Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/11963/2025
м. Київ Справа № 756/9178/24
17 липня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Київського міського центру зайнятості на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 22 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Жука М.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовомдо Київського міського центру зайнятості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що вона працювала в Оболонському районному центрі зайнятості з 24 березня 2004 року, який з 2016 року перейменований в Оболонську районну філію Київського міського центру зайнятості, з 2022 року - Оболонське управління Київського міського центру зайнятості, яке було ліквідовано 07травня 2024 року.
Наказом № 68-к від 24.03.2004року вона, ОСОБА_1 , була призначена на посаду провідного спеціаліста-бухгалтера відділу доходів та бухгалтерського обліку Оболонського районного центру зайнятості. Наказом № 238-к від 27.03.2004 року призначена за переведенням на посаду головного спеціаліста-бухгалтера відділу доходів та бухгалтерського обліку цього ж центру. Наказом № 59-к від 11.04.2008 року переведена на посаду заступника начальника відділу доходів та бухгалтерського обліку - заступника головного бухгалтера цього ж центру. Наказом № 209-к від 01.12.2009 року переведена на посаду начальника відділу по роботі з платниками до фонду цього ж центру. Наказом № 113-к від 13.07.2010 року переведена на посаду начальника відділу доходів та контролю за надходженням коштів до фонду Оболонського РЦЗ. Наказом № 94-к від 29.06.2011року переведена на посаду начальника контрольно-аналітичного відділу Оболонського РЦЗ. Наказом № 183-к від 28.11.2011 року переведена на посаду начальника відділу перевірок та рослідування страхових випадків Оболонського РЦЗ. Наказом № 57-к від 13.03.2015 року переведена на посаду начальника відділу розслідування страхових випадків цього ж центру зайнятості. Наказом № 357-к від 22.12.2017 року переведена на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості. Наказом № 159-к від 25.05.2018 року переведена на посаду провідного фахівця з питань зайнятості сектору рекрутингу цього ж відділу цієї ж філії.
Наказом № 322-к від 08.11.2018 року звільнена за скороченням штатів, проте наказом № 200-к від 13.09.2019 року її було поновлено на посаді провідного фахівця з питань зайнятості сектору рекрутингу відділу взаємодії з роботодавцями Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості з 13.11.2018 року. Наказом № 261-к від 28.12.2020 року звільнена за скороченням штатів, проте, наказом № 180-к від 08.06.2023 року її поновлено на посаді консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості, що підтверджується судовими рішеннями та записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Позивач зазначала, що 07 травня 2024 року Київським міським центром зайнятості було видано наказ за № 501 «Про штатний розпис Київського міського центру зайнятості».
Наказом від 02.07.2024 року № 227-к її звільнили з роботи 08.07.2024року заскороченням штатівза п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Позивач вважала таке звільнення незаконним посилаючись на те, що їй не було надано для ознайомлення повний текст наказу від 07 травня 2024 року за № 501 з додатками, що є порушенням процедури попередження про наступне можливе вивільнення через два місяці за п.1 ст.40 КЗпП України та протягом двох місяців перед звільненням, а саме: з 07.05.2024 року по 08.07.2024 року їй не було надано жодної пропозиції щодо працевлаштування на наявні вакансії, які були у відповідача.
Зазначала, що усі наявні у відповідача вакансії пропонувались вибірково, причому досвід, кваліфікація, своєчасність, правильність виконання завдань роботодавець не враховував, пропозиції надходили особам до 50 років, що є дискримінацію за віковою ознакою.
Згідно витягів з GIAC.NET у відповідача було 11 вакансій, які не були запропоновані їй, та 38 нововведених посад консультант роботодавця, 12 нововведених посад провідного фахівця з питань зайнятості та 26 нововведених посад кар'єрного радника, однак жодна з цих посад їй не пропонувалась. Тому ці факти свідчать про те, що відповідач неналежним чином виконав вимоги трудового законодавства щодо пропонування усіх вакантних посад на підприємстві, що є порушенням її трудових прав.
При цьому вона, порівняно з іншими спеціалістами відділу взаємодії з роботодавцями, які були переведені на нововведені посади консультант роботодавця у відділ сприяння зайнятості, має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.
Вона неодноразово проходила курси підвищення кваліфікації на базі Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості України, у 2007 та 2008 роках була визнана найкращим спеціалістом серед спеціалістів всіх районних центрів зайнятості м. Києва та читала лекції з організації роботи служби зайнятості в Інституті підготовки кадрів Державної служби зайнятості України спеціалістам регіональних центрів зайнятості; у 2012 р. вступила до Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості України (заочно) і у 2014 році отримала диплом спеціаліаліста про перепідготовку за спеціальністю «Менеджмент організації і адміністрування» та присвоєна кваліфікація менеджер-економіст. Крім того, постійно самостійно підвищувала свій рівень знань, вивчаючи нові нормативні акти чинного законодавства необхідні для роботи, має нагороди.
Також вона є працівником з більш тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві (з 24.03.2004 року); є особою, в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком; вона є особою передпенсійного віку (58 років) і якій важко на сьогоднішній день знайти нову роботу.
Отже, вона має переважне право залишення на роботі і переведення на постійну вакансію консультант роботодавця, однак, при звільненні відповідач знехтував її правом і звільнив її з роботи.
Посилаючись на те, що її звільнення було проведено відповідачем з порушенням норм трудового законодавства, позивач вважала, що відповідач повинен поновити її на посаді консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Повторні, довготриваючі дії відповідача щодо порушення її прав у сфері трудових відносин, звільнення з роботи в порядку ст.40 п.1 КЗпП України принизило її, завдало моральної шкоди та призвело до моральних страждань та інших негативних наслідків морального характеру.
Дії відповідача щодо її протиправного звільнення вимагать від неї додаткових зусиль по організації свого життя для того, щоб гідно існувати. Вона постійно знаходиться в пригніченому стані, втратила спокій, її самопочуття та психологічний стан погіршилися.
Завдана моральна шкода обумовлюється порушенням її законного права на працю, приниженням честі, гідності, ігноруванням її прав, втратою у зв'язку з цим престижу та ділової репутації серед знайомих, друзів та родичів. Також вона вимушена витрачати свій час на те, щоб поновити свої порушені права, що вимагає від неї додаткових, непередбачених раніше, зусиль. Розмір завданої моральної шкоди вона оцінює в сумі 111 770,96 гри.
З урахуванням наведених обставин, позивач ОСОБА_2 а просила суд:
поновити її, ОСОБА_1 , на роботі в Оболонському управлінні Київського міського центру зайнятості на посаду консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями;
стягнути з Київського міського центру зайнятості на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 липня 2024 року по дату ухвалення судового рішення про поновленняна роботі;
стягнути з Київського міського центру зайнятості на її користь моральну шкоду в сумі111770грн. 96 коп.;
допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівниката стягнути судові витрати.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 22 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості (адреса: м. Київ, вул. Жилянська, 47 -Б, код ЄДРПОУ 03491091).
Стягнуто з Київського міського центру зайнятості (адреса: м. Київ вул. Жилянська, 47-Б, код ЄДРПОУ 03491091) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 159 425 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 19 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу включно з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів та 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. компенсації моральної шкоди та 108 (сто вісім) грн. 36 коп. судового збору.
В решті вимог позову - відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості (адреса: м. Київ, вул. Жилянська, 47 -Б, код ЄДРПОУ 03491091), а також стягнення на її користь з Київського міського центру зайнятості (адреса: м. Київ, вул. Жилянська, 47 -Б, код ЄДРПОУ 03491091) заробітної плати у межах суми платежу за один місяць в розмірі 16 558 (шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 66 коп. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
Стягнуто з Київського міського центру зайнятості (адреса: м. Київ, вул. Жилянська, 47 -Б, код ЄДРПОУ 03491091) на користь держави 2 805 грн. 45 коп. судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач Київський міський центр зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Київського міського центру зайнятості сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 370,72 грн (чотири тисячі триста сімдесят гривень сімдесят дві копійки) на наступні реквізити: рахунок: UA338201720355469301700706268 Державна Казначейська служба України в м. Києві (ДКСУ), ЄДРПОУ 03491091.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції враховано не всі фактичні обставини справи в межах наданих суду повноважень та не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для належного вирішення даного спору.
Зазначає, що у Київському міському центрі зайнятості у період з 07.05.2024 року по 08.07.2024 року були відсутні вакансії з постійним характером виконуваної роботи та ті, які могли бути запропоновані позивачу по її кваліфікації.
Відсутність на дату повідомлення позивача про звільнення та протягом двохмісячного періоду перед звільненням вакантних посад в Київському міському центрі зайнятості, які могли б бути запропоновані позивачу та наявність виключно тимчасово вільних посад на період відпустки по догляду за дитиною та вакансії водія, яка не могла бути запропонована позивачу у зв'язку із відсутністю у неї кваліфікації та досвіду роботи, встановлено судом під час розгляду справи та підтверджено відповідними доказами.
Зазначене вище підтверджується і відповідною звітною інформацією, яка щомісячно до 3 числа подається регіональними центрами зайнятості, а саме: Звітом про наявність вакансії за формою № 15 (письмовий доказ наявний в матеріалах справи, том 2/аркуші 74-81).
На переконання сторони відповідача висновок суду першої інстанції про наявність у Київського міського центру зайнятості протягом двохмісячного періоду перед звільненням повивача вакантних посад або їх створення в цей період не відповідає обставинам справи встановленим в судових засіданнях, оскільки відповідно до наявних у матеріалах справи копій наказів відповідача про переведення вбачається, що всі посади, які за висновком суду існували в Київському міському центрі зайнятості, внаслідок переміщення певних працівників, не були вакантними в жодний проміжок часу, так як фактично відбулася заміна працівників за їх особистими заявами, в межах кадрових переміщень між посадами які ці працівники обіймали напередодні переміщення, що виключає виникнення вакансії.
ІЦо стосується питання стягнення моральної шкоди сторона відповідача зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують моральні страждання позивача, а саме лише посилання позивача на те, що їй було завдано такі стражданння та шкоду, за відсутності при цьому належних та допустимих доказів на підтвердження її розміру, не може бути достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди у визначеному судом розмірі.
Щодо розрахунку середньоденного заробітку за час вимушеного прогулу сторона відповідача зазначає, що судом першої інстанції невірно пораховано кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивачки у кількості 207 робочих днів (середній заробіток за час вимушеного прогулу судом розрахований у розмірі 159 425,19 грн).
При цьому, фактично за період з 09.07.2024 року (день після звільнення позивача) по 22.04.2025 року (день винесення оскаржуваного рішення) було 206 робочих днів. Середній заробіток за час вимушеного прогулу з врахуванням вірної кількості робочих днів складає: 770,17 грн * 206 р.д. = 158 655.02 грн (сто п'ятдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень дві копійки).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зазначає, що твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що у Київському міському центрі зайнятості у період з 08.05.2024 року по 08.07.2024 року були відсутні вакансії з постійним характером виконуваної роботи та ті, які могли бути запропоновані позивачу, не відповідає фактичним обставинам справи, так як у відповідача були вільні вакансії з постійним характером роботи, які не були запропоновані позивачу, про що судом першої інстанції зроблені обгрунтовані та справедливі висновки на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин.
Наявність вільних вакансій повністю доведена позивачем у суді першої інстанції на підставі зібраних та досліджених доказів у справі (об'єднаний податковий звіт Київського міського центру зайнятості за 2 квартал 2024 року, який був витребуваний у ДПС, та накази з особового складу надані відповідачем до суду разом з поясненнями).
Вакансія це вільна посада на яку можна працевлаштувати особу. Датою відкриття вакансії є наступний день після припинення трудових відносин з працівником. Тобто, на наступний день після звільнення вищезазначених осіб відповідач зобов'язаний був повідомити позивачку та запропонувати їй посади з яких звільнились працівники.
Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач не зміг надати пояснення під час судових засідань у суді першої інстанції та не надав будь-яких доказів з приводу того якими нормативно-правовими актами передбачена першочерговість внутрішнього переведення на постійні посади працівників, які не підлягали скороченню, та працівників які працювали за строковим трудовим договором, перед працівниками, які підлягали скороченню. За позицією відповідача в першу чергу їм потрібно було провести внутрішні переведення, а не пропонувати посади працівнику, який підлягав скороченню і в подальшому звільненню. Таке визначення відсутнє у чинному законодавстві, а тому, на переконання сторони позивача, є незаконним.
Крім того, згідно Положення про Київський міський центр зайнятості, приймає, переводить та звільняє працівників директор Київського МЦЗ, тому без погодження директором Київського МЦЗ того чи іншого кандидата на переведення на посаду до новостворених управлінь не проводилось.
Позивач вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано, законно та справедливо встановив фактичні обставини справи на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин щодо створення роботодавцем штучних умов за яких, у порушення вимог трудового законодавства,попереджений про майбутнє вивільнення працівник позбавляється свого права на зайняття цих посад та збереження роботи.
Оскільки це скорочення позивача відбувається вже втретє поспіль і має повторний, триваючий, рецидивний характер порушення трудових прав позивача з боку відповідача,товисновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди є законним і обґрунтованим. При цьому визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди в сумі 10000,00 грн., на думку сторони позивача, не є надмірним,враховуючи повторний триваючий у часі характер порушення, період і ступінь порушення трудових прав позивача.
За наведених обставин позивач не вбачає підстав для скасування визначеного судом розміру моральної шкоди з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, визначений у рішенні суду за період з 08.07.2024 року по 22.04.2025 року в сумі 159425,19 грн є вірним, оскільки вимушений прогул починається з дня звільнення. У даному відрізку часу 207 робочих днів і розрахунок зроблений у відповідності до Порядку 100, що є правильним.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача Київського міського центру зайнятості - Лущан Наталія Сергіївна підтримала доводи апеляційної скарги та просила скаргу задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 24.03.2004 року по 08.07.2024 року працювала в Оболонському управлінні Київського міського центру зайнятості (до 26.10.2017 - Оболонський районний центр зайнятості, з 26.10.2017 - Оболонська районна філія Київського міського центру зайнятості, з 15.12.2022 - Оболонське управління Київського міського центру зайнятості).
Так, наказом № 68-к від 24.03.2004 року ОСОБА_1 призначена на посаду провідного спеціаліста-бухгалтера відділу доходів та бухгалтерського обліку Оболонського районного центру зайнятості. Наказом № 238-к від 27.03.2004 року призначена за переведенням на посаду головного спеціаліста-бухгалтера відділу доходів та бухгалтерського обліку цього ж центру. Наказом № 59-к від 11.04.2008 року переведена на посаду заступника начальника відділу доходів та бухгалтерського обліку - заступника головного бухгалтера цього ж центру. Наказом № 209-к від 01.12.2009 року переведена на посаду начальника відділу по роботі з платниками до фонду цього ж центру. Наказом № 113-к від 13.07.2010 року переведена на посаду начальника відділу доходів та контролю за надходженням коштів до фонду Оболонського РЦЗ. Наказом № 94-к від 29.06.2011рокупереведена на посаду начальника контрольно-аналітичного відділу Оболонського РЦЗ. Наказом № 183-к від 28.11.2011 року переведена на посаду начальника відділу перевірок та рослідування страхових випадків Оболонського РЦЗ. Наказом № 57-к від 13.03.2015 переведена на посаду начальника відділу розслідування страхових випадків цього ж центру зайнятості. Наказом № 357-к від 22.12.2017 року переведена на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості. Наказом № 159-к від 25.05.2018 року переведена на посаду провідного фахівця з питань зайнятості сектору рекрутингу цього ж відділу цієї ж філії.
Наказом № 322-к від 08.11.2018 року ОСОБА_1 звільнена за скороченням штатів, проте, наказом № 200-к від 13.09.2019 року її поновлено на посаді провідного фахівця з питань зайнятості сектору рекрутингу відділу взаємодії з роботодавцями Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості з 13.11.2018року.
Наказом № 261-к від 28.12.2020 року ОСОБА_1 звільнена за скороченням штатів, проте наказом № 180-к від 08.06.2023 року її поновлено на посаді консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Киїаського міського центру зайнятості, що підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , судовим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року у справі №756/16157/18, судовим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року у справі №756/1180/21, яке змінено постановою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року в частині визначення періоду та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 20, 24-28, 26-49 том1).
На виконання наказу Міністерства економіки України від 08.03.2024 року № 6274, відповідно до листа Державного центру зайнятості «щодо погодження проєкту організаційної структури та штатного розпису» від 12.03.2024 року №33/1111/2094-24 та наказу Київського міського центру зайнятості «Про затвердження граничної чисельності працівників підпорядкованих установ державної служби зайнятості м. Києва» від 13.03.2024 року №288 наказом Київського міського центру зайнятості (далі-Київського МЦЗ) № 290 від 13.03.2024 року утворено відокремлений структурний підрозділ - філію Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» загальною штатною чисельністю 39 штатних одиниць (а.с. 59 том 1).
Наказом Київського МЦЗ № 404 від 12.04.2024 року створено Правобережне управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» загальною штатною чисельністю 31 штатна одиниця (а.с. 76-78 том 1).
Наказом Київського МЦЗ № 437 від 19.04.2024 року створено Лівобережне управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» загальною штатною чисельністю 23 штатні одиниці (а.с. 82-83 том 1).
Відповідно до наказу Київського МЦЗ №463 від 25.04.2024 року діяльність Філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр», Правобережного та Лівобережного управління Філії розпочати з 29.04.2024 (а.с. 94-96 том 1).
Із наданих учасниками справи та досліджених письмових доказів судом встановлено, що наказом Київського МЦЗ № 103-к від 15.04.2024 року, зокрема, переведено ОСОБА_3 , кар'єрного радника відділу кар'єрного консультування Святошинського управління Київського МЦЗ, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, на посаду консультанта роботодавця відділу рекрутингу Правобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» з 15.04.2024 року (а.с. 91-93том 2).
Наказом Київського МЦЗ № 110-к від 19.04.2024 року, зокрема, переведено ОСОБА_4 , кар'єрного радника відділу кар'єрного консультування Дарницького управління Київського МЦЗ, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу кар'єрного розвитку та психологічної підтримки Лівобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» з 19.04.2024 року; переведено ОСОБА_5 , кар'єрного радника відділу кар'єрного консультування Центрального управління Київського МЦЗ, який увільнений від роботи у зв'язку з призовом на військову службу під час повної мобілізації, на посаду кар'єрного радника відділу кар'єрного консультування Лівобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» з 19.04.2024 року; переведено ОСОБА_6 , кар'єрного радника відділу кар'єрного консультування Дарницького управління Київського МЦЗ, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, на посаду консультанта роботодавця відділу рекрутингу Лівобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» з 19.04.2024 року; переведено ОСОБА_7 , кар'єрного радника відділу кар'єрного консультування Оболонського управління Київського МЦЗ, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку, на посаду консультанта роботодавця відділу рекрутингу Лівобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» з 19.04.2024року(а.с. 99-101 том 2).
Наказом Київського МЦЗ № 501 від 07.05.2024 року введено в дію з 07.05.2024 року штатний розпис Київського міського центру зайнятості на 2024, із затвердженням 105 штатних одиниць.
Ліквідовано управління Київського МЦЗ: Голосіївське, Дарницьке, Деснянське, Дніпровське, Оболонське, Подільське, Святошинське та Центральне управління Київського МЦЗ,зокрема, Оболонське управління Київського МЦЗ у складі 9 штатних одиниць, з попередженням працівників управління Київського МЦЗ відповідно до додатків 1-8 під підпис, із зазначенням дати ознайомлення про наступне звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 107-112, 205-208 том 1).
Відповідно до додатку 5 до наказу Київського МЦЗ від 07.05.2024 року №501 до списку працівників Оболонського управління Київського МЦЗ, які поперджаються про скорочення штатної чисельності, включена ОСОБА_1 за посадою консультант роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями. Дата та підпис ОСОБА_1 про ознайомлення відсутня (а.с. 118 том 1).
Згідно з повідомленням від 07.05.2024 року, адресованим консультанту роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського МЦЗ ОСОБА_1, роботодавцем повідомлено ОСОБА_8 про те, що 07.05.2024 року у Київському міському центрі зайнятості відбудуться зміни в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізація установи, скорочення штату працівників і, зокрема, ліквідується посада консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості з посадовим окладом 5 800,00 грн., яку Ви обіймаєте.
Відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України попереджаємо, що Ви будете звільнені із займаної посади 08 липня 2024 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.
Станом на 07.05.2024року в Київському міському центрі зайнятості відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані Вам для подальшого працевлаштування. У разі виникнення підходящих вакансій до закінення двомісячного терміну попередження вони будуть запропоновані Вам у відповідності до чинного законодавства. Підпис ОСОБА_9 , із зазначенням дати ознайомлення з повідомленням, відсутній (а.с. 209 том 1).
07.05.2024 року комісією у складіначальника відділу по роботі з персоналом ОСОБА_10 в присутності заступника начальника відділу по роботі з персоналом ОСОБА_11 , провідного інспектора по роботі з персоналом відділу по роботі з персоналом ОСОБА_12 та консультанта роботодавця відділу взаємодії і роботодавцями Центрального управління ОСОБА_49складено акт № 1 про те, що ОСОБА_13 ознайомилась, сфотографувала наказ «Про штатний розпис Київського міського центру іайнятості» від 07.05.2024 року № 501, усно підтвердила, що наказ прочитала, проте ставити підпис про ознайомлення відмовилась (а.с. 210 том 1).
Того ж дня, 07.05.2024 року комісією у складі начальника відділу по роботі з персоналом ОСОБА_50 в присутності заступника начальника відділу по роботі з персоналом ОСОБА_11 , провідного інспектора по роботі з персоналом відділу по роботі з персоналом ОСОБА_12 та консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Центрального управління ОСОБА_49, складено акт № 2, в якому зафіксовано, що ОСОБА_13 ознайомилась з повідомленням від 07.05.2024 року про реорганізацію установи, скорочення штату працівників, про її звільнення 08.07.2024 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, зауважень до його змісту не озвучила, один екземпляр повідомлення забрала собі, проте ставити підпис про отримання відмовилась, причину відмови не назвала (а.с. 211 том 1).
У комісійному акті № 3 від 13.05.2024 зафіксовано, що ОСОБА_14 нагадала ОСОБА_15 , що 07.05.2024 вона не поставила підпис про ознайомлення в додатку № 5 до наказу №501 та не розписалась в отриманні повідомлення. ОСОБА_16 відмовилась від поальшого спілкування та вийшла з кабінету 305 (а.с.212 том 1).
Заслухані судом свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у судовому засіданні підтвердили обставити, викладені у актах № 1 та № 2, а свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 підтвердили обставини, викладені в акті № 3, зазначивши, що вказані обставини відповідають дійсності.
Відповідно до звіту начальника відділу по роботі з персоналом Київського МЦЗ Ткачової Л.П. про наявність вакансій службовців Київського МЦЗ, станом на 07.05.2024 року- вакансії відсутні (а.с. 81том 2).
Згідно інформації начальника відділу по роботі з персоналом Київського МЦЗ Ткачової Л.П. про наявність вакансій по Київській міській службі зайнятості станом на 07.05.2024 року, у Київському МЦЗ з 30.03.2024 року наявна тимчасово вакантна посада провідного інженера з управління нерухомим майном, закріплена за ОСОБА_21 , з 01.09.2023 року наявна тимчасово вакантна посада провідного консультанта з організації закупівель, закріплена за ОСОБА_22 , з 13.12.2023 наявна тимчасово вакантна посада провідного юрисконсульта, закріплена за ОСОБА_23 (а.с. 75 том 2).
Наказом Київського МЦЗ за № 138-к від 07.05.2024 звільнено з роботи з 08.05.2024 ОСОБА_24 з посади провідного документознавця відділу організаційно-інформаційної роботи Київського МЦЗ (посада тимчасового характеру - на період відпустки ОСОБА_25 ) (а.с. 113том 2).
Наказом Київського МЦЗ № 145-к від 09.05.2024 року звільнено з 14.05.2024 року ОСОБА_26 з посади водія відділу матеріально-технічного забезпечення управління матеріально-технічного забезпечення та закупівель Київського МЦЗ (а.с. 114 том 2).
Наказом Київського МЦЗ № 148-к від 13.05.2024 року переведено з 13.05.2024рокуОСОБА_27 , консультанта роботодавця відділу рекрутингу Лівобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр», на посаду консультанта роботодавця відділу рекрутингу Лівобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_6 ( а.с. 117 том 2).
Згідно витягу із наказу Київського МЦЗ № 149-к від 14.05.2024 року призначено ОСОБА_28 напосаду водія автотранспортних засобів відділу матеріально-технічного забезпечення управління матеріально-технічного забезпечення та закупівель Київського МЦЗ з 16.05.2024 року за основним місцем роботи (а.с. 221 том 1).
Згідно витягу із наказу Київського МЦЗ № 149-к від 14.05.2024 року призначено ОСОБА_29 на посаду консультанта роботодавця відділу рекрутингу Лівобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» з 15.05.2024 року за основним місцем роботи на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_30 (а.с. 222том 1).
Згідно витягу із наказу Київського МЦЗ № 149-к від 14.05.2024 року призначено ОСОБА_31 на посаду консультанта роботодавця відділу рекрутингу Правобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» з 15.05.2024 року за основним місцем роботи на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_32 (а.с. 223том 1).
Наказом Київського МЦЗ № 150-к від 15.05.2024 звільнено з 16.05.2024 року ОСОБА_33 з посади консультанта роботодавця відділу рекрутингу філії Київського МЦЗ «Кар'єрий центр» (а.с. 115 том 2).
Наказом Київського МЦЗ № 155-к від 16.05.2024 переведено з 17.05.2024 року ОСОБА_6 , консультанта роботодавця відділу рекрутингу Лівобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр», яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, на посаду консультанта роботодавця відділу рекрутингу філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр», яку займала ОСОБА_34 ( а.с. 116 том 2).
Наказом Київського МЦЗ № 160-к від 21.05.2024 року звільнено з 29.05.2024 року ОСОБА_35 з посади консультанта роботодавця відділу програм сприяння зайнятості Лівобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» (а.с. 126 том 2).
Наказом Київського МЦЗ за № 168-к від 29.05.2024 року переведено з 30.05.2024 року ОСОБА_36 , кар'єрного радника відділу кар'єрного консультування Лівобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр», яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, на посаду консультанта роботодавця відділу програм сприяння зайнятості Лівобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр», яку займала ОСОБА_35 (а.с. 127 том 2).
Відповідно до звіту керівника Київського МЦЗ ОСОБА_45 про наявність вакансій службовців Київського МЦЗ, станом на 31.05.2024 року - вакансії відсутні (а.с. 76том 2).
Згідно інформації начальника відділу по роботі з персоналом Київського МЦЗ Ткачової Л.П. про наявність вакансій по Київській міській службі зайнятості станом на 31.05.2024 року у Київському МЦЗ з 30.03.2024 року наявна тимчасово вакантна посада провідного інженера з управління нерухомим майном, закріплена за ОСОБА_21 ; з 01.09.2023 року наявна тимчасово вакантна посада провідного консультанта з організації закупівель, закріплена за ОСОБА_22 ; з 13.12.2023 року наявна тимчасово вакантна посада провідного юрисконсульта, закріплена за ОСОБА_23 ; з 09.05.2024рокунаявна тимчасово вакантна посада провідного документознавця, закріплена за ОСОБА_25 . У філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» з 17.05.2024 року наявна тимчасово вакантна посада консультанта роботодавця, закріплена за ОСОБА_6 . У Лівобережному управлінні філії Київського міського центру зайнятості «Кар'єрний центр» з 30.05.2024 року наявна тимчасово вакантна посада консультанта роботодавця, закріплена за ОСОБА_36 (а.с. 77 том 2).
Наказом № 173-к від 03.06.2024 року звільнено з 07.06.2024 року ОСОБА_29 з посади консультанта роботодавця відділу рекрутингу Лівобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» (а.с. 133 том 2).
Наказом № 174-к від 03.06.2024 року звільнено з 07.06.2024 року ОСОБА_37 з посади провідного юрисконсульта юридичного відділу управління правового забезпечення Київського МЦЗ (а.с. 134 том 2).
Наказом № 175-к від 04.06.2024рокузвільнено з 07.06.2024 року ОСОБА_38 з посади консультанта роботодавця відділу рекрутингу філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» (а.с. 135 том 2).
Наказом Київського МЦЗ № 184-к від 10.06.2024 року переведено з 10.06.2024рокуОСОБА_4 , консультанта роботодавця відділу рекрутингу Лівобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр», на посаду консультанта роботодавця відділу рекрутингу філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр», яку займала ОСОБА_39 (а.с. 136 том 2).
Згідно витягу із наказу Київського МЦЗ № 188-к від 17.06.2024 року призначено ОСОБА_40 на посаду провідного документознавця відділу організаційно-інформаційної роботи Київського МЦЗ з 19.06.2024 року за основим місцем роботи на період відпустки без збереження заробітної плати як матері дитини, яка потребує домашнього догляду (а.с. 223а том 1).
Наказом № 193-к від 18.06.2024 року звільнено з 21.06.2024 року ОСОБА_41 з посади кар'єрного радника відділу кар'єрного консультування Лівобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» (а.с. 144 том 2).
Наказом № 195-к від 20.06.2024 звільнено з 25.06.2024 ОСОБА_42 з посади консультанта роботодавця відділу рекрутингу Правобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» (а.с. 148 том 2).
Наказом Київського МЦЗ № 198-к від 21.06.2024 року призначено ОСОБА_43 на посаду провідного юрисконсульта юридичного відділу управління правового забезпечення Київського МЦЗ з 24.06.2024 року за основним місцем роботи на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_23 (а.с. 224 том 1).
Відповідно до звіту керівника Київського МЦЗ ОСОБА_45 про наявність вакансій службовців Київського МЦЗ, станом на 30.06.2024року-вакансії відсутні (а.с. 78 том 2).
Згідно інформації начальника відділу по роботі з персоналом Київського МЦЗ Ткачової Л.П. про наявність вакансій по Київській міській службі зайнятості, станом на 30.06.2024рокуу Київському МЦЗ з 03.06.2024 року наявна тимчасово вакантна посада провідного інженера з управління нерухомим майном, закріплена за ОСОБА_21 , з 01.09.2023рокунаявна тимчасово вакантна посада провідного консультанта з організації закупівель, закріплена за ОСОБА_22 , з 08.06.2024 року наявна тимчасово вакантна посада провідного юрисконсульта, закріплена за ОСОБА_44 . У філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» з 14.06.2024 року наявна тимчасово вакантна посада консультанта роботодавця, закріплена за ОСОБА_6 . У Лівобережному управлінні філії Київського міського центру зайнятості «Кар'єрний центр» з 22.06.2024 року наявна тимчасово вакантна посада кар'єрного радника, закріплена за ОСОБА_5 , з 30.05.2024 року наявна тимчасово вакантна посада консультанта роботодавця, закріплена за ОСОБА_36 , з 08.06.2024рокунаявна тимчасово вакантна посада консультанта роботодавця, закріплена за ОСОБА_7 . У Правобережному управлінні філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» з 26.06.2024 року наявна тимчасово вакантна посада консультанта роботодавця, закріплена за ОСОБА_3 (а.с. 79том 2).
Відповідно до звіту керівника Київського МЦЗ ОСОБА_45 про наявність вакансій службовців Київського МЦЗ, станом на 08.07.2024 року вакансії відсутні (а.с. 80том 2).
Наказом Київського МЦЗ № 227-к від 02.07.2024 року звільнено ОСОБА_1 з посади консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості 08.07.2024 року за скороченням штатів, п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 21 том 1).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що станом на дату повідомлення ОСОБА_1 про звільнення, тобто, на 07.05.2024 року, на підприємстві не було вакантних посад, які могли б бути запропоновані позивачці, а саме: тимчасова посада на період відпустки по догляду за дитиною та вакансія водія, яка не могла бути запропонована позивачу у зв'язку із відсутністю у неї досвіду роботи водієм.
Разом з тим, у період між повідомленням ОСОБА_1 про звільнення до дати її звільнення у Київському МЦЗ звільнилось 3 посади, а саме: 2 посади консультанта роботодавця відділу рекрутингу філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» та консультанта роботодавця відділу програм сприяння зайнятості Лівобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр», які їй запропоновані не були, а на наступний день після звільнення працівників, які обіймали ці посади, їх зайняли працівники, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, що свідчить про створення роботодавцем штучних умов за яких, у порушення вимог трудового законодавства, попереджений про майбутнє вивільнення працівник позбавляється свого права на зайняття цих посад та збереження роботи.
Враховуючи встановлені обставини щодо неправомірності звільнення ОСОБА_1 з посади консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки роботодавцем перед звільненням їй не були запропоновані всі наявніна підприємстві вакантні посади, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі.
Суд першої інстанції не взяв до уваги твердження позивачки про неналежне її повідомлення про майбутнє звільнення 07.05.2024 року та надану копію повідомлення з відміткою про його отримання 13.05.2024 року, мотивуючи це тим, що вказані обставини спростовуються актами про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з наказом № 501 «Про штатний розпис КМЦЗ» та про отримання копії примірника повідомлення про звільнення, що також узгоджується із показами свідків.
Установивши, що звільнення позивачки відбулось з порушенням положень трудового законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для поновлення незаконно звільненого працівника на роботі зі стягненням з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 159 425 грн. 19 коп.за період з 08.07.2024 року по 22.04.2025року, що становить 207 робочих днів, із розрахунку 770 грн. 17 коп. (середньоденна заробітна плата) х 207 днів (робочі дні за період з 08.07.2024 по 22.04.2025), з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
Враховувавши, що відповідачем порушено норми трудового законодавства України щодо ОСОБА_1 , з урахуванням тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та глибини душевних хвилювань і страждань, пов'язаних з необхідністю повторного відновленням таких прав, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, визначивши розмір її грошової компенсації у сумі 10 000,00 грн.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.
Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).
Однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
У частині другій статті 40 КЗпП України зазначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до частини першої, третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Водночас, роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов'язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП Українироботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18).
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21) та багатьох інших.
Указане свідчить про сталість судової практики з вирішення подібних спорів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 24.03.2004рокупо 08.07.2024 року працювала в Оболонському управлінні Київського міського центру зайнятості (до 26.10.2017 року - Оболонський районний центр зайнятості, з 26.10.2017 року - Оболонська районна філія Київського міського центру зайнятості, з 15.12.2022 року - Оболонське управління Київського міського центру зайнятості).
На виконання наказу Міністерства економіки України від 08.03.2024 року № 6274, відповідно до листа Державного центру зайнятості «щодо погодження проєкту організаційної структури та штатного розпису» від 12.03.2024 №33/1111/2094-24 та наказу Київського міського центру зайнятості «Про затвердження граничної чисельності працівників підпорядкованих установ державної служби зайнятості м. Києва» від 13.03.2024 року №288 наказом Київського міського центру зайнятості (далі-Київського МЦЗ) № 290 від 13.03.2024 року утворено відокремлений структурний підрозділ - філію Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» загальною штатною чисельністю 39 штатних одиниць (а.с. 59 том 1).
Наказом Київського МЦЗ № 404 від 12.04.2024 року створено Правобережне управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» загальною штатною чисельністю 31 штатна одиниця (а.с. 76-78 том 1).
Наказом Київського МЦЗ № 437 від 19.04.2024 року створено Лівобережне управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» загальною штатною чисельністю 23 штатні одиниці (а.с. 82-83 том 1).
Відповідно до наказу Київського МЦЗ №463 від 25.04.2024 року діяльність Філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр», Правобережного та Лівобережного управління Філії розпочати з 29.04.2024 року (а.с. 94-96 том 1).
При звільненні ОСОБА_9 підставами для видачі оскаржуваного наказу № 227-к від 02.07.2024року стали: наказ Київського МЦЗ № 501 від 07.05.2024 року «Про штатний розпис Київського міського центру зайнятості», з ліквідацією управління Київського МЦЗ, у тому числі Оболонське управління Київського МЦЗ у складі 9 штатних одиниць, з попередженням працівників управління Київського МЦЗ, зокрема консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського МЦЗ ОСОБА_1 про наступне звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України; повідомлення про наступне звільнення (вивільнення) від 07.05.2024 року; акти № 1, № 2 від 07.05.2024 року про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з наказом № 501 «Про штатний розпис Київського МЦЗ» та про отримання копії примірника повідомлення про наступне звільнення.
Згідно з наказом № 227-к від 02.07.2024 ОСОБА_1 звільнено з 08.07.2024 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.
ОСОБА_1 не було запропоновано іншої посади, що не заперечується відповідачем, обгрунтовуючи свою позицію тим, що в Київського міського центру зайнятості у період з 07.05.2024 року по 08.07.2024 року були відсутні вакансії з постійним характером виконуваної роботи або ті, які могли бути запропоновані позивачу по її кваліфікації (а.с. 182-190 том 1).
Із наданих учасниками справи та досліджених письмових доказів судом встановлено, що станом на дату повідомлення ОСОБА_1 про звільнення, тобто, станогм на 07.05.2024 року, на підприємстві не було вакантних посад, які могли б бути запропоновані позивачці, а саме: тимчасова посада на період відпустки по догляду за дитиною та вакансія водія, яка не могла бути запропонована позивачу у зв'язку із відсутністю у неї досвіду роботи водієм.
Разом з тим, у період між повідомленням ОСОБА_1 про майбутнє звільнення до дати її звільнення у Київському МЦЗ звільнилось 3 посади, а саме: 2 посади консультанта роботодавця відділу рекрутингу філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр» та консультанта роботодавця відділу програм сприяння зайнятості Лівобережного управління філії Київського МЦЗ «Кар'єрний центр», які позивачці запропоновані не були, а на наступний день після звільнення працівників, які обіймали ці посади, їх зайняли працівники, які перебувають у відпустках по догляду за дитиною, що свідчить про створення роботодавцем штучних умов за яких, у порушення вимог трудового законодавства, попереджений про майбутнє вивільнення працівник позбавляється свого права на зайняття цих посад та збереження роботи.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінивши докази, надані учасниками справи, дійшов правильного висновку про те, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема,скорочення чисельності або штату працівників. При цьому роботодавцем своєчасно та належним чином повідомлено позивача про наступне вивільнення, проте, не виконано обов'язку щодо надання позивачці пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з'явилися протягом двох місяців і які існували на день звільнення з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду позивача.
У справах, в яких оспорюється законність звільнення, обов'язок доведення правомірності звільнення працівника покладається саме на роботодавця. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановівід 23 січня 2018 року у справі №273/212/16-ц (провадження № 61-787св17).
Відповідач належними й допустимими доказами не довів законності звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги відповідача Київського міського центру зайнятості про те, що звільнення позивача відбулось з дотриманням процедур трудового законодавства є безпідставними, оскільки за приписами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов'язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв'язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Водночас роботодавець зобов'язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Такий обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі № 641/1334/23 (провадження № 14-54цс24) сформулювно такі правові висновки: «На підставі системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 КЗпП України з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган у разі звільнення працівника у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці покладається обов'язок під час попередження працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Отже, законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.
У постанові Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі № 534/625/22 (провадження № 61-3048 св 23) заначено правову позицію про те, що відповідно до законодавства у першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров'я.
З такою пропозицією роботодавець повинен звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з'являються нові вакансії (наприклад, при звільненні працівників інших категорій). Водночас може пропонуватися і виконання роботи за строковими трудовими договорами (наприклад, на час відпустки по догляду за дитиною іншого працівника; на час проходження військової служби іншим працівником, призваним під час мобілізації), робота на умовах неповного робочого часу тощо. Невиконання цього правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов'язків.
Ураховуючи викладене, судпершої інстанції, установивши фактичні обставини у справі від яких залежить правильне вирішення спору, дійшовправильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі.
Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, тому доводи апеляційної скарги відповідача в частині вирішення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на роботі є безпідставними.
Відповідно до частин другої, третьої статті 235 КЗпП України під час винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з пунктом 1 Порядку № 100 цей нормативний акт застосовується, зокрема, у випадку вимушеного прогулу та розрахунку затримки виконання рішення суду.
У пункті 2 Порядку № 100 зазначено, що середня заробітна плата обраховується, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (пункт 8 Порядку № 100).
Отже, нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється шляхом множення середньоденної (годинної) заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, при цьому день звільнення працівника та день остаточного проведення з ним розрахунків у цей період не включаються.
У справі, що переглядається, встановлено, що позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи з 08.07.2024року, а тому період для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу розпочався з наступного робочого дня за датою звільнення, тобто з 09.07.2024рокута продовжував тривати на час розгляду справи судом першої інстанції (22.04.2025) і становить 206 робочих днів.
У позовній заяві ОСОБА_2 також заявила вимогу про відшкодування середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 09.07.2024 року по дату ухвалення судового рішення про поновлення.
Таким чином, загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.07.2024року по22.04.2025 року становить 158 655,02 грн (770,17 грнсередньоденний заробіток х 206 робочих днів).
За таких обставин з Київського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 158 655,02 грн без урахування податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України (Пленуму Верховного Суду України у пункті 6 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).
Вирішуючи трудовий спір, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув та, ухвалюючи рішення в частині стягнення з Київського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дійшов помилкового висновку про визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулув сумі 159 425,19 грн, з покладенням в основу обчислень період з 08.07.2024 року по 22.04.2025року, що становить 207 робочих днів.
В цій частині доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (частина перша статті 237-1 КЗпП України у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).
У цій нормі є перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин з відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, завданої працівнику. Підставою для її відшкодування є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому коштів, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), що зумовило моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків і вимагало від працівника додаткових зусиль для організації його життя. За наявності такого порушення обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (див. постанову Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц).
Встановивши, що внаслідок незаконного звільнення з роботи позивач ОСОБА_47 а ОСОБА_48 зазнала моральних страждань і була вимушена докласти додаткових зусиль для організації життя, з урахуванням тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та глибини душевних хвилювань і страждань, пов'язаних з необхідністю повторного відновленням таких прав, врахувавши засади розумності та справедливості, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для стягнення із відповідача Київського міського центру зайнятості на користь позивача ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди, розмір якої визначив у 10 000,00 грн. Доводів на спростування такого розміру стягнення моральної шкоди відповідач не навів.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і в частині розподілу судових витрат в дохід держави.
В іншій частині рішення Оболонського районного суду м.Києва від 22 квітня 2025 року слід залишити без змін.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв'язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред'явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог - частина 6 статті 141 ЦПК України.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1211,20 грн за позовну вимогу про поновлення на роботі та у розмірі 1586,55 грн пропорційно до задоволених вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, від сплати якого позивач була звільнений при подачі позовної заяви, слід стягнути з відповідача Київського міського центру зайнятості в дохід держави.
З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги відповідача, яка підлягає частковому задоволенню, врахувавши підстави звільнення позивача від сплати судового збору при поданні до суду позовної заяви в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, сплачений відповідачем судовий збірза подання апеляційної скарги у пропорційному розмірі до задоволених вимог скарги, що складає розмір 11,53 грн, слід компенсувати відповідачеві за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 235 КЗпП України, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача Київського міського центру зайнятості задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 22 квітня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і в частині розподілу судових витрат в дохід держави змінити.
Стягнути з Київського міського центру зайнятості (адреса: м. Київ вул. Жилянська, 47-Б, код ЄДРПОУ 03491091) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 158 655,02 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.
Стягнути з Київського міського центру зайнятості (адреса: м. Київ вул. Жилянська, 47-Б, код ЄДРПОУ 03491091) в дохід держави судовий збір у розмірі 4196,63 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Компенсувати Київському міському центру зайнятості (адреса: м. Київ вул. Жилянська, 47-Б, код ЄДРПОУ 03491091) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 11,53 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді: