справа № 752/20366/23
провадження № 22-ц/824/7019/2025
01 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва 10 грудня 2024 року в складі судді Мазура Ю. Ю.,
встановив:
28.09.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просила, з урахуванням уточнень, визнати її такою, що набула як член сім'ї її батька - ОСОБА_2 , наймача житлового приміщення по ордеру, право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона разом зі своїм батьком проживала в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , як член його сім'ї, робила в квартирі ремонт, сплачувала комунальні нарахування.
ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько помер. Вона є його єдиним спадкоємцем.
01.08.2023 вона направила до Голосіївської районної державної адміністрації заяву з проханням надати можливість проживати в спірному житловому приміщенні, а також її представником направлена заява про надання права користування житловим приміщенням укладення договору найму та видачу ордера.
На вказані заяви вона отримала відмови.
Вважає, що її інтереси порушені Голосіївською районною державною адміністрацією в м. Києві , яка не визнає її права на користування вказаним житловим приміщенням.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва 10 грудня 2024 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 являвся наймачем житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а не її власником. Тому неприватизована квартира (комунальної форми власності), належить відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» представницькому органу територіальної громаді м. Києва - Київській міській раді, та не є спадковою масою в розумінні спадкового права. З атаких підстав суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не набула права користування спірним житловим приміщенням у встановленому законом порядку.
17.01.2025 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва 10 грудня 2024 року та задовольнити позов.
Вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та помилково вказав на наявність спадкових правовідносин, які по відношенню до спірної квартири відсутні.
19.03.2024 Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Зазначає, що неприватизована квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва. ОСОБА_1 не набула права користування спірним житловим приміщенням у встановленому законом порядку.
Звертає увагу, що Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація не порушувала прав та законних інтересів відповідача.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Горват В. А. просив апеляційну скаргу задовольнити.
Представник Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації Журавель Д. В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 17.10.1979 року ОСОБА_4 , сім'я якого складається з однієї особи, видано ордер №30415, серія Б, на право зайняття однієї кімнати площею 17,0 кв.м., в квартирі АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
03 серпня 2023 року до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла заява №100/к-698 від ОСОБА_1 з проханням надати можливість проживати в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки її батько ОСОБА_4 помер.
06.09.2023 ОСОБА_1 звернулась до ЦНАП за отриманням адміністративної послуги - зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
13.09.2023 представник позивача - адвокат Горват В. А. звернувся до відповідача з заявою про укладення договору найму та видачу ордеру на квартиру АДРЕСА_4 .
За повідомленням відповідача, квартиру АДРЕСА_4 було включено до числа службових жилих приміщень відповідно до розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.03.2024 №160 «Про включення до числа службових жилих приміщень».
Відповідно до корінця ордеру на службове жиле приміщення №001982, 19 березня 2024 року ОСОБА_5 видано ордер на право зайняття службового жилого приміщення жилою площею 17,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Предметом спору у цій справі є визнання права користування квартирою, яка неприватизована.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та розгляду справи судом першої інстанції).
Ухвалення законного і справедливого судового рішення передбачає правильне визначення сторін у справі.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, провадження № 61-61цс18 зазначено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.
У разі пред'явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів відповідачів. Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв'язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.
Неналежна сторона у цивільному процесі це особа, стосовно якої суд встановив, що вона не є ймовірним суб'єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов'язків, щодо яких суд повинен ухвалити рішення, і у зв'язку з цим проведено її заміну або ухвалено рішення про відмову в позові.
Належними сторонами у справі є особи, між якими виник спір, який є предметом розгляду та вирішення судом, і які є суб'єктами спірних матеріальних правовідносин.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.
Згідно з частинами першою і другою статті 4 ЖК України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (частина друга статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд) ( частина перша статті 5 ЖК України).
Позивачка просила суд визнати її такою, що набула право користування жилим приміщенням, яке належить до державного житлового фонду і перебуває у віданні місцевої ради.
З огляду на зазначене Київська міська рада є належним відповідачем у справі, оскільки визнати право на житлове приміщення, яке перебуває у її віданні, без участі у справі ради як відповідача не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Під час розгляду справи остання не заявляла клопотання про залучення як відповідача Київську міську раду.
Крім цього, рішення в даній справі також може вплинути на права та інтереси особи, якій було видано ордер на спірне житлове приміщення (а.с.139 т.1).
Суд першої інстанції порушив вимоги цивільного процесуального закону, не з'ясував коло належних відповідачів, відповідно до цивільного процесуального закону не вирішив питання про залучення усіх суб'єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі.
Вирішення позову з неналежним відповідачем не може мати наслідки встановлення судом обставин справи та викладення у рішенні відповідних висновків щодо відмови в позові з інших підстав.
З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку про зміну оскаржуваного судового рішення, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено, з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови, то відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва 10 грудня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06.08.2025.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук