30 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.07.2025 задоволено клопотання слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.08.2025включно.
Також цією ухвалою зобов'язано Керівника ДУ «Київський слідчий ізолятор» та начальника філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області організувати ОСОБА_6 надання медичної допомоги та забезпечити необхідне лікування, з урахуванням наявності захворювань підозрюваного.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби.
Справа № 761/28202/25 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5258/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що клопотання сторони обвинувачення ґрунтуєтьсявиключно на доказах, здобутих під час обшуку квартири АДРЕСА_1 , в якій на момент обшуку знаходився ОСОБА_6 , однак вказаний обшук, затримання ОСОБА_6 та повідомлення йому про підозру було здійснено з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому такі докази не можуть вважатися допустимими.
Крім того, стороною обвинувачення грубо порушено норми КПК України при виділенні та об'єднанні матеріалів кримінального провадження.
Також апелянт вказував на неправильну кваліфікацію дій підозрюваного за ч. 3 ст. 307 КПК України, оскільки сторона обвинувачення не надала жодних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_6 дій щодо збуту наркотичного засобу, чи хоча б наміру збуту, зокрема відсутні матеріали НСРД, протоколи допитів та інше.
З урахуванням висновку експерта, дії ОСОБА_6 , в разі їх кваліфікування за ст. 307 КК України (з чим сторона захисту не погоджується), мали б бути кваліфіковані саме за ч. 1 ст. 307 КК України.
Крім того, стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження того, що за наслідком вилучених у помешканні ОСОБА_6 предметів, схожих на вибухові матеріали, ці предмети дійсно є вибуховими і їх обіг заборонений.
На думку апелянта, слідчий суддя необґрунтовано не визначив підозрюваному розмір застави, оскільки жодна із перерахованих ч. 4 ст. 183 КПК України умов не відноситься до ОСОБА_6 , враховуючи, що матеріали клопотання не містять доказів можливого вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя не врахував, що підозрюваний має постійне місце проживання, характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину та батьків, які є інвалідами 2 групи, має ряд захворювань та переніс хірургічне втручання, у зв'язку з чим потребує медичного нагляду, який неможливо надати в умовах СІЗО.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 в режимі відеоконференцзв'язку та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а також зазначив, що 30.07.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну підозри на більш тяжку, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 358 КК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100100001777 від 13.05.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України.
13.05.2025 о 21 год. 50 хв. ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
14.05.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у придбанні та зберіганні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 263 КК України; та у незаконному придбанні, зберіганні наркотичного засобу в особливо великих розмірах з метою збуту, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.05.2025 відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11.07.2025, без визначення застави.
02.06.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у придбанні та зберіганні вибухових пристроїв та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 263 КК України; та у незаконному придбанні, зберіганні наркотичного засобу в особливо великих розмірах з метою збуту, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України.
Постановою керівника Шевченківської окружної прокуратури ОСОБА_10 від 04.07.2025 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, тобто до 14.08.2025.
04.07.2025 слідчий Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням, погодженим прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 до 14.08.2025.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.07.2025 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.08.2025 включно.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як встановлено колегією суддів, станом на день апеляційного розгляду підозрюваному ОСОБА_6 повідомлено про зміну підозри на більш тяжку, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 358 КК України.
Разом з тим, предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому злочинів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України, інкримінованих йому станом на день розгляду слідчим суддею клопотання.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, їх наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також з огляду на дані про особу підозрюваного.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування та продовження запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував характеризуючі дані про особу підозрюваного, зокрема міцність його соціальних зв'язків, вік та стан здоров'я, тяжкість можливого покарання, та встановивши наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, як убачається з клопотання слідчого, останнім належним чином обгрунтовано наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, зокрема необхідність отримання висновків експертиз, складення протоколів за наслідками проведення негласних слідчих (розшукових) дій та їх розсекречення, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також конкретні обставини кримінального провадження та ступінь суспільної небезпеки інкримінованих злочинів, дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , беручи до уваги його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
При цьому, продовжуючи підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, зміст підозри та вимоги п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів.
Доводи апеляційної скарги захисника про необґрунтованість підозри та відсутність належних доказів на підтвердження вказаних у підозрі обставин, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у оскаржуваній ухвалі дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
За таких обставин, посилання захисника в апеляційній скарзі на недостатність зібраних у справі доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні збуту наркотичного засобу, невірну кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 307 КК, недопустимість як доказів протоколу обшуку та затримання ОСОБА_6 , є передчасними.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , та дані про особу підозрюваного у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Ураховуючи обсяг підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, ступінь вірогідності настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про те, що визначення підозрюваному застави у порядку ч. 3 ст. 183 КПК України не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків. При цьому, слідчий суддя належним чином умотивував вказаний висновок, а відтак доводи апелянта у цій частині є безпідставними.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний ОСОБА_6 має постійне місце проживання, характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину та батьків, які є інвалідами 2 групи, має ряд захворювань та переніс хірургічне втручання, у зв'язку з чим потребує медичного нагляду, не спростовують висновків суду про можливість вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Матеріали справи не містять та захисником не надано медичних висновків щодо неможливості утримання під вартою ОСОБА_6 у зв'язку із наявними у нього захворюваннями, та неможливість отримання ним необхідного лікування в умовах слідчого ізолятора, а тому посилання апелянта в цій частині також не можуть слугувати самостійною підставою для пом'якшення запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисникаОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3