справа №761/27792/25-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/5516/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
31 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
представника: ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 з доповненнями на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №72025001120000015 від 28 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року у задоволенні клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на речі та документи, що були вилучені 25 червня 2025 року за результатом проведення обшуку за місцем проживання Директора ТОВ «Інтелтек Україна» - ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою прокурор третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням поданих доповнень, просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у повному обсязі.
Уважає, що в оскаржуваній ухвалі слідчого судді є невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження, ухвала не відповідає завданням кримінального провадження, передбаченим статтею 2 КПК України.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що на виконання вимог абзацу 3 частини другої статті 168 КПК України слідчому виготовити копії інформації, яка міститься на вилучених пристроях, через особливості програмного забезпечення та необхідність подолання систем логічного захисту, не представилось можливим.
Зазначає, що враховуючи виняткову цінність указаних у клопотанні речей і предметів, інформації, яка міститься на них, для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, осіб, причетних до цього, а також можливість використання їх як доказів у кримінальному провадженні, детектив під час проведення санкціонованого обшуку, керуючись положеннями частини другої статті 168 КПК України, прийняв рішення про тимчасове вилучення таких речей і документів.
Зауважує, що з метою перевірки наявності на вилученій техніці іншої інформації, яка має значення для кримінального провадження, 26 червня 2025 року у кримінальному провадженні призначено відповідну експертизу комп'ютерної техніки та програмних продуктів, виконання якої триває.
Посилається на те, що копії протоколу огляду вилучених речей і документів від 26 червня 2025 року, постанови про визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні, а також копії інших матеріалів кримінального провадження, опрацювання яких дозволяє зробити висновок про виняткове значення речей і документів, вилучених під час проведення обшуку 25 червня 2025 року, як доказів фактів і обставин, що перевіряються під час розслідування, а також для встановлення всіх осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення.
Зазначає, що слідчим суддею при винесенні ухвали зроблено невірний висновок про те, що доводи прокурора, відображені у клопотанні про накладення арешту на майно та додані до нього матеріали, не містять достатніх відомостей, які б у відповідності до статті 170 КПК України давали підстави для накладення арешту на речі і документи, що були вилучені в ході вказаного обшуку.
Вказує, що в оскаржуваній ухвалі слідчим суддею жодним чином не наведено, які саме ризики, визначені в абзаці 2 частини першої статті 170 КПК України, не довів прокурор, що слугувало підставою для винесення рішення про відмову у накладенні арешту на майно.
Також, на переконання прокурора, слідчий суддя не відобразив мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які прокурор посилався як на підґрунтя своїх вимог.
31 липня 2025 року до апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора від адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_9 , в яких останній просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
Зауважує, що в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку відсутні будь-які вказівки щодо електронних пристроїв або інформаційних систем, як об'єктів, що підлягають вилученню, а також відсутні дані про наявність у вилучених пристроях інформації, яка б вимагала негайного дослідження чи становила ознаки злочинного походження.
Наголошує, що під час обшуку ОСОБА_9 надав повний доступ до ноутбуку Lenovo PW-06DWGB темно-сірого кольору та мобільного телефону Samsung Galaxy SM-A705FN/DS, включно з паролями.
На переконання представника, постанова слідчого про визнання вилучених предметів речовими доказами не містить належного обґрунтування та мотивувальної частини, як цього вимагає пункт 2 частини п'ятої статті 110 КПК України, а протокол огляду фактично складено з формальною метою - відмовити у проведенні повторного огляду за участі законного представника власника майна.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити, думку адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_9 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, детективами другого відділу Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72025001120000015 від 28 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що службові особи Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» (код ЄДРПОУ 32955518) з метою привласнення коштів державного бюджету з використанням інтернет-платформи «Prozorro» розмістили оголошення щодо проведення процедури закупівлі «Шафи резервного живлення» із заздалегідь завищеною очікуваною вартістю предмету закупівлі у розмірі 45 094 999,00 UAH з ПДВ, за результатами проведення яких з переможцем, що відноситься до афілійованого підприємства - ТОВ «Інтелтек Трейд» (код ЄДРПОУ 36273103) укладено договір на постачання №347/24 від 13 листопада 2024 року.
Проведеним аналізом укладеного договору встановлено, що предметом закупівлі стали шафи резервного живлення ITW ШРЖ 0,22-1,5-IP55-0-У-0000 у загальній кількості 150 штук, необхідних для виконання робіт по утриманню вулично-шляхової мережі міста Києва.
Згідно аналітичного продукту сума розтрати бюджетних коштів при закупівлі вказаних шаф становить 5 794 595 грн.
25 червня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання директора ТОВ «Інтелтек Україна» - ОСОБА_9 , за результатом якого було виявлено та вилучено блокнот зеленого кольору, ноутбук Lenovo PW-06DWGB темно-сірого кольору та мобільний телефон Samsung Galaxy SM-A705FN/DS, S/n НОМЕР_1 , Imei № НОМЕР_2 .
25 червня 2025 року постановою старшого детектива зазначені речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
26 червня 2025 року постановою старшого детектива зазначені предмети направлені на проведення експертного дослідження.
30 червня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №72025001120000015 від 28 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року у задоволенні клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на речі та документи, що були вилучені 25 червня 2025 року за результатом проведення обшуку за місцем проживання Директора ТОВ «Інтелтек Україна» - ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами частини третьої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів установлено, що зазначені вимоги слідчим суддею не дотримані, оскільки слідчий суддя належним чином не перевірив викладені у клопотанні прокурора обставини та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на вилучені в ході обшуку, проведеного 25 червня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді за місцем проживання директора ТОВ «Інтелтек Україна» - ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , блокнот зеленого кольору, ноутбук Lenovo PW-06DWGB темно-сірого кольору та мобільний телефон Samsung Galaxy SM-A705FN/DS, S/n НОМЕР_1 , Imei № НОМЕР_2 .
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження колегія суддів уважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що блокнот зеленого кольору, ноутбук Lenovo PW-06DWGB темно-сірого кольору та мобільний телефон Samsung Galaxy SM-A705FN/DS, S/n НОМЕР_1 , Imei № НОМЕР_2 , вилучені 25 червня 2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання директора ТОВ «Інтелтек Україна» - ОСОБА_9 , мають виняткову цінність для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, осіб, причетних до цього, містять інші важливі відомості, що підлягають дослідженню експертним шляхом, а отже відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно статті 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження та досягнення дієвості цього провадження.
Крім того, постановою детектива вилучені предмети та речі визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, прокурором у клопотанні у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 блокнот зеленого кольору, ноутбук Lenovo PW-06DWGB темно-сірого кольору та мобільний телефон Samsung Galaxy SM-A705FN/DS, S/n НОМЕР_1 , Imei № НОМЕР_2 , з метою забезпечення збереження вказаного майна як речового доказу, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, приховане, пошкоджене, зіпсоване чи втрачене.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
З огляду на положення частин другої, третьої статті 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно, вилучене 25 червня 2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання директора ТОВ «Інтелтек Україна» - ОСОБА_9 , пославшись на те, що жодних даних про те, що вилучене за результатом проведення обшуку майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та будь-якого обґрунтування, якими саме можуть бути ці відомості, прокурором не приведено.
З огляду на положення КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Як убачається з положень частини сьомої статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення володільця майна, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення судом питання про арешт майна або його повернення, або ж його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час затримання особи, обшуку, огляду.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) є засобами чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Разом з тим, заборонено вилучення (виїмка) матеріальних носіїв інформації, пов'язаних із веденням Центральним депозитарієм цінних паперів та депозитарними установами системи депозитарного обліку цінних паперів, облікової системи часток і внесенням змін до них.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. Слідчий чи прокурор може зробити та вилучити копію інформації, що міститься на вищезазначених носіях, або ж якщо вилучає носії інформації - на вимогу володільця має лишити йому копію відповідної інформації.
Таким чином, зважаючи на те, що необхідність в арешті майна виникла з тих підстав, що вилучені ноутбук Lenovo PW-06DWGB темно-сірого кольору та мобільний телефон Samsung Galaxy SM-A705FN/DS, S/n НОМЕР_1 , Imei № НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_9 , можуть містити інформацію, яка має виняткову цінність для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, осіб, причетних до цього, інші важливі відомості, що підлягають дослідженню експертним шляхом, 26 червня 2025 року постановою старшого детектива зазначені предмети направлені на проведення експертного дослідження, а отже відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно статті 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження та досягнення дієвості цього провадження, безпідставними є посилання адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_9 на те, що в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку відсутні будь-які вказівки щодо електронних пристроїв або інформаційних систем, як об'єктів, що підлягають вилученню, а також відсутні дані про наявність у вилучених пристроях інформації, яка б вимагала негайного дослідження чи становила ознаки злочинного походження; під час обшуку ОСОБА_9 надав повний доступ до ноутбуку Lenovo PW-06DWGB темно-сірого кольору та мобільного телефону Samsung Galaxy SM-A705FN/DS, включно з паролями.
Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна вимогам статей 170, 171 КПК України.
Незастосування у даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, вилучене 25 червня 2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання директора ТОВ «Інтелтек Україна» - ОСОБА_9 , майно, а саме: блокнот зеленого кольору; ноутбук Lenovo PW-06DWGB темно-сірого кольору; мобільний телефон Samsung Galaxy SM-A705FN/DS, S/n RS8MA1DQN1W, Imei № НОМЕР_2 , підлягає арешту з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом у межах кримінального провадження №72025001120000015 від 28 січня 2025 року та відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане у клопотанні майно, оскільки останнім у повній мірі доведено необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 з доповненнями - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року - скасувати та постановити нову ухвалу.
Клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене 25 червня 2025 року в ході проведення обшуку за місцем проживання Директора ТОВ «Інтелтек Україна» ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: блокнот зеленого кольору; ноутбук Lenovo PW-06DWGB темно-сірого кольору; мобільний телефон Samsung Galaxy SM-A705FN/DS, S/n RS8MA1DQN1W, Imei № НОМЕР_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4