справа №355/8/25 головуючий у суді І інстанції Чальцева Т.В.
провадження № 22-ц/824/10203/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
05 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» поданою представником - Лукашовим Ростиславом Євгеновичем на рішення Баришівського районного суду Київської області від 07 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У грудні 2024 року представник ТОВ «Іннова Фінанс» - Лукашов Р.Є. звернувся до Баришівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:
стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за договором позики у розмірі 37 640,00 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги мотивував тим, що 06 березня 2024 року між сторонами було укладено Договір про надання грошових коштів у позику №3288080324.
Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документу, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до Договору позики, позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику на суму у розмірі: 5 000,00 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно 2.6.1., п. 2.6.2. та п. 2.6.3. цього Договору, його додатків.
Основні умови Договору щодо надання коштів у позику: п.2.4. Тип кредиту - кредит; п. 2.7. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; п.2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; п. 3.2. Дати надання кредиту: 06 березня 2024 року або наступний за и календарний день; п. 2.6.1. Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору; п. 2.6.2. Знижена процентна ставка 0,8% в день
Нa підтвердження укладання договору Позики між кредитодавцем тa позичальником у додатку до позовної заяви позивач додав роздруківку з електронної пошти позивача support@finsfera.ua, з якої відправлено на електронну пошту відповідачу ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразові ідентифікатори для підпису договору позики №3288080324 та паспорту споживчого кредиту. Зазначені одноразові ідентифікатори вказані також у Договорі позики та паспорті споживчого кредиту після підписання сторонами.
Також, Товариством враховані встановлені законодавчі обмеження щодо денної процентної ставки, передбачені Законом України «Про споживче кредитування» зі змінами, внесеними Законом №3498 від 22 листопада 2023 року, а також враховуючи користування позикою понад встановлений Договором строк, нарахування процентів за користування позикою здійснювалось за процентною ставкою у розмірі 2,2% день.
Позикодавець свої зобов'язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000 гривень, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.
В той же час відповідач, всупереч умовам договору позики та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.
Разом з тим відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата за Договором про надання грошових коштів у позику №3288080324 від 06 березня 2024 року на загальну суму 250,00 грн, з якої даними зарахуваннями погашено 250,00 грн - проценти.
Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання грошових коштів у позику № 3288080324 від 06 березня 2024 року складала 37 640,00 грн з яких:
5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту;
32 640,00 грн - заборгованість за процентами.
17 лютого 2025 року ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що надані позивачем документи не містять даних про видачу кредитних коштів, не зазначено строку займу.
Посилання позивача на наявність розрахунку заборгованості за договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку та фінансової установи і не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити чи видавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 07 березня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник ТОВ «Іннова Фінанс» - Лукашов Ростислав Євгенович 08 квітня 2025 року через систему Електронний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підтримавши доводи позовної заяви, апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що не надання розрахунку заборгованості за нарахованими процентами, позбавило можливості перевірити законність їх нарахування у заявленому розмірі, а також щодо ненадання позивачем належних доказів перерахування коштів відповідачу.
Судом першої інстанції, в порушення норм процесуального законодавства, не враховано наданий позивачем розрахунок заборгованості, наведений безпосередньо у тексті позовної заяви.
Наведений позивачем розрахунок заборгованості підтверджений квитанцією до платіжної інструкції №19788-1354-92099694 про видачу коштів за Договором про надання грошових коштів у позику №3288080324 від 06 березня 2024 року у розмірі 5 000,00 грн, що становить суму тіла кредиту, від якої відповідно до умов підписаного ОСОБА_1 . Договору проводилось подальше нарахування процентів за користування кредитними коштами, а тому такий розрахунок заборгованості виступає належним та допустимим доказом.
Окремо звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом не конкретизовано вимог щодо форми та характеру подання відповідного розрахунку до суду (у тексті позову або окремим документом), а відтак суд при прийнятті рішення не має ставити питання щодо неналежності розрахунку заборгованості лише за невідповідністю, на його думку, форми вираження такого розрахунку, оскільки об'єктивних законодавчих підстав для цього не передбачено.
Цей розрахунок конкретизований та містить інформацію за усіма складовими, що забезпечує можливість перевірки такого розрахунку судом, та/ або у разі незгоди - подання контррозрахунку відповідачем.
Також судом не надано оцінку квитанції до платіжної інструкції №19788-1354-92099694 про видачу коштів за Договором про надання грошових коштів у позику №3288080324 від 06 березня 2024 року у розмірі 5 000,00 грн незважаючи на її наявність у матеріалах справи, але разом з тим зазначено, що лише виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
У даному випадку факт видачі кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн підтверджується квитанцією платіжного сервісу EasyPay до платіжної інструкції №19788-1354-92099694 (ID платежу: 1469458224) про перерахування коштів від 06 березня 2024 року через технологічного партнера ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (на підставі договору з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» №160523/1 від 16 травня 2023 року про надання послуг в системі EasyРау, укладення якого передбачено ч. 1, 2 ст. 29 Розділу 4 «Умови надання платіжних послуг» Закону України «Про платіжні послуги»).
Номер картки, на яку було здійснено перерахування коштів за Договором, в особистому кабінеті відповідач самостійно додав як таку, на яку бажає отримати кредитні кошти, і саме на цю картку № НОМЕР_1 відповідачем було отримано суму позики у розмірі - 5 000,00 грн.
У мотивувальній частині рішення місцевий суд керувався Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо зазначення доказів, якими на його думку підтверджується наявність заборгованості за Договором про надання грошових коштів у позику №3288080324 від 06 березня 2024 року, проте процес видачі кредитних коштів Товариством за допомогою платіжного сервісу EasyPay через технологічного партнера ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» здійснюється та регулюється Законом України «Про платіжні послуги».
ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» є небанківським надавачем платіжних послуг, а є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг, має право надавати фінансову платіжну послугу за умови включення права на надання такої фінансової платіжної послуги до ліцензії на діяльність такої фінансової установи відповідно до закону з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, а також включення такої особи до Реєстру.
Тому застосовування норм, які регулюють банківську діяльність, під час дослідження доказу перерахування коштів за Договором про надання грошових коштів у позику №3288080324 від 06 березня 2024 року є некоректним, а тому не має за собою належного підтвердження мотивування судом прийнятого рішення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року поновлено ТОВ «Іннова Фінанс» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» поданою представником - Лукашовим Ростиславом Євгеновичем на рішення Баришівського районного суду Київської області від 07 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження була надіслана за адресою реєстрації ОСОБА_1 , однак рекомендоване поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 червня 2025 року закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду без повідомлення учасників в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06 березня 2024 року між сторонами було укладено Договір про надання грошових коштів у позику №3288080324.
Як вбачається із змісту Договору позики, разом із Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 20 лютого 2024 року (надалі за текстом «Правила»), складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими позичальник був попередньо ознайомлений.
Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документу, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до Договору позики, позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику на суму у розмірі: 5 000,00 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної карти НОМЕР_1 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно 2.6.1., п. 2.6.2. та п. 2.6.3. цього Договору, його додатків.
Основні умови Договору щодо надання коштів у позику:
п.2.4. Тип кредиту - кредит;
п. 2.7. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.;
п.2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів;
п. 3.2. Дати надання кредиту: 06 березня 2024 року або наступний за ним календарний день;
п. 2.6.1. Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору;
п. 2.6.2. Знижена процентна ставка 0,8% в день та застосовується відповідно до наступних умов:
Якщо позичальник 21 березня 2024 року, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити позичальник за стандартною проценти ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У випадку невиконання позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Позичальник погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Позичальником права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку й обчислення та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки».
Відповідно до п. 10.6.10.7. Договору позики, позичальник, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання Договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту. Після підпису електронного повідомлення позичальником, зазначене повідомлення надійшло в ІКС Товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлене про те, що позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) Товариства щодо укладання Договору. Моментом підписання цього Договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Договору зі сторони Товариства є формування на дання на ознайомлення позичальнику оферти, а також генерація та направлення позичальнику одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору зі сторони позичальника є направлення позичальником повідомлення, що містить одноразовий ідентифікатор, отриманий від Товариства, через особистий кабінет.
Договір підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням пропозицією укласти Договір. На вказану позичальником електронну пошту або смс повідомленням надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Договору, що згенерований під час проходження позичальником процедури укладення Договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти Договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором шляхом натискання кнопки «підписати». Сформовані таким чином електронні підписи позичальника та позикодавця накладені на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору його умови вважаються прийнятими, а Договір є укладеним. Зазначені умови договору позики повністю відповідають вимогам ст. 11. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
На підтвердження укладання договору Позики між кредитодавцем та позичальником у додатку до позовної заяви позивач додає роздруківку з електронної пошти позивача support@finsfera.ua, з якої відправлено на електронну пошту відповідачу artempodoliak1728@gmail.com одноразові ідентифікатори для підпису договору позики №3288080324 та паспорту споживчого кредиту. Зазначені одноразові ідентифікатори вказані також у Договорі позики та паспорті споживчого кредиту після підписання сторонами.
У відповідності до п. 2.5, 2.5.1., 2.6.3, Договору позики:
- Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про спожив кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що позичальник виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.;
- у Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установленого Договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового Ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Товариство, за наявності у нього всіх необхідних можливостей, засобів і ресурсів, в тому числі з урахуванням оцінки кредитоспроможності позичальника, може направити позичальнику пропозицію щодо продовження строку кредиту. Якщо позичальник погоджується з запропонованими умовами продовження строку кредиту, позичальнику в особистому кабінеті, стає доступним до укладання правочин щодо зміни строку кредиту, за Договором. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що направлення Товариством вказаних пропозицій позичальнику є правом Товариства, а не обов'язком та залежить від можливостей Товариства та/або оцінки кредитоспроможності Позичальника;
- Протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для позичальника у випадку та умовах: визначених в п. 2.6.2 Договору та/або умовами Програми лояльності та/а умовами Правил та/або умовами окремих акцій та/або умовами індивідуальних пропозицій позичальнику, зокрема у випадку отримання позичальником знижки стандартну процентну ставку.
Також, Товариством враховані встановлені законодавчі обмеження щодо денної процентної ставки, передбачені Законом України «Про споживче кредитування» зі змінами, внесеними Законом №3498 від 22 листопада 2023 року, а також враховуючи користування позикою понад встановлений Договором строк, нарахування процент за користування позикою здійснювалось за процентною ставкою у розмірі 2,2% день.
Позичальник свої зобов'язання відповідно до умов договору позики не виконав, в той час як позикодавець свої зобов'язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.
В той же час відповідач, всупереч умовам договору позики та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.
Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання грошових коштів у позику №3288080324 від 06 березня 2024 року складала 37 890,00 грн, з яких:
5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту;
32 890,00 грн - заборгованість за процентами.
(5000*2,2% *299), де
5000,00 грн. - тіло позики;
2,2% - відсоткова ставка;
299 - кількість днів прострочення
Разом з тим відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата за Договором про надання грошових коштів у позику №3288080324 від 06 березня 2024 року на загальну суму 250,00 грн, з якої даними зарахуваннями погашено - 250,00 грн - проценти.
Станом на дату підготовки позовної заяви поточна сума заборгованості складає: 37 640 грн. 00 коп. (проценти нараховувалися по 30 грудня 2024 року включно).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, зокрема, первинних документів (касово-бухгалтерських документів), на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів за кредитним договором. До того ж, сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості. Доводи позивача щодо розміру нарахованих сум заборгованості не підтверджені жодними належними доказами, хоча навіть операції в електронному виді можуть та мають бути підтверджені певними доказами, а правових підстав приймати бездоказово позицію позивача як апріорі істинну тільки тому, що позивачем є банківська установа, законом не встановлено і у суду таких повноважень немає.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з нижченаведених мотивів.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір надання грошових коштів у позику №3288080324 від 06 березня 2024 року містить ідентифікуючу ОСОБА_1 інформацію (паспортні дані, РНОКПП, електронну адресу, номер особистого електронного платіжного засобу, адресу проживання) та підписано електронним підписом останнього шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «5pp8066n6», відповідно до ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 95 ЦПК України.
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
В той же час, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Відповідно до пункту 3.1 Договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 .
За умовами п. 3.7 Договору, позичальник несе відповідальність за правильність наданих товариству реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок.
При цьому судом першої інстанції не надано належної оцінки квитанції до платіжної інструкції №19788-1354-92099694 від 06 березня 2024 року о 09:56:52 год. (з урахуванням підписання електронним ідентифікатором кредитного договору відповідачем 06 березня 2024 року о 09:56 год.).
Відповідно до вказаної довідки ТОВ «Іннова Фінанс» через надавача платіжних послуг ТОВ ФК «Контрактовий дім» перерахувало (шляхом поповнення картки) АТ «Сент Банк» грошові кошти у сумі 5 000,00 грн. Призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «Іннова Фінанс» поповнення картки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Маска банківської картки та фінансовий номер телефону повністю відповідають тим, які ОСОБА_1 зазначив при укладанні кредитного договору з позивачем.
Відповідачем не спростовано, що банківська картка з відповідним номером йому не належить.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
У рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголосив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей» … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у цій справі, сукупність наданих позивачем доказів на підтвердження надання/ перерахування відповідачу кредитних коштів на суму 5 000,00 грн не викликає сумніву, а тому позивачем надано належні та допустимі докази як укладення кредитного договору так і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.
Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що застосування норм права, оцінка доказів є прерогативою суду. В цій категорії справ розмір кредитної заборгованості має визначатися відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору. При цьому суд зобов'язаний при наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не взагалі відмовляти у позові.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Встановлено, що взяті на себе зобов'язання за укладеним 06 березня 2024 року Договором надання грошових коштів у позику №3288080324 ТОВ «Іннова Фінанс» виконало своєчасно і належним чином, надававши відповідачу кредиті кошти в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував, обов'язкові щомісячні платежі в рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів своєчасно та у погодженому розмірі не вносив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 37 640,00 грн.
ОСОБА_1 не спростував розрахунок заборгованості, наданий позивачем, свій контррозрахунок не надав.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 37 640,00 грн.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв'язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, а всього 6 056,00 грн.
Керуючись ст. ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» подану представником - Лукашовим Ростиславом Євгеновичем - задовольнити.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 07 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження: 01104, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 8, поверх 9) заборгованість за договором надання грошових коштів у позику №3288080324 від 06 березня 2024 року у розмірі 37 640 (тридцять сім тисяч шістсот сорок гривень) 00 копійок, з яких: 5 000,00 грн -заборгованість за тілом кредиту; 32 640,00 грн - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження: 01104, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 8, поверх 9) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, а всього 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість гривень) 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова