Справа № 308/7896/25
Закарпатський апеляційний суд
04.08.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/423/25 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.06.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 01.08.2025 з визначенням застави в розмірі 980 (дев'ятсот вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2967440 (два мільйони дев'ятсот шістдесят сім тисяч чотириста сорок) грн, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Неліпине Закарпатської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, одруженого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, адвоката, начальника відділу кадрів адміністративно-управлінського персоналу «Закарпатської обласної дитячої лікарні» ЗОР, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у кримінальному провадженні № 12025070000000181, відомості про яке 05.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Цією ж ухвалою, у разі внесення застави на ОСОБА_5 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
З клопотання вбачається, що СУ ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 05.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025070000000181 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 та ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.04.2025 до адвоката ОСОБА_5 звернувся громадянин ОСОБА_9 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 БМЗ, на посаді старшого спеціаліста радіозв'язку, з метою отримання консультації щодо можливості отримання законних підстав для звільнення з військової служби відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
-2-
Тоді у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на особисте протиправне збагачення, і останній вирішив скористатися даною ситуацією шляхом одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 , збагатитись протиправним шляхом, та повідомив останнього про те, що він являється посадовою особою КНП «Закарпатська обласна дитяча лікарня» ЗОР в м. Мукачеві, може вирішити питання стосовно отримання інвалідності його малолітньою дитиною ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого він зможе оформити опіку, за що ОСОБА_10 крім оплати адвокатських послуг повинен буде надати йому грошові кошти в розмірі від 7000 до 20000 євро.
З метою створення видимості щодо законних намірів надання правничої допомоги та запевнення ОСОБА_10 у правомірності та необхідності надання грошових коштів у розмірі від 7000 до 20000 євро, 02.04.2025 ОСОБА_5 у точно не встановлений досудовим розслідуванням час та спосіб виготовив договір про надання правової допомоги № 325, який містить загальні положення без конкретизації та ордер на надання правничої (правової) допомоги.
У свою чергу, ОСОБА_10 будучи поставленим у безвихідь, погодився на протиправні вимоги ОСОБА_5 , однак, розуміючи незаконність зазначених дій останнього та усвідомлюючи, що надання грошових коштів у розмірі від 7000 до 20000 євро, скоріше за все є неправомірною вигодою та таке діяння являється кримінально караним, не бажаючи бути притягненим до кримінальної відповідальності, звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів та почав діяти під їхнім контролем, з метою викриття протиправної діяльності ОСОБА_5 .
На виконання попередньої домовленості, 16.04.2025 близько 13 год 30 хв, ОСОБА_12 зустрівся з ОСОБА_5 неподалік свого адвокатського офісу в м. Мукачеві, вул. Августина Штефана, 25/2. Під час зустрічі ОСОБА_5 , переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого протиправного збагачення повідомив, що для початку ОСОБА_10 повинен надати йому грошові кошти (аванс) в розмірі 10000 доларів США найближчими днями, на що ОСОБА_12 погодився.
28.04.2025 близько 15 год 50 хв ОСОБА_10 , на виконання домовленості, зустрівся з ОСОБА_5 неподалік Закарпатської обласної дитячої лікарні, що розташована в м. Мукачеві по вул. І. Франка, 39. Під час зустрічі ОСОБА_5 , переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого протиправного збагачення, одержав від ОСОБА_10 , який діяв під контролем правоохоронних органів лише частину раніше обумовлених грошових коштів в сумі 2000 доларів США, за його вплив на невстановлених осіб з метою оформлення інвалідності.
У свою чергу, як встановлено розслідуванням, ОСОБА_5 являється посадовою особою КНП «Закарпатська обласна дитяча лікарня» ЗОР, а саме начальником відділу кадрів та згідно посадової інструкції від 20.11.2023 його посада належить до категорії «Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)» та основним завданням останнього, являється забезпечення підприємства працівниками потрібних професій та формування кадрового резерву для заміщення посад керівників.
Ураховуючи вищевикладене та маючи реальний вплив на керівний персонал КНП «Закарпатська обласна дитяча лікарня» ЗОР, зумовлений займаною посадою, ОСОБА_5 05.05.2025, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на особисте протиправне збагачення до кінця, зетелефонував ОСОБА_10 на месенджер «WhatsApp» і повідомив, що зареєстрував його доньку - ОСОБА_12 у дитячій поліклініці, та почав вимагати решту грошових коштів згідно домовленості.
09.05.2025 близько 14 год 40 хв ОСОБА_10 , на виконання домовленості зустрівся з ОСОБА_5 неподалік КНП «Закарпатська обласна дитяча лікарня» ЗОР, та пройшли до приміщення офісу № 13 у м. Мукачеві по вул. Августина Штефана, 25/2, де ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_10 , який діяв під контролем правоохоронних
-3-
органів, частину раніше обумовлених грошових коштів в сумі 7600 доларів США, за його вплив на невстановлених осіб Закарпатської обласної дитячої лікарні з метою оформлення інвалідності.
Продовжуючи свої злочинні дії, 20.05.2025 ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_10 через месенджер «WhatsApp» та повідомив останнього про те, що 21.05.2025 він повинен приїхати до Закарпатської обласної дитячої лікарні разом з донькою і він проведе їх до лікарів, з метою оформлення необхідних медичних документів для отримання інвалідності дитиною.
Надалі, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та часі, досягаючи кінцевої мети своїх протиправних намірів на незаконне збагачення, ОСОБА_5 у не встановлений розслідуванням спосіб здійснив вплив на лікарів - членів лікарсько-консультативної комісії при КНП «Закарпатська обласна дитяча лікарня» ЗОР, і як наслідок, 02.06.2025 ОСОБА_10 отримав витяг з протоколу ЛКК від 23.05.2025 № 025/760, згідно якого ОСОБА_12 освідчена, як дитина з інвалідністю, та інші необхідні лікарські документи щодо встановлення інвалідності його доньці.
У свою чергу, як встановлено, згідно пункту 6 розділу 1 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 917 висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації дитини з інвалідністю, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, іншими підприємствами, установами та організаціями, в яких навчаються або перебувають діти.
У подальшому, 04.06.2025 близько 12 год 30 хв ОСОБА_10 , виконуючи попередньо висловлені у телефонному режимі вимоги ОСОБА_5 , зустрівся з останнім у приміщені офісу № 13 у м. Мукачеві по вул. Августина Штефана, 25/2. Під час зустрічі ОСОБА_5 , переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого протиправного збагачення, одержав від ОСОБА_10 , який діяв під контролем правоохоронних органів, останню частину раніше обумовлених грошових коштів в сумі 7700 доларів США, за його вплив на лікарів КНП «Закарпатська обласна дитяча лікарня» ЗОР, з метою оформлення інвалідності його доньці, однак після одержання неправомірної вигоди був викритий працівниками правоохоронних органів.
Таким чином, у період з 28.04.2025 по 04.06.2025, ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_10 неправомірну вигоду в розмірі 17300 доларів США, за його вплив на членів лікарсько-консультативної комісії при КНП «Закарпатська обласна дитяча лікарня» ЗОР для отримання статусу дитини з інвалідністю його донькою ОСОБА_12 .
04.06.2025 ОСОБА_5 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України та 05.06.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 03 до 08 років з конфіскацією майна, у зв'язку з чим наявні ризики, передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням наведеного прокурор вважав, що більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
-4-
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя ухвалу мотивувала тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 03 до 08 років з конфіскацією майна, та існуванням ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, слідчий суддя визнала недоведеним ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження того, у якому підозрюється. Разом з тим, слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного, дійшла висновку про те, що більш мякі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначила ОСОБА_5 заставу, достатню для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, а саме 980 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дійшовши висновку про наявність виключного випадку, і що застава у максимальному розмірі, визаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, буде недостатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання встановленим ризикам.
В апеляційній скарзі, захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді від 06.06.2025 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання або інший запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки стороною обвинувачення недоведено наявності обгрунтованої підозри ОСОБА_5 , передбачених ст. 177 КПК України ризиків, а також недостатності застосування щодо підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів. ОСОБА_5 не вчиняв жодних дій, які б утворювали склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. Стороною обвинувачення не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і при цьому підозрюваний не має намірів будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, у тому числі шляхом вчинення дій, передбачених ст. 177 КПК України. Підозрюваний має постійне місце проживання, має на утриманні дитину з інвалідністю та двох малолітніх дітей. Крім того вважає, що визначена підозрюваному застава є завідомо непомірною і дружина підозрюваного змушена була отримати грошові кошти в позичку для того, щоб забезпечити право на свободу останнього.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та захисника, неявка яких з урахуванням положень ст. 405, 422 КПК України не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, заяви про відкладення розгляду судового провадження та відомостей про поважність причин неявки від прокурора не надходило, а підозрюваний та захисник подали заяви про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
-5-
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
В порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
-6-
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотрималася вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідила та перевірила наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СУ ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 05.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025070000000181 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
04.06.2025 ОСОБА_5 затримано на підставі ст. 208 КПК України, а 05.06.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 06.06.2025 за клопотанням керівника Закарпатської обласної прокуратури щодо підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід тримання під вартою на строк до 01.08.2025 та визначено заставу 980 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2967440 грн.
При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав уважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховуванню від органів досудового розслідування, знищенню, приховуванню або спотворенню будь-якої з речей чи документів, яка мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконному впливу на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як встановила слідчий суддя, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років із конфіскацією майна, а тому, перебуваючи на волі ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності
-7-
може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, яка мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно до вимог ст. 177 КПК України правовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків.
Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, на цій стадії досудового розслідування є підтвердженою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, на момент вручення були наявними і підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового розслідування, а саме: протоколами проведених обшуків, допитів свідків, проведених НСРД, вручення та ідентифікації грошових коштів та іншими матеріалами даного кримінального провадження.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Органом досудового розслідування надано докази, які на даній стадії є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування про, що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, на цій стадії досудового розслідування доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що додані до клопотання докази не є достатніми для підтвердження причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів відхиляє як безпідставні і такі, що на даному етапі досудового розслідування не спростовують обґрунтованості підозри ОСОБА_5 .
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти
-8-
охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, мотив та спосіб його вчинення, його надзвичайну небезпеку для суспільства та наслідки, які настали, а також існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що в своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняла до уваги слідчий суддя.
Слідчий суддя, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, у повній мірі дотрималася вимог ст. 194 КПК України, врахувала обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Колегія суддів уважає такі висновки слідчого судді правильними, оскільки тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та ймовірне покарання, яке загрожує підозрюваному в разі доведення його вини, дають підстави для обрання підозрюваному саме такого запобіжного заходу.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
При цьому апеляційний суд, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», а тому вважає обґрунтованим висновок суду щодо необхідності обрання підозрюваному ОСОБА_5 на даній стадії кримінального провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність ризиків, на які вказується у клопотанні, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження, оскільки наведені вище обставини беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_5 ,
-9-
перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вдатися до вчинення дій, спрямованих як на переховування від органу досудового розслідування та суду, так і на знищення, приховування або спотворення будь-якої з речей чи документів, яка мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Не спростовують висновків слідчого судді про доведеність указаних ризиків та неможливість їх запобіганню шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання і під вартою, і посилання сторони захисту на те, що підозрюваний має постійне місце проживання, має на утриманні дитину з інвалідністю та двох малолітніх дітей. При цьому, апеляційний суд зазначає, що наведені дані про особу підозрюваного, не стали перешкодою для настання обставин, за яких ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів ураховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від слідства та суду, знищувати, приховувати або спотворювати будь-яку з речей чи документів, яка мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак, обставини, за яких ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також стороною захисту не надано таких доказів, у тому числі про стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 , які б свідчили про неможливість тримання його під вартою.
Окрім того, колегія суддів констатує, що всупереч доводів апеляційної скарги, визначений слідчим суддею підозрюваному розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного, обставинами кримінального правопорушення, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 4, 5 ст. 182 КПК України.
Враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також його високий ступінь суспільної небезпеки, роль підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_5 застави в розмірі саме 980 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як альтернативи застосованому йому запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав уважати його завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що даний випадок є виключним і застава в розмірах встановлених ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов'язків.
При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
-9-
У зв'язку з чим, безпідставними і такими, що не впливають на висновки слідчого судді у частині визначення розміру застави та не дають підстав для зменшення такого, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що визначений ОСОБА_5 розмір застави є завідомо непомірним, оскільки дружина підозрюваного змушена була отримати грошові кошти в позичку для того, щоб забезпечити право на свободу останнього..
Тому, апеляційний суд вважає, що встановлений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави - 980 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги захисника щодо скасування ухвали слідчого судді про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під ватою та застосування щодо останнього запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, або іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, або зменшення розміру застави, задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд вважає, що менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, чи застава в меншому розмірі, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Між тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що визначений підозрюваному ОСОБА_13 розмір застави внесено, у зв'язку з чим відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України він вважається таким, щодо якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Тому, апеляційний суд не бере до уваги і письмові пояснення підозрюваного ОСОБА_5 про те, визначений розмір застави є завідомо непомірним та ставить його у скрутне фінансове становище.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано будь-яких доказів про фінансовий та матеріальний стан підозрюваного, які б із достовірністю свідчили про те, що визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного.
Із цих підстав, апеляційний суд не бере до уваги і надані підозрюваним копії розписок ОСОБА_14 про отримання у борг грошових коштів. При цьому, матеріали судового провадження не містять достовірних даних про те, що вказані грошові кошти отримані ОСОБА_14 , у тому числі з метою внесення застави за підозрюваного ОСОБА_15 , та спрямовані на внесення такої застави.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст. 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що стороною захисту не надано таких доказів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді та апеляційного суду, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлялось.
-11-
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.06.2025 щодо ОСОБА_8 , - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді