1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 30 липня 2025 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року, відносно,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Харків, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України,
за участі: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого 4 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_9 , яке погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 06 вересня 2025 року без визначення розміру застави.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до підозрюваного інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Сторона захисту вважає, що позиція сторони обвинувачення ґрунтується виключно на формальному посиланні на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень.
Посилається на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, дружину, трьох дітей, постійне місце проживання у місті Харків, місце роботи, незадовільний стан здоров'я.
На переконання захисника, до ОСОБА_6 можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти її задоволення та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 21 червня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22025000000000743, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
09 липня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
11 липня 2025 року слідчий 4 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року клопотання задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто тримання під вартою).
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам в тому числі переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрюваного ОСОБА_6 , заслухано думку прокурора та позицію захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя, перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні, зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 , з інкримінованими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає можливість вважати, що підозра ОСОБА_6 , є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
Окрім того, слідчий суддя обґрунтовано встановив, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Слідчим у клопотанні доведено обґрунтованість ризику переховуватися від органів досудового слідства та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) з огляду на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу є підстави вважати, що підозрюваний може виїхати за межі території України та переховуватися від органів досудового слідства та суду. Крім того, за версією органу досудового розслідування ОСОБА_6 у протиправній діяльності активно застосовував заходи конспірації, тому у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу матиме змогу використовувати вказані вміння і навики для переховування від слідства і суду
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) зумовлений тим, що на цей час не встановлено всіх речей та документів, які можуть бути використані як докази обставин кримінального правопорушення. ОСОБА_6 , перебуваючи не під вартою, може знищити або сховати вказані матеріальні об'єкти та документи, які мають істотне значення.
Наявність ризику незаконно впливати на свідків, інших співучасників інкримінованого йому злочину (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що не встановлено та не допитано усіх осіб, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Перебуваючи на волі, ОСОБА_6 зможе вільно спілкуватись з такими особами, впливати на них шляхом тиску, погроз, підкупу чи іншим чином.
Крім того, злочинна діяльність ОСОБА_6 може свідчити про його зв'язки з керівниками органів влади, а також іншими особами, тому у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу може використовувати їх для впливу на свідків, а також з метою уникнення кримінального покарання іншим чином.
Разом із тим, існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) вказує те, що підозрюваний може намагатись створити штучні докази та підбурювати осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Також зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами шляхом неявки для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування.
Окрім цього, перебуваючи на волі, підозрюваний зможе попередити інших учасників злочину, які наразі не встановлені органом досудового розслідування, надавши їм відповідні настанови та поради, щодо подальших спільних дій, а також обговорити з ними спільну версію своєї невинуватості у злочинах, перешкоджати провадженню іншим чином.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він в повному обсязі довів обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на свободу. Вказане рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Крім того, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. У даному кримінальному провадженні, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визначення розміру застави ОСОБА_6 .
Посилання захисника на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, не переважає можливих ризиків неправомірної його поведінки.Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону, а тому підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді у даному провадженні не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Єдиний унікальний № 761/29033/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11-сс/824/5467/2025 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України