28 липня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 752/18815/23
номер провадження №22-ц/824/4715/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: прокурор Греськів І.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року /суддя Данілова Т.М./
у справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, -
Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , в якому просив: усунути перешкоди у володінні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення (кадастровий номер 8000000000:90:034:0055, площа 0,0795 га, АДРЕСА_1 ) шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паламки Р.О. від 03.05.2023 (індексний номер 66640603) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер об'єкта 2700070300000, номер запису про право власності 49437863) та державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі від 08.12.2021, проведеної державним кадастровим реєстратором Кудряшовим О.М.; припинити право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку; стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 368,60 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року позов задоволено: усунуто перешкоди шляхом скасування рішення нотаріуса від 03.05.2023 та державної реєстрації земельної ділянки від 08.12.2021, припинено право власності ОСОБА_1 , стягнуто судовий збір у розмірі 5 368,60 грн на користь Київської міської прокуратури. /т. 2 а.с.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, призначити судову земельно-технічну експертизу, зупинити провадження у справі та відмовити в позові.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін (ст. 13 ЦПК України), оскільки суд не врахував відсутність відповідача та її представника в судових засіданнях через об'єктивні причини - зайнятість представника в інших судових процесах, що обмежило право на захист. Суд не створив умов для участі, не врахував клопотання про відкладення слухань (шість клопотань з 23.11.2023 по 30.07.2024), не забезпечив рівність сторін у процесі та не надав можливості відповідачу подати докази на спростування позову. Суд необґрунтовано відмовив у призначенні судової земельно-технічної експертизи (ст. 103, 197 ЦПК України), яка була необхідна для з'ясування: наявності чи відсутності садового будинку за адресою АДРЕСА_1 ; відповідності технічної документації, розробленої ТОВ «Київгеосервіс», фактичному стану ділянки; правового режиму ділянки, зокрема чи є вона землями лісогосподарського призначення, чи входить до меж Конча-Заспівського лісництва. Відмова у призначенні експертизи порушила право відповідача на повне з'ясування обставин, оскільки спеціальні знання у сфері землеустрою та лісокористування необхідні для перевірки доказів прокурора. Суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки прокурор не довів бездіяльність Київської міської ради як належного суб'єкта захисту інтересів держави. Апелянт стверджує, що КМР була обізнана про спір (лист прокуратури від 17.06.2023), але не було доведено, що вона не бажала чи не могла звернутися до суду. Прокурор не надав доказів неналежного виконання КМР своїх повноважень, що робить його позов неправомірним. Суд не дослідив правомірність реєстрації садового будинку, оскільки: договір оренди викупленого будинку від 02.09.2021 (запис № 43762304) є чинним і підтверджує право відповідача на майно; відсутність підтвердження членства в ОК «Конча» не скасовує права власності, оскільки це не є обов'язковою умовою; протоколи допиту свідків ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) є неналежними доказами, оскільки отримані в рамках кримінального провадження, а не цивільного процесу, і не стосуються безпосередньо предмета спору; адреса АДРЕСА_1 могла бути присвоєна на інших підставах, не досліджених судом. Суд не врахував, що технічна документація могла бути розроблена на законних підставах, а анулювання сертифіката ОСОБА_6 (наказ Держгеокадастру від 04.08.2023 № 259) не скасовує чинність документів, виданих до анулювання. Відсутність доказів підробки документації робить висновки суду про її недостовірність необґрунтованими. Суд не перевірив, чи могла документація відповідати вимогам ст. 55 Закону України «Про землеустрій». Позов прокурора не є належним способом захисту, оскільки скасування реєстрації не усуває перешкоди у володінні земельною ділянкою, а КМР не довела фактичного порушення своїх прав як власника. Апелянт вважає, що позов мав би бути спрямований на визнання права власності КМР, а не на скасування реєстрації.
Представник Київської міської прокуратури - прокурор Василюк О.Г. у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки відповідач та її представник були належно повідомлені про розгляд справи. Шість клопотань про відкладення слухань (з 23.11.2023 по 30.07.2024) свідчать про обізнаність, а участь у засіданнях є правом, а не обов'язком (ч. 2 ст. 46 ЦПК України). Суд створив усі умови для участі, а відповідач свідомо не скористалася цим правом, що не вплинуло на повноту дослідження доказів. Відмова в призначенні земельно-технічної експертизи обґрунтована (ст. 103 ЦПК України), оскільки матеріали справи містять достатні докази: супутникові знімки за 2007-2022 роки (лист НЦУВКЗ від 04.08.2023) підтверджують відсутність будинку; акт перевірки Департаменту земельних ресурсів КМДА від 24.03.2023 засвідчує відсутність капітальної забудови; огляд ділянки в рамках кримінального провадження № 4202501000000022 від 10.04.2023 підтверджує відсутність споруд; листи КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» від 25.01.2023 та 30.03.2023 встановлюють належність ділянки до земель лісогосподарського призначення; планово-картографічні матеріали підтверджують розташування ділянки в межах Конча-Заспівського лісництва. Прокурор мав право звертатися до суду (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»), оскільки Київська міська рада не здійснювала захист інтересів держави. Лист прокуратури від 17.06.2023 залишився без реакції, що свідчить про бездіяльність КМР. КМР визнала позов (лист від 16.10.2023), що підтверджує правомірність дій прокурора. Протоколи допиту свідків ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) є належними, оскільки отримані в рамках кримінального провадження № 4202501000000022 і стосуються предмета спору, підтверджуючи відсутність нерухомості. Відсутність членства в ОК «Конча» додатково свідчить про відсутність правових підстав для володіння ділянкою. Технічна документація ТОВ «Київгеосервіс» (08.09.2021, інженер ОСОБА_6 ) містить недостовірні відомості, оскільки ТОВ «Київгеосервіс» не надавало послуг із землеустрою, а сертифікат оцінюваача анульовано (наказ Держгеокадастру від 04.08.2023 № 259). Позов є належним способом захисту, оскільки скасування незаконної реєстрації та припинення права власності відновлюють права територіальної громади на земельну ділянку лісогосподарського призначення (ст. 387, 388 ЦК України).
Відзиви від Київської міської ради та ОСОБА_1 не надійшли.
Апелянт в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином, звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у плановій щорічній відпустці, яке відхилено апеляційним судом, оскільки позиція у справі викладена в апеляційній скарзі, участь у судовому засіданні не є обов'язковою, апелянтом не повідомлено об'єктивних підстав щодо неможливості розгляду апеляційної скарги в даному засіданні, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення - залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 03.05.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паламкою Р.О. (рішення № 66640603) зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:034:0055, площа 0,0795 га, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта 2700070300000, номер запису про право власності 49437863) на підставі технічної документації із землеустрою, розробленої 08.09.2021 ТОВ «Київгеосервіс» (інженер-землевпорядник Клименко І.В.).
Державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі проведена 08.12.2021 державним кадастровим реєстратором Кудряшовим О.М.
Також встановлено, що садовий будинок за адресою АДРЕСА_1 не існує, що підтверджується: супутниковими знімками за 2007-2022 роки (лист НЦУВКЗ від 04.08.2023), актом перевірки Департаменту земельних ресурсів КМДА від 24.03.2023, оглядом ділянки в рамках кримінального провадження № 4202501000000022 від 10.04.2023. Технічна документація містить недостовірні відомості, оскільки ТОВ «Київгеосервіс» не надавало послуг із землеустрою, а сертифікат ОСОБА_6 анульовано (наказ Держгеокадастру від 04.08.2023 № 259).
Ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (листи КП «Конча-Заспа» від 25.01.2023 та 30.03.2023, планово-картографічні матеріали).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався ст. 16, 321 ЦК України, які гарантують захист права власності; ст. 387, 388 ЦК України, які регулюють витребування майна з чужого незаконного володіння; ст. 19, 55, 57, 83 ЗК України, ст. 5 ЛК України, які визначають правовий режим земель лісогосподарського призначення; ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яка дозволяє прокурору представляти інтереси держави за відсутності захисту з боку належного суб'єкта.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований та підтверджений належними доказами висновок про те, що державна реєстрація права власності ОСОБА_1 проведена без правовстановлюючих документів, технічна документація містить недостовірні відомості, а земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, що перебувають у власності територіальної громади.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та є необґрунтованими з таких підстав.
Щодо порушення принципу змагальності сторін, апелянт стверджує, що суд обмежив право відповідача на захист через неврахування її відсутності за об'єктивних причин. Відповідно до ст. 13, ч. 2 ст. 46 ЦПК України, участь у судових засіданнях є правом, а не обов'язком, якщо явка не визнана обов'язковою. Відповідач та її представник були належно повідомлені, про що свідчать шість клопотань про відкладення слухань (з 23.11.2023 по 30.07.2024). Це підтверджує їх обізнаність, а відмова скористатися правом участі не порушує принцип змагальності.
Щодо відмови в призначенні експертизи, апелянт вважає її необхідною для з'ясування наявності будинку та правового режиму ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України, експертиза призначається лише за реальної потреби у спеціальних знаннях. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у клопотанні, оскільки докази (супутникові знімки, акт перевірки, огляд ділянки, листи КП «Конча-Заспа», планово-картографічні матеріали) є достатніми для встановлення фактів: відсутності будинку та належності ділянки до земель лісогосподарського призначення. Ці докази є достатніми та не потребують додаткового підтвердження експертизою, з чим повністю погоджується апеляційний суд.
Щодо наявності садового будинку, апелянт посилається на договір оренди викупленого будинку від 02.09.2021, відсутність необхідності членства в ОК «Конча» та неналежність протоколів допиту свідків. Колегія суддів зазначає, що договір оренди не підтверджує існування будинку, оскільки адреса АДРЕСА_1 не присвоювалася (лист Голосіївської РДА від 27.04.2023); протоколи допиту свідків є належними, оскільки отримані в рамках кримінального провадження і підтверджують відсутність нерухомості; відсутність будинку додатково підтверджується супутниковими знімками, актом перевірки, оглядом ділянки. Відсутність членства в ОК «Конча» свідчить про відсутність законних підстав для володіння ділянкою.
Щодо технічної документації, апелянт стверджує, що анулювання сертифіката оцінювача не скасовує чинність документації. Колегія суддів не погоджується, оскільки ТОВ «Київгеосервіс» не надавало послуг із землеустрою, а сертифікат оцінщика анульовано (наказ Держгеокадастру від 04.08.2023 №259). В своїй сукупності це підтверджує недостовірність документації, що робить реєстрацію незаконною.
Таким чином, надані ОСОБА_1 державному реєстратору документи для здійснення державної реєстрації права власності на садовий (дачний) будинок уповноваженими органами/ особами не видавались та не виготовлялись, а нерухомого майна на спірній земельній ділянці не існувало.
Так, довідка ОК «Житлово-будівельний кооператив «Коник» від 13.07.2021 № 15508 кооперативом не реєструвалась, а ОСОБА_1 ніколи не являлась членом кооперативу (лист ОК «ЖБК «Коник» від 09.05.2023).
Розпорядження Голосіївської РДА від 24.06.2021 № 554 про присвоєння поштової адреси не видавалось (лист Голосіївської РДА від 08.05.2023).
Технічний паспорт на садовий (дачний) будинок від 27.05.2021 ТОВ «Межрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації» не виготовлявся та не видавався (протокол допиту свідка ОСОБА_3 ).
Адреса АДРЕСА_1 об'єктам нерухомого майна у місті Києві не присвоювалась, відомості про неї в реєстрі адрес у місті Києві відсутні (лист Голосіївської РДА від 27.04.2023, лист Департаменту земельних ресурсів КМДА від 03.05.2023).
Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (к.н.8000000000:90:034:0055) не надавались. (інформація Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМДА від 28.04.2023, зазначена в листі Департаменту земельних ресурсів від 03.05.2023).
Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва не видавав та не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт, а також не приймав об'єкти будівництва в експлуатацію за цією адресою (інформація Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 01.05.2023, зазначена в листі Департаменту земельних ресурсів від 03.05.2023).
Отже, з огляду на приписи ст. 41 Конституції України, ст. 328 та ч. 2 ст. 331 ЦК України, ОСОБА_1 не являлась законним власником майна площею 34,43 кв.м по АДРЕСА_1 .
Крім того, відсутність нерухомого майна на спірній земельній ділянці як на час реєстрації права власності на садовий (дачний) будинок (19.07.2021), так і на час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (08.09.2021) підтверджено супутниковими знімками за період 2007-2022 роки, наданими Державним космічним агентством України.
Відповідно до вказаних космічних знімків спірна земельна ділянка к.н. 8000000000:90:034:0055 була вільна від забудови. Таким чином, ОСОБА_1 не могла набути у законний спосіб право власності на майно, яке на земельній ділянці було відсутнє (не збудоване та в експлуатацію не введене), отже право власності у відповідача на таке майно не виникло і виникнути не могло.
Щодо права прокурора звертатися до суду, апелянт стверджує, що КМР могла захищати інтереси держави. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор має право представляти інтереси держави за бездіяльності належного суб'єкта. Лист прокуратури від 17.06.2023 до КМР залишився без реакції, що свідчить про бездіяльність. КМР визнала позов, що підтверджує правомірність дій прокурора.
Щодо способу захисту, колегія суддів зазначає, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 № 487/10128/14, від 15.09.2020 № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 № 676/2332/18, від 10.02.2021 № 449/723/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інші правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку. Враховуючи викладене, для забезпечення територіальній громаді міста Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо комунальної земельної ділянки лісогосподарського призначення належним способом захисту порушених прав є скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірну земельну ділянку та скасування її реєстрації в Державному земельному кадастрі. Отже, обраний прокурором спосіб захисту є належним та ефективним, спрямованим на поновлення порушених інтересів держави.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки державна реєстрація права власності ОСОБА_1 проведена без законних підстав, а земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, що перебувають у власності територіальної громади.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: