справа № 760/14314/20
головуючий у суді І інстанції Усатова І.А.
провадження № 22-ц/824/2603/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
25 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року та на додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 серпня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта», ОСОБА_2 про захист персональних даних, стягнення моральної шкоди, -
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ОСББ «Башта», ОСОБА_2 у якому просив:
заборонити ОСББ «Башта» використовувати та поширювати персональні дані ОСОБА_1 ;
притягнути до кримінальної відповідальності голову ОСББ «Башта» ОСОБА_2 за порушення Закону України «Про захист персональних даних»;
стягнути з ОСББ «Башта» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 4 000 грн;
за порушення Закону України «Про захист персональних даних» притягнути ОСОБА_2 до відповідальності за частиною 1 статті 182 КК України.
Позов обґрунтовано тим, що у 2006 році створено ОСББ «БАШТА» за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .
У розумінні чинного законодавства позивач є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та, відповідно, членом ОСББ «БАШТА».
Відповідно до пункту 4.1 статуту ОСББ «БАШТА» встановлено, що головним органом управління об'єднання є загальні збори його членів (співвласників), правління та ревізійна комісія об'єднання.
Посадовими особами товариства є голова правління та його заступник.
З лютого 2019 року обов'язки голови правління ОСББ «Башта» виконує ОСОБА_2 , тобто він є посадовою особою.
До березня 2019 року ОСББ в частині ведення обліку комунальних платежів, разових оплат, розрахунків за договорами між ОСББ та юридичними і фізичними особами проводились через КП «ГІОЦ», ПрАТ «АК «Київводоканал», ПАТ «Київенерго», які не допускали розголошення моїх персональних даних.
З квітня 2019 року по особистому розпорядженню ОСОБА_2 , незважаючи на неодноразові вимоги позивача не робити цього, у платіжних квитанціях, які друкувались та розповсюджувались ОСББ «Башта» та пред'являлись у місцях оформлення оплат, протягом 14 місяців щомісячно вносились персональні дані позивача, а саме: дані про його майновий стан, сімейній стан, рух його грошових коштів, місцезнаходження, місце реєстрації, чим порушено положення Закону України «Про захист персональних даних». Згоди на оприлюднення персональних даних позивач ОСОБА_2 не давав, натомість вимагаючи припинити розголошувати мох персональні дані.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду інформації щодо незаконної обробки та зазначення його персональних даних, таких як: інформацію про його майновий стан, сімейний стан, рух грошових коштів, місцезнаходження, місце реєстрації у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині вимог до ОСББ «Башта» про заборону використовувати та поширювати його персональні дані та про стягнення моральної шкоди, стягнення якої позивачем жодним чином не обґрунтованої, як того вимагає закон.
22 квітня 2024 року представник відповідача - адвокат Золотопуп С.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, якою просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн.
Додатковим рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 29 серпня 2024 року частково задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Золотопупа С.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Башта», ОСОБА_2 про захист персональних даних, стягнення моральної шкоди.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення про стягнення з голови правління ОСББ «Башта» Патюка І.М. на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4 000 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не дослідив масові меседжі, викладені ОСОБА_2 на сайті ОСББ «Башта» в мережі Інтернет, у яких всіляко обговорювалося особисте життя позивача - майновий стан, сімейне життя, рух грошових коштів, попередні місця роботи та багато іншої інформації особистого характеру.
Вказує, що не може бути прийнятим і посилання суду першої інстанції на відзив відповідача в частині про обраний невірний спосіб захисту своїх прав позивачем.
Посилається на необ'єктивність та необґрунтованість підходу суду першої інстанції до вирішення спору виявляється у тому, що жоден із доводів позивача не був урахований.
Зазначає, що фактично вони були тільки продекларовані у тексті оскаржуваного рішення. Позиція позивача була в оскаржуваному рішенні тільки оголошена, судом першої інстанції не наведено ніяких доводів. Відсутні посилання на норму закону, на відношення до заперечень та позицій позивача та відповідача.
Також апелянт вказує, що судом першої інстанції допущено порушення діючого законодавства, а саме:
ухвалою суду першої інстанції спрощене позовне провадження у справі відкрите 05 травня 2022 року, тобто через 2 роки після подання позовної заяви;
відзив на позовну заяву відповідача був прийнятий та розглянутий судом через 2,5 роки після подання позовної заяви та прокоментований у рішенні по справі;
рішення у справі ухвалене судом першої інстанції 15 квітня 2024 року, тобто через 4 роки після подання позовної заяви.
Посилається на те, що розумного виправдання тривалому терміну розгляду справи судом, навіть враховуючи завантаженість судів, знайти неможливо.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 серпня 2024 року.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на адресу позивача ні судом ні відповідачем не направлялись копії фінансових і договірних документів стосовно надання правової допомоги адвокатом Золотопупом С.В. відповідачу. А враховуючи те, що судові засідання проводились без виклику сторін можна дійти висновку, що позивач був повністю позбавлений можливості ознайомлення з документами стосовно надання правової допомоги і, відповідно, можливості процесуального реагування на них.
Вказує щодо дійсності цих документів (якщо вони оформлялись) та повідомляє, що на момент підписання договору на надання правової допомоги, акту приймання виконаних робіт, оформлення інших правових документів на юридичне супроводження, відповідач - ОСОБА_2 де-юре вже не був головою правління ОСББ «Башта» і його підпис не мав юридичної сили.
Апелянт посилається на те, що подання заяви про винесення додаткового рішення у справі адвокатом Золотопупом С.В. свідчить про непереборне бажання адвоката безпідставно стягнути з позивача непідтверджені суми судових витрат.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Золотопупа С.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив, у яких просить не приймати відзив на апеляційну скаргу, оскільки той не містить правдивої інформації та просить апеляційну скаргу задовольнити.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Золотопупа С.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив, у яких він підтримав свою апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Золотопуп С.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Перелік справ, які може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, наведено у статті 274 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Згідно з частиною 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05 травня 2022 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Однак, у цій справі ОСОБА_1 заявлено у тому числі вимоги немайнового характеру, за якими неможливо визначити ціну позову, а тому указана справа не може бути віднесена до категорії малозначних.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи викладене, указана справа не могла бути розглянутою за правилами спрощеного позовного провадження, а зазначена підстава є обов'язковою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 4).
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статуту ОСББ «Башта» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 43, 107-122).
З рахунку ОСББ «Башта» на сплату внеску та інших платежів за лютий 2020 від 03 березня 2020 року вбачається, що у такому зазначено прізвище, ім'я, по батькові ОСОБА_1 , номер особового рахунку, адреса за якою надано послуги: АДРЕСА_3 (а.с. 6).
Обґрунтовуючи порушення відповідачами прав ОСОБА_1 , у своїй позовній заяві він посилається на те, що у платіжних квитанціях, які друкувались та розповсюджувались ОСББ «Башта» та пред'являлись у місцях оформлення оплат, вносились персональні дані позивача без його дозволу на це, а саме: дані про його майновий стан, сімейній стан, рух його грошових коштів, місцезнаходження, місце реєстрації, чим порушено положення Закону України «Про захист персональних даних».
З огляду на предмет та підстави позову, судом під час розгляду справи має бути встановлено, чи надавалась згода позивача на обробку його персональних даних.
Правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямовані на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних визначено Законом України від 01 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI).
Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012, збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 5 статті 6 Закону № 2297-VI, обробка персональних даних здійснюється виключно на підставі згоди особи або закону.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону № 2297-VI підставами для обробки персональних даних є: 1) згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; 2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; 3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних; 4) захист життєво важливих інтересів суб'єкта персональних даних; 5) необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який передбачений законом; 6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб'єкта персональних даних у зв'язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.
Відповідно до статті 2 Закону № 2297-VI згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
Статтею 25 Закону № 2297-VI визначено, що обмеження дії статей 6, 7 і 8 цього Закону може здійснюватися у випадках, передбачених законом, наскільки це необхідно у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, економічного добробуту або захисту прав і свобод суб'єктів персональних даних чи інших осіб.
Дозволяється обробка персональних даних без застосування положень цього Закону, якщо така обробка здійснюється фізичною особою виключно для особистих чи побутових потреб (пункт 1 частини 2 статті 25 Закону № 2297-VI).
Відповідно до частини 1 стаття 27 Закону № 2297-VI положення щодо захисту персональних даних, викладені в цьому Законі, можуть доповнюватися чи уточнюватися іншими законами, за умови, що вони встановлюють вимоги щодо захисту персональних даних, що не суперечать вимогам цього Закону.
Професійні, самоврядні та інші громадські об'єднання чи юридичні особи можуть розробляти кодекси поведінки з метою забезпечення ефективного захисту прав суб'єктів персональних даних, додержання законодавства про захист персональних даних з урахуванням специфіки обробки персональних даних у різних сферах. При розробленні такого кодексу поведінки або внесенні змін до нього відповідне об'єднання чи юридична особа може звернутися за висновком до Уповноваженого (частина 2 стаття 27 Закону № 2297-VI).
З матеріалів справи та з доводів сторін вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСББ «Башта» договір про надання послуг не укладався.
Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статутом ОСББ «БАШТА» не визначено відомостей про споживача послуг, які можуть бути або повинні бути зазначені у рахунках на оплату житлово-комунальних послуг, наданих ОСББ.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до змісту вимог статей 6, 11 Закону України «Про захист персональних даних» отримання від суб'єкта персональних даних письмової згоди на обробку його персональних даних у процесі споживання таким суб'єктом житлово-комунальних послуг не завжди є обов'язковою умовою, оскільки дозвіл на обробку його персональних даних виконавцем або виробником відповідних послуг наданий Законом виключно для здійснення його повноважень.
ОСББ «БАШТА», виконуючи свої функції щодо забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання, здійснює обробку персональних даних про власників будинку.
Використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону (частина 1 статті 10 Закону № 2297-VI).
Використання персональних даних володільцем здійснюється у разі створення ним умов для захисту цих даних. Володільцю забороняється розголошувати відомості стосовно суб'єктів персональних даних, доступ до персональних даних яких надається іншим суб'єктам відносин, пов'язаних з такими даними (частина 2 статті 10 Закону № 2297-VI).
Використання персональних даних працівниками суб'єктів відносин, пов'язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків. Ці працівники зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків, крім випадків, передбачених законом (частина 3 статті 10 Закону № 2297-VI).
Зазначення у рахунку на оплату житлово-комунальних послуг персональних даних особи може призвести до розголошення таких даних.
Відповідачем не надано доказів того, що позивачем надано дозвіл ОСББ «Башта» на зазначення у рахунку на оплату житлово-комунальних послуг таких персональних даних як прізвище, ім'я, по батькові позивача.
При цьому апеляційний суд зауважує, що достатнім для ідентифікації рахунку на оплату житлово-комунальних послуг є особовий рахунок та адреса, за якою надані такі послуги, які не відносяться до персональних даних особи, та можуть бути зазначені без отримання дозволу особи на це.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про заборону ОСББ «Башта» використовувати та поширювати персональні дані, а саме: прізвище, ім'я та по батькові позивача у рахунках на оплату внеску та інших платежів на утримання будинку та прибудинкової території.
Вирішуючи вимогу ОСОБА_1 про притягнення до кримінальної відповідальності голову ОСББ «Башта» ОСОБА_2 за порушення Закону України «Про захист персональних даних» та за частиною 1 статті 182 КК України, апеляційний суд враховує таке.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про притягнення голови ОСББ «Башта» ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності має розглядатися у кримінальному провадженні та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини 2 статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини 1, 4 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: 1) наявність моральної шкоди; 2) протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; 3) наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; 4) вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: 1) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; 2) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Враховуючи те, що ОСББ «Башта» без дозволу позивача зазначалося у рахунку на оплату житлово-комунальних послуг таких персональних даних ОСОБА_1 як прізвище, ім'я, по батькові, що є неправомірним, чим порушено право останнього, передбачене Законом № 2297-VI, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 2 000 грн у відшкодування моральної шкоди. При цьому суд прийняв до уваги обсяг моральних переживань позивача у зв'язку з порушенням його прав відповідачем.
Апеляційний суд вважає, що розмір компенсованої моральної шкоди відповідає засадам розумності і справедливості, глибині заподіяних позивачу моральних страждань, а також не спростований відповідачем.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в частині вимог про заборону ОСББ «Башта» використовувати та поширювати персональні дані, а саме: прізвище, ім'я та по батькові позивача у рахунках на оплату внеску та інших платежів на утримання будинку та прибудинкової території та вимог про відшкодування моральної шкоди - скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Щодо додаткового рішення суду.
Додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України, є невід'ємною частиною основного рішення у справі по суті спору та не може існувати окремо від нього.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року, то додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 серпня 2024 року також підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» задовольнити частково.
Заборонити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Башта» використовувати та поширювати персональні дані, а саме: прізвище, ім'я та по батькові позивача ОСОБА_1 у рахунках Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» на оплату внеску та інших платежів на утримання будинку та прибудинкової території.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.
В іншій частині відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 серпня 2024 року задовольнити.
Додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 серпня 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Відмовити у задоволення заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Золотопупа Сергія Васильовича про ухвалення додаткового рішення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 06 серпня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська