Справа №760/5220/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3869/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
28 липня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023110000000224 від 18.07.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України та накладено арешт з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 25.02.2025 в ході проведення обшуку за місцезнаходженням ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 39, а саме:
- мобільний телефон Samsung Galaxy A25 5G, серійний номер: НОМЕР_1 ; IMEI 1: НОМЕР_2 ; з сім-картою мобільного оператора зв'язку «Vodafone» з номером НОМЕР_3 ; жовтого кольору в захисному чохлі сріблясто-рожевого кольору, який належить головному бухгалтеру ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС»;
- мобільний телефон Samsung Galaxy М32, серійний номер: НОМЕР_4 ; IMEI 1: НОМЕР_5 ; з сім-картою мобільного оператора зв'язку «Vodafone» з номером НОМЕР_6 ; блакитного кольору в прозорому пластиковому захисному чохлі, який належить ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС»;
- системний блок (персональний комп'ютер) з написом на передній панелі «Hantkey», чорного кольору з комплектуючими (мишка, клавіатура, кабелі підключення 3 шт.), який належить ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС»;
- оригінал договору поставки №2308/2022 від 23.08.2022 з специфікацією №1 від 23.08.2022 та специфікацією №2 від 08.11.2022 на 9-ти арк.; фінансово-господарська документація щодо експортних операцій від 23.08.2022 та від 08.11.2022 на 32-х арк.;
- оригінал договору поставки №060223ДТ від 06.02.2023 з специфікацією №1 від 07.02.2023 на 6-ти арк.; фінансово-господарська документація щодо експортної операції від 20.02.2023 №220 на 12-х арк.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на особисте майно ОСОБА_10 , а саме мобільний телефон Samsung Galaxy A25 5G, серійний номер: НОМЕР_1 ; IMEI 1: НОМЕР_2 ; з сім-картою мобільного оператора зв'язку «Vodafone» з номером НОМЕР_3 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 , в частині накладення арешту на особисте майно ОСОБА_10 , а саме мобільний телефон Samsung Galaxy A25 5G, серійний номер: НОМЕР_1 ; IMEI 1: НОМЕР_2 ; з сім-картою мобільного оператора зв'язку «Vodafone» з номером НОМЕР_3 .
Апелянт також просить, зобов'язати орган досудового розслідування негайно повернути особисте майно скаржника.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з підстав істотного порушення норм процесуального закону та внаслідок порушення норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13.02.2025 було надано дозвіл на обшук нежитлового приміщення де здійснює діяльність ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС». Під час обшуку було вилучено мобільний телефон Samsung Galaxy A25 5G (IMEI: НОМЕР_2 ), що належить головному бухгалтеру ОСОБА_6 , хоча ухвала не передбачала вилучення особистих речей працівників підприємства.
Зазначений телефон уже був предметом обшуку 25.02.2025 в домоволодінні ОСОБА_6 на підставі іншої ухвали слідчого судді від 14.02.2025. Тоді його повернули як такий, що не становить інтересу для слідства, а сам обшук завершився без вилучення майна.
Таким чином, повторне вилучення особистого мобільного телефону ОСОБА_6 відбулося з порушенням вимог ухвали слідчого судді та норм КПК України, що свідчить про незаконність дій правоохоронців.
Апелянт вказує на те, що, обшуки 25 лютого 2025 року, на підставі ухвали слідчого судді від 13 лютого 2025 року і 14 лютого 2025 року, а також арешт майна 15 квітня 2025 року були здійснені після спливу строків досудового розслідування, що свідчить про відсутність належних правових підстав і грубе порушення прав скаржника.
У клопотанні прокурора від 27 березня 2025 року відсутні докази продовження строків досудового розслідування.
Апелянт вважає, що накладення арешту на особисте майно скаржника відбулося без окремого дозволу суду та з порушенням меж ухвали суду, що є прямим порушенням встановлених законодавчих вимог.
Також, представником власника майна ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року, в якому зазначає, що 15.04.2025 було оголошено вступну та резолютивну частину зазначеної ухвали, дату оголошення повного тексту судового рішення слідчий суддя не оголосив та не повідомив. 25.04.2025 він ознайомився з матеріалами справи, однак повний текст ухвали в справі був відсутній. Разом з тим, власник майна не була присутня під час проголошення ухвали та не була належним чином повідомлена про її зміст і наслідки, копію ухвали не отримувала, що унеможливило своєчасне підготовлення та подання апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останній підтримав з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року, які викладені в клопотанні представника власника майна, колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи та зі змісту оскаржуваної ухвали, що слідчим управлінням ГУ СБУ у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023110000000224 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи підприємства об'єднання громадян «Білоцерківського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» (код ЄДРПОУ 03967731) вчиняють пособництво державі-агресору, шляхом передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам російської федерації.
Встановлено, що до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» здійснювало регулярні поставки комплектуючих та запасних частин до ліфтів на адресу російського підприємства ТОВ «Електроелемент» (рос. - ООО «Электроэлемент» ИНН 7722349273, г. Москва, пр-д 2-Й Вязовский, д.16, стр. 11 этаж/комн. 2/7), директором якого є громадянин російської федерації ОСОБА_11 .
Після початку збройної агресії російської федерації проти України Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації», якою фактично накладено мораторій на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація та кола визначених осіб (пов'язаних з рф), що фактично унеможливило подальшу спільну господарську діяльність із російським підприємством з одного боку та ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» з іншого.
Однак, починаючи з серпня 2022 року й по теперішній час, ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» перебуваючи під керівництвом заступника директора з комерційних питань ОСОБА_12 , начальника відділу збуту ОСОБА_13 та головного бухгалтера ОСОБА_6 , продовжує протиправно здійснювати експорт комплектуючих та запасних частин до ліфтів з України до російської федерації, використовуючи для цього схему так званого перерваного транзиту, тобто здійснення умисної поставки в супереч забороні на адресу резидентів держави-агресора з використанням підприємств-прокладок, які перебувають під юрисдикцією третіх країн, метою використання яких є документальне приховання фактичного отримувача товарно-матеріальних цінностей (продукції).
Так, вказані службові особи ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» на підстав Договору постачання № 2308/2022 від 23.08.2022 року укладеного з SRL «LumGrupMas» (MD-2020, Chisinau, str. G.Madan, 87/7, Moldova, administrator - Mirzac Marseloo), специфікації №1 від 23.08.2022 до вказаного договору та рахунку-фактури №1065 від 23.08.2022, було експортовано на адресу покупця комплектуючі та запасні частини до ліфтів, на загальну суму 169 423,26 доларів США.
Крім того, встановлено, що службові особи ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» на підстав Договору постачання № 2308/2022 від 23.08.2022 укладеного з SRL «LumGrupMas» (MD-2020, Chisinau, str. G.Madan, 87/7, Moldova, administrator - Mirzac Marseloo), специфікації №2 від 08.11.2022 року до вказаного договору та рахунку-фактури №1550 від 08.11.2022, передано на адресу покупця комплектуючі та запасні частини до ліфтів, на загальну суму 239 548,90 доларів США.
12.09.2022 та 22.11.2022 ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» здійснено експорт української продукції на адресу молдовського підприємства «SRL «LumGrupMas».
У подальшому, 25.09.2022 та 13.12.2022 «SRL «LumGrupMas» здійснило експорт отриманої продукції від ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» на адресу російського підприємства «ООО «Электроэлемент».
Також встановлено, що службові особи ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» 06.02.2023 уклали договір постачання №060223ДТ з «ОсОО «Дело Техники» (ІНН 02507202210260, адреса: Киргизька Республіка, м. Бішкек, вул. Фатьянова, буд. 43А). Згідно з специфікацію №1 до вказаного договору та рахунку-фактури №220 від 20.02.2023, українське підприємство 01.03.2023 експортувало в адресу киргизької компанії комплектуючі та запасні частини до ліфтів, на загальну суму 105 324,60 Євро.
У свою чергу, 13.03.2023 та 02.05.2023 киргизьке підприємство «ОсОО «Дело Техники» експортувало вищевказану продукцію ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» на адресу «ООО «Электроэлемент».
З урахуванням викладеного, вбачається, що службові особи ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» фактично здійснили передачу матеріальних ресурсів представникам держави-агресора.
25.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13.02.2025 проведено обшук за місцезнаходженням ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 39, в ході якого виявлено та вилучено наступні речі:
- мобільний телефон Samsung Galaxy A25 5G, серійний номер: НОМЕР_1 ; IMEI 1: НОМЕР_2 ; з сім-картою мобільного оператора зв'язку «Vodafone» з номером НОМЕР_3 ; жовтого кольору в захисному чохлі сріблясто-рожевого кольору, який належить головному бухгалтеру ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС»;
- мобільний телефон Samsung Galaxy М32, серійний номер: НОМЕР_4 ; IMEI 1: НОМЕР_5 ; з сім-картою мобільного оператора зв'язку «Vodafone» з номером НОМЕР_6 ; блакитного кольору в прозорому пластиковому захисному чохлі, який належить ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС»;
- системний блок (персональний комп'ютер) з написом на передній панелі «Hantkey», чорного кольору з комплектуючими (мишка, клавіатура, кабелі підключення 3 шт.), який належить ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС»;
- оригінал договору поставки №2308/2022 від 23.08.2022 з специфікацією №1 від 23.08.2022 та специфікацією №2 від 08.11.2022 на 9-ти арк.; фінансово-господарська документація щодо експортних операцій від 23.08.2022 та від 08.11.2022 на 32-х арк.;
- оригінал договору поставки №060223ДТ від 06.02.2023 з специфікацією №1 від 07.02.2023 на 6-ти арк.; фінансово-господарська документація щодо експортної операції від 20.02.2023 №220 на 12-х арк.
28.03.2025 прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва із клопотанням у кримінальному провадженні № 42023110000000224 від 18.07.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України про накладення арешту на майно, що було вилучене 25.02.2025 за місцезнаходженням ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 39, а саме:
- мобільний телефон Samsung Galaxy A25 5G, серійний номер: НОМЕР_1 ; IMEI 1: НОМЕР_2 ; з сім-картою мобільного оператора зв'язку «Vodafone» з номером НОМЕР_3 ; жовтого кольору в захисному чохлі сріблясто-рожевого кольору, який належить головному бухгалтеру ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС»;
- мобільний телефон Samsung Galaxy М32, серійний номер: НОМЕР_4 ; IMEI 1: НОМЕР_5 ; з сім-картою мобільного оператора зв'язку «Vodafone» з номером НОМЕР_6 ; блакитного кольору в прозорому пластиковому захисному чохлі, який належить ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС»;
- системний блок (персональний комп'ютер) з написом на передній панелі «Hantkey», чорного кольору з комплектуючими (мишка, клавіатура, кабелі підключення 3 шт.), який належить ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС»;
- оригінал договору поставки №2308/2022 від 23.08.2022 з специфікацією №1 від 23.08.2022 та специфікацією №2 від 08.11.2022 на 9-ти арк.; фінансово-господарська документація щодо експортних операцій від 23.08.2022 та від 08.11.2022 на 32-х арк.;
- оригінал договору поставки №060223ДТ від 06.02.2023 з специфікацією №1 від 07.02.2023 на 6-ти арк.; фінансово-господарська документація щодо експортної операції від 20.02.2023 №220 на 12-х арк.
На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор посилався на те, що попереднім оглядом вказаних речей та документів встановлено наявність відомостей, які свідчать про ймовірну причетність посадових осіб ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» до вчинення розслідуваного злочину.
Вказані вилучені предмети постановою слідчого від 26.02.2025 визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні № 42023110000000224.
З метою забезпечення збереження речових доказів, прокурор просив накласти арешт на вказане майно, що були вилучені 25.02.2025 під час проведення обшуку за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 39.
15.04.2025 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на майно, яке вилучене 25.02.2025 в ході проведення обшуку за місцезнаходженням ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 39, згідно переліку зазначеного в даній ухвалі.
Оскільки дана ухвала оскаржена представником власника майна, тільки в частині накладення арешту на мобільний телефон Samsung Galaxy A25 5G, серійний номер: НОМЕР_1 ; IMEI 1: НОМЕР_2 ; з сім-картою мобільного оператора зв'язку «Vodafone» з номером НОМЕР_3 ; жовтого кольору в захисному чохлі сріблясто-рожевого кольору, який належить головному бухгалтеру ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС», тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах вимог поданої апеляційної скарги, а щодо іншого майна, на яке накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на майно колегією суддів не вирішується.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №42023110000000224 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України та накладаючи арешт на мобільний телефон Samsung Galaxy A25 5G, серійний номер: НОМЕР_1 ; IMEI 1: НОМЕР_2 ; з сім-картою мобільного оператора зв'язку «Vodafone» з номером НОМЕР_3 , слідчий суддя встановив, що арешт майна має на меті забезпечити збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки вилучені предмети підпадають під ознаки ст. 98 КПК України тобто мають ознаки речового доказу, оскільки вони містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин протиправних дій, що встановлюються під час кримінального провадження в рамках якого здійснюється досудове розслідування та є достатні підстави вважати, що вказані предмети можуть бути прихованим, пошкодженим, зіпсованим, знищеним, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Доводи власника майна ОСОБА_6 , слідчим суддею визнано такими, що не заслуговують на увагу та спростовуються наданими матеріалами клопотання, які на даній стадії вказують на ознаки вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України, а вилучені предмети можуть бути використані як доказ факту та обставин протиправних дій, що встановлюються під час кримінального провадження.
Аналізуючи наведене, слідчий суддя вважав, що надані прокурором матеріали підтверджують наявність правових підстав для накладення арешту на майно, що було вилучено за результатом проведення обшуку перелік якого зазначений у клопотанні.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, враховано доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та заперечення власника майна, щодо підстав його задоволення, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №42023110000000224 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна в цій частині, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Так, колегія суддів зауважує на тому, що постановою слідчого в ОВС 4 відділу СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області від 26.02.2025 /т.1 а.с. 72-74/, мобільний телефон Samsung Galaxy A25 5G, серійний номер: НОМЕР_1 ; IMEI 1: НОМЕР_2 ; з сім-картою мобільного оператора зв'язку «Vodafone» з номером НОМЕР_3 , який виявлений та вилучений 25.02.2025 під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13.02.2025, за місцезнаходженням ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 39, який належить головному бухгалтеру ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні №42023110000000224 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України, з підстав, того під час попереднього його огляду, встановлено наявність відомостей, які свідчать про ймовірну причетність посадових осіб ПОГ «Білоцерківське УВП УТОС» до вчинення розслідуваного злочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Твердження апелянта про те, що обшуки 25 лютого 2025 року, які були здійснені на підставі ухвали слідчих суддів від 13 лютого 2025 року, 14 лютого 2025 року та розгляд клопотання про арешт майна, який відбувся 15 квітня 2025 року були здійснені після спливу строків досудового розслідування, що свідчить про відсутність належних правових підстав і грубе порушення прав скаржника, не знайшло підтвердження під час апеляційного строку виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Як вбачається, з матеріалів клопотання у кримінальному провадженні №42023110000000224 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України, жодній особі не повідомлено про підозру, тобто строки досудового розслідування не закінчились.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4