Справа № 308/9688/25
Закарпатський апеляційний суд
05.08.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/511/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.07.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу та обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 29.08.2025 включно, без визначення застави, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, відомості про яке 04.07.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071030001382.
Клопотання слідчого мотивовано тим, що у провадженні СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, відомості про яке 04.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071030001382.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 03.07.2025 приблизно о 23 год ОСОБА_5 , разом із ОСОБА_8 , проходили по вул. Слави в м. Ужгороді. У цей час, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 побачили громадянина ОСОБА_9 , який прямував до помешкання свого рідного брата ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_2 .
У цей момент у ОСОБА_5 та ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на протиправне, відкрите заволодіння чужим майном з метою особистого збагачення шляхом демонстрації своєї сили та переваги.
У подальшому, ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб, реалізовуючи свій спільний злочинний умисел та корисливий мотив, направлений на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, прагнучи задовольнити особисті потреби за рахунок незаконного викрадення майна, тобто діючи з корисливим мотивом, реалізовуючи свій спільний з ОСОБА_8 умисел, спрямований на здійснення грабежу, скориставшись моментом, у темну пору доби та побачивши, що ОСОБА_9 підійшов до вхідних воріт подвір'я свого брата, підбігли впритул до останнього та демонструючи свою силу, перевагу,
-2-
повалили ОСОБА_9 на землю та почали наносити удари руками, ногами по всьому тілу потерпілого, ігноруючи його крики про допомогу, після чого, подолавши опір потерпілого шляхом нанесення ударів, ОСОБА_8 відкрито викрав із кишені ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 150 грн, а ОСОБА_5 у цей час відкрито повторно викрав мобільний телефон марки «Pharos» та сонцезахисні окуляри, які на праві власності належали ОСОБА_9 .
Після чого, із викраденим майном ОСОБА_5 разом із ОСОБА_8 , покинули місце події, маючи реальну можливість розпорядитись викраденим майном та таким чином заподіяли потерпілому ОСОБА_9 матеріального збитку.
04.07.2025 ОСОБА_5 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий мотивував тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а також наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені обставини у сукупності з даними про особу підозрюваного, який ніде не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, на переконання слідчого, свідчать про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобіганню зазначеним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
При вирішенні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя врахувала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, а також наявність ризиків його не належної процесуальної поведінки. Слідчий суддя визнала встановленими та доведеними стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконний вплив на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення. З метою запобігання вказаним ризикам, слідчий суддя вважала за доцільне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не визначила підозрюваному ОСОБА_5 заставу, оскільки останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного із застосуванням насильства.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосувати до останнього запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначити розмір застави. Вважає ухвалу необґрунтованою та незаконною, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Посилається на те, що органом досудового розслідування не доведено наявності обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також неможливості застосування щодо підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, зокрема домашнього арешту. Крім того, слідчий суддя безпідставно не визначила підозрюваному розмір застави.
-3-
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, неявка якого з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що прокурор належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від нього не надходило заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст.178 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного,
-4-
обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотрималася вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідила та перевірила наведені у ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, відомості про яке 04.07.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071030001382.
04.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 05.07.2025 за клопотанням слідчого підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 29.08.2025, без визначення застави.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав уважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_5 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховуванню від органів досудового розслідування або суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
-5-
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Як встановила слідчий суддя, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а тому з огляду на тяжкість та характер вказаного кримінального правопорушення це свідчить про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( рішення «Летельє проти Франції»).
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, доведена слідчим та прокурором, та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Згідно до вимог ст. 177 КПК України правовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків. Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, на цій стадії досудового розслідування, є підтвердженою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_5 у вчиненні цього кримінального правопорушення на момент вручення були наявними і підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового розслідування, а саме: протоколами допиту потерпілого, свідків; протоколом огляду місця події; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколом затримання та іншими матеріалами досудового розслідування.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Органом досудового розслідування надано докази, які на даній стадії є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування, про що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.
-6-
Тому, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість підозри ОСОБА_5 апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі з урахуванням наведеного вище, не знаходять свого підтвердження.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника на предмет відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження такі існують та доводяться відповідними доказами.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , слідчий суддя дослідила обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання вказаного запобіжного заходу, врахувала наявність обґрунтованої підозри та доказів, які підтверджують можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, дані про особу підозрюваного (раніше судимий, офіційно не працевлаштований), наявність у провадженні суду інших обвинувальних актів щодо ОСОБА_5 , і обґрунтовано прийшла до висновку про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та належним чином умотивувала свої висновки про відсутність обставин до обрання менш суворого запобіжного заходу.
Застосований ОСОБА_5 вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про його особу та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Всупереч доводам захисника-адвоката ОСОБА_6 , ухвала слідчого судді не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також не можливості застосування щодо підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, зокрема домашнього арешту, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються наведеними вище судженнями.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від суду, впливати на учасників кримінального провадження, вчиняти інші кримінальні правопорушення, або порушувати процесуальні обов'язки, однак, обставини, за яких ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі дані про особу підозрюваного, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, мотив, спосіб та обставини, за яких ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, суспільну небезпеку від такого злочину, існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була повністю доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, на що в своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано послалася слідчий суддя.
-7-
Тому, апеляційний суд вважає, що менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, у тому числі домашній арешт, про що зазначається захисником в апеляційній скарзі, будуть недостатніми для запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 .
З огляду на вищевикладене, доводи захисника про те, що слідчим суддею не в повному обсязі досліджено підстави для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою не заслуговують на увагу, оскільки слідчий суддя, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в повній мірі дотримався вимог ст. 194 КПК України, врахувала обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, та є необхідним для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та унеможливлення настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Апеляційним судом не встановлено і обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_5 з урахуванням стану його здоров'я не може триматися під вартою. Будь-яких доказів, у тому числі висновків лікарів чи посадових осіб УВП, які б свідчили про те, що тримання ОСОБА_5 під вартою є неможливим із урахуванням стану його здоров'я, апеляційному суду не надано, у зв'язку з чим надані стороною захисту медичні документи ОСОБА_5 апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки такі жодним чином не впливають на висновки слідчого судді про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому апеляційний суд, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», а тому вважає обґрунтованим висновок суду щодо необхідності обрання підозрюваному ОСОБА_5 на даній стадії кримінального провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що, всупереч доводів захисника-адвоката ОСОБА_6 , узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав визначити підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених
-8-
частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України ; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України. Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти власності із застосування фізичного насильства, обставини, за яких ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини, кількість та ступінь встановлених ризиків, а також те, що останній раніше неодноразово судимий і у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебувають інші обвинувальні акти щодо нього, апеляційний суд вважає, що визначення застави в даному випадку та на даний момент є недоцільним, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може порушувати покладені на нього обов'язки та перешкоджати кримінальному провадженню, у тому числі переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, вчиняти інші кримінальні правопорушення тощо, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги щодо скасування ухвали слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під ватою без визначення застави задоволенню не підлягають.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст. 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційні скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
-9-
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не надано таких доказів та не наведено таких обставин, які б підтверджували вимоги апеляційної скарги та спростовували висновки слідчого судді.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.07.2025 щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді