Справа № 759/2402/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4637/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
01 липня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року про арешт майна,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року задоволено клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №12023000000000338, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , подане у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000000338 від 23.02.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 367 КК України, про арешт майна.
Накладено арешт на майно, заборонивши здійснювати його відчуження, розпорядження та користування, яке перебуває у власності ОСОБА_6 та користуванні ОСОБА_10 , а саме: автомобіль марки: BMW X5, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 112023000000000338 від 23.02.2023 року та ухвалити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора групи прокурорів в частині накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_6 , а саме автомобіль марки BMW Х5, 2018 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 - відмовити.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 посилається на те, що на переконання сторони апелянта, ухвала у даному провадженні винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також є такою, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на низку фактичних та юридичних підстав, зокрема:
- застосування запобіжних заходів у досудовому розслідуванні, здійснюваному без внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
- порушення правил підсудності;
- невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
- необґрунтованість накладення арешту та втрати актуальності застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження на теперішній час.
Вказував на те, що з матеріалів досудового розслідування, долучених до задоволеного клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно ОСОБА_6 , вбачається, що предметом досудового розслідування є інші суб'єкти, інші обставини і інші діяння.
Так, у оскаржуваній ухвалі суду зазначається, що досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена група осіб, до складу якої входять службові особи податкового органу та суб'єктів господарської діяльності учасників акцизного ринку, за результатами реалізації підакцизних товарів - тютюнових виробів через оптово-роздрібну мережу, на постійній основі формуються значні масиви необлікованої готівки, які за «комісію», що складає два-три відсотки від суми, організаторами вказаних учасників акцизного ринку реалізуються (конвертуються) учасникам (організаторам) транзитно- конвертаційних центрів, при цьому до податкової звітності суб'єктів господарської діяльності обох сторін вносяться відомості про фіктивні фінансово-господарські операції, що не оподатковуються податком на додану вартість з метою легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Посилається на те, що досудове розслідування очевидно здійснюється не за тими фактами, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зазначає, що оскаржувана ухвала винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме у зв'язку із застосуванням запобіжних заходів у досудовому розслідуванні, здійснюваному без внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а тому підлягає скасуванню.
Адвокат також вказує на те, що відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, долученого до клопотання, орган досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є Головне слідче управління Національної поліції України.
Вказане управління є структурним підрозділом Національної поліції України як юридичної особи, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10, що знаходиться у межах територіальної юрисдикції Печерського районного суду м. Києва.
Територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 22.04.2020 року у справі № 487/7605/19 (пр. № 51-1901впс20).
Таким чином, слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва оскаржувану ухвалу винесено з порушенням правил підсудності, що згідно п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України тягне за собою її обов'язкове скасування.
Зауважує, що відомості про використання ОСОБА_10 транспортного засобу, належного ОСОБА_6 , в тому числі з метою вчинення начебто протиправних дій, зафіксовані у рапорті оперуповноваженого.
Однак, рапорт оперативного підрозділу не є доказом у розумінні ст.ст. 84, 99 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ч. 2 ст. 99 КПК України, матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі - Закон), за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
Зазначає, що надані стороною обвинувачення рапорти складені без дотримання вимог Закону, оскільки не містять інформації щодо оперативно-розшукової справи та змісту проведених оперативних або оперативно-технічних заходів.
Крім того, звертає увагу, що як прокурор в своєму клопотанні про накладення арешту на майно, так і суд безпосередньо в ухвалі вказує конкретних осіб як організаторів, співорганізаторів та пособників кримінального правопорушення, попри те, що жодному з них не було повідомлено про підозру. Такі дії порушують статтю 17 КПК України (презумпція невинуватості), статтю 62 Конституції України та статтю 276 КПК, яка визначає момент набуття особою статусу підозрюваного.
Крім того, як прокурор, так і суд, вийшли за межі предмету клопотання, яке мало би обмежуватись доведенням обґрунтованості арешту майна.
Натомість вони надають оцінку діям осіб, формують структуру злочинної організації та описують їх ролі, що суперечить процесуальним вимогам, особливо зважаючи на той факт, що досудове розслідування здійснюється без внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України свідчить про те, що судове рішення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Окрім цього, ОСОБА_11 має сина з тяжкою хворобою - недрібноклітинний неплоскоклітинний рак верхньої частки лівої легені.
За таких умов позбавлення ОСОБА_6 транспортного засобу набуває особливого обтяження та завдає значного впливу на життя і здоров'я родини апелянта.
Таким чином, ОСОБА_6 є законним та добросовісним власником транспортного засобу, за допомогою якого не вчинено жодних протиправних дій.
Фактично апелянт, сплативши значну суму грошових коштів за автомобіль, який не використовував окрім іншого для доставлення хворого сина на лікування, був безпідставно позбавлений права повноцінного володіння/користування належного йому майна.
В судове засідання власник майна не з'явився, про дату, час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представникавласника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000338 від 23.02.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 367 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні забезпечується прокурорами управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена група осіб, до складу якої входять службові особи податкового органу та суб'єктів господарської діяльності учасників акцизного ринку, за результатами реалізації підакцизних товарів - тютюнових виробів через оптово-роздрібну мережу, на постійній основі формуються значні масиви необлікованої готівки, які за «комісію», що складає два-три відсотки від суми, організаторами вказаних учасників акцизного ринку реалізуються (конвертуються) учасникам (організаторам) транзитно-конвертаційних центрів, при цьому до податкової звітності суб'єктів господарської діяльності обох сторін вносяться відомості про фіктивні фінансово-господарські операції, що не оподатковуються податком на додану вартість з метою легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Так, група осіб, до складу якої входять службові особи податкового органу та суб'єкти господарської діяльності - учасники акцизного ринку, з 2023 року по теперішній час на території міста Дніпра та Дніпропетровської області організували незаконне виготовлення, зберігання та транспортування з метою збуту підакцизних товарів (тютюнових виробів), які мають підроблені марки акцизного податку та без марок, через підконтрольну їм торгівельну мережу (торгові точки).
В ході розслідування встановлено, що до складу вказаної організованої групи входять, зокрема, але не виключно, наступні особи:
-організатор - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , користується автомобілями MERCEDES-BENZ GLS 400, 2021 р.в., д.н.з НОМЕР_3 та TESLA MODEL S, д.н.з. НОМЕР_4 ;
-співорганізатор - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_1 , користується автомобілем TESLA MODEL X PLAID, д.н.з. НОМЕР_5 ;
-співорганізатор - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_2 , користується автомобілем BMW X5, д.н.з. НОМЕР_1 ;
-пособник (бухгалтер) - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає: АДРЕСА_3 , користується автомобілем MAZDA CX-5, д.н.з. НОМЕР_6 ;
-пособник (бухгалтер) - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає: АДРЕСА_4 ;
- виконавець (водій) - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає: АДРЕСА_5 , користується автомобілем RENAULTMASTER, д.н.з. НОМЕР_7 ;
- пособник (здійснює легалізацію грошових коштів) - ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає: АДРЕСА_6 , користується автомобілем TESLA MODELS, д.н.з. НОМЕР_8 .
Встановлено, що злочинне угрупування винаймає в оренду декілька приміщень в АДРЕСА_7 , кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:01:376:0018, де розташоване офісне приміщення для ведення фінансово-господарської діяльності та складське приміщення для зберігання підакцизних товарів (тютюнових виробів, тощо) з підробленими марками акцизного податку України та без них. В той же час, отриманою інформацією встановлено, що за вищевказаною адресою розміщена виробнича лінія з виготовлення підробних підакцизних товарів (тютюнових виробів), які в подальшому реалізовуються через підконтрольну роздрібну торгівлю.
09.01.2025року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_8 , в ході якого серед іншого виявлено та вилучено: фальсифіковані тютюнові вироби з назвою, без наявних марок акцизного податку та транспортний засіб марки та моделі Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_9 , в якому серед іншого знаходились фальсифіковані тютюнові вироби з назвою «NZ», без наявних марок акцизного податку.
Окрім того, 09.01.2025 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_4 за місцем проживання ОСОБА_15 , яка відповідає за так званий бухгалтерський облік і в ході якого виявлено та вилучено мобільні телефони фігурантів злочинної діяльності і встановленими оглядами підтверджено факт протиправної діяльності організатора ОСОБА_12 та вищевказаних осіб.
Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що для перевезення документів, чорнових записів, «тіньової» бухгалтерської документації, тютюнових виробів із підробленими марками акцизного податку і без марок, грошових коштів, отриманих від незаконного збуту товарів, що мають підроблені марки акцизного податку тощо, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , інші співучасники злочинної діяльності використовують транспортні засоби:
-MERCEDES-BENZ GLS 400, 2021 р.в., д.н.з НОМЕР_3 ;
-TESLA MODEL X PLAID, д.н.з. НОМЕР_5 ;
-BMW X5, д.н.з. НОМЕР_1 ;
-TESLA MODEL S, д.н.з. НОМЕР_8 .
Відповідно до відомостей реєстраційної картки транспортного засобу ОСОБА_6 є власником: автомобіля марки BMW X5, д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 .
На теперішній час триває досудове розслідування, зокрема за ч. 3 ст. 209 КК України, де перевіряються в тому числі законність набуття причетними до злочину особами рухомого та нерухомого майна, джерела походження грошових коштів тощо.
Крім того, досудовим розслідуванням попередньо встановлено, що з метою легалізації коштів, які отримані від незаконного збуту підакцизних товарів (тютюнових виробів), які мають підроблені марки акцизного податку та без марок, причетними до злочинної діяльності особами здійснюється придбання рухомого та нерухомого майна, право власності на яке оформлюється на сторонніх осіб, хоча фактичне користування здійснюється саме особами, причетними до розслідуваного злочину.
На виконання доручення слідчого, оперативними співробітниками СБУ встановлено, що активні учасники злочинної діяльності планують продати вище вказані транспортні засоби з метою легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, що підтверджується матеріалами досудового розслідування, зокрема оглядами.
Таким чином, у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що вищевказані транспортні засоби придбані за рахунок грошових коштів, отриманихвід незаконного збуту підакцизних товарів (тютюнових виробів), які мають підроблені марки акцизного податку та без марок.
Крім того, постановою слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України вказані вище транспортні засоби визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки наявні достатні підстави вважати, що останні є доказами факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, використовуються для перевезення документів, чорнових записів, «тіньової» бухгалтерської документації, тютюнових виробів із підробленими марками акцизного податку і без марок, грошових коштів, отриманих від незаконного збуту товарів, що мають підроблені марки акцизного податку тощо, в тому числі є предметами, набутими кримінально-протиправним шляхом.
29.01.2025 року (клопотання датоване 28.01.2025 року) прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000000338 від 23.02.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 367 КК України, про арешт майна.
Вказане клопотання було обґрунтоване тим, що положення п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачають арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.
У відповідності до ст. 131 КПКУкраїни з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, арешт майна.
Метою арешту майна у зазначеному випадку є збереження речових доказів у вказаному кримінальному провадженні та забезпечення невідворотності настання негативних наслідків для особи за вчинення кримінальних правопорушень через позбавлення особи економічних переваг, одержаних внаслідок її протиправної поведінки, а також унеможливлення одержання такою особою будь-яких вигод внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, доходів від нього.
У клопотанні прокурор зазначав, що враховуючи зібрані у провадженні відомості, є достатні підстави вважати, що вищевказане майно, яке належить ОСОБА_6 , містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та може бути набутим кримінально протиправним шляхом, а тому з метою його збереження та з метою спеціальної конфіскації на нього має бути накладено арешт.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року задоволено клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , подане у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000000338 від 23.02.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 367 КК України, про арешт майна.
Накладено арешт на майно, заборонивши здійснювати його відчуження, розпорядження та користування, яке перебуває у власності ОСОБА_6 та користуванні ОСОБА_10 , а саме: автомобіль марки: BMW X5, 2018 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 .
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, оскільки дане майно може бути використано, як речовий доказ у кримінальному провадженні.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою ст.ст. 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, ст. 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Згідно п.п. 1, 2 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.
Крім того, згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт належного ОСОБА_6 автомобіля марки: BMW X5, 2018 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 , належним чином не перевірив та не обґрунтував в ухвалі мету та правову підставу для такого арешту, обмежившись лише переліком норм кримінального процесуального закону, які регулюють порядок накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.
При цьому, не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовим доказом належний ОСОБА_6 автомобіль марки: BMW X5, 2018 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 , в ухвалі слідчого судді належним чином не обґрунтовано підстави та мету арешту цього майна.
Ухвала слідчого судді містить лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінальних правопорушень, без наведення обґрунтувань, які б давали розумні підстави вважати, що належне ОСОБА_6 майно (автомобіль), зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування у провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000000338 від 23.02.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 367 КК України,є об'єктом кримінально протиправних дій, набуте кримінально протиправним шляхом або є предметом чи знаряддям кримінального правопорушення.
В порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для власника майна.
З огляду на наведене, надаючи оцінку наданим прокурором матеріалам судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що накладення арешту на автомобіль, належний ОСОБА_6 , та який знаходиться у користуванні ОСОБА_10 , за викладених в ухвалі слідчого судді обставин, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів зауважує на тому, що слідчим суддею накладено арешт на вказане майно саме з метою його збереження як речового доказу, що є самостійною правовою підставою для арешту майна, не надавши оцінки доводам клопотання прокурора щодо арешту належного ОСОБА_6 автомобіля з метою спеціальної конфіскації.
Надаючи оцінку вказаним доводам клопотання прокурора, колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на те, що належний ОСОБА_6 автомобіль не відповідає ознакам речових доказів та не може являтися предметом спеціальної конфіскації в розумінні ст. 96-2 КК, оскільки матеріали провадження не містять будь яких посилань та доказів, які давали б підстави припустити, що майно (автомобіль марки: BMW X5, 2018 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 ) одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; призначалося (використовувалося) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.
З урахуванням вищевикладеного у сукупності, на думку колегії суддів, слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не перевірено вказані обставини, які свідчать про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, на що посилається орган досудового розслідування у своєму клопотанні.
Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на: автомобіль марки: BMW X5, 2018 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_6 та у користуванні ОСОБА_10 ,здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання в право на мирне володіння майном здійснено без законних на те підстав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Керуючись ст.ст.170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12023000000000338, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000000338 від 23.02.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 367 КК України, та накладено арешт на майно із забороною здійснювати його відчуження, розпорядження та користування, яке перебуває у власності ОСОБА_6 та користуванні ОСОБА_10 , а саме: автомобіль марки: BMW X5, 2018 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12023000000000338, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000000338 від 23.02.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 367 КК України, - відмовити.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4