05 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/1938/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Запорізької міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 (Кощеєв І. М. - головуючий, судді: Дармін М. О., Чус О. В.) у справі
за позовом Запорізької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіоргарант"
про стягнення суми,
17.06.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Запорізької міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 і рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2024 у цій справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025 для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Міщенко І. С.- головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07.07.2025 касаційну скаргу залишив без руху на підставі приписів статті 292 ГПК України, зокрема, через ненадання представником Запорізької міської ради належних доказів у підтвердження наявності повноважень на підписання та подання скарги.
На виконання вимог вказаної ухвали, скаржник надіслав до суду касаційної інстанції Наказу про внесення змін до документів у зв'язку зі зміною прізвища Н. Білик від 06.06.2025 та копію виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак вимоги ухвали суду виконав.
Водночас, вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги у контексті оскаржуваного судового рішення у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, що передбачені законом.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України унормовано, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно ж до приписів пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Так, предметом позову у цій справі є стягнення 163 545, 89 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на час подання позову (302 800, 00 грн станом на 2024 рік), а тому у розумінні положень ГПК України ця справа є малозначною.
Скаржник зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, зокрема в частині не обов'язковості сформованості земельної ділянки для можливості стягнення коштів за період до її формування. Також справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове для нього значення, оскільки стосується правомірного використання земельних ресурсів та забезпечення надходжень до місцевого бюджетну в умовах воєнного стану та економічної нестабільності.
Проте, Верховний Суд вважає, що наведені скаржником обґрунтування є декларативними, оскільки дійсно змістовних аргументів про те, що касаційна скарга у цій справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також про те, що ця має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу подана касаційна скарга не містить.
Суд касаційної інстанції пояснює, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас подібних обставин із доводів касаційної скарги АТ "Українська залізниця" у спірних правовідносинах не слідує.
Щодо ж "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником.
Твердження скаржника про те, що справа має виняткове для нього значення не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини статті 287 ГПК України.
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також про те, що ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки сама лише наявність на розгляді у судах попередніх інстанцій аналогічних спорів, не доводить неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права.
За викладеного суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга Запорізької міської ради не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а відтак умов допуску цієї справи до касаційного оскарження скаржником не дотримано.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
При цьому, варто враховувати, що використання судом касаційної інстанції оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Запорізької міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі № 908/1938/24, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
За цим, керуючись статтями 2, 12, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Запорізької міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі № 908/1938/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.