справа № 757/20235/24-ц
провадження № 22-ц/824/5712/2025
08 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми трьох відсотків річних та інфляційних втрат, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Істамової Ірини Володимирівни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року в складі судді Литвинової І. В.,
встановив:
02.05.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») стягнення суми трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 червня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір №068/Р-08, згідно з яким позичальник отримала кредит на суму 70 000 дол. США зі сплатою 18% річних за час фактичного користування кредитом.
На забезпечення виконання кредитного зобов'язання, між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки, за умовами якого, в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,5 кв. м, житловою площею 41,9 кв. м, власниками якої були ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , власниками квартири стали: ОСОБА_3 - 2/3 частини, ОСОБА_3 - 1/3 частини.
У 2012 році АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2012 року у справі № 2/0417/3674/2012 стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь банку заборгованість у розмірі 361 593,77 грн за кредитним договором від 18 червня 2008 року. Стягнено солідарно з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь банку суму 10 000 грн.
Вказане рішення суду не виконане. Банк суму не оспорював.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2014 року у справі № 643/76/14 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Управління служби у справах дітей Московського району Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про звернення стягнення та виселення, в позові відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2015 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 червня 2008 року № 068/P-08 у розмірі, що визначений заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2012 року - 361 593,77 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом її продажу, на підставі договору іпотеки від 18 червня 2008 року № 068/P-08 АТ КБ «ПриватБанк», з укладенням від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення АТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі оцінки майна суб?єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на час його реалізації.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2018 року у справі № 643/11470/17 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Управління служби у справах дітей Московського району Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, було виселено відповідачів зі спірного житла, у зв'язку з набуттям АТ КБ «ПриватБанк» права власності на іпотечну квартиру.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 136009170 підстава виникнення права власності на предмет іпотеки - договір іпотеки від 18 червня 2008 року, а також рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2015 року, дата державної реєстрації на іпотечне майно - 27 вересня 2016 року, власник - АТ КБ «ПриватБанк».
Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» 27.09.2016 було повністю задоволено свої вимоги за кредитним договором від 18 червня 2008 року N? 068/P-08 у розмірі, що визначений заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2012 року - 361 593,77 грн, та сума боргу була підтверджена рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2015 року, яке набрало законної сили.
Оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не було зроблено оцінку іпотечного майна при набутті права власності на предмет іпотеки, вартість якого значно перевищувала суму боргу, це стало підставою для проведення незалежної оцінки іпотечного майна на час набуття права власності АТ КБ «ПриватБанк» та звернення з позовними вимогами до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення суми боргу у вигляді різниці між ринковою вартістю предмета іпотеки та сумою боргу за кредитним договором від 18 червня 2008 року № 068/P-08 у розмірі 361 593,77 грн.
Так, згідно звіту, складений суб?єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 , вказано, що вартість майна станом на дату набуття права власності АТ КБ «ПриватБанк» на предмет іпотеки - 27 вересня 2016 року становить 1 154 500,00 грн, тож сума перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя становить 792 906,23 грн.
Таким чином, у АТ КБ «ПриватБанк» виник пропорційний борг перед ОСОБА_1 в розмірі 237 870,00 грн станом на 27.09.2016, а перед ОСОБА_3 - 475 743,6 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року у справі № 757/62381/18-ц, яке залишено постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року та постановою Верховного Суду від 06 березня 2024 року без змін, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення боргу було задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 237 870 грн боргу та 7 136, 16 грн судового збору, на користь ОСОБА_3 475 743 грн боргу.
09.04.2024 сума боргу була перерахована відповідачем на користь позивача, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції ( м. Київ).
Як встановлено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року, борг відповідача перед позивачем в розмірі 237 870 грн утворився 27.09.2016 та не був сплачений до 09.04.2024.
У зв'язку із тривалим розглядом судової справи та відмови відповідача сплатити борг в добровільному порядку, вважає що відповідач повинен сплатити індекс інфляції від суми боргу та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Строк прострочення виконання грошового зобов'язання становить 2 751 день.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_1 просила суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь суму інфляційних витрат в розмірі 269 324, 24 грн та 3% річних в розмірі 53754, 72 грн, а всього 323 078, 96 грн та відшкодувати судові витрати по справі.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року вказаний позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму трьох відсотків річних у розмірі 8 753,48 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 13 096,43 грн, судовий збір у розмірі 218,40 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 237 870 грн боргу і таке зобов'язання полягає у сплаті грошових коштів, а отже, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на що між сторонами існують грошові зобов'язання на підставі рішення суду, які АТ КБ «ПриватБанк» виконало належним чином лише 09 квітня 2024 року, з відповідача підлягають стягненню 3 % річних від простроченої суми та інфляційні втрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення грошових коштів. При цьому обов'язок відповідача сплатити визначену в рішенні суду суму грошових коштів виник з моменту набрання рішенням законної сили - 17 січня 2023 року.
16.12.2024 представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Істамова І. В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити. Судові витрати покласти на позивача.
Посилається на те, що суд першої інстанції зазначив, що між сторонами існують грошові зобов'язання на підставі рішення суду, які АТ КБ «ПриватБанк» виконало належним чином лише 09 квітня 2024 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1. Однак, з цим твердженням суду першої інстанції не погоджується, так як судом не взято до уваги той факт, що виконання постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у справі № 757/62381/18 було зупинено ухвалою Верховного Суду 13 квітня 2023 року та поновлено лише 06.03.2024.
Отже вважає, що період зупинення виконання рішення суду з 13.04.2023 до 06.03.2024 слід виключити з періоду прострочення.
Також судом першої інстанції не визначено, коли саме банк фактично виконав рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року у справа № 757/62381/18-ц.
Відповідно до платіжної інструкції № 17918 від 01 квітня 2024 банком в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 повністю виконано рішення суду саме 01.04.2024, на підставі чого виконавцем винесено ухвалу про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином вважає, що період з 01.04.2024 до 09.04.2024 слід виключити з періоду прострочення.
Крім того зазначила, що з 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено режим воєнного стану. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 (в редакції Закону № 3450-1Х від 08.11.2023) відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, в справі, що розглядається позивач є кредитором, а банк є боржником, проте судом першої інстанції винесено рішення без урахування введення режиму воєнного стану.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу позивачка не скористалася.
В судове засідання сторони та їх представники не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 18 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № 068/Р-08, згідно з яким позичальник отримала кредит на суму 70 000,00 дол. США зі сплатою 18 % річних за час фактичного користування кредитом.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2012 року у справі № 2/0417/3674/2012 стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь банку заборгованість у розмірі 361 593,77 грн за кредитним договором від 18 червня 2008 року. Стягнено солідарно з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь банку суму 10 000,00 грн.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2015 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 червня 2008 року № 068/Р-08 у розмірі, що визначений заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2012 року, звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом її продажу, на підставі договору іпотеки від 18 червня 2008 року № 068/Р-08 ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладенням від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на час його реалізації.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2018 року у справі № 643/11470/17 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління служби у справах дітей Московського району Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про виселення, було виселено відповідачів зі спірного житла, у зв'язку з набуттям АТ КБ «ПриватБанк» права власності на іпотечну квартиру.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва (справа № 757/62381/18-ц)від 01 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 237 870, 00 грн боргу та 7 136, 16 грн судового збору. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 475 743, 00 грн боргу. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 8 172, 00 грн витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року до закінчення касаційного розгляду справи.
Постановою Верховного Суду від 06 березня 2024 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року залишено без змін.
Поновлено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року.
09 квітня 2024 року державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Кмиїв) Левіцькою А. С. при примусовому виконанні виконавчого листа №757/62381/18-ц, виданого 29.03.2023 Печерським районним судом м. Києва про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 237 870 грн боргу та 7 136, 16 грн судового збору, стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 8 172, 00 грн витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов'язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов'язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв'язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України)/
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач мав перед позивачем прострочене грошове зобов'язання, що виникло на підставі рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року у справі № 757/62381/18-ц, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що виконання вказаного судового рішення було зупинено ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року, поновлено лише 06 березня 2024 року, в тому цей період підлягає виключенню з періоду прострочення, є необґрунтованими.
Зупинення виконання рішення не впливає на реалізацію особою права за захист майнового інтересу, оскільки за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Схожий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15.
Слід зазначити, що відповідна особа, на користь якої постановлено ухвалу про зупинення виконання судового рішення, повинна усвідомлювати і ті негативні наслідки, які пов'язані з невиконанням такого, що набрало законної сили, судового рішення, зокрема застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідачем, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не було надано доказів фактичного виконання банком судового рішення.
Надана до апеляційної скарги платіжна інструкція №17918 від 01 квітня 2024 року є новим доказом, який існував на час звернення позивача до суду з даним позовом, проте відповідачем суду першої інстанції надано не було.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).
Причин, що об'єктивно перешкоджали відповідачу надати вказаний доказ суду першої інстанції, судом не встановлено, а тому підстави для прийняти нових доказів судом апеляційної інстанції відсутні.
Є необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» , яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту:
"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Відповідач не звернув уваги на те, що законодавець в пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) грошового зобов'язань щодо повернення суми перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Як наслідок, підстави для застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України для вирішення спору в цій справі відсутні.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Істамової Ірини Володимирівни залишено без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук