05 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/1956/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенко І.С. - головуючий, Берднік І.С., Зуєв В.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Запорізької міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 (Кощеєв І. М. - головуючий, судді: Дармін М. О., Чус О. В.) і рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2024 (суддя Зінченко Н. Г.) у справі
за позовом Запорізької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАМІЯ"
про стягнення 588 964,38 грн,
17.06.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Запорізької міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 і рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2024 у цій справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025 для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Міщенко І. С.- головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07.07.2025 касаційну скаргу залишив без руху на підставі приписів статті 292 ГПК України, зокрема, через ненадання представником Запорізької міської ради належних доказів у підтвердження наявності повноважень на підписання та подання скарги.
На виконання вимог вказаної ухвали, скаржник надіслав до суду касаційної інстанції Наказу про внесення змін до документів у зв'язку зі зміною прізвища Н. Білик від 06.06.2025 та копію виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак вимоги ухвали суду виконав.
Водночас, вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги у контексті оскаржуваного судового рішення у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Так, за змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Оскільки ціна позову становить менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 514 000,00 грн станом на 2024 рік), то у розумінні положень ГПК України ця справа підлягає касаційному оскарженню лише у разі наявності виключень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу.
Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Отже, тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Скаржник зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, зокрема в частині не обов'язковості сформованості земельної ділянки для можливості стягнення коштів за період до її формування. Також справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове для нього значення, оскільки стосується правомірного використання земельних ресурсів та забезпечення надходжень до місцевого бюджетну в умовах воєнного стану та економічної нестабільності.
Вказане, на переконання скаржника, узгоджується з випадками, визначеними підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Проте, Верховний Суд вважає, що наведені скаржником обґрунтування є декларативними, оскільки дійсно змістовних аргументів про те, що касаційна скарга у цій справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове для учасника справи, який подає касаційну скаргу подана касаційна скарга не містить.
Суд касаційної інстанції пояснює, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас подібних обставин із доводів касаційної скарги Запорізької міської ради у спірних правовідносинах не слідує.
Щодо ж "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що незгода скаржника із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не може свідчити про те, що дана справа становить саме суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника. Саме власне твердження про те, що справа має виняткове значення для скаржника, що не обґрунтована іншими доводами, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань про те, що дана справа є винятковою для скаржника, не підтверджені жодними доказами, а зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
При цьому, варто враховувати, що використання судом касаційної інстанції оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики.
За наведеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Запорізької міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 і рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2024 у справі № 908/1956/24, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Запорізької міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 і рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2024 у справі № 908/1956/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.