справа №757/28127/25-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/4896/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
31 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 з доповненнями та захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п'ятою статті 191 КК України, у кримінальному провадженні №62024000000001059 від 27 листопада 2024 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 14 серпня 2025 року включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України, у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн, яка може бути внесена (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду міста Києва:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача ДКСУ, м. Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися за межі села Лиманка Одеського району Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 1
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з свідками та іншими підозрюваними із приводу обставин, що розслідуються у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, визначено до 14 серпня 2025 року включно.
Роз'яснено, що у разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Не погоджуючись з указаною ухвалою прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого про застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Уважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, невмотивованою та не ґрунтується на нормах Кримінального процесуального кодексу України, а також не відповідає фактичним обставинам, постановлена з порушенням норм процесуального права.
У доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що судом не в повній мірі враховано існуючі ризики та неповно надано оцінку особі підозрюваного, його майновому стану, у зв'язку з чим необґрунтованим є визначення розміру застави у розмірі 908 400 грн як альтернативного запобіжного заходу триманню під вартою.
Вказує, що інкриміновані ОСОБА_7 кримінальні правопорушення є тяжкими та особливо тяжкими, передбачають можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 13 років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Посилається на те, що ОСОБА_7 в силу своєї професійної обізнаності, як військова службова особа, зможе знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема ОСОБА_7 , обіймаючи посаду начальника продовольчої служби відділення матеріально-технічного забезпечення Інституту ВМС НУ «ОМА», має безпосередній доступ до фінансово-господарської документації, зокрема звітності, накладних, актів приймання-передачі товару, облікових журналів тощо.
Окрім того, в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій зафіксовано процес формування документів з внесенням до них завідомо недостовірних відомостей, а також знищення первинних документів, які фіксували дійсний рух продуктів харчування.
Зауважує, що ОСОБА_7 з огляду на тривалий час проходження військової служби у Збройних Силах України, у тому числі на керівних посадах, має стійкі зв'язки у вказаному військовому формуванні, які може використати для незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження шляхом їх підкупу, примушування, іншого тиску чи впливу з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань або надання неправдивих показань у кримінальному провадженні.
На переконання сторони обвинувачення, ОСОБА_7 може спряти іншим невстановленим особам, які приймали участь у вчиненні кримінального правопорушення, шляхом повідомлення їм інформації, яка стала йому відомою у зв'язку з набуттям статусу підозрюваного та реалізацією передбачених законодавством відповідних процесуальних прав.
Також, бажаючи уникнути передбаченого кримінальним законом покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, ОСОБА_7 буде намагатися переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим скоїть інші тяжкі кримінальні правопорушення, насамперед ті, які пов'язані з ухиленням від проходження військової служби, вчинені в умовах воєнного періоду, зокрема статтею 408 КК України («дезертирство»), оскільки вказана особа на теперішній час є діючим військовослужбовцем, на яку поширюються обов'язки, визначені Статутами Збройних Сил України та законодавством України про військовий обов'язок і військову службу.
Уважає, що з урахуванням викладених обставин визначена слідчим суддею застава не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та не сприятиме виконанню завдань кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України.
Наполягає на тому, що лише застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків та забезпечить дієвість вказаного кримінального провадження, менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Вказує, що судом абсолютно не враховано майновий стан підозрюваного, який має у власності квартиру загальною площею 47,7 кв.м, житловою площею 26 кв.м, яка розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква; квартиру загальною площею 47,7 кв.м, житловою площею 18.7 кв.м, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка; земельну ділянку площею 1,9423 га та транспортний засіб «Mitsubshi Outlender».
Також з апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді звернувся захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки наявним у матеріалам справи доказам, серед яких відсутній жодний документ, який би свідчив про вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Уважає, що обираючи ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою судом було порушено вимоги статті 177 КПК України, оскільки жодне з припущень слідчого стосовно наявності передбачених даною статтею ризиків не було підтверджено ані належними, ані допустимими доказами.
Зазначає, що під час визначення розміру застави судом не було взято до уваги розмір заробітної плати підозрюваного, відповідно визначення застави у розмірі 908 400 грн є непомірним.
Звертає увагу суду на те, що на утриманні у підозрюваного ОСОБА_7 перебувають малолітні діти; ОСОБА_7 має активну громадську позицію; бере участь у бойових діях з самого початку повномасштабного наступу російської федерації; має державні нагороди та відзнаки; здійснює волонтерську діяльність, що характеризує підозрюваного ОСОБА_7 як самовіддану, відповідальну особу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану стороною обвинувачення апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених у скарзі підстав, проти апеляційної скарги захисника заперечував, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану стороною захисту апеляційну скаргу та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчою групою Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000001059 від 27 листопада 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 426-1, частиною четвертою статті 28, частинами четвертою, п'ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 366, частинами першою, другою, третьою статті 255 КК України
Досудовим розслідуванням установлено, що не у встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше січня 2024 року, ОСОБА_11 , діючи спільно з іншими не встановленими в ході досудового розслідування особами, на території Одеської області, вирішив створити стійке ієрархічне об'єднання - злочинну організацію, діяльність якої спрямована на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним заволодінням бюджетними коштами, які виділялись на закупівлю продуктів харчування (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів) для особового складу (годування штатних тварин) військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України (далі - військові формування та установи) в стаціонарних та польових умовах на 2024 та 2025 роки.
Відповідно до свого злочинного плану створення та діяльності злочинної організації ОСОБА_11 розподілив ролі та функції між майбутніми співучасниками вчинення злочинів, а також розробив механізм та ієрархічну структуру підпорядкування учасників злочинної організації, забезпечив їх організацію у внутрішньо й зовнішньо стійке, згуртоване, ієрархічне об'єднання.
Найвищу (першу) ланку у злочинній організації ОСОБА_11 відвів собі, тому йому, як організатору злочинної організації та її вищому керівнику, повинні були підпорядковуватися всі інші учасники злочинної організації, які мали безумовно, чітко і своєчасно виконувати всі його накази, вказівки, настанови та вимоги.
Другу ланку у злочинній організації ОСОБА_11 відвів своїм найбільш довірених особам: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які безпосередньо підпорядковувались тільки йому та яких він визначив керівниками і власниками ТОВ «Гранпрі Лтд» та ТОВ «Асікс Груп». Останні забезпечували підбір та, з погодження ОСОБА_11 , залучали до злочинної організації інших учасників, здійснювали керівництво залученими до злочинної організації особами, а також особами, які використовувались при вчиненні злочинів та не були обізнаними про протиправну діяльність членів злочинної організації, особисто брали участь у вчиненні злочинів, контролювали вчинення злочинів окремими учасниками, забезпечували зовнішню злочин безпеку існування та діяльності злочинної організації, не допускаючи поширення інформації ТОВ . про діяльність її членів.
Третю ланку в ієрархії злочинної організації ОСОБА_11 визначив за ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які поділяли його погляди щодо можливості вчинення злочинів з метою отримання прибутку та, будучи членами злочинної організації, мали виконувати вказівки і доручення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , безпосередньо вчиняючи злочини відповідно до відведеної їм ролі та розробленого злочинного плану.
Четверту ланку в ієрархії злочинної організації, за вказівкою та з погодження ОСОБА_11 , сформовано ОСОБА_12 та ОСОБА_13 шляхом залучення до участі у злочинній організації військових службових осіб Збройних Сил України, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та інших не встановлених на даний час військових службових осіб, кожен з яких брав участь в частині заволодіння коштами на оплату послуг з постачання продуктів харчування безпосередньо до свого військового формування чи установи, забезпечуючи як військова службова особа складання замовлень із завищеною або безпідставною номенклатурою та кількістю необхідних продуктів харчування, які направлялись ДОТ МО України для виконання ТОВ «Гранпрі Лтд» і ТОВ «Асікс Груп».
Крім того, кожен з них забезпечував прийняття дійсної кількості продукції та підписання органі: уповноваженими особами військових формувань та установ документів ТОВ «Гранпрі Лтд» і складу ТОВ «Асікс Груп» із внесеними завідомо неправдивими відомостями щодо номенклатури та кількості поставлених до військових формувань та установ продуктів харчування, у тому числі шляхом використання осіб, які не були обізнані про протиправну діяльність злочинної організації.
Зокрема, ОСОБА_7 , який обіймає посаду начальника продовольчої служби відділення матеріально-технічного забезпечення Інституту BMC НУ «ОМА», є військовою службовою особою, уповноваженою на формування замовлень щодо потреби у продуктах харчування Інституту BMC НУ «ОМА», а також відповідальною за приймання таких продуктів і складання необхідних для злочинної організації документів про їх отримання, користується авторитетом у підлеглих та довірою керівництва Інституту, у зв'язку з чим отримав пропозицію ОСОБА_12 , погоджену останнім із ОСОБА_11 , про участь у злочинній організації з метою формування завищеної потреби в продуктах харчування Інституту BMC НУ «ОМА», організацію приймання Інститутом значно меншої кількості продуктів, складання та погодження з керівництвом Інституту необхідних документів про прийняття Інститутом BMC НУ «ОМА» завищених обсягів продуктів харчування. На пропозицію ОСОБА_12 , погоджену останнім із ОСОБА_11 , щодо приєднання до злочинної організації, погодився та добровільно вступив до її складу.
ОСОБА_7 виконував такі функції у злочинній організації:
- підтримував періодичний зв'язок з керівником злочинної організації, системний зв'язок з визначеними ним керівниками підприємств - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а також постійний зв'язок із підлеглими їм особами - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , залученими до участі в злочинній організації, отримував від них вказівки та настанови шодо злочинної діяльності організації;
- формував та подавав ДОТ МО України замовлення щодо потреби у продуктах харчування Інституту BMC НУ «ОМА», умисно додаючи у них, на виконання розробленого ОСОБА_11 механізму заволодіння бюджетними коштами, позиції (найменування) продуктів, які надалі постачатись до військової установи не будуть, а також збільшуючи кількість одиниць тих позицій (найменувань) продуктів, які фактично будуть постачатись до військової установи у значно менших обсягах;
- організовував приймання продуктів харчування в узгодженій з іншими членами злочинної організації (співробітниками ТОВ «Асікс Груп» і ТОВ «Гранпрі Лтд») номенклатурі та кількості, меншій ніж вказана у поданих ним ДОТ МО України замовленнях Інституту BMC НУ «ОМА», та отримував документи на фактично поставлені продукти харчування, які зберігав до моменту надання іншими учасниками злочинної організації з числа співробітників ТОВ «Асікс Груп» або ТОВ «Гранпрі Лтд» накладних із збільшеною у них номенклатурою та кількістю продуктів харчування, відповідно до заздалегідь отриманих замовлень із внесеною до них завідомо неправдивою інформацією;
- забезпечував підписання уповноваженими службовими особами Інституту BMC НУ «ОМА», які не були обізнані про протиправну діяльність злочинної організації, фінансово- господарських документів, складених та підписаних учасниками злочинної організації від ТОВ «Асікс Груп» і ТОВ «Гранпрі Лтд», до яких вносились завідомо неправдиві відомості щодо номенклатури та кількості продуктів харчування згідно поданого ним замовлення ДОТ МО України, а саме додавались позиції (найменування) продуктів, які фактично не постачались Інституту BMC НУ «ОМА» та збільшувалась кількість одиниць тих позицій (найменувань) продуктів, які фактично постачались Інституту BMC НУ «ОМА» у менших обсягах.
Відповідно до розробленого ОСОБА_11 злочинного плану до обов'язків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , як директорів товариств, входило укладання договорів з боку ТОВ «Гранпрі Лтд» і ТОВ «Асікс Груп», здійснення координації дій учасників злочинної організації з числа співробітників ТОВ «Гранпрі Лтд» і ТОВ «Асікс Груп» та залучених до складу злочинної організації військових службових осіб, забезпечення підписання складених накладних, актів приймання товару та заведених актів на оплату, із внесеними до них завідомо неправдивими відомостями щодо номенклатури та кількості поставлених до військових частин продуктів харчування - доданими позиціями (найменуваннями) продуктів які фактично не постачались військовим формуванням чи установам та збільшеною кількістю одиниць тих позицій (найменувань) продуктів, які фактично постачались військовим формуванням чи установам у менших обсягах.
З метою реалізації першого етапу розробленого ОСОБА_11 плану заволодіння коштами, виділеними для потреб Збройних Сил України, останнім забезпечено почергову перемогу підконтрольних йому суб'єктів господарювання - ТОВ «Гранпрі Лтд» і ТОВ «Асікс Груп», у проведених Державним підприємством Міністерства оборони України Державний оператор тилу (далі - ДОТ МО України) процедурах закупівлі послуг з постачання продуктів харчування для потреб Збройних Сил України шляхом визначення директорами вказаних товариств, згідно його вказівки, найменшої вартості запитуваних послуг.
У зв'язку з цим, між ТОВ «Гранпрі Лтд» і ДОТ МО України 29 травня 2024 року укладено державний контракт (договір) про закупівлю №59/05-24-ХП на закупівлю продуктів харчування (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів) для особового складу (годування штатних тварин) військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України (військових формувань та установ) у стаціонарних та польових умовах на 2024 рік.
У подальшому, для забезпечення продовження протиправної діяльності із заволодіння коштами Міністерства оборони, між ТОВ «Асікс Груп» та ДОТ МО України 05 грудня 2024 року також укладено державний контракт (договір) про закупівлю №109/12-24-ХП на закупівлю продуктів харчування (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів) для особового складу (годування штатних тварин) військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України (військових формувань та установ) у стаціонарних та польових умовах на 2025 рік.
Так, ОСОБА_7 , діючи відповідно до розробленого ОСОБА_11 та узгодженого між усіма учасниками злочинної організації плану заволодіння коштами Міністерства оборони України в умовах воєнного стану, реалізуючи наступний (третій) його етап, згідно відведеної йому ролі, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у період з 29 травня 2024 року по 31 січня 2025 року, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи інших службових осіб Інституту BMC НУ «ОМА», які не були обізнані про вчинення кримінального правопорушення, забезпечив формування та подачу з використанням інформаційно-комунікаційної системи управління потребами тилового забезпечення Збройних Сил України (далі - ІКС) до ДОТ МО України ряд замовлень на поставку до Інституту BMC НУ «ОМА» продуктів харчування, потреба в постачанні яких відсутня, а також ряд замовлень, в яких збільшив потребу в продуктах харчування шляхом завищення кількості необхідних військовій частині одиниць та найменувань продуктів, при цьому достовірно знав що згідно укладених державних контрактів (договорів) постачальниками таких продуктів харчування буде визначено одне з підконтрольних ОСОБА_11 підприємств - ТОВ «Гранпрі Лтд» або ТОВ «Асікс Груп».
Так, у період часу з 29 травня 2024 року по 31 січня 2025 року, ОСОБА_7 забезпечив складання та подання до ДОТ МО України замовлення №83094, №84990, №88355 із доданими позиціями (найменуваннями) та кількістю продуктів харчування до тих найменувань та одиниць продуктів, в яких дійсно існувала потреба Інституту BMC НУ «ОМА», однак за якими учасники злочинної організації мали безпідставно збільшити номенклатуру та кількість продуктів харчування.
Вище зазначені замовлення ДОТ МО України, згідно договорів №59/05-24-ХП та №109/12-24-ХП, після узагальнення, направлялись для виконання постачальникам - з 29 травня 2024 року до ТОВ «Гранпрі Лтд», а з 05 грудня 2024 року по також до ТОВ «Асікс Груп».
У свою чергу ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у період з 29 травня 2024 року по 31 січня 2025 року, як директора ТОВ «Гранпрі Лтд» і ТОВ «Асікс Груп», отримували вище зазначені замовлення Інституту BMC НУ «ОМА» із заздалегідь обумовленими з ОСОБА_7 додатково, безпідставно, а також надлишково включеними номенклатурою та кількістю продуктів харчування.
Вказані замовлення передавались ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які згідно відведених їм обов'язків у складі злочинної організації сприяли заволодінню бюджетними коштами шляхом складання видаткових накладних із завідомо неправдивими відомостями щодо номенклатури та кількості продуктів харчування, для поставки до Інститут BMC НУ «ОМА».
Так, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , отримавши замовлення, усвідомлюючи, що вказані у ньому продукти харчування будуть поставлені частково до Інституту BMC НУ «ОМА», продовжуючи реалізацію розробленого ОСОБА_11 плану (четвертого етапу) заволодіння коштами Міністерства оборони України, склали документи ТОВ «Асікс Груп» із завідомо неправдивою інформацією щодо постачання зазначеної у них номенклатури та кількості продуктів харчування до Інституту BMC НУ «ОМА».
З метою завершення розробленого плану заволодіння коштами Міністерства оборони України, використовуючи вище зазначені завідомо підроблені документи (видаткові накладні) щодо постачання ТОВ «Гранпрі Лтд» і ТОВ «Асікс Груп» продуктів харчування до Інституту BMC НУ «ОМА», ОСОБА_14 та ОСОБА_15 забезпечили внесення зазначених у цих видаткових накладних завідомо неправдивих відомостей до актів приймання товару Інститутом BMC НУ «ОМА» шляхом відображення у актах відомостей про такі накладні, підтверджуючи таким чином прийняття Інститутом BMC НУ «ОМА» зазначених у таких накладних продуктів харчування. Зазначені акти з боку ТОВ «Гранпрі Лтд» і ТОВ «Асікс Груп» підписано ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а з боку Інституту BMC НУ «ОМА» ОСОБА_7 забезпечував їх підписання керівником Інституту BMC НУ «ОМА».
У подальшому, акти приймання товару разом з відповідними накладними подані до ДОТ МО України.
У свою чергу, ДОТ МО України, отримавши вказані вище зведені акти та додані до них видаткові із внесеними завідомо неправдивими відомостями, на виконання Договору №109/12- 24-ХП від 05 грудня 2024 року, у період з 30 січня 2025 року по 27 лютого 2025 року, безпідставно зараховано на рахунки ТОВ «Асікс Груп» кошти в сумі 535 682,43 грн.
Таким чином, учасники злочинної організації, під керівництвом ОСОБА_11 , який використовуючи підконтрольні підприємства - ТОВ «Гранпрі Лтд» і ТОВ «Асікс Груп», шляхом зловживання своїм службовим становищем директором ТОВ «Гранпрі Лтд» ОСОБА_12 , директором ТОВ «Асікс Груп» ОСОБА_13 , а також начальником продовольчої служби відділення матеріально-технічного забезпечення Інституту BMC НУ «ОМА» ОСОБА_7 , в умовах воєнного стану, викликаного збройною агресією російської федерації, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до видаткових накладних та актів приймання товару, а саме продуктів харчування для військовослужбовців Інституту BMC НУ «ОМА», заволоділи бюджетними коштами в загальній сумі 535 682,43 грн.
16 червня 2025 року ОСОБА_7 затримано у порядку пункту 4 частини першої статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 191, КК України.
16 червня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п'ятою статті 191 КК України.
17 червня 2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п'ятою статті 191 КК України, у кримінальному провадженні №62024000000001059 від 27 листопада 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 14 серпня 2025 року включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України, у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн, яка може бути внесена (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду міста Києва:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача ДКСУ, м. Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися за межі села Лиманка Одеського району Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 1
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з свідками та іншими підозрюваними із приводу обставин, що розслідуються у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, визначено до 14 серпня 2025 року включно.
Роз'яснено, що у разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п'ятою статті 191 КК України, у кримінальному провадженні №62024000000001059 від 27 листопада 2024 року.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п'ятою статті 191 КК України, у кримінальному провадженні №62024000000001059 від 27 листопада 2024 року, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності, зокрема протоколами про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій; експертними висновками; висновками судової економічної експертизи, а також іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Окрім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Так, слідчим суддею враховано те, що ОСОБА_7 на даний час обґрунтовано підозрюється в участі у злочинній організації, вчиненій службовою особою з використанням службового становища, та у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, у великих розмірах, у складі злочинної організації, що свідчить про надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки таких дій, у зв'язку з чим, з урахуванням обставин кримінального провадження, дійдено висновку, що існує підвищена вірогідність, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.
При цьому, слідчим суддею враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється.
Будь-яких даних на підтвердження поганого стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_7 або існування інших обставин, які б виключали можливість тримання під вартою останнього, слідчому судді та на стадії апеляційного перегляду надано не було.
З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , врахувавши особу підозрюваного, який є раніше не судимою особою, має певні стійкі соціальні зв'язки, його роль у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, спосіб вчинення таких кримінальних правопорушень та їх наслідки, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 255-3 КК України.
Тобто з наведених приписів Кодексу випливає, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.
Виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України Конституційний Суд України вважає, що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід.
Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, які зазначені у статті 178 КПК України (частина перша статті 178 КПК України).
При цьому, місцевим судом враховано вищевказані положення законодавства та обґрунтовано взято до уваги кваліфікацію злочину, зміст підозри, повідомленої ОСОБА_7 , ступінь його участі у вчиненні кримінальних правопорушень, що інкримінуються, вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання, спосіб життя та інші обставини, що характеризують її особу, а також те, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, має стійкі соціальні зв'язки, у зв'язку з чим обґрунтовано вважав, що наявні підстави для визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог пункту 3 частини четвертої, частини п'ятої статті 182, частини третьої статті 183 КПК України, взявши до уваги конкретні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, кваліфікацію злочину, зміст підозри, повідомленої ОСОБА_7 , ступінь його участі у вчиненні кримінальних правопорушень, що інкримінується, дані про особу підозрюваного, зокрема вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання, спосіб життя та інші обставини, що характеризують його особу, його матеріальний стан, а також те, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, має стійкі соціальні зв'язки, ризики, передбачені статтею 177 КПК України, наявність яких встановлено при розгляді клопотання, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому застави у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400грн.
Вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Враховуючи викладене, посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що лише застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків та забезпечить дієвість вказаного кримінального провадження, менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам, не ґрунтуються на вимогах закону.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, його матеріальним станом, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим та підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, колегія суддів не вбачає.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи не містять обставин, які б давали підстави для обґрунтованого висновку, що з урахуванням даних про особу підозрюваного, визначений слідчим суддею розмір застави у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400 грн, є недостатнім стримуючим заходом для підозрюваного та не забезпечує належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 і виконання ним обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Доказів недостатності застосованого підозрюваному запобіжного заходу для виконання покладених на нього обов'язків прокурором не надано.
Аргументи апеляційної скарги сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п'ятою статті 191 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000001059 від 27 листопада 2024 року триває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, та за наслідками подальшого досудового розслідування повідомлена особі підозра може бути зміненою.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про недоведеність встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, колегія суддів уважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, у матеріалах справи відсутні.
Наведені захисником відомості про особу підозрюваного ОСОБА_7 , який має на утриманні малолітніх дітей; має активну громадську позицію; бере участь у бойових діях з самого початку повномасштабного наступу російської федерації; має державні нагороди та відзнаки; здійснює волонтерську діяльність, що характеризує підозрюваного ОСОБА_7 як самовіддану, відповідальну особу, не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційні скарги прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 з доповненнями та захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4