29 липня 2025 року м. Київ
Справа № 757/55105/24
Провадження: № 33/824/3539/2025
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Олега Віталійовича
на постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2025 року, винесену під головуванням судді Гречаної С. І.,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрованоїта проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 979 від 14.11.2024, складеного оперуповноваженим 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Орловою Г.Д., ОСОБА_1 , обіймаючи посаду фахівця управління ліцензування кредитних установ Департаменту ліцензування Національного банку України, будучи службовою особою державного органу, відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», у порушення вимог частини 2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» та абзацу 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин 19.05.2024 о 20:03 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2021 рік (після звільнення), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2025 року визнано ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6КУпАП.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП,закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Не погодившись із таким судовим рішенням,захисник ОСОБА_1 - адвокат Ульянов О. В.подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 травня2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив,що поєднання закриття провадження у справі з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями і їх прийняття в одному судовому рішенні свідчить про порушення права особи на справедливий суд.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Ульянов О. В. просили апеляційну скаргу задовольнити та закрити провадження у справі.
Прокурори Сказко Р. І. та Шкурпенко Р. В. заперечували проти апеляційної скарги та просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Вислухавши пояснення учасників справи,дослідивши письмові матеріали справи, , перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про задоволення апеляційної скарги частково.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, частина 1 ст.172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
При цьому діяння, передбачені ст.172-6 КУпАП, є діяннями з формальним складом, які можуть бути вчинені тільки умисно.
Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення.
Суб'єктивна сторона правопорушень, пов'язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставиться до їх настання чи свідомо допускає їх настання (непрямий умисел).
Згідно примітки до статті 172-6 КУпАП, суб'єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до ч.1, 2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення № 979 від 14.11.2024, складеного оперуповноваженим 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Орловою Г.Д., ОСОБА_1 , обіймаючи посаду фахівця управління ліцензування кредитних установ Департаменту ліцензування Національного банку України, будучи службовою особою державного органу, відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», у порушення вимог частини 2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» та абзацу 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин 19.05.2024 о 20:03 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2021 рік (після звільнення), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
У відповідності до наказу Національного банку України № 977-к від 25.03.2020 «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 призначено на посаду фахівця управління ліцензування кредитних установ Департаменту ліцензування Національного банку України з 03.04.2020.
Відповідно до Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Працівниками Національного банку є службовці та обслуговуючий персонал Національного банку. Службовцями вважаються особи, які безпосередньо беруть участь у виконанні функцій Національного банку та займають посади, передбачені штатним розписом.
На членів Правління Національного банку, інших службовців Національного банку та членів Ради Національного банку України поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції». Члени Правління Національного банку та інші службовці Національного банку, члени Ради Національного банку зобов'язані дотримуватися обмежень після припинення своєї діяльності, а також вживати заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за організаційно-правовою формою Національний банк України є органом державної влади.
Відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові та службові особи інших державних органів, у тому числі Фонду соціального страхування України та Пенсійного фонду, органів влади Автономної Республіки Крим є суб'єктами на яких поширюється дія даного Закону.
Суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Отже, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду фахівця управління ліцензування кредитних установ Департаменту ліцензування Національного банку України являється суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Наказом Національного банку України № 518-к від 10.03.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 було звільнено з посади фахівця управління ліцензування кредитних установ Департаменту ліцензування Національного банку України з 15.03.2021 за угодою сторін.
Відповідно до розпорядчих актів Національного банку України та Положення про Департамент ліцензування Національного банку України, затвердженого рішенням Правління Національного банку України від 26.05.2020 № 357-рш (зі змінами), на день звільнення ОСОБА_1 . Департамент ліцензування був структурним підрозділом центрального апарату Національного банку України.
Так, ОСОБА_1 , будучи особою, яка у 2022-2023 роках не подала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону України «Про запобігання корупції», і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», була зобов'язана подати такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2021 рік (після звільнення), лише 19.05.2024 о 20:03, а отже не своєчасно.
Враховуючи наведене, в діяхОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно ч. 2 ст. 38 КУпАП стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
У разі спливу строку накладення адміністративного стягнення, суддя зобов'язаний припинити будь-які дії, спрямовані на притягнення особи до адміністративної відповідальності, незалежно від будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню саме під час розгляду справи.
На день розгляду справи строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, закінчився.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстави для закриття провадження.
Закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП, являється нереабілітуючою підставою закриття справи про адміністративне правопорушення, така підстава не може бути застосована до осіб, які не вчиняли адміністративного правопорушення або їх вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена у встановленому законом порядку. До таких осіб слід застосовувати реабілітуючі підстави закриття справи, передбачені пунктів 1-4 частини 1 статті 247 КУпАП.
Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, у будь-якому разі, суди (судді) мають забезпечити всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтею 280 КУпАП.
Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними статтею 38 КУпАП, а передбачений статтею 277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об'єктивного і повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, закриваючи справу у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП) і не встановлюючи вину особи та інші обставини, передбачені статті 280 КУпАП, суд фактично не виконує свою основну функцію - здійснення правосуддя.
Отже системний аналіз норм КУпАП вказує на те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП, можливо виключно у разі встановлення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Закрити провадження з нереабілітуючих підстав або звільнити від відповідальності можливо лише винувату особу, в діях якої є склад правопорушення, в іншому випадку прийняття такого рішення є свавільним.
З огляду на це, а також на репресивно - каральну та запобіжно - виховну функції адміністративної відповідальності, суддя при розгляді справи має встановити об'єктивні обставини адміністративного правопорушення, дослідити всі наявні докази у порядку встановленому КУпАП та дати їм належну оцінку і прийти до висновку про винуватість або невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що й було зроблено судом першої інстанції при розгляді матеріалів адміністративного правопорушення, відносно ОСОБА_1 .
В той же час у суду першої інстанції були відсутні підстави зазначати в резолютивній частині постанови про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду м. Києва області від 19 травня 2025 року підлягає зміні в резолютивній частині, шляхом виключення з резолютивної частини постанови абзацу, яким встановлено вину ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 284, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Олега Віталійовича задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2025 року змінити, виклавши резолютивну частину постанови Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2025 рокув наступній редакції:
«Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 статті 172-6 КУпАПК закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома