05 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 462/1561/21
провадження № 61-3105ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про захист прав споживача,
У квітні 2021 року Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» (далі - Львівське КП «Залізничнетеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 про стягнення заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію за період з 01 травня 2017 року до 31 травня 2020 року у розмірі 58 532,49 грн.
29 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до Львівського КП «Залізничнетеплоенерго» про захист прав споживача.
Залізничний районний суд міста Львова ухвалою від 31 травня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 визнав неподаною та повернув позивачеві на підставі статті 185 ЦПК України.
Залізничний районний суд міста Львова рішенням від 09 червня 2021 року позов Львівського КП «Залізничнетеплоенерго» задовольнив.
Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , на користь Львівського КП «Залізничнетеплоенерго» заборгованість з оплати за спожиту теплову енергію за період з 01 травня 2017 року до 31 травня 2020 року у розмірі 58 532,49 грн.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням Залізничного районного суду міста Львова
від 09 червня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 22 жовтня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання його апеляційної скарги відмовив.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 09 червня 2021 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала, на підставі статей 185, 357 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 жовтня
2021 року, ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку.
Верховний Суд ухвалою від 25 січня 2022 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 жовтня
2021 року на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України (провадження № 61-636ск22).
Не погодившись з ухвалою Залізничного районного суду міста Львова
від 31 травня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Львівський апеляційний суд постановою від 01 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 31 травня 2021 року скасував, направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Залізничний районний суд міста Львова ухвалою від 20 квітня 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачеві на підставі статті 193 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою Залізничного районного суду міста Львова
від 20 квітня 2022 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 03 квітня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова
від 20 квітня 2022 року.
04 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного суду
від 03 квітня 2024 року.
Верховний Суд ухвалою від 19 березня 2025 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику надати докази невиконання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (відмова у відкритті).
20 березня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу ухвали Верховного Суду
від 19 березня 2025 року.
21 березня 2025 року копія ухвали суду касаційної інстанції від 19 березня 2025 року направлена на адресу заявника ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_1 ), яка зазначена в касаційній скарзі, та отримана 01 квітня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів касаційного провадження.
У квітні 2025 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду
від 19 березня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст ухвали Львівського апеляційного суду
від 03 квітня 2024 рокуотриманий заявником 17 лютого 2025 року, що підтверджується копією конверта Львівського апеляційного суду щодо направлення копії ухвали від 03 квітня 2024 року на його адресу (номер ідентифікатора поштового відправлення 7900800171314). Відповідно,
є необхідність витребувати вказаний доказ (поштове повідомлення про вручення рекомендованого листа), що зберігається в додатку до справи в суді першої інстанції (частина десята статті 14 ЦПК України).
Верховний Суд ухвалою від 30 квітня 2025 року продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику надати належні докази на підтвердження отримання вперше копії ухвали апеляційного суду після прийняття оскаржуваної ухвали (з 04 квітня
2024 року) до моменту звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою (до 04 березня 2025 року). Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що вказана заявником причина пропуску строку на касаційне оскарження не може вважатися поважною, оскільки не підтверджує, що копію Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року було отримано заявником 17 лютого 2025 року
вперше внаслідок порушення апеляційним судом передбаченого
статтею 272 ЦПК України порядку вручення судового рішення. За таких обставин суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання щодо поважності причин пропуску заявником строку на касаційне оскарження.
05 травня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу ухвали Верховного Суду
від 30 квітня 2025 року.
06 травня 2025 року копія ухвали суду касаційної інстанції від 30 квітня
2025 року направлена на адресу заявника ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_1 ), яка зазначена в касаційній скарзі, та отримана 16 травня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів касаційного провадження.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3 частини шостої статті 272 ЦПК України).
З огляду на отримання заявником копії ухвали про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги 16 травня 2025 року, останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги було 25 травня 2025 року (з урахуванням вихідних днів).
У касаційній скарзі заявник ОСОБА_1 інші засоби зв'язку (номер телефонного засобу зв'язку або адресу електронної пошти) не зазначив.
Вивчивши касаційну скаргу та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного оскарження з огляду на таке.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається
ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У пункті 8 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинна бути зазначена дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Звертаючись до суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, заявник вказав, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст ухвали Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року отриманий заявником 17 лютого 2025 року, що підтверджується копією конверта Львівського апеляційного суду щодо направлення копії ухвали від 03 квітня 2024 року на його адресу.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними (пункт 4 частини другої статті 394 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зазначив, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків (рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка і Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України», заява № 41984/98).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року надіслана судом до реєстру 03 квітня 2024 року, зареєстрована - 03 квітня 2024 року, забезпечено надання загального доступу - 04 квітня 2024 року.
Отже, з 04 квітня 2024 року заявник мав можливість ознайомитися з повним текстом ухвали суду.
Крім того, заявник не надав доказів того, що суд апеляційної інстанції порушив порядок направлення йому оскаржуваної ухвали.
Заявник ОСОБА_1 не надав доказів того, що до 17 лютого 2025 року (дата отримання ухвали апеляційного суду) йому не було відомо про наявність ухвали Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року, що копія даної ухвали не була йому направлена апеляційним судом у встановленому законом порядку і що він не мав можливості звернутися до суду для отримання копії даної ухвали раніше, ніж 17 лютого 2025 року (тобто через 10 місяців після її постановлення).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому, заявник повинен був цікавитися рухом справи, оскільки суд апеляційної інстанції розглядав справу за його апеляційною скаргою, а згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація цього права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями процесуального закону. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Проте, заявник ОСОБА_1 не виконав вимог ухвали Верховного Суду про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги від 30 квітня 2025 року, не додав належні докази, що підтверджують отримання ним вперше копії ухвали апеляційного суду після постановлення оскарженої ухвали (з 04 квітня 2024 року) до моменту звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою (до 04 березня 2025 року), а саме: довідку суду про ненаправлення (неотримання) копії оскаржуваного рішення або копії матеріалів справи, з яких можливо встановити відсутність доказів на підтвердження вручення / невручення судового рішення стороні; довідку поштового відділення зв'язку або інші докази на підтвердження цих обставин.
До відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження надсилання / вручення судом апеляційної інстанції копії рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, строк подання касаційної скарги закінчився 03 травня 2024 року, з касаційною скаргою заявник звернувся 04 березня 2025 року, тобто з пропуском строку, визначеного ЦПК України.
Виходячи з того, що заявникові надавався достатній строк для усунення недоліків касаційної скарги, з урахуванням обставин, які склалися у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, однак він не проявив належної обачності в захисті своїх прав, не цікавився результатами розгляду касаційної скарги та не звертався із заявою про продовження строку для усунення вказаних недоліків, та враховуючи принцип пропорційності, тобто належний баланс між інтересами сторін у справі, а також те, що безпідставне поновлення строку на оскарження судових рішень, що набрали законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Про наслідки невиконання вимог ухвали суду касаційної інстанції (відмова у відкритті касаційного провадження) заявник був повідомлений.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду
від 03 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про захист прав споживача.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк