Апеляційне провадження № 22-ц/824/10033/2025
Справа № 752/25385/24
Іменем України
05 серпня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Слободянюк А.В. в м. Київ 27 лютого 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У листопаді 2024 року позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 61003,69 грн. та судові витрати.
Заявлені вимоги мотивував тим, що 06 березня 2023 року ОСОБА_1 встановила мобільний додаток monobank. Згідно з п. 1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», мобільний додаток monobank - сервіс банку, що дозволяє надавати клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку. «Monobank» є мобільним банком, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Онбординг відбувається шляхом верифікації клієнта працівником банку дистанційно; ДІЯ шеринг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом.
Пройшовши реєстрацію одним із вищезазначених шляхів та надавши один із пакетів документів, ОСОБА_1 підписала анкету-заяву та запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг «Monobank» шляхом застосування цифрового власноручного підпису.
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням https://www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням https://www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, клієнт ознайомився та погодився з тим, що невід'ємною частиною анкети-заяви є запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг «Monobank», з підписанням якого «Дата підписання» в мобільному додатку договір набуває чинність.
Пунктом 1 Запевнення відповідач підтвердила отримання примірника договору в мобільному додатку monobank, ознайомлення та згоду з умовами договору, укладання договору, зобов'язалась виконувати умови договору; підтвердила, що інформація, передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», була надана їй шляхом її розміщення у договорі та на офіційному сайті банку.
Відповідно до п.п. 4.2.19 п. 4 Розділу І Умов, на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, клієнт зобов'язаний ознайомлюватися з чинною редакцією договору, що розташований за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або в мобільному додатку, з метою виконання умов договору з урахуванням можливих змін до нього.
Згідно п. 6 Запевнення відповідач підтвердила, що УЕП є аналогом власноручного підпису, його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Згідно п. 5.16 Умов, у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов'язань). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно з Тарифами, але не більше 50 % від суми отриманого клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001 % річних.
Відповідно до п. 8.20 п. 8 розділу І Умов з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, сторони погодили, що за несвоєчасне виконання клієнтом вимоги про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом, що свідчить про несанкціоноване користування чужими грошовими коштами, клієнт несе відповідальність за порушення грошового зобов'язання шляхом сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 74,4 (69,6 процентів - для держателів платіжної картки Monobank Platinum або Iron Bank) процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Таким чином, від цього моменту подальше неповернення клієнтом раніше одержаних від банку коштів свідчить про несанкціоноване користування клієнтом чужими грошовими коштами, за що останній відповідно до ст. 625 ЦК України та п.п. 20 п. 8 розділу І Умов має сплатити банку суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 74,4 (69,6 процентів - для держателів платіжної картки Monobank Platinum або Iron Bank) процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.
На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 20000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Станом на 03 липня 2024 року у відповідача прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, в зв'язку з чим на підставі п.п. 5.17 п. 5 розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 03 липня 2024 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв'язку з чим відповідно до п. 5.18, 5.19 Умов кредит 04 липня 2024 року став у формі «на вимогу». На залишок простроченої заборгованості банк нараховував неустойку, передбачену Тарифами. На підставі вищевикладеного загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком за договором станом на 05 вересня 2024 року становить 61003,69 грн., в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом 61003,69 грн., заборгованість за пенею 0 грн., заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року в позові АТ «Універсал Банк» відмовлено.
Позивач АТ «Універсал Банк», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту monobank, процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, тим самим суд дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений з вказаними документами.
Детально викладав механізм реєстрації та отримання банківських послуг проекту monobank з ілюстрованими зображеннями у вигляді скріншотів застосунку monobank.
Вказував, що Умови і правила, крім тих, що надавались та були отримані відповідачем у мобільному додатку, перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні ст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов'язків сторін, всю іншу інформацію, необхідну для укладення договору. За повідомленням позивача всі Умови і правила за всі періоди є розміщеними на сайті monobank, є публічно доступними, викладеними у форматі PDF, з зазначенням рішень, на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності.
Також, в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач з використанням власного ПІН-коду має постійний доступ.
Враховуючи, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти висновку, що відповідач був ознайомлений саме з Умовами і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Наведене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов і правил обслуговування фізичної особи з додатками.
Вказував, що банк за допомогою відповідних дій клієнта провів ідентифікацію та верифікацію клієнта дистанційно у порядку, передбаченому додатком 2, 3 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» від 19 травня 2020 року № 65.
Далі у додатку перед підписанням анкети-заяви невід'ємної частини договору банк на виконання вимог «Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України», затвердженого Постановою НБУ від 13 грудня 2019 року № 151 ознайомлює клієнта з текстом документа (анкети-заяви) перед його підписанням цифровим власноручним підписом. Після ознайомлення з анкетою-заявою відповідач підписує дану анкету шляхом натискання кнопки «Продовжити» та обов'язково отримує примірник підписаного в електронній формі документа на адресу електронної пошти, зазначеної клієнтом у мобільному додатку.
Розбирав умови анкети-заяви, з посиланням на норми Закону України «Про електронну комерцію», вказував, що підписанням анкети-заяви цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank 06 березня 2023 року відповідач підтвердила отримання примірника договору в мобільному додатку monobank, ознайомлення та згоду з умовами договору, укладання договору та зобов'язалася виконувати умови договору.
Крім цього, клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов'язався ознайомлюватися з чинною редакцією Умов і Правил, що розміщені на сайті банку та/або в мобільному додатку. Згоду клієнта зі змінами, доповненнями Умов і правил може бути підтверджено також проведенням клієнтом банківських операцій. Таким чином, враховуючи, що клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки, відповідач надавала свою згоду зі змінами, доповненнями до договору про надання банківських послуг.
Наголошував, що редакція Умов та правил, наявна в матеріалах справи, може носити показовий характер та може змінюватись та доповнюватись позивачем, однак наявні всі підстави стверджувати, що Умови та правила, які знаходяться в публічному доступі, та посилання https://www.monobank.terms, на які містяться в кожній анкеті-заяві, підписаній клієнтами, є загальновідомим фактом. А те, що така інформація може бути невідомою суду, не є підставою для заборони її використання як загальновідомої. У суду під час ухвалення рішення є безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що знаходяться в публічному доступі в режимі реального часу на офіційному сайті банку, тому в учасників справи немає необхідності долучати такий доказ в паперовому носії до матеріалів справи. Тому посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20.
Посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), у якій зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Обґрунтовував передумови виникнення заборгованості, вказував, що відповідно до ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту, на підставі чого загальний розмір заборгованості відповідача перед банком за договором, становить 61003,69 грн., що складається з загального залишку заборгованості (за тілом кредиту) - 61003,69 грн.
Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 03 лютого 2022 року в справі № 758/10335/16-ц, від 14 липня 2020 року в справі № 367/4970/13-ц, вказував, що будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, відтак, відсутні законні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, підтверджену наданими позивачем у сукупності доказами. Крім того, вимогами процесуального закону тягар доказування покладено на сторін у справі.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.
Відмовляючи АТ «Універсал Банк» в позові про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність відкритого рахунку на ім'я відповідача, перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача у заявленому позивачем у позові розмірі - 20 000,00 грн, більш того жоден із наданих позивачем доказів не містить посилання на розмір кредиту. Суд виснував, що сам по собі розрахунок заборгованості за договором та Анкета-заява відповідача, в яких зазначено відомості щодо відповідача, без банківської виписки з особового рахунку позичальника, жодним чином не підтверджують обставини, викладені в позовній заяві, оскільки суд позбавлений можливості встановити, яку суму коштів отримав відповідач, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом встановлено, що на а. с. 12 знаходиться роздрукований скріншот анкети-заяви від 06 березня 2023 року до договору про надання банківських послуг, з копією паспорту, ідентифікаційного коду та фотографією ОСОБА_1 , підписаної ОСОБА_1 , в якій зазначено, що анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням monobank/ua/terms, складають договір про надання банківських послуг. Підписуючи цю анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank, ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні на її ім'я НОМЕР_2 , встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному застосунку, погодилася, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1 % на місяць з першого дня користування кредитом. Підтвердила, що надані нею документи є чинними (дійсними) та наведені вище їх копії відповідають оригіналу та надана нею інформація є правдивою. Засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису. Погодилася з тим, що невід'ємною частиною анкети-заяви є запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг «Monobank», з підписанням якого в мобільному додатку договір набуває чинність.
На а. с. 15 знаходиться Запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг monobank від імені ОСОБА_1 , згідно якого, вона своїм власним підписом УЕП в мобільному застосунку підтвердила отримання примірника договору в мобільному додатку monobank, підтвердила своє ознайомлення та згоду з умовами договору, згідно з яким буде здійснюватись відкриття та обслуговування її рахунків, розміщення вкладів, отримання споживчого кредиту тощо, підтвердила укладання нею договору, зобов'язалася виконувати умови договору, підтвердила, що інформація, передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надана їй шляхом її розміщення у договорі та на офіційному сайті.
На а. с. 17 - 29 знаходиться копія витягу з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, який набув чинності з 01 грудня 2022 року.
На а. с. 30 - 34 знаходиться витяг з тарифів за карткою monobank, копія паспорту споживчого кредиту Чорної картки monobank.
На а. с. 35 наявна копія паспорту ОСОБА_1 .
На а. с. 13, 14, 16 знаходяться форми підтвердження електронних документів, а саме те, що документи під назвою «Monobank Document» та «umovy» ІНФОРМАЦІЯ_1 підписані ОСОБА_1 в мобільному застосунку monobank.
Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 06 березня 2023 року, наданого позивачем, станом на 05 вересня 2024 року загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 61003,69 грн. (а. с. 9 - 11).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
У позовній заяві АТ «Універсал Банк» вказував на те, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.
Судом першої інстанції дані обставини були належним чином враховані.
З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив проект «monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Судом встановлено, що 06 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим за допомогою ЕЦП підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 06 березня 2023 року б/н. Підписанням цієї Анкети-заяви підтвердила факт передачі другого примірника Анкети-заяви, платіжної картки monobank та Тарифів. Відповідно до змісту Анкети-заяви, визначено, що Анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua./terms, таблицею обчислення вартості та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Також суд першої інстанції встановив, що підписавши Анкету-заяву, ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови. У Анкеті-заяві вказується, що ОСОБА_1 просить відкрити на її ім'я поточний рахунок у гривні. У п. 2 Анкети-заяви ОСОБА_1 просить встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.
Крім того, в п. 4 Анкети зазначено наступне: «засвідчую генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (УЕП) з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій, визнаю, що УЕП є аналогом власноручного підпису».
Судом першої інстанції з'ясовано, що на обґрунтування позовних вимог банк долучив до позовної заяви: Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» від 06 березня 2023 року з формою підтвердження електронного документа, запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг з формою підтвердження електронного документу, витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «monobank», витяг з тарифів чорної картки «monobank», розрахунок заборгованості, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та виписку за особовим рахунком.
Під час розгляду даної справи суд першої інстанції вірно визначився з тим, що у справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги.
Забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, проаналізувавши всі доводи сторін, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів, суд першої інстанції дійшов правомрного висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, що надані позивачем документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі анкети-заяви та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає банк.
Так, судом встановлено, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність відкритого рахунку на ім'я відповідача, перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача у заявленому позивачем у позові розмірі - 20 000,00 грн., і жоден із наданих позивачем доказів не містить посилання на розмір кредиту.
Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що собі розрахунок заборгованості за договором та Анкета-заява відповідача, в яких зазначено відомості щодо відповідача, без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджують обставини, викладені в позовній заяві, оскільки суд позбавлений можливості встановити, яку суму коштів отримав відповідач, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним.
Судом правомірно зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року в справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року в справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року в справі № 209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року в справі № 333/5483/20 та інших, які були належно враховані судом першої інстанції.
Розрахунок заборгованості на який посилається банк, як підставно зазначив суд першої інстанції, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Інших доказів на підтвердження існування заборгованості, зокрема, виписки за картковим рахунком відповідача, відкритим в АТ «Універсал банк», банком суду надано не було, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та заборгованості, що заявлена до стягнення, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості належним чином перевірити видачу банком відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення останньою грошових коштів на погашення кредитної заборгованості.
Апеляційний суд також погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції, що Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів «monobank», витяг з тарифів чорної картки «monobank», паспорт споживчого кредиту чорної картки «monobank» та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06 березня 2023 року шляхом підписання анкети-заяви. З огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів «monobank», витягу з тарифів чорної картки «monobank» та паспорта споживчого кредиту чорної картки «monobank», у суду відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами та Тарифами ознайомлено відповідача.
Викладення позивачем в апеляційній скарзі механізму реєстрації та отримання банківських послуг проекту Monobank, механізму утворення заборгованості в заявленому в позові розмірі, аналіз умов анкети-заяви, згідно якої клієнт шляхом підписання анкети-заяви підтвердив, що до укладення договору був ознайомлений в електронній/письмовій формі з інформацією щодо умов кредитування та отримав відповідні документи від банку та погоджується з ними, враховуються апеляційним судом, однак даних обставин не спростовують.
Апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі самим АТ «Універсал Банк» визнається, що редакція Умов та правил, наявна в матеріалах справи, може носити показовий характер, може змінюватись та доповнюватись позивачем, однак у суду під час ухвалення рішення є безперешкодний доступ до актуальних Умов і правил, що доступні в публічному доступі в режимі реального часу.
Апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на викладений позивачем в апеляційній скарзі механізм реєстрації та отримання банківських послуг проекту Monobank, згідно якого ознайомлення клієнта з Умовами і правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту відбувається не в публічному доступі на сайті банку, а в мобільному додатку, і теоретична можливість суду самостійно перевірити актуальність Умов і правил як не доводить, так і не спростовує обставин ознайомлення клієнта під час укладення договору з документами саме в тій редакції, яка діяла на 06 березня 2023 року.
Також апеляційний суд враховує, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем не подавалось клопотання про дослідження електронного доказу, зокрема Умов і правил обслуговування рахунків фізичних осіб на сайті АТ «Універсал Банк», а відповідно до ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Доводи апеляційної скарги, що клієнтом було неодноразово здійснено банківські операції з використанням власної картки, і таким чином відповідач надавав свою згоду зі змінами, доповненнями до договору про надання банківських послуг, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, оскільки виписка з особового рахунку відповідача в матеріалах справи відсутня.
Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові і який досліджувався судом першої інстанції, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
Розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає банк.
У розрахунку заборгованості зазначено, що розмір заборгованості за наданим кредитом складає 61033,69 грн. і вказана сума заявлена банком до стягнення. Проте, будь-яких доказів як власне надання кредитних коштів, так і підвищення (збільшення) кредитного ліміту до матеріалів справи позивачем надано не було. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідача за договором від 06 березня 2023 року становить 61033,69 грн. (відповідно до розрахунку заборгованості), матеріали справи не містять.
Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, і оскільки саме на позивача в силу положень ст. 12, 13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, відтак неподання ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу із запереченнями проти викладених позивачем обставин, зустрічних доказів саме по собі не свідчить про визнання ним обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог стало підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях, а доводи апеляційної скарги, що відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, не доводив відсутність боргу, з посиланням на правові висновки Верховного Суду в постановах від 03 лютого 2022 року № 758/10335/16-ц, від 14 липня 2020 року в справі № 367/4970/13-ц, не ґрунтуються на вимогах ст. 12, 13 ЦПК України та відхиляються апеляційним судом.
Повторне викладення позивачем в апеляційній скарзі обставин, на які він посилався в позовній заяві, з посиланням на правові висновки Верховного Суду в постановах від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/10 та від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20 щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, не становить підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не був позбавлений можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів, надавши до позовної заяви відповідні докази, однак зазначеною процесуальною можливістю не скористався.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про незаконність рішення, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.