Провадження № 2/742/1470/25
Єдиний унікальний № 742/2823/25
06 серпня 2025 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судових засідань Сумцової Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрати на утримання повнолітньої дитини,
І. Правовідносини сторін.
У травні 2025 року позивач, від імені та в інтересах якої діє адвокат Чередніченко О.М., звернулась до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 30 047,5 грн.
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач посилається на наступні обставини: сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 07.10.2014 року ухвалено стягувати з відповідача на її користь на утримання дитини аліменти у розмірі частки від усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 29.09.2014 та до досягнення дитиною повноліття.
З 13.08.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у Національному університеті фізичного виховання і спорту України. Загальна вартість навчання становить 184 000 грн. Вартість навчання за кожний навчальний рік становить 46 000 грн. Крім того, дочка проживає у гуртожитку студентського містечка НУФВСУ, вартість проживання у якому становить 13 500 грн за 1 рік. За навчання та проживання дочки позивачкою сплачено всього 60 095 грн. Також позивачка несе витрати пов'язані з проїздом дочки, придбанням всіх необхідних речей для навчання, харчування, одяг, тощо.
З посиланням на норми ч. 1 ст. 185 СК України, просить стягнути з відповідача в її користь на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткові витрати в розмірі 30 047,50 грн, що є частиною понесених позивачем витрат.
II. Рух справи в суді.
Ухвалою судді від 27.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання. Одночасно, відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.
III. Позиція учасників судового розгляду.
Позивач у судове засідання не з'явилася. ЇЇ представник - адвокат Чередніченко О.М. надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Надав суду заяву, у якій просив розглянути справу без його участі. Позовні вимоги визнає.
За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.
Відтак, суд 06.08.2025 перейшов до стадії ухвалення рішення.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно свідоцтва про народження, виданого серії НОМЕР_1 , виданого повторно 16 липня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 07.10.2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 12).
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 07.10.2014 року шлюб ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі частки від усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 29.09.2014 та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10).
Відповідачем не оспорюється розмір понесених позивачем додаткових витрат на утримання батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до заяви-договору № 172-БД від 13.08.2024 донька сторін ОСОБА_4 навчається в Національному університет фізичного виховання і спорту України за денною формою освіти (а.с. 16).
Згідно з п.12 заяви-договору про навчання у Національному університеті фізичного виховання і спорту України від 13.08.2024 №172-БД, фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб (на умова договору, укладеного між закладом та фізичною/юридичною особою, яка замовляє платну послугу). Вартість платної освітньої послуги за кожний навчальний рік - 46 000грн. 00коп.
Згідно пп.3.3. Заяви-договору про надання платної послуги, замовник вносить плату, зокрема, щосеместрово готівкою або безготівково: - не пізніше ніж за два робочих дні до початку відповідного семестру.
Позивач на виконання умов договору сплатила начальному закладу 16.08.2024 та 27.01.2025 по 23 230,00грн. з урахуванням банківських послуг, що підтверджується квитанціями до платіжних інструкцій від 16.08.2024 та від 27.01.2025 відповідно, всього позивач сплатила навчальному закладу за надання освітньої послуг 46 460,00грн (а.с. 22).
Так згідно з довідкою Національного університету фізичного виховання і спорту України від 11.04.2025 № 1/14, ОСОБА_3 дійсно проживає в кімнаті № 218/3 гуртожитку № НОМЕР_2 студентського містечка, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21)
Національний університет фізичного виховання і спорту України та ОСОБА_3 уклали договір найму жило приміщення № 1-218-106 від 30.08.2024, згідно з яким НУФВСУ надає послу проживання, вартість проживання у якому становить 13 500 грн за 1 рік. Строк дії договору з 01.09.2024 по 30.06.2025 (а.с. 17).
За навчання та проживання дочки позивачкою сплачено всього 60 095 грн. Також позивачка несе витрати пов'язані з проїздом дочки, придбанням всіх необхідних речей для навчання, харчування, одяг, тощо.
V. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Статтями 8,11 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
При цьому за змістом ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Відповідно до ст.ст. 180-181 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у разі недосягнення згоди між батьками щодо їх участі у витратах на утримання дитини, суд своїм рішенням визначає розмір аліментів на утримання дитини.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Зазначений висновок ґрунтується також на правовій позиції Верхового Суду України, висловленій 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1296цс15, відповідно якої виходячи з аналізу ст.185СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР№ 789-ХIIвід 27.02.1991року передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 від 27лютого 1991рокута набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Тобто суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і при стягненні аліментів відповідно до ст. ст.181,182 СК України.
За таких обставин, вирішуючи питання про розмір стягнення додаткових витрат, що підлягає стягненню,суд враховує, що відповідач визнав обставини, якими позивач обґрунтувала позовні вимоги, тому суд дійшов висновку про задоволення позову повністю
VI. Щодо розподілу судових витрат.
Оскільки, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 206, 258, 259, 263-265, ЦПК України, ст.ст. 155, 196 Сімейного кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрати на утримання повнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на повнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 30 047,50 грн (тридцять тисяч сорок сім) грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави 1211,20 (одну тисячу двісті одинадцять грн. 20 коп.) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 06.08.2025.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , реєстрації: АДРЕСА_3 .
Суддя Дмитро ДАВИДЧУК