06.08.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3987/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Парусніков Ю.Б. Іванова О.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 року у справі №904/3987/24 (суддя Скриннікова Н.С.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Козій Павла Івановича, м.Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро", с.Зоряне, Синельниківський район, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості за договором суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем в сумі 359 672, 53 грн,-
Фізична особа-підприємець Козій Павло Іванович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ "Агрофірма "Схід Агро" 359 672, 53 грн., з яких: 358 368,30 грн основного боргу, 716,74грн пені та 587,49 грн трьох процентів річних. Також у позові позивач просив стягнути з відповідача 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № КСО-133-СА суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 25.06.2024 року відносно здійснення оплати за надані послуги, строк оплати за які настав 15.08.2024 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 року у справі №904/3987/24 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" на користь Фізичної особи-підприємця Козій Павла Івановича 358368,30 грн. основної заборгованості, 716,74 грн пені, 587,49 грн. 3% річних, витрати на професійну правничу допомогу - 20 000, 00 грн., судовий збір - 4 316,07 грн.
Рішення мотивовано неналежим виконанням відповідачем зобов'язань за договором суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем в частині оплати орендних платежів. У зв"язку з цим суд вказав, що наявні підстави і для стягнення з відповідача пені та 3% річних.
Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення з нього заборгованості за договором суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем в сумі 359 672,53 грн. скасувати із закриттям провадження у справі та дати належну оцінку договору № КСО-133-СА суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 25.06.2024 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем Козій Павло Івановичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" .
Скарга обґрунтована тим, що:
- суд не надав належну правову оцінку договору № КСО-133-СА суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 25.06.2024 року, який було укладено у простій письмовій формі. Оскільки цей договір укладено з фізичною особою-підприємцем, він мав бути посвідчений нотаріально відповідно до вимог ч.2 ст. 799 Цивільного кодексу України. Отже, вказаний договір укладено з недодержанням сторонами у момент його вчинення вимог, встановлених ст.203 Цивільного кодексу України, що є підставою недійсності правочину (нікчемності у даному випадку);
- договір оренди № 1 сільськогосподарської техніки від 03.06.2024 року, однією із сторін якого є фізична особа-підприємець Козій Павло Іванович (позивач у даній справі), також укладено без нотаріального посвідчення. Таким чином, відповідно до ст. 203 ч. 1. 4, ст. 215 ч. 1, 2, ст. 220 ч. 1, ст. 799 ч. 2 Цивільного кодексу України і договір оренди № 1 від 03.06.2024 року є нікчемним та у зв"язку з цим не породжує юридичних наслідків. При цьому, господарський суд Дніпропетровської області не зобов"язав позивача надати договір оренди № 1 та не надав належної оцінки цьому письмовому доказу;
- за практикою по питанню визнання договорів оренди транспортних засобів нікчемними, 22.02.2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 125/1216/20 досліджував відповідне питання щодо форми договору найму (оренди) транспортного засобу між ФОП. Оскільки договір № КСО-133-СА суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 25.06.2024 року є нікчемним, то відповідно до ст. 216 ч. 1 Цивільного кодексу України він не створює юридичних наслідків, тому позивач не має підстав заявляти вимоги щодо стягнення заборгованості на підставі цього договору.
З огляду на вищевикладене скаржник вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 року незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального права, а саме: статей 799 ч. 2, 203 ч. 1, ч. 4, 215 ч. 1, ч. 2, 216 ч. 1 Цивільного кодексу України, та порушенням норм процесуального права, а саме: статей 86, 91, 236 Господарського процесуального кодексу України.
Також до скарги додані копії акту приймання-передачі про передачу техніки у відповідності до договору №1 від 03.06.2024 року, сторінок договору оренди №1 від 03.06.2024, свідоцтв про реєстрацію машин (комабайнів зернозбиральних), які не подавалися відповідачем у суді першої інстанції.
Одночасно скаржник просить витребувати у позивача - Фізичної особи-підприємця Козій Павла Івановича, додаткові письмові докази по справі, які, на його думку, мають безпосереднє відношення до справи, а саме оригінали: свідоцтва НОМЕР_1 , виданого ГУ Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області 11.05.2019 року на комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 480, держномер НОМЕР_2 ; свідоцтва НОМЕР_3 , виданого ГУ Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області 30.03.2021 року на комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, держномер НОМЕР_4 ; договору оренди № 1 від 03.06.2024 року, укладеного між СФГ "Фіалка" та Фізичною особою-підприємцем Козій Павлом Івановичем, та акту приймання-передачі до договору оренди № 1 від 03.06.2024 року.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що обставини зайняття ним підприємницькою діяльністю та надання послуг, необхідності використання для цього транспортних засобів (комбайнів) відповідачем не оспорюються.
Позивач вказує, що відповідно до висновків Великої палати Верховного Суду у справі № 916/385/19, для вирішення питання, чи підлягає договір найму (оренди) транспортного засобу, стороною якого є ФОП, нотаріальному посвідченню згідно із ч.2 ст.799 Цивільного кодексу України, слід виходити не лише із суб'єктного складу відповідних правовідносин. Важливим у цьому випадку є також зміст самих правовідносин (у цьому разі договірних відносин суборенди транспортних засобів) та чи є такі відносини господарськими. Необхідним є встановлення правового статусу фізичної особи у цих правовідносинах - чи діє вона у власних інтересах, чи як суб'єкт господарювання, який орендує транспортний засіб з метою його використання у своїй господарській діяльності.
У даному випадку, за твердженнями позивача, за умовами договору оренди №1 від 03.06.2024 року, укладеного між позивачем та Селянським (фермерським) господарством "Фіалка" "Орендодавець" передає "Орендарю" у користування на визначених у договорі умовах в тимчасове платне користування (оренду) рухоме майно - перелічену у ньому сільськогосподарську техніку, яка може використовуватися Орендарем при здійсненні господарської діяльності (збирання врожаю). Отже, транспортні засоби передані позивачу для здійснення підприємницької діяльності (збирання врожаю) з метою отримання прибутку. Відповідно до п. 2.1 договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №КСО-133-СА від 25.06.2024 року техніка, що передається в суборенду, повинна використовуватися Суборендарем виключно для проведення сільськогосподарських робіт, відповідно до вимог Інструкції з експлуатації заводу-виробника.
Позивач вказує, що оскільки укладеними договорами підтверджено, що орендовані транспортні засоби (комбайни) використовувались позивачем з метою використання у своїй підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, то не можна вважати, що у цих договірних правовідносинах позивач діяв як фізична особа. Тому відсутні підстави для висновку про необхідність нотаріального посвідчення таких договорів.
Твердження апелянта про те, що в нього наявні лише декілька сторінок договору оренди № 1 від 03.06.2024 року, на думку позивача не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Позивач зауважує, що відповідач визнав наявну заборгованість, підписав акт звірки та акт надання послуг.
Щодо долучення нових доказів, то позивач звертає увагу апеляційного суду, що апелянт не долучав їх до справи у суді першої інстанції та не зазначає підстав неможливості їх подання, тому суд апеляційної інстанції не має підстав для їх оцінки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28.11.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Верхогляд Т.А., суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2025 року, після надходження спраиви з господарського суду Дніпропетровської області, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та ухвалено розглянути її у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
У зв'язку з відпускою судді Мороза В.Ф. - члена колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для її розгляду визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача: Верхогляд Т.А., суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.
Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині стягнення з відповідача заборгованості за договором, пені та 3% річних у загальному розмірі 359 672,53 грн, то відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення виключно у цій частині.
Згідно з ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2024 року між ТОВ "Агрофірма "Схід Агро" та ФОП Козій П.І. було укладено договір №КСО-133-СА суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем та узгоджено, зокрема, і такі умови:
1.1. У порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендар зобов'язується передати Суборендарю в тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку разом з екіпажем (два спеціаліста Орендаря, які забезпечують безперебійну роботу Техніки, керування нею та виконання технічних завдань Суборендаря) (далі іменуються - «Техніка»), а Суборендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування Техніку з екіпажем, і зобов'язується сплачувати Орендарю орендну плату.
1.2. Ознаки техніки, кількість та марка, її характеристики визначаються у Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
2.2. Техніка передається в суборенду Суборендарю з метою проведення збирання врожаю.
3.1. Доставка Техніки з екіпажем до Суборендаря та повернення Техніки з екіпажем після закінчення строку суборенди здійснюється силами та за рахунок Орендаря.
3.2. Передача Техніки в суборенду здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною Договору.
4.1. Передача сільськогосподарської Техніки з екіпажем в суборенду, а також повернення її з суборенди, здійснюється на підставі Актів приймання-передачі техніки.
4.2. Строк Суборенди Техніки з екіпажем орієнтовно складає з 26 червня 2024 року по 31 липня 2024 року. Фактичні строки суборенди Техніки з екіпажем визначаються відповідно до Актів приймання-передачі Техніки, без внесення змін до умов Договору. Техніка вважається переданою в суборенду з дати підписання Сторонами відповідного Акту приймання- передачі.
5.1. Плата за Договором суборенди становить загальну вартість наданих послуг з суборенди, сплачених Суборендарем Орендарю протягом дії Договору на підставі актів виконаних робіт. Розмір орендної плати за Договором суборенди погоджується Сторонами Додатковими угодами до Договору, які є його невід'ємною частиною.
5.3. Сплата орендної плати згідно Договору суборенди проводиться протягом 20 (двадцяти) банківських днів після підписання Сторонами Акту виконаних робіт. Суборендар має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється на підставі виставленого Орендарем рахунку.
6.3.2. Суборендар за цим Договором зобов'язується cвоєчасно сплачувати орендні платежі відповідно до умов Договору.
9.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами Сторін та укладається на строк до 24.06.2025 року, а в частині виконання, до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до Додаткової угоди №1 від 25.06.2024 року до Договору сторони погодили істотні умови договору та визначили вартість суборендної плати, а саме: техніка передається в суборенду Суборендарю з метою проведення збирання врожаю. Розрахунок суборендної плати складає 1 300,00 грн. без ПДВ, за один гектар зібраної площі пшениці однією одиницею Техніки. Розрахунок суборендної плати складає 1 350,00 грн. без ПДВ за один гектар зібраної площі ріпаку однією одиницею Техніки. Загальна кількість наданих послуг з суборенди фіксується Актом виконаних робіт.
У Додатку №1 від 25.06.2024 року до Договору сторони погодили техніку, яка буде передана в суборенду згідно Договору.
На виконання умов Договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі техніки №1 від 10.07.2024 року; акт приймання-передачі (повернення) техніки №2 від 14.07.2024 року; акт надання послуг №3 від 18.07.2024 року, який підтверджує, що ФОП Козій П.І. були виконані роботи (надані послуги) на загальну суму 358 368,30 грн. без ПДВ, а саме - суборенда комбайна зернозбирального з екіпажем (збирання озимого ріпаку) на площі 265,458 га.
За приписами п. 5.3. Договору строк (останній день) для здійснення оплати товариством "Агрофірма "Схід Агро" за надані послуги ФОП Козій П.І. настав 15.08.2024 року.
Відповідач суборендну плату у розмірі 358 368,30 грн не сплатив.
У зв"язку з простроченням основного зобов"язання, позивачем нараховані пеня у сумі 716,74 грн та 3% річних у сумі 587,49 грн за період з 16.08.2024 року до 04.09.2024 року.
Неопата відповідачем суборендної плати, річних та пені у вказаних вище сумах стала підставою для звернення позивача з позовом у данй справі.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язковими наділені обидві сторони договору (ст.626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч. 1 ст.798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
За приписами ч.ч. 2, 3 цієї статті Кодексу договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.
У ч.ч.1,5 ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується передача позивачем відповідачу об'єктів суборенди на виконання умов укладеного ними договору, що не заперечується апелянтом.
Також встановлено, що строк з оплати орендних платежів за договором настав 15.08.2024 року.
Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.07.2024 року - 18.07.2024 року, підписаний відповідачем та позивачем, чим ТОВ "Агрофірма "Схід Агро" підтвердило, що має перед ФОП Козій П.І. заборгованість у сумі 358 368, 30 грн.
Матеріали справи доказів оплати відповідачем таких платежів не містять.
Отже, з урахуванням положень наведених вище норм та фактичних обставин справи, враховуючи невиконання відповідачем зобов"язання за договором у частині оплати суборендних платежів та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про обгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача орендної плати у загальній сумі 358 368,30 грн.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 8.3 укладеног сторонами договору у разі прострочення здійснення остаточного розрахунку з Орендарем щодо сплати орендної плати за суборенду техніки з екіпажем, встановленого в пункті 5.3 цього Договору, суборендар сплачує орендарю пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочення, що є меншим за подвійну облікову ставку Національного банку України.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахування підтвердженого факту неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором суборенди сільськогосподарської техніки (з екіпажем) №КСО-133-СА від 25.06.2024 року в частині оплати суборендних платежів, колегія суддів вважає, що у позивача виникло право для нарахування пені та 3% річних.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача, разом з сумою основного боргу, 3% річних та пені у визначених позивачем розмірах, враховуючи, що розрахунок цих сум не суперечить вимогам закону та є арифметично правильним.
При цьому суд зазначає, що відповідачем заперечення щодо розрахунків цих сум не наведені, власні контррозрахунки не надані.
Відповідач в апеляційній скарзі не заперечує факт перебування у нього в користуванні спірного майна позивача та неоплату за таке користування, між тим наполягає на нікчемності укладеного між ним та позивачем договору.
Стовоно доводів скарги про нікчемність договору суборенди ( а також договору оренди №1) у зв"язку з укладенням його у простій формі без нотаріального посвідчення слід зазначити наступне:
За змістом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Зокрема, у ст. 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Якщо сторона посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам сторони.
Частинами 1, 2 ст.799 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Разом з тим, ч. 1 ст.283 Господарського кодексу України, яка регулює оренду майна у сфері господарювання, не вимагає нотаріального посвідчення договорів оренди у сфері господарювання не передбачено.
Визначаючи співвідношення понять фізичної особи та ФОП і їх правового статусу, необхідно зазначити, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур, за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Такий підхід Великої Палати Верховного Суду щодо співвідношення понять фізичної особи та ФОП і їх правового статусу є усталеним, що підтверджено, зокрема, у постановах від 20.09.2018 року у справі № 751/3840/15-ц; від 24.04.2018 року у справі № 303/5186/15-ц ; від 15.05.2019 року у справі № 904/10132/17; від 21.09.2019 року у справі № 922/4239/16; від 03.07.2019 року у справі № 916/1261/18; від 09.10.2019 року у справі № 209/1721/14-ц тощо.
Отже, з моменту державної реєстрації ФОП, фізична особа фактично перебуває у двох правових статусах - як фізична особа, та як ФОП.
При цьому, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах або ж що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно тощо.
Системний аналіз норм чинного законодавства України свідчить про те, що в господарському законодавстві юридична особа та ФОП охоплюються спільним поняттям "суб'єкт господарювання".
Для вирішення питання, чи підлягає договір найму (оренди) транспортного засобу, стороною якого є ФОП, нотаріальному посвідченню згідно із частиною другою ст. 799 Цивільного кодексу України, слід виходити не лише із суб'єктного складу відповідних правовідносин. Важливим у цьому випадку є також зміст самих правовідносин (у цьому разі договірних відносин оренди транспортного засобу) та чи є такі відносини господарськими.
Необхідним є встановлення правового статусу фізичної особи у цих правовідносинах - чи діє вона у власних інтересах, чи як суб'єкт господарювання.
Наведених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду від 14.06.2023 року у справі № 125/1216/20, на яку, зокрема, посилається скаржник.
У справі, що переглядається, встановлено, що договір суборенди укладено між фізичною особою-підприємцем та юридичною особою. У суборенду передано сільськогосподарську техніку для здійснення підприємницької діяльності (збирання врожаю) з метою отримання прибутку. Відповідно до п. 2.1 договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №КСО-133-СА від 25.06.2024 року техніка, що передається у суборенду, повинна використовуватися Суборендарем виключно для проведення сільськогосподарських робіт, відповідно до вимог Інструкції з експлуатації заводу-виробника.
Оскільки підтверджено, що договір суборенди транспортних засобів укладено ФОП Козій П.І. під час здійснення підприємницької діяльності, з метою отримання прибутку від передачі в суборенду, то не можна вважати, що в цих договірних правовідносинах позивач діяв як фізична особа, а тому відсутні підстави для нотаріального посвідчення такого договору оренди відповідно до вимог ч.2 ст. 799 Цивільного кодексу України.
Отже, доводи відповідача стосовно того, що до спірних правовідносин має бути застосовано положення ч.2 ст. 799 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки наведена норма стосується правовідносин найму транспортного засобу за участю фізичної особи, а у цій справі правовідносини між сторонами - суб'єктами господарювання виникли у сфері господарської діяльності і у такому випадку чинне законодавства не передбачає обов'язкового нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу.
Одночасно, апеляційний суд вважає необхідним звернути увагу скаржника на принцип заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також на ст. 13 Цивільного кодексу України про заборону зловживання правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.
Відповідач, будучи стороною договору, брав безпосередню участь у його укладенні, мав тривалий час у своєму користуванні майно позивача, у зв'язку з чим подальше заперечення ним дійсності такого договору та ухилення від оплати користуванням таким майном є зловживанням своїм правом, яке спрямоване на завдання шкоди позивачу.
Заперечення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000, 00 грн. не наведені в апеляційній скарзі, тому у відповідній частині рішення суду не переглядається.
З огляду на викладене, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, у зв'язку з чим скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення зміні або скасуванню.
Стосовно долучених скаржником до апеляційної скарги додаткових доказів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У розумінні положень вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доказам, які не надавалися до суду першої інстанції, не розглядалися і не могли бути розглянуті цим судом, що має місце у даному випадку.
Скаржник не навів належних доводів щодо обґрунтування неможливості подання акту примймання-передачі про передачу техніки у відповідності до договору №1 від 03.06.2024 року, сторінок договору оренди №1 від 03.06.2024 року, свідоцтв про реєстрацію машин (комабайнів зернозбиральних), які не подавалися ним у суді першої інстанції до суду першої інстанції раніше з причин, що об'єктивно не залежали від нього. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не зазначав у суді першої інстанції про намір подати ці докази, а також те, що вони не можуть бути подані з об'єктивних причин у відповідності до ч.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у строки, встановлені нормами ГПК України чи судом.
З урахуванням вищенаведеного, додані документи не можуть бути враховані судом під час апеляційного перегляду справи.
Таким чином, суд не бере до уваги долучені до апеляційної скарги нові докази.
Щодо клопотання відповідача про витребування у позивача додаткових письмових доказів по справі, а саме оригіналів: свідоцтва НОМЕР_1 , виданого ГУ Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області 11.05.2019 на комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 480, держномер НОМЕР_2 ; свідоцтва НОМЕР_3 , виданого ГУ Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області 30.03.2021 року на комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, держномер НОМЕР_4 ; договору оренди № 1 від 03.06.2024 року, укладеного між СФГ "Фіалка" та Фізичною особою-підприємцем Козій Павло Іванович, та акту приймання-передачі до договору оренди № 1 від 03.06.2024 року, то колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, встановила, що документи, які просить витребувати відповідач у позивача, з урахуванням обставин справи, наявних у матеріалах справи доказів та умов укладеного сторонами договору тощо, у будь-якому випадку не спростують обставин отримання від позивача техніки за спірним договром суборенди та наявність заборгованості за її використання.
Скаржником не наведено, які саме обставини повинен встановити суд на підставі вказаних документв. У цьому зв'язку суд також враховує, що договір оренди №1, укладений ФОП Козій П.І. з СФГ "Фіалка", не є предметолм розгляду у рамках даної справи.
З урахуванням викладеного колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про витребування доказів.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене, інші доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин справи здійснену судом та не спростовують вказаних вище висновків суду.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За загальним правилом доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України
суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У даному випадку, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 року у справі №904/3987/24 - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя О.Г.Іванов