Справа № 381/2004/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4950/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
15 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
захисника: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2025 рокув кримінальному провадженні №42019100000000345, від 28.05.2019, про арешт майна,-
Прокурор Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 подав до суду клопотання в кримінальному провадженні №42019100000000345, від 28.05.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України, про арешт майна.
Зазначив, що 24.07.2017 державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації ОСОБА_10 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи щодо прав власності ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221482101:04:003:0117 площею 0,2 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою виникнення права власності зазначено рішення сесії Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області №102-9-V від 20.04.2007 та витяг з ДЗК НВ-3208149642017 від 12.01.2017.
08.02.2025 приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області ОСОБА_12 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи щодо права власності ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221482101:04:003:0117 площею 0,2 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою виникнення права власності стало рішення сесії Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області №102-9-V від 20.04.2007 та Договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 08.02.2025 та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_12 , цей договір укладено між ОСОБА_13 (що діє на підставі Довіреності від імені ОСОБА_11 ) та ОСОБА_8 .
Згідно рішення Дібрівської сільської ради № 102-09-У від 20.04.2007 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», земельну ділянку площею 0,2 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_14 .
Відповідно до висновку комплексної (технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої) експертизи №17-3/1576 від 09.10.2019 підписи поміж друкованого тексту «сільський голова» та « ОСОБА_15 » у витязі з рішення 9 сесії 5 скликання Дібрівської сільської ради «Про передачу в приватну власність земельних ділянок» від 20.04.2007 року № 102-9-5 ОСОБА_11 виконано не ОСОБА_15 (сільський голова).
Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3221482101:04:003:0117 набута ОСОБА_11 , а в подальшому і ОСОБА_8 на підставі підроблених документів, а отже злочинним шляхом.
Постановою слідчого від 16.05.2025 земельну ділянку з кадастровим номером 3221482101:04:003:0117, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_8 - визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42019100000000345, від 28.05.2019.
Ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2025 року клопотання прокурора, задоволено частково.
Накладено арешт на майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 3221482101:04:003:0117, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у приватній власності ОСОБА_8 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на підставі договору купівлі-продажу №144 від 08.02.2025, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_12 .
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , 23.06.2025 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Просив поновити строк для подачі апеляційної скарги. В обґрунтування заяви зазначав, що копію ухвали слідчого судді від 10.06.2025 ОСОБА_8 отримав засобами поштового зв'язку лише 18.06.2025, а тому вважає причину пропуску на апеляційне оскарження поважним.
Зазначив, що власника майна викликали в суд неналежним способом та про дату та час розгляду клопотання не було повідомлено.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд не встановив, коли було проведено огляд та вилучення майна, не визначено на підставі якої процесуальної дії дане майно було вилучено, протокол визнання речовим доказом від 19.05.2025 в даному випадку 48 годинний термін на звернення до суду з клопотанням сплив 22.05.2025.
Зазначив, що земельна ділянка фізично не може бути прихована, пошкоджена, зіпсована, знищена, перетворена, не збиралась відчужуватись, та на протязі тривалого часу з моменту оформлення у власності не намагалась бути відчуженою.
Стверджував, що земельна ділянка не може вважатись речовим доказом в розумінні ст.98 КПК України, вона не була знаряддям, не зазначено які сліди злочину вона на собі несе, або як який доказ може бути використана.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2025 року, які викладені в клопотанні захисника ОСОБА_6 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, що СВ відділення поліції № 3 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 42019100000000345 від 28.05.2019.
24.07.2017 державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації ОСОБА_10 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи щодо прав власності ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221482101:04:003:0117 площею 0,2 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою виникнення права власності зазначено рішення сесії Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області №102-9-V від 20.04.2007та витяг з ДЗК НВ-3208149642017 від 12.01.2017.
08.02.2025 приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області ОСОБА_12 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи щодо права власності ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221482101:04:003:0117 площею 0,2 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою виникнення права власності стало рішення сесії Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області №102-9-V від 20.04.2007 та Договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 08.02.2025 року та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_12 , цей договір укладено між ОСОБА_13 (що діє на підставі Довіреності від імені ОСОБА_11 ) та ОСОБА_8 .
Згідно рішення Дібрівської сільської ради № 102-09-У від 20.04.2007 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», земельну ділянку площею 0,2 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_14 .
Відповідно до висновку комплексної (технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої) експертизи №17-3/1576 від 09.10.2019 підписи поміж друкованого тексту «сільський голова» та « ОСОБА_15 » у витязі з рішення 9 сесії 5 скликання Дібрівської сільської ради «Про передачу в приватну власність земельних ділянок» від 20.04.2007 року № 102-9-5 ОСОБА_11 виконано не ОСОБА_15 (сільський голова).
Наразі достатні підстави вважати, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3221482101:04:003:0117 набута ОСОБА_11 , а в подальшому і ОСОБА_8 на підставі підроблених документів, а отже злочинним шляхом.
Слідчий суддя дійшов висновку, що з метою досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування факту та обставин кримінального провадження, а також з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні та запобігання можливості здійснити реалізації, передачі, перереєстрації, об'єднання, поділу, відчуження вказаного майна іншій особі/особам, та для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення наявна необхідність у застосуванні арешту на земельну діляноку.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було досліджено матеріали справи, вислухано пояснення прокурора, представника власника майна, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.
При винесенні ухвали слідчим суддею, всупереч твердженням апелянта та у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, а саме земельної ділянки яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3221482101:04:003:0117, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме, що вказане майно визнано речовим доказом.
Постановою слідчого від 16.05.2025 земельну ділянку з кадастровим номером 3221482101:04:003:0117, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_8 - визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42019100000000345, від 28.05.2019, а відтак потреби органу досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна. Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому, згідно із ч. ч. 10, 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні, а тому колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Клопотання адвоката ОСОБА_7 подане в інтересах ОСОБА_16 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2025 року - задовольнити.
Поновити адвокату ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_16 строк на апеляційне оскарження ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_16 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2025 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4