справа № 759/5939/24
провадження № 22-ц/824/9241/2025
01 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ханова Андрія Олександровича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року в складі судді Петренко Н.О.,
встановив:
25.03.2024 Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.06.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 405/307/08-І, згідно з умовами якого відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом та можливими штрафними санкціями в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту. Банк свої зобов'язання за договором виконав, надавши позичальнику кредит.
У порушення умов договору ОСОБА_1 зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 15.12.2023 утворилась заборгованість на загальну суму 57 910,69 дол. США, а саме: заборгованість за кредитом - 39 565,48 дол. США, за відсотками - 18 355,21 дол. США.
Рішенням №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, АТ «Укрсоцбанк» припинено шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.
12.08.2022 позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту АТ «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції.
30.11.2022 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
З огляду на викладене АТ «Сенс Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі - 57 920, 69 дол. США та витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року вказаний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість, яка складається з суми заборгованості за кредитом - 39 565,48 доларів США та суми заборгованості за відсотками - 18 355,21 доларів США, а всього 57 920,69 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 33 817,06 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь кредитора.
З огляду на те, що умовами договору передбачено дату повного погашення кредиту 12.06.2023 , а позов подано до суду 25.03.2024, тобто в межах трирічного строку позовної давності, вимоги відповідача про застосування позовної давності є безпідставними.
17.03.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Ханов А. О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав пропуску строків позовної давності. Судові витрати покласти на позивача.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав про пропущення позивачем строку позовної давності по заявленим вимогам, просив застосувати наслідки пропуску строків позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, правильно розділив поняття «строк дії договору» і «строк повного погашення кредиту», правильно послався на правову позицію Верховного Суду України, що викладена у постанова від 17 вересня 2014 року у справі №6-95цс14 та від 19 березня 2014 року у справі №6-14ус14, але спір вирішив всупереч вказаному та не застосував наслідки пропуску строків позовної давності.
Вважає, що строк позовної давності з урахуванням п. 4.4 договору повинен обраховуватись з 10.07.2014 року, оскільки останній платіж відповідач вніс 20.03.2014 року в розмірі 908,01 доларів за лютий 2014 року. Наступний платіж по процентах за березень 2014 року позивач мав би сплатити не пізніше 10 числа квітня 2014 року, однак не зробив цього. Таким чином, 90 днів невиконання зобов'язання згідно з п. 4.4 договору закінчився 09.07.2014.
Крім того, 31.10.2017 первісний кредитор звернувся до приватного нотаріуса Чуловського В. А. та отримав виконавчий напис про стягнення з відповідача заборгованості. Згідно вказаного виконавчого напису - «строк платежу по кредитному договору настав», хоча й не вказано коли саме. Якщо навіть вважати, що цей строк настав 31.10.2017 року в момент звернення первісного кредитора до нотаріуса, до дати звернення позивача до суду з цим позовом 25.03.2024 спливли строки позовної давності.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Ханов А. О. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Пересунько С. С. в заяві від 01.07.2025, надісланій на електронну адресу суду, просив провести розгляд справи без участі представника банку та у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 13 червня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 405/307/08-1, за умовами якого банк зобов'язався надати відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти зі сплатою 14 % річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному у додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємно частиною, в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 114 000 дол. США з графіком максимального ліміту заборгованості та кінцевим строком погашення до 12 червня 2023 року включно, на умовах визначених цим договором.
За умовами договору позичальник зобов'язаний, зокрема, сплачувати проценти за використання кредиту в порядку визначеному п.п. 1.1.1.2.4, 2.10 цього договору (п.п. 3.3.7 договору кредиту), своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1., 2.4, 3.3.14 цього договору (п. 3.3.8 договору кредиту).
Відповідно до п. 4.4. договору кредиту у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.7., 3.3.8. цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
06 квітня 2009 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №1про внесення змін до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №405/307/08-1 від 13 червня 2008 року.
У пункті 1 договору про внесення змін сторони домовились змінити режим кредитної лінії з відновлювальної на невідновлювальну, в зв'язку з чим позичальник відмовляється отримувати в подальшому на підставі договору кредиту транш кредиту. У пункті 2 встановлено графік погашення заборгованості за кредитом.
Виконання умов договору в частині надання відповідачу коштів в сумі 35 000 доларів доларів США (еквівалентно на момент видачі 169 498 грн) останній не заперечує.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 15.12.2023 утворилась заборгованість на загальну суму 57 910,69 дол. США, а саме: заборгованість за кредитом - 39 565,48 дол. США, за відсотками - 18 355,21 дол. США.
Установлено, що останній платіж на погашення кредиту відповідачем здійснено 20 березня 2014 року в сумі 908, 02 доларів США (а.с.74).
Доказів добровільного погашення заборгованості за кредитом після цієї дати позивачем надано не було.
31.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за вказаним договором, строк платежу по якому настав, а боржником допущено прострочення платежів, за період з 12.09.2016 по 12.09.2017 в сумі 59 291 дол. США.
14.01.2022 приватним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого напису від 31.10.2017 складено акт про реалізацію предмета іпотеки- трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 . Ціна продажу 680 096,80 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року (справа №752/10999/22) визнано виконавчий напис від 31 жовтня 2017 року за реєстровим номером 25297, вчинений приватним нотаріусом Чуловським В. А. про звернення стягнення за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №404/307/08-1 від 13 червня 2008 року в розмірі 59 291 дол. США на користь ПАТ «Укрсоцбанк» таким, що не підлягає виконанню.
10.01.2024 АТ «Сенс Банк» складено письмову вимогу про усунення порушень , в якому банк вимагає від позичальника у 60-денний строк сплатити заборгованість по кредиту та відсоткам в сумі 57 920,69 дол. США.
Встановлено, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 заявляв клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Зазначав, що у розрахунку заборгованості позивача вказано декілька сум, які нібито були сплачені у 2019 році, хоча ці платежі були отримані банком від реалізації квартири з публічних торгів у виконавчому провадженні. Ще один платіж у 2017 року відповідач також не вносив (а. с. 67,68).
Згідно з рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» припинено шляхом приєднання до АТ «Альфа-банк». В пункті 1.2 вказаного рішення зазначено, що правонаступником всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року є АТ «Альфа-банк».
12 серпня 2022 року АТ «Альфа-Банк» змінило найменування з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», що підтверджується протоколом № 2/2022 позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 12 серпня 2022 року та Статутом Акціонерного товариства «Сенс Банк».
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Установлено, що умовами договору кредиту № 405/307/08-1 від 13 червня 2008 року визначений кінцевий термін повернення основної заборгованості - до 12 червня 2023 року (пункт 1.1.1 пункту 1.1.).
За умовами договору кредиту позичальник зобов'язаний, зокрема, сплачувати проценти за використання кредиту в порядку визначеному п.п. 1.1.1, 2.4, 2.10 цього договору (п.п. 3.3.7 договору кредиту), своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1., 2.4, 4, 3.3.14 цього договору (п. 3.3.8 договору кредиту).
Відповідно до пункту 4.4 договору кредиту, вбачається, що сторони узгодили між собою, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначений п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
У справі, яка переглядається, встановлено, що відповідачем було допущено невиконання обов'язків, визначених підпунктами 3.3.7, 3.3.8 договору кредиту щодо своєчасного та в повному обсязі погашення кредиту із нарахованими процентами за фактичний час його використання, більше ніж 90 календарних днів.
Встановлено, що останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором № 405/307/08-1 від 13 червня 2008 року відповідачем було здійснено 20 березня 2014 року в сумі 908, 02 доларів США.
Таким чином, в силу умов договору кредиту (підпункт 4.4), у зв'язку із невиконанням позичальником обов'язків, визначених підпунктами 3.3.7, 3.3.8, щодо своєчасного та в повному обсязі погашення кредиту із нарахованими процентами за фактичний час його використання, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив.
У зв'язку із вказаним, ОСОБА_1 протягом одного робочого дня - 10 липня 2014 року був зобов'язаний погасити кредит в повному обсязі та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року в справі № 138/240/16-ц (провадження № 61-14987св19) вказано, що якщо сторони договору визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов'язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.
З огляду на наведене, строк користування кредитом за кредитним договором № 405/307/08-1 від 13 червня 2008 року був змінений у відповідності до положень кредитного договору і частини другої статті 1050 ЦК України та вважається таким, що сплив 09 липня 2014 року.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 заявляв про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Установлено, що в силу умов договору кредиту (підпункт 4.4), внаслідок неналежного виконання позичальником обов'язків щодо своєчасного та в повному обсязі погашенню кредиту із нарахованими процентами, сплати процентів в порядку визначеному договором, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк виконання основного зобов'язань був змінений з 12 червня 2023 року на 09 липня 2014 року, у зв'язку із чим до 10 липня 2014 року відповідач зобов'язаний був погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Тобто, починаючи з 11 липня 2014 року у банка виникло право на звернення до суду із позовом для захисту своїх порушених прав, проте банк звернувся із позовом до суду до позичальника лише у березні 2024 року, тобто з пропуском загальної позовної давності, яка передбачена статтею 257 ЦК України.
Отже вимоги банку в частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом до спливу дати кредитування у липні 2014 року є обґрунтованими, проте у їх задоволенні слід відмовити у зв'язку із спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем у суді першої інстанції.
Водночас, оскільки після спливу строку кредитування відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України право банку нараховувати проценти за користування кредитом припинилось, тому вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, які нараховані після липня 2014 року, є необґрунтованими, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційну скаргу відповідача задоволено, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 50 725, 59 грн.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ханова Андрія Олександровича задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 50 725, 59 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06.08.2025.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук