справа № 362/964/24
провадження № 22-ц/824/6078/2025
01 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Преміум», третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяною смертю потерпілого, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Преміум» - адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2024 року в складі судді Кравченко Л. М.,
встановив:
07.02.2024 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Лабика Р. Р. звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Преміум» (далі - ТОВ «Персонал Преміум»), третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяною смертю потерпілого.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.04.2023 близько 02 год. 00 хв. за адресою: Київська область, Фастівський р-н, смт Глеваха, а/д М-05, на відрізку дороги 25 кв + 900 м, водій ОСОБА_3 , працюючий на посаді водія ТОВ «Персонал Преміум», керуючи авто марки «ГАС», модель «715х», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , внаслідок чого останній від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
За фактом ДТП ГУ Національної поліції в Київській області внесено матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023110000000282.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №107 від 15.05.2023, проведеної в рамках кримінального провадження №12023110000000282, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження: численні двосторонні переломи ребер, повний перелом 3-го грудного хребця з розривом спинного мозку, повний поперечний розрив дуги аорти, розрив верхньої долі правої легені, численні рани та садна на тілі. Смерть ОСОБА_4 настала від вищеописаної сполучної травми тіла. Між даною травмою та смертю прямий причинний зв'язок. Травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Тілесні ушкодження ОСОБА_4 могли виникнути за обставин, викладених в постанові, тобто в умовах дорожньо-транспортної пригоди (в якості пішохода).
30.06.2023 слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Головного управління Національної поліції в Київській області капітаном поліції Сокуром Ю. П. було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В результаті зіткнення та наслідків від нього у вигляді загибелі ОСОБА_4 , його близьким родичам, а саме матері - ОСОБА_1 та сину - ОСОБА_2 було завдано матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.
Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу марки «ГАС 715х», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК УСГ», відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №209835358 чинного на дату ДТП.
18.08.2023 представник позивача надіслав на поштову адресу страховика повідомлення про настання страхового випадку та звернувся із заявами про виплату страхового відшкодування, в якій просив виплатити: 20 000,00 грн - пов'язаного із витратами на поховання належної синові загиблого; 20 100 грн - страхового відшкодування моральної шкоди належної синові загиблого; 20 100 грн - страхового відшкодування моральної шкоди належної матері загиблого; 80 400 грн - страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника належного матері загиблого ОСОБА_1 .
05.12.0223 страховиком прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі: 16 080 грн - страхового відшкодування моральної шкоди належної синові загиблого; 16 080 - страхового відшкодування моральної шкоди належної матері загиблого; 39 080 грн - страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника належного матері загиблого ОСОБА_1 .
Сума відшкодування моральної шкоди, яку здійснив страховик є значно меншою ніж фактична, яку було завдано позивачам.
Враховуючи те, що, після смерті сина, ОСОБА_1 в майбутньому позбавлена будь-якої підтримки і допомоги від загиблого, а також те, що смерть сина частково змінила її життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв?язки, остання у своїй позовній заяві оцінила мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їй моральної шкоди у грошовому еквіваленті 300 000, 00 грн, який був визначений з урахуванням тої матеріальної та нематеріальної допомоги, яку надавав син та міг надати в майбутньому, а також з урахуванням грубої необережності потерпілого.
Враховуючи частку моральної шкоди, яка була відшкодована за рахунок ПрАТ «СК УСГ» в сумі 16 080 грн, решта суми моральної школи завданої позивачу внаслідок смерті її сина в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, становить 283 920 грн.
В свою чергу ОСОБА_2 втратив батька, близьку людину, який був його опорою та підтримкою. Частково зруйновано його нормальне життя. Загибель спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір. З огляду на викладене оцінив мінімальний розмір грошового відшкодування завданої йому моральної шкоди у грошовому еквіваленті 300 000 грн, який був визначений з урахуванням тої матеріальної та нематеріальної допомоги, яку надавав син та міг надати в майбутньому, а також з урахуванням грубої необережності потерпілого.
Враховуючи частку моральної шкоди. яка була відшкодована за рахунок ПрАТ «СК УСГ» в сумі 16 080 грн, то решта суми моральної школи завданої позивачу внаслідок смерті її сина в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, становить 283 920 грн.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили стягнути з ТОВ «Персонал Преміум» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 283 920 грн моральної шкоди кожному.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2024 року вказаний позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Персонал Преміум» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Стягнуто з ТОВ «Персонал Преміум» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Стягнуто з ТОВ «Персонал Преміум» на користь держави 1 500 грн судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди володільцем джерела підвищеної небезпеки, оскільки розмір завданої моральної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
При визначенні суми відшкодування моральної шкоди суд виходив із засад розумності і справедливості, з огляду на відсутність протиправності діяння заподіювача моральної шкоди, відсутність причинного зв'язку між шкодою та діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні; не підтвердження заподіяння позивачам моральних страждань, зокрема через постійне проживання поряд, спілкування та побачення з позивачами загиблого, який з травня 2022 року перебував у лавах ЗСУ, що виключає постійне проживання поряд з родиною, постійне спілкування та постійні зустрічі та передбачає постійне та безперервне перебування у розташуванні військової частини; а також позбавлення підтримки та допомоги від загиблого в майбутньому, оскільки надання такої в теперішньому не підтверджено належними доказами. Приймаючи до уваги наявність родинних відносин між позивачами та загиблим, що завчасно перервалися, чим позивачам завдано моральну шкоду, суд дійшов висновку про стягнення на користь кожного позивача по 50 000 грн моральної шкоди.
27 грудня 2024 року представник ТОВ «Персонал Преміум» - адвокат Щеглов Д. С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Стягнути з позивачів на користь відповідача судові витрати.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд правильно встановив обставини справи, однак невірно застосував ст. 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, всупереч діючих правових позицій Верховного Суду.
Посилаючись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14 зазначив, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2021 року у справі № 904/2830/20 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі №710/1956/21.
Таким чином, моральна шкода не відшкодовується за відсутності протиправності діяння заподіювача моральної шкоди та за відсутності причинного зв'язку між шкодою та діями заподіювача. У відзиві на позовну заяву, представник відповідача звертав увагу суду на зазначену судову практику, але у рішенні суду викладено усічену версію його відзиву.
Правом на надання відзиву учасники справи не скористались.
02.04.2005 представник позивачів - адвокат Лабик Р. Р. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності позивачів та їх представника.
В судовому засіданні представник ТОВ «Персонал Преміум» - адвокат Бурун А. М. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 21 квітня 2023 року близько 02:00 год. за адресою: Київська область, Фастівський район, смт. Глеваха, а/д М-05, на відрізку дороги 25км+900м, водій ОСОБА_3 , працюючий на посаді водія ТОВ «ПЕРСОНАЛ ПРЕМІУМ», тверезий, керуючи авто марки «ГАС» модель «715х» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, внаслідок чого останній від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 11 серпня 2023 року Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області, актовий запис № 285, засвідчено смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 є матір'ю загиблого ОСОБА_4 , та пенсіонеркою, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 , серія НОМЕР_4 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином загиблого ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником транспортного засобу ГАС 715Х, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ТОВ «Кегичеське».
Відповідно до наказу № 02-ПЗ від 30.12.2016 та наказу № 322-П3 від 12.04.2023 ТОВ «Персонал Преміум», ОСОБА_3 прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів за основним місцем роботи з 01.01.2017 та закріплено за автомобілем ГАС 715Х державний знак НОМЕР_1 .
Полісом № ЕР-209835358 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів посвідчено укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальника ФГ «Кегичівське» на строк з 26.07.2022 р. до 25.07.2023 р. включно. Забезпечений транспортний засіб - ГАС 715Х, н/з НОМЕР_1 . Страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю 260 000 грн.
30.06.2023 слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Головного управління Національної поліції в Київській області капітаном поліції Сокуром Ю. П. було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
18.08.2023 позивачі подали заяви до ПАТ «СК «Українська страхова група»» про виплату страхового відшкодування, з яких: 20 000,00 грн - пов'язаного із витратами на поховання належної синові загиблого; 20 100 грн - страхового відшкодування моральної шкоди належної синові загиблого; 20 100 грн - страхового відшкодування моральної шкоди належної матері загиблого; 80 400 грн - страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника належного матері загиблого ОСОБА_1 .
Листом ПАТ «СК «УСГ»» вих. № ДЦКВ-30328/2 від 05.12.2023 повідомило позивачів, що страхове відшкодування на користь ОСОБА_2 складає 16 080,00 грн та буде перераховано на розрахунковий рахунок згідно заяви, страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 складає 55 160,00 грн (моральна шкода та шкода пов'язана з втратою годувальника в межах залишку до ліміту відповідальності).
Щодо відшкодування витрат на поховання потерпілого повідомило, що відповідно наданих платіжних документів ПАТ «СК «УСГ» вже здійснило виплату страхового відшкодування за витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника потерпілому загалом в розмірі 62 360, 00 грн на користь дружини ОСОБА_5 .
Особами, які мають право на отримання моральної шкоди, пов'язаної із смертю ОСОБА_4 , є мати ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_5 та діти ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в рівних частинах.
Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша стаття 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України).
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (частина друга статті 1168 ЦК України)
Відповідно до частин другої та п'ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18, провадження № 61-11853св19, від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18-ц, провадження № 61-8734св19.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Потерпілий має надати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц, провадження № 14-497цс18, зроблено висновок, що аналізуючи норми статей 1172 та 1187 ЦК України можна дійти висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Згідно з частиною першою, пунктом другим частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров'я.
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Разом з тим, суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановлено, що водій ОСОБА_3 , який керував під час ДТП автомобілем марки «ГАС» модель «715х» реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував у трудових відносинах з ТОВ «Персонал Преміум», тому суд дійшов правильного висновку про те, що обов'язок щодо відшкодування моральної шкоди необхідно покласти на роботодавця згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19, зазначила, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд правильно виходив із засад розумності та справедливості, ураховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивачів, які втратили сина та батька, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя душевні страждання; і відновити становище, яке існувало до смерті близьких людей у житті позивачів неможливо.
Визначений судами розмір відшкодування моральної шкоди (по 50 000 грн на користь кожного з позивачів) не є завищеним чи надмірним для відповідача.
Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14, від 31 травня 2021 року у справі №904/2830/20, від 08 лютого 2023 року у справі №710/1956/21, не суперечать висновкам, які викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
Доводи апеляційної скарги, що суд неправильно застосував норми статей 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, зводяться до власного тлумачення норм права, які застосовані судом правильно.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Преміум» - адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук