справа №756/3565/25 головуючий у суді І інстанції Шролик І.С.
провадження № 22-ц/824/11795/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
05 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою діяльністю «Укр Кредит Фінанс» поданою представником - Мельник Веронікою Сергіївною на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У березні 2025 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просив суд:
стягнути з відповідачки на користь товариства заборгованість за кредитним договором №1349-4532 від 15 лютого 2024 року в розмірі 28 000,00 грн, що складається із 5 600,00 грн простроченої заборгованості за кредитом та 22 400,00 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами; а також сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги мотивував тим, що 15 лютого 2024 року між сторонами був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1349-4532 з використанням одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов Договору позивач взяв на себе зобов'язання надати грошові кошти в розмірі 5 600,00грн на строк 300 днів (базовий період -21 день) із сплатою зниженою відсоткової ставки - 2,50 % в день, стандартною ставкою - 2,50 % в день.
Позивач виконав свої зобов'язання за Договором, надавши відповідачу кредитні кошти у вищезазначеному розмірі. Відповідачем умови Кредитного договору належним чином не виконувалися. Адміністрацією позивача було прийнято рішення про застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» шляхом часткового списання заборгованості за нарахованими процентами (42 000,00 грн).
Невиконання відповідачем умов Договору призвело до утворення заборгованості в розмірі 28 000,00 грн, що складається із простроченої заборгованості за кредитом - 5 600,00 грн, простроченої заборгованості по нарахованим процентам - 22 400,00 грн.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1349-4532 від 15 лютого 2024 року, яка утворилася станом на 13 лютого 2025 року в розмірі 22 400,00 грн, яка складається з заборгованості за кредитом 8 600,00 грн, заборгованості за відсотками 5 332,00 грн, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 937,92 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, представниця ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - Мельник Вероніка Сергіївна 14 травня 2025 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі, а саме: стягнути з відповідачки на користь товариства заборгованість за кредитним договором №1349-4532 від 15 лютого 2024 року загальну суму заборгованості в розмірі 28 000,00 грн, що складається із 5 600,00 грн простроченої заборгованості за кредитом та 22 400,00 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами.
Підтримавши доводи позовної заяви, апелянт вказала, що місцевий суд належним чином не з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме «природу» процентів які просив стягнути позивач та як результат неправильно застосовано норми матеріального права.
Судом першої інстанції не враховано, що базовий період - строк протягом якого Відповідач (позичальник) бажає сплачувати саме проценти за користування кредитом (в даному випадку -21 день), який він сам обирає при заповнення заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти, якими він може користуватися (в даному випадку - 300 днів до 10 грудня 2024 року).
В свою чергу, згідно наданого разом з позовною заявою Розрахунку заборгованості за договором №1349-4532 від 15 лютого 2024 року, станом на 13 лютого 2025 року, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснювало лише нарахування по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.12. Договору), що погоджений між сторонами.
Також, відповідно до вищезазначеного розрахунку, позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору.
Крім того, ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалась та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.
Відповідно до Паспорта споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, затвердженого наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №01-П від 04 січня 2024 року, який разом з кредитним договором складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови, зазначено, що Стандартна ставка - 2,50% в день; Знижена ставка - 2,5% в день. Також зазначено тип процентної ставки - фіксована. Крім того, вбачається, що у Паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування. Вищевказане підписано 15 лютого 2024 року ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Тому позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.12. кредитного договору.
Щодо здійсненого судом першої інстанції перерахунку процентної ставки за весь період строку кредитування із застосуванням денної процентної ставки у розмірі 1% на день відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», вказала, що лише з 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1%. А станом на 15 серпня 2024 року (день укладення Кредитного договору №1349-4532) законодавчо встановлено максимальний розмір денної процентної ставки був 2,50%.
Також, після закінчення строку кредитування, а саме після 10 грудня 2024 року нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості. Тобто Позивачем нараховувались проценти у відповідності до умов Договору, та у строк визначений Договором.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою діяльністю «Укр Кредит Фінанс» поданою представником - Мельник Веронікою Сергіївною на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги були надіслані за адресою реєстрації ОСОБА_1 , однак рекомендоване поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем, до позовної заяви надано договір про відкриття кредитної лінії №1349-4532 від 15 лютого 2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:
сума кредиту - 5 600,00 грн.;
строк кредитування - 300 днів;
базовий період - 21 день;
знижена % ставка - 2,00 % в день;
стандартна % ставка - 2,50 % в день.
Згідно з пунктом 11.1 договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця https://creditkasa.com.ua, повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватися договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
Пунктом 11.3 договору позичальник даним підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті https://creditkasa.com.ua, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансових послу без нав'язування її придбання.
Відповідно до умов розділу 4 Правил відповідач акцептував оферту (заповнюючи заявку на сайті товариства, добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов'язків, зазначила інформацію про себе, реквізити банківської карти, на рахунок якої бажала отримати кредит (та ін.), тим самим підтвердила своє ознайомлення, погодження і зобов'язання неухильно дотримуватися Правил.
Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Вказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.
Виконання позивачем (кредитором) обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 5 600,00 грн. відповідачеві (позичальнику) підтверджується Довідкою про перерахування суми кредиту №1349-4532 від 15 лютого 2024 року.
Проте, відповідач не повернула у повному обсязі кредит, що підтверджується розрахунком заборгованості на загальну суму 47 600,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом 5 600,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 42 000,00 грн. за період з 15 лютого 2024 року по 13 лютого 2025 року.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції врахував, що договір про відкриття кредитної лінії №1349-4532 укладено 15 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому до договору слід застосувати положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Суд вважав умови договору №1349-4532 про відкриття кредитної лінії від 15 лютого 2024 року в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами, які передбачені пунктом 4.10 договору, в розмірі 2,50% в день за 300 днів користування такими, що суперечать діючому законодавству, тому згідно ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемними. Суд розрахував заборгованість по відсоткам за укладеним між сторонами кредитним договором №1349-4532 від 15 лютого 2024 року, виходячи з встановленої ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1% на суму 16 800,00 грн = 56 грн./добу - 1% х 300 днів. Відповідно, з урахуванням вимог діючого законодавства на час укладання договору №1349-4532 від 15 лютого 2024 року, розмір заборгованості належний до стягнення з відповідачки становить 22 400,00 грн, з яких: 5600,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 800,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може у повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Надаючи правову оцінку кредитному договору суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов правильного висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідачки одноразовим ідентифікатором С9407, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договорів на погоджених умовах.
Своїм підписом на договорі відповідачка також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідачка тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (абзац перший частини першої статі 1046 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно із статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов'язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (пункт 26)).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору (позики) обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту (позики), в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
У постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 розв'язано виняткову правову проблему щодо меж застосування заходів відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Так, відсотки, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України, - це спеціальний вид відповідальності на відміну від відсотків, які є звичайною платою за користування грошима, у тому числі за договором позики.
Роз'яснено, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною. Не можуть застосовуватися одночасно регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України про відсотки за договором позики та охоронна норма частини 2 статті 625 ЦК України про стягнення інфляційних збитків і 3 % річних. Тому до прострочення з боржника стягуються відсотки від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за кредит, а за період після такого прострочення - річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Пункт 1.1. укладеного між сторонами договору про відкриття кредитної лінії №1349-4532 від 15 лютого 2024 року, визначає базовий період сплати відсотків як проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування кредитом. Кількість днів у базовому періоді вказана у розділі 4 цього договору і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої з урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця. Проценти за користування кредитом - грошові кошти, які згідно Договору Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю за користування Кредитом. Нарахування Процентів здійснюється за процентними ставками, що визначені у Договорі.
Пункти 4.7. - 4.9 Договору визначають, плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована. Процентна ставка за користування Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у даному договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за пільговою та/ або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності. Базовий період складає 21 календарний день та починається з дати надання/ видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору. Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду. Проценти за користування кредитом вважаються сплаченими з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця.
Відповідно до п. 4.12. Договору, Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 10 грудня 2024 року. Строк Договору є рівним Строку кредитування. В частині виконання зобов'язань Договір діє до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Відповідно до п. 4.10 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою:
- стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Кредитом за Зниженою та/ або Пільговою ставкою);
- знижена процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом, яка надається Кредитожавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору.
Пунктом 4.14 Договору визначено, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору (за весь Строк кредитування) складає 47 600,00 грн, та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом.
За умовами п. 5.1. Договору, Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю отриманий Кредит та нараховану Кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована Кредитодавцем) не пізніше ніж в останній календарний день Строку кредитування, вказаного у п. 4.12. цього Договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця.
За умовами п. 5.3. Договору, якщо Позичальник має намір повністю достроково повернути Кредит, тобто до закінчення Строку кредитування, Позичальник сплачує у повному обсязі всю суму неповерненого Кредиту та залишок несплачених процентів за фактичний строк користування Кредитом за ставкою визначеною умовами даного Договору, тобто за строк з моменту отримання Кредиту до моменту повернення Кредиту Кредитодавцю шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. З дати зарахування коштів на банківський рахунок Кредитодавця у сумі, достатній для повної оплати вказаних вище зобов'язань, Кредит вважається погашеним у повному обсязі, зобов'язання Позичальника за Договором припиняються.
У п. 2.3 Договору, кредитодавець рекомендував позичальнику для мінімізації загальних витрат здійснити повне погашення Кредиту не пізніше останнього дня першого Базового періоду строку кредитування з 15 лютого 2024 року по 06 березня 2024 року в розмірі 8 450,00 грн, яка включає 5 600,00 грн. суми кредиту та 2 940,00 грн процентів за користування кредитними коштами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.
Суд першої інстанції не врахував поетапного зменшення розміру денної процентної ставки, внаслідок чого наведений судом першої інстанції розрахунок заборгованості, виходячи із максимальної денної процентної ставки 1% за весь період кредитування, є неправильним, оскільки виконаний з порушенням норм матеріального права.
Водночас колегія суддів не погоджується і з доводами апеляційної скарги про те, що розмір і порядок нарахування відсотків за користування кредитом визначаються сторонами, а тому у спірних правовідносинах денна процентна ставка протягом всього періоду кредитування повинна становити 2,5 %, та відповідає принципу свободи договору, оскільки всі умови договору повинні узгоджуватися із нормами законодавства.
Як встановлено п. 4.10 кредитного договору процентна ставка становить 2,5%, отже з 15 лютого 2024 року до 22 квітня 2024 року, застосовується процентна ставка за користування кредитом у розмірі 5 600,00 грн, а саме: 66 днів * 5 600,00 грн * 2,5% = 9 240,00 грн.
Починаючи з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день = 120 днів * 5 600,00 гривень * 1,5% = 10 080,00 грн.
Починаючи з 20 серпня 2024 року по 10 грудня 2024 року (закінчення строку кредиту) 113 дні * 5 600,00 гривень * 1% = 6 328,00 грн.
Отже, загальний розмір відсотків за користування кредитом в межах строку договору становить 25 648,00 гривні. Разом з тим, банк заявив про стягнення 22 400,00 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково при обчисленні застосував 1% за весь період кредитування, неврахувавши, що протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» застосовується процентна ставка 2.5% та 1.5 % в залежності від періоду кредитування.
Колегія суддів також констатує, що у резолютивній частині рішення місцевий суд стягнув з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 400,00 грн, яка складається з заборгованості за кредитом 8 600,00 грн., заборгованості за відсотками 5 332,00 грн, що не відповідає висновкам у мотивувальній частині та позовним вимогам в частині тіла кредиту.
Таким чином, висновки суду першої інстанції в частині визначення тіла кредиту та вирахування суми процентів за користування кредитом, не грунтуються на фактичних обставинах справи та суперечать укладеному між сторонами договору і п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи знайшли своє підтвердження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі, в межах розміру позовних вимог заявлених позивачем до стягнення.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн, а також за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, а всього 6 056,00 грн.
Керуючись ст. ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», подану представницею - Мельник Веронікою Сергіївною - задовольнити.
Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1349-4532 від 15 лютого 2024 року у розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч гривень) 00 копійок, з яких: 5 600,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 22 400,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн, а також за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, а всього 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість гривень) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова