Справа № 760/15686/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4944/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
15 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
власника майна ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року у кримінальному провадженні №42024110000000287, від 15.08.2024, про накладення арешту на майно,-
Прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся з клопотанням до Солом'янського районного суду міста Києва, про накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер № 0720580400:00:001:1266у кримінальному провадженні № 42024110000000287, від 15.08.2024.
В обґрунтування клопотання зазначив, що за результатами проведення негласних слідчих дій встановлено факти експорту продукції птиці ПРАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» до Туреччини та Узбекистану з метою подальшого реекспорту товарів до рф, а також факти передачі значних сум готівкових коштів здобутих ймовірно неправомірним шляхом, зокрема внаслідок постачання продукції до тимчасово окупованої території Луганської області та рф.
Під час проведення НСРД встановлено, що керівництво ПрАТ «Володимир- Волинська птахофабрика», АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія», ТОВ «Луцька аграрна компанія» та інші посадовці торгової групи «ЕПІКУР» за сприяння посадових осіб Володимир-Волинської міської ради протягом 2021-2024 років без належного оформлення дозвільних документів використовують орендовані земельні ділянки (із к.н. 0720584800:03:001:0814, 0720581600:00:001:2497, 0720580400:00:001:1266) комунальної власності площею понад 11 га., з цільовим призначенням «для іншого сільськогосподарського призначення та для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» використовують їх як відстійники (поля фільтрації) для біомаси промислових відходів.
Матеріалами справи встановлено, що на території України здійснюють свою діяльність ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», керівником якої є громадянка України ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , основним видом діяльності підприємства є розведення свійської птиці, АТ «Володимир-Волинська торгівельна компанія», керівником якої є громадянка України ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , основним видом діяльності підприємства є розведення свійської птиці, ТОВ «Луцька аграрна компанія», керівником якої є громадянка України ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , основним видом діяльності підприємства виробництво м'яса свійської питці, АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія» директором якої є ОСОБА_11 , основним видом діяльності підприємства є виробництво інших виробів з деревини, виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння.
70% корпоративних прав ПрАТ «Володимир- Волинська птахофабрика», а також 66,66% корпоративних прав АТ «Володимир- Волинська аграрна компанія» належить ТОВ «ОРЕОЛА «КУА» (код ЄДРПОУ 37094052), основним видом діяльності підприємства є управління фондами.
26.12.2024 року в період часу з 12 год. 58 хв. до 13 год. 57 хв. на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 28.11.2024 проведено огляд земельної ділянки кадастровий номер 0720580400:00:001:1266 за участю спеціаліста геодезиста який за допомогою спеціального обладнання GPS- навігації встановив її межі з метою подальшого огляду.
Встановлено, що на зазначеній земельній ділянці знаходиться 5 водойм (карт), які використовуються як відстійники стічних для стічних вод від виробництва з переробки сировини тваринного походження. У подальшому за участю спеціалістів Державної екологічної інспекції України здійснено відбір зразків ґрунту, поряд з однією з водойм (карт), які поміщено до сейф пакету ТОВ «Нова пошта» з номером 2213794894 (акт відбору №29-24/2).
Крім того суб'єктом господарювання не забезпечено перешкоджання потраплянню, ймовірно забруднюючих речових тваринного походження в ґрунт.
Загальний розмір відшкодування при одночасному забрудненні декількома забруднюючими речовинами земельної ділянки кадастровий номер № 0720580400:00:001:1266, згідно наданих копій документів та враховуючи результати дослідження наданих документів на грудень 2024 року, становить 603089,25 грн.
Середні значення фактичного вмісту (фактичної концентрації) забруднюючих речовин, для земельної ділянки з кадастровим номером 0720580400:00:001:1266, на грудень 2024 року перевищували аналогічні показники за червень 2021 року: для фосфору - в 3,9 рази, для сульфатів - в 37 разів, для хлоридів - практично на одному рівні, для нітратів - 14,6 рази.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0720580400:00:001:1266 загальною площею 4 га, за адресою: Волинська область, Володимир-Волинський район, с/рада Білинська на праві приватної власності належить Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області, та на праві оренди використовується ПАТ «Володимир-Волинська Птахофабрика», яка 25.03.2023 надала вказану земельну ділянку в суборенду АТ «Володимир-Волинській аграрній компанії».
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
Накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером: 0720580400:00:001:1266, площею 4 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 716204007205, що на праві власності належить Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області, код ЄДРПОУ 39767861 зі встановленням заборони відчуження, користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» 23.06.2025 подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначило, що ухвала не відповідає фактичним обставинам справи та є незаконною та необґрунтованою.
Накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 0720580400:00:001:1266 не відповідає вимогам обґрунтованості відповідно до ст.132 КПК України.
В матеріалах провадження містить низка Дозволів на спеціальне водокористування, які видавались ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» у період з 2019 по 2024 роки.
Апелянт зазначив, що в основу підозри покладено висновок експерта, яким зафіксовано перевищення допустимих меж забруднення.
Відповідно до висновку експерта дозволи на спеціальне водокористування не надавалися експерту для врахування під час підготовки експертного дослідження, яке є основою повідомлення про підозру.
Зазначив, що слідчий суддя вибірково процитувала окремі елементи висновку експерта, не взявши до уваги твердження, про те, що експерт не оцінював характер забруднення, оскільки це спростувало б наявність вчиненого кримінального правопорушення і виключало можливість проведення допиту.
Стверджував, що експерт зазначив, що не може визначити причинно-наслідкові зв'язки між діяльністю товариств та ОСОБА_9 та наслідками у вигляді забруднення.
Слідчий суддя проаналізувала висновок, проте з невідомих причин не врахувала ті його положення, які свідчать про відсутність складу кримінального правопорушення у діяннях ОСОБА_9 .
Висновок встановлює, що в червні 2021 року мало місце забруднення землі. При цьому ОСОБА_9 була призначена директором ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» у серпні 2021.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна та власника майна, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024110000000287, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 1 ст. 239, ч. 2 ст. 239-1 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що на території України здійснюють свою діяльність ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», керівником якої є громадянка України ОСОБА_9 , основним видом діяльності підприємства є розведення свійської птиці, АТ «Володимир-Волинська торгівельна компанія», керівником якої є громадянка України ОСОБА_10 , основним видом діяльності підприємства є розведення свійської птиці, ТОВ «Луцька аграрна компанія», керівником якої є громадянка України ОСОБА_9 , основним видом діяльності підприємства виробництво м'яса свійської питці, АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія» директором якої є ОСОБА_11 , основним видом діяльності підприємства є виробництво інших виробів з деревини, виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння.
Встановлено, що 70% корпоративних прав ПрАТ «Володимир- Волинська птахофабрика», а також 66,66% корпоративних прав АТ «Володимир- Волинська аграрна компанія» належить ТОВ «ОРЕОЛА «КУА» (код ЄДРПОУ 37094052), основним видом діяльності підприємства є управління фондами.
Також за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій встановлено факти експорту продукції з птиці ПРАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» до Туреччини та Узбекистану з метою подальшого реекспорту товарів до рф, а також встановлено факти передачі значних сум готівкових коштів здобутих ймовірно неправомірним шляхом, зокрема внаслідок постачання продукції до тимчасово окупованої території Луганської області та рф.
Під час проведення НСРД встановлено, що керівництво ПАТ «Володимир- Волинська птахофабрика», АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія», ТОВ «Луцька аграрна компанія» та інші посадовці торгової групи «ЕПІКУР» за сприяння посадових осіб Володимир-Волинської міської ради протягом 2021-2024 років без належного оформлення дозвільних документів використовують орендовані земельні ділянки (із к.н. 0720584800:03:001:0814, 0720581600:00:001:2497, 0720580400:00:001:1266) комунальної власності площею понад 11 га., з цільовим призначенням «для іншого сільськогосподарського призначення та для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» використовують їх як відстійники (поля фільтрації) для біомаси промислових відходів.
26.12.2024 проведено огляд земельних ділянок, розташованих у Володимир-Волинському районі Волинської області, за кадастровими номерами 0720584800:03:001:0814, 0720581600:00:001:2497, 0720580400:00:001:1266, за участю спеціаліста-геодезиста, зафіксовано наявність на цих ділянках несанкціонованих штучних водойм та ознак систематичного скидання стічних вод. У ході огляду відібрано та опломбовано зразки ґрунту, які скеровано для проведення відповідної експертизи.
Згідно з Висновком судової екологічної експертизи №?82-25 від 01.04.2025, встановлено факт забруднення вказаних ділянок небезпечними речовинами - зокрема, рухомими формами сполук фосфору, амонію, сульфатами, хлоридами, нітратами. Встановлено перевищення допустимих концентрацій у кілька разів, а загальний розмір заподіяної шкоди земельним ресурсам оцінено, зокрема: - по ділянці 0720580400:00:001:1266 - на суму 603?089,25 грн, - по ділянці 0720581600:00:001:2497 - на суму 913?529,85 грн, - по ділянці 0720584800:03:001:0814 - на суму 776?122,33 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0720580400:00:001:1266 загальною площею 4 га, за адресою: Волинська область, Володимир-Волинський район, с/рада Білинська на праві приватної власності належить Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області, код ЄДРПОУ 39767861 та на праві оренди використовується ПАТ «Володимир-Волинська Птахофабрика», яка 25.03.2023 надала вказану земельну ділянку в суборенду АТ «Володимир-Волинській аграрній компанії».
24.03.2025 постановою слідчого земельні ділянки (із к.н. 0720584800:03:001:0814, 0720581600:00:001:2497, 0720580400:00:001:1266) визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42024110000000287.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що враховуючи, що земельна ділянка є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, для запобігання можливості її відчуження, зміною, поділом, враховуючи необхідність проведення ряду слідчих дій та проведення судових експертиз для встановлення об'єктивної істини в кримінальному провадженні, наявна необхідність у накладенні на неї арешту із забороною користування та розпорядження вказаним майном.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому було, вислухано доводи прокурора в підтримку поданого клопотання, досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №42024110000000287 від 15.08.2024, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Так, 24.03.2025 постановою слідчого земельні ділянки кадастрові номера: 0720584800:03:001:0814, 1720581600:00:001:2497, 0720580400:00:001:1266 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42024110000000287 від 15.08.2024.
Разом з тим, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на земельну ділянку, з підстав того, що вона відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду та підлягають з'ясуванню під час судового розгляду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3