06.08.2025 м.Дніпро Справа № 908/404/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колег суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Суперформ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 (суддя Науменко А.О., повний текст якого підписаний 08.05.2025) у справі № 908/404/25
за позовом: Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Суперформ», м. Запоріжжя
про стягнення 1 459 455 грн 13 коп.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 у справі №908/404/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Суперформ» м. Запоріжжя на користь Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій м. Київ 352 282 грн. 27 коп. 7% штрафу, 85554 грн.27 коп. пені, 6567 грн. 55 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням у задоволеній частині вимог, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Суперформ», в якій просить:
- зупинити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 у справі №908/404/25 і передчасно виданого судового наказу від 04.06.2025 у цій справі;
- визнати поважними вказані в цій скарзі причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, та поновити його;
- відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю “Суперформ» сплату судового збору до ухвалення судового рішення за цією апеляційною скаргою;
- задовольнити апеляційну скаргу;
- змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 у справі №908/404/25 та ухвалити рішення, яким зменшити стягнуту неустойку на 90 відсотків (пеню 85554,27 грн. і штраф 352282,27 грн. зменшити до загальної суми 43 783,65 грн.).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.06.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
Розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про неповажність підстав пропуску такого строку, тому ухвалою суду від 30.06.2025 залишив апеляційну скаргу без руху із наданням скаржнику строку на усунення недоліків скарги, зокрема: подання нового клопотання про поновлення строку, із зазначенням інших причин такого пропуску. Крім того, цією ж ухвалою не задоволено клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, таким чином, серед недоліків скарги, з яких її залишено без руху заявнику наголошено на необхідності сплати судового збору в сумі 7881,06 грн.
Копію ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 надіслано апелянту засобами електронного зв'язку та доставлено до електронного кабінету у підсистемі ЄСІКС “Електронний суд» 30.06.2025 о 19:40 годині.
З урахуванням норм абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України ухвала вважається врученою апелянту 01.07.2025.
Відтак, недоліки скарги мали бути усунені апелянтом у строк до 11.07.2025 (включно).
10.07.2025 до суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшла заява апелянта про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію № 473 від 10.07.2025 про сплату 7881,06 грн. та в якій наведене нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в якому, апелянт посилається на те, що:
- ТОВ “Суперформ» очікувало на отримання рішення суду першої інстанції поштою, але складене в повному обсязі рішення поштою від суду так і не надходило; при цьому, не приходило і повідомлення в електронну пошту про повний текст рішення суду товариству, що підтверджується сторінкою з електронної пошти з листами по цій справі (додається); тому, вважає, що самому ТОВ “Суперформ» повний текст рішення суду першої інстанції так і не було вручено, а про суть рішення зрозуміло тільки як про часткове задоволення позову (по результату засідання, але без конкретних цифр). Втім, зауважує, що по електронній пошті видно про надходження повідомлення 04.06.2025 про видачу судом першої інстанції наказу про стягнення. Після цього товариством доручено представнику, що вів справу в суді першої інстанції, переглянути текст цього наказу і озвучити товариству текст викладеного в наказі результату вирішення справи, але вже з конкретними цифрами;
- 05.06.2025 з представником товариства укладено додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги (додається) на супровід цієї справи в апеляційному провадженні, і коли для представника з'явилася нова робота у цій справі, він ознайомився з повним текстом судового рішення, повідомив товариство про підстави оскарження і було подано апеляційну скаргу.
Згідно статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина 3). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (частина 4).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У період з 14.07.2025 по 04.08.2025 (включно) колегія суддів перебувала у відпустці, отже, ухвала постановляється у розумний строк.
Розглянувши клопотання апелянта із зазначенням інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційний господарський суд визнає підстави, зазначені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними, з огляду на наступне.
За приписами частини 5 ст.6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Частиною 6 ст.6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч.7 ст.6 ГПК України).
Відтак, доводи апелянта про очікування рішення у паперовому вигляді, направленого засобами поштового зв'язку, є безпідставними.
За приписами ч.1 ст.76 та ч.1 ст.77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.28 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (далі Положення про ЄСІТС) дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню.
Згідно з п.36 Положення про ЄСІТС після надсилання засобами Електронного суду документів (у тому числі процесуальних документів, письмових та електронних доказів тощо) особа може у власному Електронному кабінеті відслідковувати рух та стан розгляду таких документів у суді або в органі та установі системи правосуддя. Відомості про доставку документа, його реєстрацію та інші відомості щодо розгляду справ відповідно до наявних технічних можливостей підсистем ЄСІТС надсилаються в автоматичному режимі до Електронного кабінету користувача, від імені якого подано документи. У випадку надання користувачем електронної довіреності інформація про результати розгляду документів надсилається до Електронного кабінету довірителя та повіреного (повірених).
Так, здійснивши перевірку у модулі ЄСІКС «Електронний суд» судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції надійшло до цієї підсистеми від АСДС 08.05.2025 о 15:02 годині, що підтверджується карткою руху документа.
Оскільки зазначені дані не піддаються коригуванню, наведеним спростовуються доводи апелянта про ненадходження цього документа до його електронного кабінета.
Таким чином, по-перше, не приймаються в якості доказу відсутності надходження ТОВ “Суперформ» повного тексту рішення суду першої інстанції, яке апелянт вважає неврученим йому у бідь-якій формі (паперовій або електронній) скріншот сторінки електронного листування, оскільки відсутність електронного повідомлення в електронній пошті щодо певного документа не є тотожним даним з Електронного кабінету користувача у системі ЄСІКС.
По-друге, 22.05.2025 самим відповідачем подано суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій ним же зазначено про розгляд 07.05.2025 справи по суті з ухваленням рішення, яким позов задоволено частково зі стягненням на користь позивача 352 282,27 грн 7% штрафу і 85 554,27 грн пені, чим спростовуються доводи апелянта, що про суть рішення було зрозуміло тільки як про часткове задоволення позову (по результату засідання, але без конкретних цифр).
Доводи апелянта щодо укладення додаткової угоди до договору на надання правничої допомоги також відхиляються судом апеляційної інстанції, як такі, що носять суб'єктивний характер, а не об'єктивний і непереборний.
Стосовно доводів апелянта про уникнення надмірного формалізму, Суд зазначає наступне.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішеннях ЄСПЛ від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
При цьому Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Ґарсія Манібардо проти Іспанії").
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996).
ЄСПЛ в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
Також ЄСПЛ звернув увагу, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", від 08.12.2016 у справі "ТзОВ "Фріда" проти України").
При цьому, якщо процесуальним законом окреслені певні строки, особи, що звертаються зі скаргами мають бути обізнані, що такі строки будуть застосовані.
За приписами ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тому, негативні наслідки у вигляді неможливості поновлення процесуального строку (у зв'язку з відсутністю об'єктивних обставин його пропуску) покладаються на апелянта.
Суд апеляційної інстанції також враховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20:
« 48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
49. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках,коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
53. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).».
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що в обґрунтування інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення суду скаржником не зазначено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження рішення суду.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю "Суперформ" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду не підлягає задоволенню, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 260, пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Суперформ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 у справі №908/404/25.
Апеляційну скаргу №б/н від 25.06.2025 з додатком на 13 аркушах повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Суд апеляційної інстанції повідомляє, що згідно з п.122 (розділу V. Перехідні положення) Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей; електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі; документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Таким чином, оскільки апеляційну скаргу апелянтом подано в електронній формі через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» зазначена скарга зберігається в централізованому файловому сховищі, а її роздрукована паперова копія приєднується до матеріалів справи.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков