28 липня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 757/20002/24-ц
номер провадження 22-ц/824/6494/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник відповідача Клімов А.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Михальчук Ольга Вікторівна
на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року / суддя Бусик О.Л./
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя відмовлено.
22 листопада 2024 року представник відповідача звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 54 412,10 грн, понесених ОСОБА_3 за послуги адвоката Клімова А.Ю.
Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року заяву представника відповідача задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 54 412,10 грн витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись із додатковим рішенням, представник позивача - адвокат Михальчук О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
На підтвердження вимог апелянт посилається на те, що суд порушив ст. 137 ЦПК України, оскільки не дослідив належність витрат до розгляду справи. Заява про ухвалення додаткового рішення включала підготовку самої заяви, що не передбачено договором про правничу допомогу та не пов'язане з розглядом справи по суті. Суд не перевірив співмірність витрат (54 412,10 грн) зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та часом, витраченим адвокатом (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Представник відповідача не подав детального опису виконаних робіт, як того вимагає ч. 3 ст. 137 ЦПК України, що унеможливлює перевірку обґрунтованості витрат. Оплата Дасаєвою М.П. готівкою (касові ордери № 27 від 01.06.2024 на 40 000 грн та № 38 від 22.11.2024 на 14 412,10 грн) здійснена без дотримання порядку приймання готівки, встановленого п. 11 Положення НБУ від 29.12.2017 № 148. Суд порушив ст. 270 ЦПК України, оскільки не перевірив, чи були витрати заявлені до закінчення судових дебатів. Суд не врахував правові висновки ВС (постанова від 12.02.2020 у справі №648/1102/19), які вимагають підтвердження обсягу наданих послуг та їх зв'язку зі справою.
Відзив на апеляційну скаргу від Дасаєвої М.П. не надійшов.
Апелянт в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлена належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за її відсутності відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вислухавши представника відповідачки, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а додаткове рішення - залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що професійну правничу допомогу відповідачу надавав адвокат Клімов А.Ю. на підставі договору від 01.06.2024, додаткової угоди та акту №1 від 22.11.2024.
Вартість послуг становить 54 412,10 грн, що підтверджується касовими ордерами № 27 від 01.06.2024 (40 000 грн) та № 38 від 22.11.2024 (14 412,10 грн).
Заява про ухвалення додаткового рішення подана 22.11.2024 р.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції керувався нормами матеріального та процесуального права: ст. 15 ЦПК України (право на правничу допомогу), ст. 133, 137, 141 ЦПК України (склад і розподіл судових витрат), ст. 270 ЦПК України (ухвалення додаткового рішення). Суд врахував правовий висновок ВС від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, який передбачає розподіл витрат за наявності доказів обсягу наданих послуг та їх вартості.
Суд першої інстанції вірно дослідив докази та визнав витрати обґрунтованими, стягнувши їх з позивача на користь відповідача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з таких підстав.
Апелянт стверджує, що підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення не пов'язана з розглядом справи. Однак ст. 137 ЦПК України не обмежує перелік робіт, які можуть бути включені до витрат на правничу допомогу. Підготовка заяви є частиною процесуальних дій, спрямованих на захист інтересів відповідача, що підтверджується актом № 1 від 22.11.2024.
Суд першої інстанції врахував складність справи (поділ майна подружжя), яка потребувала підготовки відзиву, збору доказів та участі в судових засіданнях. Сума 54 412,10 грн обґрунтовано визнана співмірною з обсягом робіт, що підтверджується договором та актом.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, учасник справи подає опис робіт, такий опис було надано / т. 2 а.с. 42-45/
Апелянт також посилається на порушення п. 11 Положення НБУ № 148. Проте касові ордери № 27 та № 38 підтверджують факт сплати 54 412,10 грн, що є достатнім для цілей ст. 137 ЦПК України. Сам порядок приймання готівки не впливає на право стягнення витрат.
Апелянт стверджує, що витрати не були заявлені до закінчення дебатів. Проте суд встановив, що відповідач у відзиві та дебатах заявляв про намір подати заяву про розподіл витрат, що відповідає ст. 270 ЦПК України. Апелянтом не спростовано відсутність такої заяви, що входить у предмет доказування.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно дослідив обставини, правильно застосував норми матеріального та процесуального права (ст. 15, 133, 137, 141, 270 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Михальчук Ольги Вікторівни - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: