справа № 367/2460/18
провадження № 22-ц/824/12189/2025
22 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою стягувача ОСОБА_1 про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проторія» про захист прав споживачів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 березня 2025 року в складі судді Третяка Я. М.,
встановив:
В квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проторія» ( далі - ТОВ «Проторія») про захист прав споживачів.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 серпня 2019 року вказаний позов задоволено частково.
Зобов'язано ТОВ «Проторія» видати ОСОБА_2 розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі холодильника Samsung RB31FSRNDSA/UA 08.08.2018 року.
22.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив зобов'язати ТОВ «Проторія» подати звіт про виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 серпня 2019 року.
Заява мотивована тим, що в провадженні Печерського ВДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 про зобов'язання ТОВ «Преторія» видати ОСОБА_1 розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі холодильника Samsung RB31FSRNDSA/UA 08.08.2018.
06.03.2025 постановою Печерського ВДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 04.09.2020 №367/2642/20, відновлено виконавче провадження № НОМЕР_1.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28 березня 2025 року в задоволенні вказаної заяви відмовлено.
Розглянувши вказану заяву, суд першої інстанції, з урахуванням досліджених документів, наявних в Автоматизованій системі виконавчого провадження НОМЕР_1, встановив, що виконавче провадження з примусового виконання судового рішення у справі №367/2460/18 відкрито та у ньому здійснюється виконавчі дії з примусового виконання судового рішення на користь стягувача.
Постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 06 березня 2025 року про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 було надіслано засобами поштового зв'язку боржнику ТОВ «Проторія» за адресою: 01103, м. Київ, б-р Дружби народів, буд. 14-16. Поряд з цим, будь-які відомості про отримання вказаної постанови відсутні.
Окрім того, 06.03.2025 державним виконавцем на адресу боржника було спрямовано вимогу щодо надання підтвердження виконання рішення суду.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги заяви є передчасними.
23.05.2025 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновок суду першої інстанції про відсутність визначених законом підстав для задоволення заяви спростовується обставинами, встановленими оскаржуваним рішенням, зокрема, заява подана в судовій справі про захист прав споживачів, наявне відкрите виконавче провадження, заява містить ідентифікатор доступу до виконавчого провадження.
Факт невиконання відповідачем рішення суду протягом 5,5 років, що підтверджується наявністю відкритого виконавчого провадження, свідчить про необхідність вжиття судом заходів з метою виконання рішення суду відповідачем та спростовує висновок суду першої інстанції про передчасність.
Подача звіту про виконання судового рішення, з огляду на положення ст. 4531 - 4532 ЦПК України, жодним чином не пов'язано з вчиненням дій виконавцем в межах виконавчого провадження, зокрема прийняття будь-яких рішень, направлення вимог тощо.
В рамках виконавчого провадження на відповідача накладено штраф за невиконання рішення суду, що свідчить про невиконання боржником судового рішення та спростовує висновок суду першої про передчасність.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Проторія» не скористалось.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник ТОВ «Проторія» - Кузьменко Н. Ф. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру.
Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
У заяві обов'язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
Відповідно до ст. 453-2 ЦПК України, суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою.
Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 453-4 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою ЦПК України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в цивільній справі, зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Судом встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 серпня 2019 року в справі № 367/2460/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проторія» про захист прав споживачів задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «Проторія» видатиОСОБА_1 розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі холодильника Samsung RB31FSRNDSA/UA 08.08.2018 року. В решті позовних вимог відмовлено.
14 листопада 2019 року на виконання вказаного судового рішення Ірпінським міським судом Київської області видано виконавчий лист.
10.01.2020 державним виконавцем Валевським О. О. Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавче провадження № НОМЕР_1.
15.04.2020 державним виконавцем Валевським О. О. Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) винесено постанову про закінчення виконавче провадження № НОМЕР_1 ( п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження") .
22.06.2020 державним виконавцем Петрухно С. О. Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) скасовано виконавчу дію про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 ( п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження") . Підстава: помилка виконавця.
22.06.2020 державним виконавцем Петрухно С. О. Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 ( п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження") .
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04 вересня 2020 року (справа № 367/2642/20) скаргу ОСОБА_3 задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Петрухно С. О. щодо прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1. Скасовано постанову державного виконавця Петрухно С. О. про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.
06.03.2025 державним виконавцем Печерського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Київ) Петрухно С. О. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви стягувача про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення мотивована тим, що виконавче провадження відкрито, у ньому здійснюються виконавчі дії з примусового виконання судового рішення на користь стягувача, а тому вимоги заяви є передчасними.
Колегія суддів не може повністю погодитись з мотивами, викладеними в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.
Так, у відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно до положень ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку.
Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (частина 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, нормами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
При цьому відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений достатніми повноваженнями для вжиття заходів щодо примусового виконання боржником судового рішення.
Отже, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
З матеріалів справи вбачається, що постанова про відновлення виконавчого провадження НОМЕР_1 винесена державним виконавцем 06 березня 2025 року.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що державним виконавцем здійснюються передбачені законом дії, спрямовані на виконання судового рішення в примусовому порядку,а протилежний висновок суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях.
Враховуючи ту обставину, що після скасування судом 04 вересня 2020 року постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 у зв'язку з його повним виконанням боржником, останнє було відновлено державним виконавцем лише 06 березня 2025 року, доводи стягувача про те, що судове рішення не виконується боржником протягом 5,5 років з вини боржника є необґрунтованими.
Саме по собі відновлення 06.03.2023 виконавчого провадження, за відсутності будь-яких відомостей про здійснення у цьому виконавчому провадженні виконавчих дій, а також доказів того, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, не може слугувати достатньою підставою для задоволення поданої заяви.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні поданої заяви, проте помилився з мотивами такої відмови, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 березня 2025 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук