельної ділянки та самовільне заняття земельної ділянки), та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Як вбачається з висновку експертного дослідження №040/17 за результатами проведення земельно-технічного та оціночно-земельного дослідження судового експерта ОСОБА_3 від 28.11.2017 року, встановлено, що фактичний порядок користування земельною ділянкою кадастровий номер 5120887700:05:002:0023 та будівлі готелю ПП «Перлина» не відповідають правовстановлюючим документам на земельну ділянку графічно відображено в Додатку 6 до висновку. Визначена мінімальна необхідна відстань для обслуговування зовнішньої стіни (зовнішніх стін) спірної будівлі готелю ПП «Перлина», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 1 метр від глухої стіни та 2 метри від стіни з виходом на балкон та площею, що становить 0,0355 га з розмірами земельної ділянки під будівлею ПП «Перлина», з врахуванням мінімальної необхідної відстані для обслуговування зовнішньої стіни (зовнішніх стін) спірної будівлі, що графічно відображено в Додатку 8 висновку. Встановлено, що фактично будівля готелю ПП «Перлина», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , накладається на земельну ділянку кадастровий номер 5120887700:05:002:0015 відповідно до меж, визначених договором оренди від 20.09.2010 року. Площа накладення становить 0,0027 га, з зовнішніми розмірами по периметру, що графічно відображено в Додатку 7 до висновку. Також встановлено, що фактично розташована будівля готелю ПП «Перлина», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням відповідної відстані для обслуговування зовнішньої стіни (зовнішніх стін) будівлі, що визначена в питанні № 4 та графічно відображена в план-схемі в Додатку 8 до висновку накладається на земельну ділянку кадастровий номер 5120887700:05:002:0015 відповідно до меж, визначених договором оренди від 20.09.2010 року. Загальна площа становить 0,0058 га, з зовнішніми розмірами по периметру, що відображено на план-схемі в Додатку 9 до висновку.
Згідно Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №4991/17-21 від 27.11.2017 року судовим експертом Лесько І.В., встановлено, що фактично розташована будівля готелю ПП «Перлина», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням відповідної відстані для обслуговування зовнішньої стіни (зовнішніх стін) будівлі, що визначена в питанні № 4 та графічно відображено на план-схемі в Додатку 8 до висновку накладається на земельну ділянку кадастровий номер 5120887700:05:002:0015 відповідно до меж, визначених договором оренди від 20.09.2010 року. Загальна площа накладення становить 0,0058 га, з зовнішніми розмірами по периметру, що графічно відображено на план-схемі в Додатку 9 до висновку.
Відповідно до повідомлення Білгород-Дністровської окружної прокуратури №55-5261ВИХ-22 від 24.10.2022 року, 03.08.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 42016161240000042 та розпочато досудове розслідування за ст. 197-1 ч. 3 КК України щодо самовільного будівництва будівель та споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці. На даний час триває досудове слідство.
В матеріалах справи наявна копія Висновку № 19-536 судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 420161612400000042 від 22.02.2019 року, складеного головним судовим експертом ЛБ та ЗД СБТ та БОД ОНДІСЕ Буднік В.А., згідно якого проектування та подальше будівництво й розміщення готельного комплексу ПП «Перлина» виконано з порушенням вимог: п.7.26 «Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном», 3.25* ДБН 360-92** «Містобудуванні. Планування і забудова міських і сільських поселень». Виступаючі частини балконів готельного комплексу розташовані за межами відведеної під реконструкцію площі земельної ділянки кадастровий номер 5120887700:05:002:0023, та виступають на територію суміжної ділянки кадастровий номер 5120887700:05:002:0015. Доступ для технічного обслуговування виступаючих конструкцій (балконів) шириною 1,0 м (між виступаючими балконами і межею по правовстановлюючим документам) повністю відсутній і здійснюється з території ділянки кадастровий номер 5120887700:05:002:0015, яка перебуває в оренді ПП «Тур-Ель».
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з цим позовом, представник ПП «Тур-Ель» посилався на те, що спірна будівля побудована на земельній ділянці, яка не була відведена для будівництва готельного комплексу, а отже відповідно до ст. 376 ЦК України, є самочинним будівництвом, крім того, відповідачами незаконно та без відповідних правових підстав була зайнята земельна ділянка площею 0,0058 га, яка була передана в оренду ПП «Тур-Ель», у зв'язку із чим порушуються права позивача.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Згідно частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.1 ст. 39 цього Закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Відповідно до частини десятої статті 39 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується судовим розглядом, відповідачу ПП «Перлина» була надана в оренду земельна ділянка строком на 25 років загальною площею 0,03 га, в тому числі під пісками 0,03 га, для розміщення магазину та бару, розташована на Будацькій косі, Білгород-Дністровського району, Одеської області, біля селища Затока, згідно з планом (схемою) землекористування, який є невід'ємною частиною договору. Однак, відповідачем ПП «Перлина» було збудовано готельний комплекс. Доказів щодо наявності відповідних дозволів та містобудівних умов для будівництва саме готельного комплексу, стороною відповідачів до суду надано не було, тобто відповідачами було порушено визначений законом порядок будівництва.
Так, Наказом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області № 35 від 31.08.2018 року «Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що за класом наслідків належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1)», було скасовано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, що за класом наслідків належить до об'єктів з незначними наслідками готельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер земельної ділянки 5120887700:05:002:0023), замовник - Приватне Підприємство «Перлина».
У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третьої особи ОСОБА_1 , у якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 31 серпня 2018 року № 35 «Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що за класом наслідків належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1)».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року позов задоволено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТУР-ЕЛЬ» залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року справа № 420/15550/21 провадження № К/990/24473/22, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року у справі №420/15550/21 скасовано. Позов ОСОБА_2 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу залишено без розгляду.
Вирішуючи спір, місцевий суд слушно вважав, що саме наявність реєстрації права власності відповідачів на вищезазначений готельний комплекс, яка була здійснена державним реєстратором Єремеєвою О.В. Комунального підприємства «Білгород-Дністровського бюро технічної інвентаризації» 19.06.2018 року порушує права та законні інтереси позивача як законного користувача земельною ділянкою.
При цьому, судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16-ц, згідно з якою Велика Палата Верховного Суду виходить з можливості вирішення в судовому порядку вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації для відновлення становища власника у спірних правовідносинах. Будівництво об'єкта на земельній ділянці, яка не була для цього відведена, без належних дозволів на будівництво та без належно затвердженого проекту, у межах території, на якій заборонене будівництво, повинно мати наслідком скасування реєстрації декларації судом.
А також, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 звертала увагу, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності немає. Державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року в справі №909/526/18, від 01 липня 2020 року №755/3782/17, від 08 липня 2020 року в справі №922/1349/18, від 15 липня 2020 року в справі №915/476/19.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду, що скасування рішення державного реєстратора Єремеєвої Ольги Володимирівни Комунального підприємства «Білгород-Дністровського бюро технічної інвентаризації» (Ідентифікаційний код 03350120; 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, будинок 23) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 19.06.2018 року, відомості внесені до реєстру 25.06.2018 року, індексний номер рішення 41779430) відносно об'єкта нерухомого майна: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1584886651208; готельний комплекс, загальною площею 310,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 5120887700:05:002:0023, реєстраційний номер 1262537151208, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площа: 0,03 га), є ефективним способом захисту порушених прав та інтересів ПП «Тур-Ель», що відповідає завданням цивільного судочинства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 263/18985/19, зокрема, зазначив, що «установивши відсутність доказів надання земельної ділянки відповідачу для будівництва спірного магазину, відсутність формування земельної ділянки та присвоєння їй указаної відповідачем поштової адреси, а також доказів реєстрації декларації та готовність спірного об'єкта - нежитлової будівлі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для набуття фізичною особою права власності на нерухоме майно та незаконність здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності за відповідачем, що має наслідком її скасування».
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на даний час) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Отже, ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України).
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Нормами ст. 375 ЦК України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.
У постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19) та від 10 квітня 2020 року у справі № 344/4319/16-а (провадження № К/9901/18858/18) зроблено висновки про те, що «…правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва».
Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
Під час вирішення питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з'ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18), а також у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21).
Таким чином, суд першої інстанції встановивши факт порушення вимог національного законодавства, що регламентують порядок здійснення будівництва із відповідним дозволом уповноваженого органу та наданням земельної ділянки її власником під таку забудову, та факт, що відповідачами незаконно зайнята частина земельної ділянки, що була надана в оренду позивачу ПП «Тур-Ель», дійшов обґрунтованого висновку, що спірна споруда, яка належить на праві приватної власності відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , є самочинно збудованою.
У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 947/38994/20 (провадження № 61-5435св24) вказано, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21) викладено висновок про те, що за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою.
Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України. Позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення (див. постанову Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 459/2076/21, провадження № 61-8047св23).
У постанові Верховного Суду від 18 червня 2024 року у справі № 204/8412/23 (провадження № 61-3803св24) зазначено, що з урахуванням змісту статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в поєднанні з приписами статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за вимогами про знесення самочинного будівництва можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, а також інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.
Враховуючи те, що за змістом ст.ст. 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, а відтак виключає це майно з цивільного обороту (правова позиція Верховного Суду України від 30.09.2015 року у справі №6-286 цс 15).
Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Власник земельної ділянки відповідно до ст. 319 ЦК України володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна може вимагати усунення будь-якого обмеження його права власності.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 року при розгляді справи № 822/2149/18 сформував висновок про те, що обов'язковому знесенню об'єкт будівництва підлягає у випадках, якщо такий об'єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 року у справі № 1940/1655/18 дійшов висновку, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції, що самовільне зайняття відповідачами земельної ділянки, яка перебуває у користуванні на праві оренди позивача ПП «Тур-Ель», грубо порушує права останнього, є обґрунтованим, а тому позовні вимоги позивачазвільнити самовільно зайняту земельну ділянку яка знаходиться у користуванні ПП «Тур-Ель» шляхом знесення частини нерухомого майна підлягають задоволенню.
Оцінюючи посилання сторони захисту відповідачів, адвоката Шараг О.В. на незаконне втручання позивача та порушення прав відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на мирне володіння майном, що гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (20.03.1952 року), суд правильно визначив такі доводи як неприйнятними, оскільки, судом встановлений факт порушення вимог національного законодавства, що регламентують порядок здійснення будівництва із відповідним дозволом уповноваженого органу та наданням земельної ділянки її власником під таку забудову, що відповідачами здійснено не було та незаконне зайняття частини земельної ділянки, що була надана в оренду позивачу ПП «Тур-Ель». Тому, відновлення прав позивача ПП «Тур-Ель», переслідує легітимну мету на підставі діючого законодавства та спрямоване на забезпечення однакового для всіх застосування законодавчих обмежень у спірних правовідносинах.
За викладених обставин та враховуючи доводи, викладені у відзиві сторони позивача, колегія суддів вважає, що посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Таким чином, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і наданим ними доказам.
Висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Шараг Ольга Вікторівна, залишити без задоволення.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький