Справа №369/10756/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4972/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
30 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 червня 2025 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні №12025111410000252,
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 червня 2025 року клопотання слідчого СВ ВП № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без задоволення.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зобов'язавши цілодобово не відлучатись з місця проживання, строком на два місяці, в межах строків досудового розслідування, до 16.08.2025 року включно.
Зобов'язано ОСОБА_7 виконувати обов'язки відповідно до вимог ч.5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Києво-Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що є підстави вважати, що ризики, які обґрунтовані у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не можуть бути усунені шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово чи будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із ізоляцією.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділенням відділення поліції № 5 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, за процесуального керівництва Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області, здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення зареєстрованого 16.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111410000252, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.
16.06.2025 о 19 год. 15 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_10 були затримані працівниками поліції в порядку ст. 208 КПК України.
17.06.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.
18.06.2025 слідчий СВ ВП № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , подав до суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
18.06.2025 ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зобов'язавши його цілодобово не відлучатись з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, в межах строків досудового розслідування, до 16.08.2025 року включно.
Зобов'язано ОСОБА_7 виконувати обов'язки, відповідно до вимог ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, за винятком надання підозрюваному невідкладної медичної допомоги;
- прибувати до слідчих та прокурорів у вказаному кримінальному провадженні за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Звільнено ОСОБА_7 з-під варти в залі судового засідання.
Визначено строк дії ухвали та термін дії покладених на підозрюваного обов'язків в межах строку досудового розслідування, до 16.08.2025 року включно.
Слідчий суддя виходив з того, що прокурор не довів суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про недостатність застосування відносно ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційної інстанції.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до встановленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами.
Разом з тим, як правильно встановлено слідчим суддею, органом досудового розслідування не доведено, що у кримінальному провадженні існують ризики непроцесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 , зокрема, можливості останнього переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином або вчинити інше кримінальне правопорушення, такого ступеня вірогідності, запобігти яким здатен лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки як під час розгляду судом першої інстанції клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і під час апеляційного розгляду, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, у тому числі вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків, репутацію та майновий стан, колегія суддів доходить висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з покладанням на підозрюваного обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та, за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваного ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.
Доводи, на які посилається прокурор в обґрунтування апеляційної скарги, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з тяжкістю кримінального правопорушення та його наслідками, особою підозрюваного, та підстав вважати його занадто м'яким, колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 червня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3____________ ОСОБА_4 ____________