Постанова від 02.07.2025 по справі 369/10220/23

справа № 369/10220/23

головуючий у суді І інстанції Пінкевич Н.С.

провадження № 22-ц/824/1692/2025

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року

у справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області звернувся до Києво-Святошинського районного суду з позовом в інтересах держави в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, у якому просив суд: витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області земельних ділянок: площею 0,0551 га з кадастровим номером 3222486200:02:002:5362, площею 0,0551 з кадастровим номером 3222486200:02:002:5363.

Позов обґрунтовано тим, що Києво-Святошинською окружною прокуратурою Київської області під час здійснення процесуального керівництва за досудовим розслідуванням кримінального провадження № 42022112200000455 від 07 жовтня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, встановлено порушення вимог земельного законодавства, що полягає у позбавленні права комунальної власності на земельну ділянку у межах с. Софіївська Борщагівка Бучанського району.

Встановлено, що держаним кадастровим реєстратором Відділу у Славутському районі Міськрайонного управління у Славутському районі та м. Нетігині Держгеокадастру у Хмільницькій області 23 червня 2021 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:02:002:0079 площею 0,1102 га з цільовим призначенням: для ведення садівництва в межах с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області.

Підставою для здійснення реєстрації стала технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , що розроблена ФОП ОСОБА_3 .

Також встановлено, що вказана технічна документація розроблена на підставі державного акта на право власності на землю серії ЧР 086803, виданого 24 грудня 2002 року ОСОБА_2 .

Державний акт на право власності на землю серії ЧР 086803 від 24 грудня 2002 року виданий ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 жовтня 2002 року № 504.

Надалі ОСОБА_2 зареєстрував право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:02:002:0079 площею 0,1102 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59051097 від 01 липня 2021 року.

У подальшому ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:02:002:0079 на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06 липня 2021 року № 430.

ОСОБА_1 на підставі заяви від 08 липня 2021 року № 448 здійснив поділ земельної ділянки на дві: з кадастровим номером 3222486200:02:002:5362 площею 0,0551 га (право власності зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 59337319 від 19 липня 2021 року) та з кадастровим номером 3222486200:02:002:5363 площею 0,0551 га (право власності зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 59337127 від 19 липня 2021 року).

Водночас, під час досудового розслідування встановлені обставини відсутності доказів відведення спірної земельної ділянки у приватну власність та наявності обґрунтованої підстави володіння земельною ділянкою відповідачем.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 12 квітня 2023 року № 10-10-0.331-3264/2-23 в архіві Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг другий примірник державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧР 086803від 24 грудня 2002 року відсутній.

Згідно з листом Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22 березня 2023 року № 13600/9.5- 23/вх. 13949/9.5-23 у період з 29 січня 2002 року по 21 жовтня 2002 року нотаріусами, які працювали в Києво-Святошинському районі договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15 жовтня 2002 року № 504 не посвідчувався.

Зважаючи на вказані обставини, у 2002 році ОСОБА_2 не укладав договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15 жовтня 2002 року № 504 та не отримував державного акту серії ЧР 086803 від 24 грудня 2002 року.

Відомості щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у приватну власність на підставі рішення органу місцевого самоврядування також відсутні.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Київській області від 20 квітня 2023 року № 6628/5/10-36-24-04 згідно з базою даних інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок», відсутня інформація щодо наявності земельних ділянок у ОСОБА_2 .

Отже, на порушення вимог статей 78, 116 ЗК України у приватній власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка, рішення про відведення якої не приймалось, а право приватної власності у законний спосіб не встановлювалось.

Рішенням Києво-Святошинського районногосудуКиївської області від 13 червня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що задоволення віндикаційного позову і витребування спірних земельних ділянок у добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, призведе до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та порушить справедливий баланс між інтересами держави, пов'язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання, що є несумісним із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Київської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріалами справи доведено факт відсутності у першого набувача будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:02:002:0079 площею 0,1102 га, за рахунок якої утворилися спірні землі та, як наслідок, доведено порушення інтересів держави, які полягають в охороні належної Українському народу землі, як національного багатства, а також у збереженні рівності права власності на землю усіх громадян.

Український народ, делегуючи право розпорядження належною йому землею державі в особі відповідних органів, має законні очікування, що ці органи під час такого розпорядження будуть діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також доведено, що у 2002 році ОСОБА_2 не укладав договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15 жовтня 2002 року № 504 та не отримував державного акту серії ЧР № 086803 від 24 грудня 2002 року, що свідчить про порушенням вимог законодавства, а тому подальше її відчуження відповідачу відбулось також з порушенням норм законодавства, особою, яка не мала права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, зокрема, вказана земельна ділянка вибула з комунальної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - територіальної громади від імені якої діє Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області.

При цьому, витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача відповідає критерію законності: здійснюється на підставі норми статті 388 Цивільного кодексу України у зв'язку з порушенням вимог законодавства, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Водночас, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора з вимогою витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідача у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передачі із комунальної власності у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та рівності усіх громадян на отримання такого права, а також захист суспільного інтересу загалом - права власності Українського народу на землю, шляхом відновлення правового порядку в частині поновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, а такий захід є пропорційним визначеним цілям.

Матеріалами справи встановлено, що первинну державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:02:002:0079 здійснено 23 червня 2021 року та майже відразу, на підставі договору купівлі-продажу від 01 липня 2021 року відчужено на користь ОСОБА_1 . Вказує, що з моменту реєстрації та продажу пройшло лише 7 днів, така оперативність свідчить про недобросовісність дій як першого набувача, так і останнього покупця. Крім того, про недобросовісність дій відповідача ОСОБА_1 свідчить і те, що вказана особа є стороною у справах №№ 369/11327/23, 911/2212/23, 911/2067/23, у яких земельні ділянки вибули із комунальної власності декількох територіальних громад за аналогічних обставин, в один і той проміжок часу та первинна реєстрація яких проведена у 2021 році.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Бублика А.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відзив обґрунтовано тим, що перелік державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, що у період з 29 січня 2002 року по 21 жовтня 2002 року могли нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15 жовтня 2002 року № 504 не є виключним.

На момент надання відповіді Київським обласним державним нотаріальним архівом на вимогу позивача не були перевірені архівні фонди приватного нотаріуса Апишкової З.І. та Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, а таким чином не повністю зібрані докази для безапеляційного висновку щодо непосвідчення нотаріально договору купівлі-продажу №? 504 від 15 жовтня 2002 року.

У ОСОБА_2 не було обов'язку після набрання чинності Податковим кодексом України для підтвердження набутого права власності на земельну ділянку земельну ділянку подавати до контролюючого органу відомості про право власності на вказану земельну ділянку.

Відсутність інформації щодо сплати ОСОБА_2 податку на землю не може позбавляти особу статусу «правомірного володільця земельної ділянки», у найгіршому випадку (за умови підтвердження цього факту) це лише констатує, що у особи є заборгованість по сплаті податку на землю за відповідний період.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Прокурор Філіпенко О.І. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Бублик А.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.

Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2002 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР 086803 для ведення садівництва. Підставою видачі державного є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15 жовтня 2002 року № 504 (а.с. 24-25 т. 1).

У червні 2021 року третя особа ОСОБА_2 звернувся до ФОП ОСОБА_3 для розроблення технічної документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , для ведення садівництва, площею - 0,1102 га, в межах с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області (а.с. 36-53 т. 1).

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6814053782021 вбачається, що 23 червня 2021 року державним реєстратором Відділу у Славутському районі Міськрайонного управління у Славутському районі та м. Нетігині Держгеокадастру у Хмільницькій області, на підставі вищезазначеної технічної документації, здійснено реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,1102 га, з кадастровим номером 3222486200:02:002:0079, з цільовим призначенням 01.05. Для індивідуального садівництва, що розташована у Київській області, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка (а.с. 54 т. 1).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 06 липня 2021 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:02:002:0079, на підставі державного акта від 24 грудня 2002 року ЧР № 086803 (а.с. 21-22 т. 1).

06 липня 2021 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку площею 0,1102 га, з кадастровим номером 3222486200:02:002:0079, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка (а.с. 26-28 т. 1).

Відповідно до п. 4 договору ціна земельної ділянки, що продається становить 567 861 грн 35 коп., які покупець повністю сплатив продавцю до підписання цього договору шляхом безготівкового розрахунку.

Відповідно до п. 2 договору відчужувана земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР № 086803, виданого Києво-Святошинським райвідділом земельних ресурсів 24 грудня 2002 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 жовтня 2002 року № 504, акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право призваної власності на землю за № 2501. Право власності за продавцем на нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 червня 2021 року, номер запису про право власності 42774859, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2398374432224.

Відповідно до п. 3 вказаного договору вбачається, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки - 01.05. Для індивідуального садівництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення садівництва.

06 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Іващенко Н.В. зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1102 га, з кадастровим номером 3222486200:02:002:0079 за ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 331726394 від 09 травня 2023 року (а.с. 21-22 т. 1).

16.07.2021, на підставі заяви ОСОБА_1 № 448 від 08 липня 2021 року, здійснено поділ земельної ділянки площею 0,1102 га, з кадастровим номером 3222486200:02:002:0079, що розташована у Київській області, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, на дві земельних ділянки, а саме:

1) земельну ділянку площею 0,0551 га з кадастровим номером 3222486200:02:002:5362;

2) земельну ділянку площею 0,0551 га з кадастровим номером 3222486200:02:002:5363 (а.с. 29 т. 1).

Вказане підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 09.05.2023 №№ 331726524 та 331726544.

Відповідно до листа Управлінням нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22 березня 2023 року № 13600/9.5-23/вх.13949/9.5-23 прокурору повідомлено про нотаріусів, які здійснювали приватну нотаріальну діяльність на території Києво-Святошинського району Київської області та про державні нотаріальні контори, які обслуговували населення Києво-Святошинського району Київської області у період часу з 29 січня 2002 року по 21 жовтня 2002 року (а.с. 66-67 т. 1).

Відповідно до відповіді Київського обласного державного нотаріального архіву від 08.02.2023 року №114/01-17 повідомлено, що в ході проведення перевірки архівних фондів № 34, 52, 80, 133 реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, а також нарядів договорів (2-08 - договори відчуження земельних ділянок та документи, на підставі яких вони посвідчувалися), переданих на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву, встановлено, що запитувані прокуратурою договори щодо відчуження земельних ділянок, в тому числі, договір купівлі-продажу земельної ділянки № 504 від 15 жовтня 2002 року, покупцем у якому виступав ОСОБА_2 , предмет договору - земельна ділянка площею 0,1102 га, приватними нотаріусами: Тимчук В.О., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не посвідчувалися. Інформація щодо посвідчення даного договору купівлі-продажу земельної ділянки в Київському обласному державному нотаріальному архіві відсутня (а.с. 74 т. 1).

11 лютого 2023 року Боярською державною нотаріальною конторою на запит прокуратури надано лист № 193/01-16, у якому повідомлено, що нотаріальні документи Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області за 2002 рік передані на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву, а тому надати інформацію щодо посвідчення державними нотаріусами Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області договорів купівлі-продажу земельних ділянок за 2002 рік, про які йдеться у запиті, Боярська державна нотаріальна контора можливості не має (а.с. 71 т. 1).

Київським обласним державним нотаріальним архівом листом від 03 березня 2023 року №192/01-17 повідомлено, що в ході проведення перевірки архівних фондів № 34, 52, 80, 133 реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, а також нарядів договорів (2-08 - договори відчуження земельних ділянок та документи, на підставі яких вони посвідчувалися), переданих на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву, встановлено, що запитувані прокуратурою договори щодо відчуження земельних ділянок, в тому числі, договір купівлі-продажу земельної ділянки № 504 від 15 жовтня 2002 року, покупцем у якому виступав ОСОБА_2 , предмет договору - земельна ділянка площею 0,1102 га, нотаріусами не посвідчувалися, будь-яка інформація щодо посвідчення запитуваних прокуратурою договорів купівлі-продажу земельних ділянок в Київському обласному державному нотаріальному архіві відсутня (а.с. 74 т. 1).

Відповідно до листа Вишневої міської державної нотаріальної контори від 20 січня 2023 року №77/01-16 повідомлено, що державними нотаріусами Вишневої міської державної нотаріальної контори запитувані прокуратурою договори купівлі-продажу земельних ділянок не посвідчувалися (а.с. 77 т. 1).

Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кузнєцовою О.В. на запит прокуратури надано відповідь-лист № 02/01-16 від 27 січня 2023 року, у якому повідомлено, що нею не посвідчувалися запитувані прокуратурою договори купівлі-продажу земельних ділянок, в тому числі, договір купівлі-продажу земельної ділянки № 504 від 15 жовтня 2002 року, покупцем у якому виступав ОСОБА_2 , предмет договору - земельна ділянка площею 0,1102 га (а.с. 80 т. 1).

Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області на запит прокуратури надано відповідь-лист № 6628/5/10-36-24-04 від 20 квітня 2023 року, у якому повідомлено, що відповідно до бази даних інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» у ній відсутня інформація щодо наявності земельних ділянок у наведених прокуратурою осіб, зокрема, у ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,1102 га, з цільовим призначенням: для ведення садівництва (а.с. 83-85 т. 1).

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06 квітня 2023 року № 10-28-0-134-3065/2-23 інформація щодо передачі бланку державного акту серії ЧР 086341 у Держгеокадастрі відсутня та водночас повідомлено, що доручено головним управлінням Держгеокадастру в областях та м. Києві в межах компетенції розглянути зазначений запит та про результати розгляду проінформувати окружну прокуратуру (а.с. 88 т. 1).

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 12 квітня 2023 року № 10-10-0.331-3264/2-23 в архіві Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР 086803 від 24 грудня 2002 року відсутній (а.с. 91 т. 1).

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на наведене, положення частини 1 статті 83, частини 1 статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об'єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

З 01 січня 2019 року набув чинності Закон України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України», згідно з яким землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад.

Згідно з пунктом 21 Перехідних положень ЗК України (який є чинним з 01 січня 2019 року), з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Такий висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 530/467/19 (провадження № 61-5377св21), від 06 червня 2023 року у справі № 371/153/22 (провадження № 61-4024св23), від 24 січня 2024 року у справі № 379/818/22 (провадження № 61-15064св23).

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

У частині 1 статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор просив витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області земельні ділянки: площею 0,0551 га з кадастровим номером 3222486200:02:002:5362, площею 0,0551 з кадастровим номером 3222486200:02:002:5363.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3 статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини 1-3 статті 388 ЦК України).

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах від 13 вересня 2023 року у справі № 359/3912/15-ц (провадження № 61-3901св23), від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц (провадження № 61-18150св21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, згідно з яким власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

До правовідносин, які стосуються правомірності набуття ОСОБА_1 у приватну власність спірної земельної ділянки, яка у подальшому була поділена, застосовуються положення закону, чинні станом на час виникнення спірних правовідносин (державний акт на право власності на землю від 24 грудня 2002 року, а договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15 жовтня 2002 року № 504).

Отже, нормами законодавства, чинними станом на дату, коли датовані державний акт на право приватної власності на землю та договір купівлі-продажу земельної ділянки визначено певний порядок набуття права власності на земельну ділянку, його посвідчення та державну реєстрацію.

Так, після визначення меж земельної ділянки та виготовлення технічного паспорту, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про відчуження земельної ділянки, на підставі вказаного рішення укладається договір купівлі-продажу земельної ділянки, який підлягає нотаріальному посвідченню за місцезнаходженням земельної ділянки та вважається укладеним з дня його нотаріального посвідчення, в подальшому видається державний акт на право власності на земельну ділянку та здійснюється її державна реєстрація за певним суб'єктом.

Право власності виникає після одержання у встановленому законодавством порядку документу, що посвідчує право власності земельною ділянкою, зокрема, державного акту, та його державної реєстрації.

Постановою Верховної Ради України від 12 березня 1992 року № 2201-ХІІ затверджено форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, а наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 - Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Згідно з пунктом 1.12 Інструкції складання державного акта на право приватної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та товариствам громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Пунктом 2.9 Інструкції передбачено, що заповнення державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності складається у двох примірниках, підписується сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюється відповідною гербовою печаткою. Сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України.

Згідно з пунктом 2.15 Інструкції бланки державних актів перших випусків на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею, на яких відсутня нумерація, нумеруються окремо по районах Автономної Республіки Крим та областей України, містах обласного підпорядкування. Кожна форма державного акта нумерується окремо, починаючи з одиниці.

Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що державні акти на право приватної власності на землю видаються міськими, селищними, сільськими радами.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції державна реєстрація державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою.

Згідно з пунктом 3.4 Інструкції унесення відомостей щодо складання та видачі державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що власники земельних ділянок, землекористувачі та орендарі зберігають видані їм державні акти і договори як документи періодичного використання.

Відповідно до пункту 4.2 Інструкції другий примірник державного акта або договору, а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України.

Згідно з пунктом 4.3 Інструкції чисті (незаповнені) бланки державних актів зберігаються у вогнетривких шафах в обласних управліннях, Київському та Севастопольському міських управліннях земельних ресурсів як документи суворого обліку. Заповнені державні акти передаються відповідним радам для видачі власникам та користувачам земельних ділянок.

Аналіз наведених норм матеріального права, якими регулювалися земельні відносини на момент видачі державного акта, дає підстави для висновку про те, що державний акт на право приватної власності на землю лише посвідчує (оформлює) відповідне право, так як він не є дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав на обов'язків, з нього не виникають та не можуть виникнути цивільні права та обов'язки, державним актом лише оформлюється відповідне право, яке виникає внаслідок правочину чи акта індивідуальної дії - рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, порядок заповнення, складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю чітко встановлений та передбачає, зокрема, що заповнення державних актів здійснюється центрами державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи, складання державних актів здійснюється у двох примірниках, вони підписуються сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюються відповідною гербовою печаткою, сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України, видаються державні акти на право приватної власності на землю міськими, селищними, сільськими радами, реєструються державні акти районною, міською, селищною, сільською радою, другий примірник державного акта зберігається у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України.

Проте, відповідно до обставин справи та наявних доказів вбачається, що ОСОБА_2 не було дотримано встановленого законодавством порядку набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:02:002:0079, площею 0,1102 га, та що вказана земельна ділянка не була сформована як об'єкт цивільних прав у спосіб, передбачений законодавством, враховуючи відсутність підтвердження наявності рішення органу місцевого самоврядування про відчуження вказаної земельної ділянки, на підставі якого міг бути укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки № 504 від 15 жовтня 2002 року, та наявну інформацію від відповідних уповноважених органів про те, що такий договір нотаріально не посвідчувався за місцезнаходженням земельної ділянки.

При цьому, у матеріалах справи відсутні також докази дотримання порядку заповнення, складання, видачі, реєстрації і зберігання державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 086803 від 24 грудня 2002 року, зокрема, докази складання вказаного державного акту у двох примірниках, підписання сторінки державного акта з зображенням плану земельної ділянки начальником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України, докази реєстрації державного акту районною, міською, селищною, сільською радою, а також зберігання другого примірнику державного акта у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України.

Крім того, відповідно до інформації, отриманої від відповідних уповноважених органів, відомості щодо отримання, використання, повернення, зберігання чи знищення державних актів серії ЧР відсутні, також відсутні документальні підтвердження щодо видачі та реєстрації вказаного державного акту на право приватної власності на землю.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 оформлено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:02:002:0079, площею 0,1102 га, рішення про відведення та відчуження якої не приймалося, а право приватної власності у законний спосіб не встановлювалося.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади на підставі незаконного рішення державного органу, тобто поза волею власника, а ОСОБА_2 , не маючи на це права, здійснив відчуження, відновлення права територіальної громади на земельну ділянку має бути здійснене шляхом її витребування від кінцевого набувача, а саме відповідача у справі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем та витребування у нього земельної ділянки порушить справедливий баланс між інтересами держави, пов'язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання, що є несумісним із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, такі положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Так, предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування Цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України), так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідачі, пред'явивши відповідний позов.

Указані висновки відповідають висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18) та від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи прокурора стосовно безпідставності та з порушенням вимог законодавства набуття ОСОБА_2 права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:02:002:0079, площею 0,1102 га, як наслідок, порушення інтересів держави, які полягають в охороні належної Українському народу землі, як національного багатства, а також у збереженні рівності права власності на землю усіх громадян, позаяк Український народ, делегуючи право розпорядження належною йому землею державі в особі відповідних органів, має законні очікування, що ці органи під час такого розпорядження будуть діяти лише на підставі, в межах та у спосіб.

Враховуючи те, що земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:02:002:0079, площею 0,1102 га, набуто у власність ОСОБА_2 безпідставно та з порушенням вимог законодавства, то подальше її відчуження відповідачу відбулось також з порушенням норм законодавства, особою, яка не мала права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, зокрема, вказана земельна ділянка вибула з комунальної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - територіальної громади від імені якої діє Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що набуття спірних земельних ділянок у власність відповідачем відбулось з порушенням вимог статей 328, 330 ЦК України, а тому згідно статей 387, 388 ЦК України спірні земельні ділянки підлягають витребуванню у відповідача на користь територіальної громади в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.

При цьому, колегія суддів вважає, що витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача відповідає критерію законності: здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв'язку з порушенням вимог законодавства, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Водночас, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора з вимогою витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідача у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передачі із комунальної власності у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та рівності усіх громадян на отримання такого права, а також захист суспільного інтересу загалом - права власності Українського народу на землю, шляхом відновлення правового порядку в частині поновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу (територіальної громади) на землю, а такий захід є пропорційним визначеним цілям - відновлення права власності Українського народу на землі сільськогосподарського призначення та рівність усіх громадян у праві на отримання такої землі у власність.

Враховуючи характер спірних правовідносин і встановлені обставини та правові норми, що підлягають застосуванню, втручання держави в право відповідача на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, закладеним у статті 1 Першого протоколу, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про порушення статті 1 Першого протоколу у разі задоволення позову прокурора, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Щодо судового збору.

Відповідно до частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5 670 грн 02 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8 505 грн.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.

Задовольнити позов заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області земельні ділянки: площею 0,0551 га з кадастровим номером 3222486200:02:002:5362, площею 0,0551 з кадастровим номером 3222486200:02:002:5363.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5 670 грн 02 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8 505 грн.

Інформація про стягувача: Київська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909996, адреса: бул. Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601

Інформація про стягувача: Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, ЄДРПОУ 04362489, адреса: вул. Ярослава Мудрого, 1а, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08130.

Інформація про боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 06 серпня 2025 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська

Попередній документ
129361695
Наступний документ
129361697
Інформація про рішення:
№ рішення: 129361696
№ справи: 369/10220/23
Дата рішення: 02.07.2025
Дата публікації: 08.08.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (02.07.2025)
Результат розгляду: скасовано
Дата надходження: 03.07.2023
Предмет позову: витребування земельних ділянок
Розклад засідань:
07.09.2023 14:00 Києво-Святошинський районний суд Київської області
17.10.2023 11:15 Києво-Святошинський районний суд Київської області
06.02.2024 11:00 Києво-Святошинський районний суд Київської області
06.03.2024 11:15 Києво-Святошинський районний суд Київської області
08.05.2024 11:00 Києво-Святошинський районний суд Київської області