Справа № 306/973/25
Закарпатський апеляційний суд
29.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , роз глянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/513/25 за апеляційною скаргою прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 20.06.2025.
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 12025071150000241, відомості про яке 05.06.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а саме транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», моделі «Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 .
Клопотання прокурора мотивовано тим, що 04.06.2025 по вул. Старолюбовнянській в м. Свалява, під час патрулювання було виявлено водія ОСОБА_6 , який керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», моделі «Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 із непристебнутий ремнем безпеки, чим порушив п. 2.3.«в» Правил дорожнього руху України. На ОСОБА_6 було винесено постанову серії ЕНА 488840 за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Також при проведенні перевірки було встановлено, що ОСОБА_7 , 14.12.2023 Свалявським районним судом Закарпатської області був позбавлений права керування транспортним засобом на строк 10 років.
Відомості про дану подію було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071150000241 від 05.06.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
04.06.2025 в ході огляду місця події, а саме, вул. Старолюбовнянська, м. Свалява, навпроти житлового будинку № 34, Мукачівського району, на узбіччі дороги було виявлено та вилучено: транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», моделі «Sprinter», д.н.з. НОМЕР_2 , який постановою слідчого від 05.06.2025 визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
У зв?язку з тим, що виявлений та вилучений транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», моделі «Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, і має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, прокурор просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно, з метою збереження вказаного майна.
Відмовляючи у задоволення клопотання, слідчий суддя вказала на те, що клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України. Зі змісту клопотання прокурора встановлено, що майно, на яке він просить накласти арешт, не відповідає передбаченим ст. 98 КПК України критеріям (речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі
-2-
його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження). Тобто, клопотання не містить доказів, що автомобіль є знаряддям злочину.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді від 20.06.2025 скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання задовольнити. Посилається на те, що ухвала слідчого судді про відмову в накладенні арешту на зазначене в клопотанні майно є незаконною та необґрунтованою. Вилучене 05.06.2025 в ході огляду місця події майно визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження. Крім того вилучене майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження), а відтак, має значення речового доказу у кримінальному провадженні, та буде використане як доказ факту і обставин вчинення кримінального правопорушення.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора та власника майна, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що прокурор належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, однак подав заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі, а від власника майна не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.
Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 05.06.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025071150000241, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
У межах зазначеного кримінального провадження, прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно - транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», моделі «Sprinter», д.н.з. НОМЕР_2 .
-3-
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. За приписами ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 170-173 КПК України, з'ясувала всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірила наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на транспортний засіб та прийшла до обґрунтованого висновку про недоведення
-4-
прокурором необхідності арешту, зазначеного у клопотанні майна, у зв'язку з відсутністю обґрунтування мети та підстав, за якими потрібно накласти арешт на майно відповідно до вимог ст. 170, 171 КПК України.
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором під час звернення з клопотанням не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Прокурор у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Окрім того, клопотання не містить відомостей, які б давали розумні підстави вважати, що транспортний засіб, який є предметом арешту, відповідає критеріям ст. 98 КПК України, зокрема може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально протиправних дій, або набутий кримінально протиправним шляхом.
Слідчий суддя дав належну оцінку тому факту, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, не відповідає передбаченим ст. 98 КПК України, з огляду на диспозицію ч. 1 ст. 382 КК України, за якою відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і відповідно до якої відповідальність встановлено за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню. При цьому, санкцією цієї статті не передбачено додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Крім того, відповідно до наявної у матеріалах справи інформації з бази ІПНП транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», моделі «Sprinter», д.н.з. НОМЕР_2 , на праві тимчасового державного обліку на період воєнного стану належить БО «БФ «Єднання Нації» (с. Сторожниця, вул. Фізкультурна, 22, Ужгородського району Закарпатської області).
Разом з тим, у клопотанні та апеляційній скарзі відсутні посилання на такі обставини, які б свідчили про те, що до транспортного засобу може бути застосована спеціальна конфіскація.
Тому, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, на які посилається прокурор.
З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на транспортний засіб, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника (володільця) майна чи третіх осіб і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника (володільця) майна, гарантованими законом, та завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів уважає, що висновок слідчого судді про безпідставність клопотання щодо необхідності накладення арешту на транспортний засіб, з метою збереження речових доказів, є обґрунтованим і таким, що ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону. Погоджуючись із висновком слідчого судді, колегія суддів уважає, що слідчим суддею вірно оцінено розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб.
Жодних об'єктивних даних, які б підтверджували, що вказаний транспортний засіб був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, чи отриманий кримінально-протиправним шляхом, колегія суддів з наданих до суду матеріалів провадження не вбачає.
-5-
За таких обставин, висновки слідчого судді про те, що прокурором не доведено необхідність арешту на вищезгаданий транспортний засіб апеляційний суд визнає обґрунтованими і належним чином вмотивованими.
З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що вилучений 05.06.2025 в ході огляду місця події транспортний засіб визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів з огляду на встановлені обставини визнає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та приєднаних до клопотання доказах, і відхиляє їх як такі, що не являються належними й обґрунтованими підставами для накладення арешту на майно.
Із цих підстав, апеляційний суд не бере до уваги і визнає неспроможними та непереконливими і доводи апеляційної скарги про те, що вилучене майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження), а відтак, має значення речового доказу у кримінальному провадженні, та буде використане як доказ факту і обставин вчинення кримінального правопорушення. Указані доводи ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що ні у клопотанні, ні в апеляційній скарзі не вказується на те, які саме слідчі дії можуть бути проведені з указаним транспортним засобом.
З урахуванням обставин кримінального провадження, викладених у клопотанні та апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність правової підстави для задоволення клопотання прокурора про арешт транспортного засобу, вилученого під час огляду місця події, а саме на узбіччі дороги навпроти житлового будинку № 34 по вул. Старолюбовнянській у м. Свалява Мукачівського району, який на праві тимчасового державного обліку на період воєнного стану належить БО «БФ «Єднання Нації».
На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційній скарзі не вказується, такі в матеріалах судового провадження відсутні і на такі не посилався прокурор під час розгляду апеляційної скарги.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і накладення арешту на майно, в арешті якого відмовлено.
Колегія суддів уважає, що накладення арешту на транспортний засіб з викладених у клопотанні та апеляційній скарзі мотивів не ґрунтується на положеннях вказаних вище норм Кримінального процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що прокурором не надано доказів (документів), які б підтверджували обґрунтованість доводів клопотання та апеляційної скарги, чи могли б вплинути на вищевказані висновки слідчого судді та апеляційного суду, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено, а не з'явившись на розгляд апеляційної скарги прокурор позбавив себе можливості вчинити такі дії під час розгляду апеляційної скарги.
-6-
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 20.06.2025 про відмову в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025071150000241, відомості про яке 05.06.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді