Справа № 304/1515/25
Закарпатський апеляційний суд
05.08.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/522/25, за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 10.07.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025071130000137 від 03.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та накладено арешт на майно, вилучене 03.07.2025 у ході проведення огляду місця події, а саме: автомобіль марки «Шкода Фабія» державний номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, 2008 року випуску, який належить ОСОБА_5 , користувачем якого є ОСОБА_7 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Шкода Фабія» державний номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, 2008 року випуску, видане ТСЦ 2143, серії НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «IPHONE 5» ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , власником (володільцем) якого є ОСОБА_7 , шляхом заборони розпорядження, користування та відчуження вищезазначеним майном.
Клопотання мотивоване тим, що СВ ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025071130000137 від 03.07.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа розробила злочинну схему, відповідно до якої, особи призовного віку від 18 до 60 років, за її сприяння, що виразилося в наданні усних інструкцій, порад та вказівок, організації доставки до місць незаконного перетину державного кордону України, об'їзду контрольних пунктів пропуску ДПСУ, з метою подальшого потрапляння в країни Європейського союзу.
До вчинення вказаного злочину невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа залучила ОСОБА_7 , роль якого полягала у доставці осіб з м. Мукачева до м. Перечин, шляхом об'їзду контрольних пунктів пропуску ДПСУ, інструктажі, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданні засобів та безпосередній доставці до місць незаконного перетину державного кордону України в обхід прикордонних нарядів, за грошову винагороду.
Зокрема, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, перебуваючи у невстановленому на даний час місці, будучи організатором, діючи умисно, на виконання розробленого злочинного плану, з корисливих мотивів, за грошову винагороду в розмірі 8000 доларів США, з кожної особи, з метою подальшого
-2-
незаконного переправлення військовозобов'язаних через державний кордон України, підшукала ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та надалі керуючи діями останніх, шляхом надання вказівок та порад, наказала ОСОБА_9 та ОСОБА_11 будь-яким чином доїхати до м. Мукачева Закарпатської області, де самостійно поселитися та очікувати на подальші інструкції та вказівки, з метою подальшого незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску.
Окрім того, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа за попередньою змовою з ОСОБА_7 , який на автомобілі марки «Шкода Фабія», д.н.з НОМЕР_1 , виконуючи свою роль, згідно якої останній повинен забрати вказаних громадян з м. Мукачева та доставити до м. Перечин, для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України та потрапляння в країни Європейського союзу.
Надалі, ОСОБА_7 , діючи умисно, з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою реалізації обумовленого з невстановленою на даний час особою злочинного плану, зокрема шляхом надання засобів для незаконного перетину державного кордону України, за кермом автомобіля марки «Шкода Фабія», д.н.з НОМЕР_1 , 02.07.2025 близько о 23 год, знаходячись в м. Мукачеві, посадив ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у салон вказаного автомобіля та попрямував в напрямку міста Перечин Ужгородського району, маршрутом Мукачево-Свалява-Сімер.
Далі, близько о 00 год 30 хв вказані особи прибули в село Сімер Ужгородського району Закарпатської області, де біля АЗС «ОККО» по вул. Будівельників ОСОБА_7 , з метою конспірації та об'їзду контрольного посту в с. Сімер, наказав ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 вийти з автомобіля та самостійно перейти через річку «Тур'я» на інший берег та в подальшому самостійно добратися до автомобільної дороги, зокрема вул. Ужанської в м. Перечині, так щоб не потрапити в поле зору поліції чи прикордонних нарядів, де він вже буде їх очікувати на автомобілі.
Прибувши в обумовлене місце в м. Перечин, ОСОБА_7 на вищевказаному автомобілі став очікувати ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Після чого, дочекавшись їх, наказав сісти до автомобіля та почав рух в бік центру м. Перечин, однак приблизно о 02 год 15 хв 03.07.2025 був виявлений та затриманий працівниками прикордонної служби на «Контрольному пості» по вул. Ужанській в м. Перечин.
03.07.2025 в ході огляду місця події було виявлено автомобіль марки «Шкода Фабія», д.н.з НОМЕР_1 , сірого кольору, в якому знаходилося свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 , на прізвище ОСОБА_5 ,
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль «Шкода Фабія», д.н.з НОМЕР_1 , сірого кольору, автомобіль зареєстрований за ОСОБА_5 .
Також у ході обшуку затриманої особи у ОСОБА_7 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «IPHONE 5», ІМЕІ - НОМЕР_3 .
Постановою слідчого СВ ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 03.07.2025 вказані транспортний засіб, документ про його реєстрацію та мобільний телефон визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Клопотання слідчого мотивовано тим, що автомобіль «Шкода Фабія», д.н.з НОМЕР_1 , сірого кольору та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , мобільний телефон марки «IPHONE 5», можуть зберігати на собі сліди кримінального правопорушення та являтись знаряддям злочину, повернення цього майна власнику або користувачу може призвести до зникнення, втрати та його пошкодження,
-3-
або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, з метою досягнення дієвості кримінального провадження, слідчий просив застосувати такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Ухвала про накладення арешту на майно мотивована тим, що вилучені у ході огляду місця події 03.07.2025 предмети можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, підпадають під ознаки предметів, що були знаряддям вчинення кримінально протиправних дій, а отже мають ознаки речових доказів у кримінальному провадженні. На переконання слідчого судді, накладення арешту на майно зможе запобігти ризикам, передбаченим абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, що свідчить про пропорційність заходу забезпечення кримінального провадження. Таким чином, слідчий суддя прийшла до висновку про наявність передбачених нормами КПК правових підстав для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно з метою збереження речових доказів, оскільки в іншому випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, втрати, пошкодження, знищення, приховання тощо) на тимчасове вилучене майно.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді від 10.07.2025 скасувати в частині обмеження права володіння та користування транспортним засобом марки «Шкода Фабія», д.н.з НОМЕР_1 . Вважає, що органом досудового розслідування не доведено необхідності накладення арешту на транспортний засіб, який до того ж належить третій особі, оскільки не надано жодних доказів про те, що вказаний автомобіль був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, або зберіг на собі його сліди, або містять інші відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того, автомобіль марки «Шкода Фабія», д.н.з НОМЕР_1 , належить ОСОБА_5 і прокурором не наведено відповідне обґрунтування необхідності арешту в повному обсязі, включаючи заборону володіння та користування, щодо транспортного засобу третьої особи, яка не має жодного відношення до оголошеної підозри ОСОБА_7 .
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, власника майна ОСОБА_5 та його представника-адвоката ОСОБА_6 , неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також від них не надходило клопотань про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомостей про поважність причин їх неявки. Також приймається до уваги заява адвоката ОСОБА_6 про можливість розгляду апеляційної скарги без її та ОСОБА_5 участі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Висновок слідчого судді в частині накладення арешту на мобільний телефон марки «IPHONE 5» ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , власником (володільцем) якого є ОСОБА_7 , ніким з учасників судового провадження не оскаржується, а тому законність ухвали в цій частині, в силу положень ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряється.
Відповідно до вимог ст. 370, 372 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Цим вимогам закону ухвала слідчого судді від 03.07.2025 відповідає у повній мірі.
-4-
Як вбачається з клопотання, СВ ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025071130000137 від 03.07.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Підставою для початку досудового розслідування та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стали матеріали правоохоронних органів про протиправну діяльність певних громадян, які за грошову винагороду займаються незаконним переправленням чоловіків мобілізаційного віку за кордон поза пунктами пропуску.
03.07.2025 в ході огляду місця події було виявлено автомобіль марки «Шкода Фабія», д.н.з НОМЕР_1 , сірого кольору, в якому знаходилося свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 , на прізвище ОСОБА_5 ,
Також у ході обшуку затриманої особи у ОСОБА_7 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «IPHONE 5», ІМЕІ - НОМЕР_3 .
Постановою слідчого СВ ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 03.07.2025 вказані транспортний засіб, документ про його реєстрацію та мобільний телефон визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль «Шкода Фабія», д.н.з НОМЕР_1 , сірого кольору, автомобіль зареєстрований за ОСОБА_5
04.07.2025 слідчий звернувся до Перечинського районного суду Закарпатської області з клопотанням про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 12025071130000137 від 03.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме: автомобіля марки «Шкода Фабія» державний номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, 2008 року випуску, який належить ОСОБА_5 , користувачем якого є ОСОБА_7 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Шкода Фабія» державний номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, 2008 року випуску, видане ТСЦ 2143, серії НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «IPHONE 5» ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , власником (володільцем) якого є ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст. 170 - 173 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
-5-
За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно є знаряддям чи предметом кримінального правопорушення, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею правомірно накладене на нього арешт як на речовий доказ.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 по справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий суддя відповідно до вимог ст. 170-173 КПК України, з'ясувала усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірила наведені в клопотанні слідчого доводи про наявність підстав для накладення арешту на майно.
З матеріалів судового провадження вбачається, що постановою слідчого СВ ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 03.07.2025, вказані транспортний засіб, документ про його реєстрацію та мобільний телефон визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали провадження містять достатньо даних вважати, що вказане у клопотанні майно, в тому числі й транспортний засіб, має доказове значення щодо встановлення обставин кримінального провадження і обґрунтовано залучено до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав для слідчого звертатись з клопотанням про арешт майна та обґрунтованих підстав для слідчого судді накласти арешт на таке майно, з огляду на те, що таке майно підпадає під критерії, визначені положеннями ст. 98 КПК України, тому доводи адвоката ОСОБА_6 з приводу безпідставності накладення арешту на це майно є необґрунтованими.
Таким чином, як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклала арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 цього Кодексу.
-6-
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 цього Кодексу, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України.
Колегія суддів уважає, що на даному етапі досудового розслідування, є всі підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КК України та при цьому враховує правову кваліфікацію та обставини кримінального провадження.
За таких обставин, є достатні підстави вважати, що арештоване майно є доказом у кримінальному провадженні № 12025071130000137 від 03.07.2025, тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо необхідності на час звернення слідчого з відповідним клопотанням в прийнятті рішення про накладення арешту на майно, оскільки лише такий захід забезпечення кримінального провадження може забезпечити належне збереження майна, яке є речовим доказом.
З урахуванням наведеного слідчий суддя, всупереч тверджень представника володільця майна, встановила належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання про накладення арешту на майно.
Всупереч доводів апеляційної скарги, матеріали судового провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості відчуження, користування та розпорядження вищевказаним майном.
Колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчий суддя визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що прокурор довів існування достатніх підстав уважати, що вилучений під час оглядлу місця події, зокрема, транспортний засіб, є доказом кримінального правопорушення та зберіг на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою запобігання ризику знищення речового доказу, який необхідний для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, обґрунтовано наклала арешт на дане майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
У свою чергу, в кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, дослідила усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, врахувала правову підставу для накладення арешту, достатність
-7-
доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обґрунтована та доцільна.
Доводи апеляційної скарги про те, що в клопотанні не зазначено правових підстав щодо обґрунтування накладення арешту на вказане майно не можуть вважатись обґрунтованими, з огляду на наявні дані в матеріалах клопотання.
При прийнятті рішення, колегія суддів враховує і те, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з метою збереження речових доказів, і не суперечить вимогам ч. 3 ст. 170 цього Кодексу.
Апеляційний суд не вбачає підстав сумніватися в розумності та співрозмірності такого обмеження права власності на майно власника ОСОБА_5 та володільця - ОСОБА_7 завданням кримінального провадження. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна як для власника майна, так і користувача апеляційним судом також не встановлено.
Таким чином, з огляду на вказане вище, колегія суддів приходить до переконання, що в даному випадку вказане вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, є всі правові підстави для накладення арешту на вказане майно.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя, вирішуючи питання про арешт майна, діяв відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням обставин визначених у ст. 170-173 КПК України та положень, закріплених у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», з наведенням мотивів прийняття зазначеного рішення.
Крім того, власник арештованого майна не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту на майно в порядку, передбаченому абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, в якому визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Порушень норм кримінального процесуального закону, невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому доводи адвоката ОСОБА_6 про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими та безпідставними і такі апеляційний суд відхиляє.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
-8-
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів, враховуючи положення кримінального процесуального закону, не перешкоджала учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.
При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги, положення ст. 220, 317 цього Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з'ясування фактичних обставин справи, і те, що адвокат ОСОБА_6 не довела обґрунтованість доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 10.07.2025 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025071130000137 від 03.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді