Іменем України
29 липня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1687/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури,
вул. В'ячеслава Чорновола, 50 А, м. Прилуки, 17500, код 02910114;
в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства освіти і науки України, проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135, код 38621185;
позивача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, проспект Голосіївський, 50, м. Київ, 03039, код 43173325;
до відповідача-1: фізичної особи-підприємця Олійника Олександра Яковича,
АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ;
відповідача-2: Прилуцького технічного фахового коледжу,
вул. Київська, 178, м. Прилуки, 17500, код 00729149;
про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути нежитлове приміщення
Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до відповідачів - фізичної особи-підприємця Олійника Олександра Яковича та Прилуцького технічного фахового коледжу про:
- визнання недійсним Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.08.2013 № 124-13, зі змінами внесеними договорами від 01.09.2016 та від 15.09.2017 до нього, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (правонаступником прав та обов'язків якого є РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях згідно з наказом Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786) та фізичною особою-підприємцем Олійником Олександром Яковичем;
- визнання недійсним Договору від 17.12.2020 про продовження Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.08.2013 № 124-13, з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 09.03.2023 № 1, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України Київській, Черкаській та Чернігівській областях та фізичною особою-підприємцем Олійником Олександром Яковичем;
- зобов'язання фізичної особи-підприємця Олійника Олександра Яковича повернути Прилуцькому технічному фаховому коледжу за актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, зокрема, нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 23,8 кв. м першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку № 2, розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 180а.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 у справі № 927/1687/23 відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди, зобов'язання повернути нежитлове приміщення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 у справі № 927/1687/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 у справі № 927/1687/23 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури про визнання недійсним договору від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 № 124-13, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 09.03.2023 №1, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях і Фізичною особою-підприємцем Олійником Олександром Яковичем, і про зобов?язання Фізичної особи-підприємця Олійника Олександра Яковича повернути Прилуцькому технічному фаховому коледжу за актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 23,8 м2 першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку № 2, розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 180-А. Справу № 927/1687/23 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 у справі № 927/1687/23 залишено без змін.
22.04.2025 за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 927/1687/23 передана на розгляд судді Демидовій М.О., про що сформований протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до положень ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 01.04.2025 зазначив про те, що під час нового розгляду необхідно встановити момент початку перебігу строку позовної давності за позовною вимогою прокурора про визнання недійсним договору від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 № 124-13, та з урахуванням правових висновків, на які посилається скаржник та які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі, розглянути позовну вимогу про визнання недійсним договору від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 № 124-13 та похідну від неї позовну вимогу про зобов'язання фізичної особи-підприємця Олійника О. Я. повернути Прилуцькому технічному фаховому коледжу нерухоме майно.
Ухвалою суду від 23.04.2025 справу № 927/1687/23 прийнято до провадження у частині позовних вимог про визнання недійсним договору від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.08.2013 № 124-13 та про зобов'язання фізичної особи-підприємця Олійника О.Я. повернути Прилуцькому технічному фаховому коледжу нерухоме майно, в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання; ухвалено здійснювати розгляд справи № 927/1687/23 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.05.2025, 12:45; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена прокуратурі, позивачам та відповідачу-2 до їх електронного кабінету в ЄСІТС 23.04.2025, 17:39, що підтверджується довідками про доставку електронного листа; відповідачу-1 направлена рекомендованою поштовою кореспонденцією (вручено 01.05.2025), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ШКІ 0601139109051).
25.04.2025 від позивача-1 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, у яких позивач-1 підтримує позовні вимоги в частині вимог, переданих на новий розгляд, та зазначає, що пріоритетним є встановлення призначення та фактичного використання державного майна орендарем у спірних правовідносинах; з огляду на приписи ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Одночасно у зв?язку із значним навантаженням та обмеженим штатом позивач-1 просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.
Ухвалою суду від 19.05.2025 у задоволенні клопотання від 14.05.2025 фізичної особи-підприємця Олійника Олександра Яковича про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.
У судове засідання 20.05.2025 прибули прокурор та представник позивача-2, позивач-1 та відповідачі не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні 20.05.2025 суд протокольно закрив підготовче провадження у справі № 927/1687/23 та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.07.2025, 12:00, про що позивач-1 та відповідачі повідомлені ухвалою суду від 20.05.2025 (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 20.05.2025, 20:14, що підтверджується довідками про доставку електронного листа; відповідачу-1 - рекомендованою поштовою кореспонденцією (отримана ним 03.06.2025, ШКІ 0601149130474).
17.06.2025 від прокуратури через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, у яких прокурор зазначив про те, що Міністерство освіти і науки України (позивач-1) як заінтересована особа (уповноважений державний орган) обізнане з фактом порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, а саме нецільовим використанням нерухомого майна, належного на праві оперативного управління освітньому закладу, з моменту укладення договору (починаючи з 17.12.2020). Оскільки оскаржуваний договір оренди укладено 17.12.2020, а позов прокурора подано у грудні 2023 року, строк позовної давності, визначений ст. 257 Цивільного кодексу України, у даній справі щодо визнання недійсним Договору оренди від 17.12.2020 (з урахуванням внесених змін додатковою угодою №1 від 09.03.2023) не пропущено та позов подано в межах строку позовної давності. За доводами прокурора загальний строк позовної давності продовжений на час дії карантину (в період з 12.03.2020 по 30.06.2023), а потім зупинений на строк дії правового режиму воєнного стану (починаючи з 24.02.2022 та наразі не обліковується). Прокурор зазначає, що майно відповідача-2, яке є предметом Договору оренди від 17.12.2020, передане орендарю всупереч прямій забороні на використання об?єктів та майна державних і комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Оскільки існують підстави для визнання Договору оренди від 17.12.2020 (з урахуванням додаткової угоди) недійсним згідно з ст. 203,215 Цивільного кодексу України, як наслідок, об?єкт оренди підлягає звільненню орендарем та поверненню балансоутримувачу в порядку реституції.
Ухвалою суду від 30.06.2025 суд повідомив сторін про те, що у зв?язку з проведенням ремонтних робіт в приміщенні Господарського суду Чернігівської області та технічною неможливістю проведення судових засідань, призначених на 01.07.2025 (наказ голови Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2025 №26-од) судове засідання з розгляду справи №927/1687/23 по суті, призначене на 01.07.2025, 12:00, відбудеться 08.07.2025, 13:20 (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 30.06.2025, 17:32, що підтверджується, зокрема, довідками про доставку електронного листа; відповідачу-1 - рекомендованою поштовою кореспонденцією (отримана ним 13.07.2025, ШКІ 0601164577981).
02.07.2025 від представника відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв?язку з його перебуванням у лікарні.
07.07.2025 від представника відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв?язку з його перебуванням на лікуванні.
У судове засідання 08.07.2025 учасники справи не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заяви представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи прийняті до розгляду та залучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 08.07.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 22.07.2025, про що учасники справи повідомлені ухвалою суду від 08.07.2025 (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 08.07.2025, 22:36, що підтверджується довідками про доставку електронного листа; відповідачу-1 - рекомендованою поштовою кореспонденцією (отримана ним 21.07.2025, ШКІ 0601168214468).
Ухвалою суду від 18.07.2025 у задоволені клопотання від 16.07.2025 представника фізичної особи-підприємця Олійника Олександра Яковича - Гавриленка Ю.С., про проведення судового засідання у справі №927/1687/23 в режимі відеоконференції, відмовлено.
У зв?язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові, судове засідання 22.07.2025 не відбулося, про що складено Акт №79-25 щодо оголошення повітряної тривоги від 22.07.2025.
Ухвалою суду від 22.07.2025 повідомлено учасників справи про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 29.07.2025, 11:00 (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 22.07.2025, 19:43, що підтверджується довідками про доставку електронного листа; відповідачу-1 - направлена рекомендованою поштовою кореспонденцією (ШКІ 0601173478163).
Ухвалою суду від 25.07.2025 у задоволенні клопотання від 24.07.2025 представника фізичної особи-підприємця Олійника Олександра Яковича (відповідача-1) - Гавриленка Ю.С., про проведення судового засідання у справі №927/1687/23 в режимі відеоконференції, відмовлено.
До початку судового засідання 29.07.2025 від прокуратури через канцелярію суду надійшла письмова заява про розгляд справи без участі її представника; позов в частині, переданій на новий розгляд, прокуратура підтримує; просить врахувати пояснення від 17.06.2025, а також стягнути судовий збір за розгляд позову.
До початку судового засідання 29.07.2025 від представника позивача-2 через відділ діловодства суду надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами з урахуванням викладеної позиції зазначеного позивача; позивач - 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди та зобов?язання повернути нежитлове приміщення в повному обсязі; просить застосувати строки позовної давності до позовної заяви прокурора.
Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.
У судове засідання 29.07.2025 учасники справи не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заяви прокуратури та позивача-2 про розгляд справи без участі їх представників задоволено судом, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони, а не обов?язком.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідачі у відповідності до ст.165 Господарського процесуального кодексу України під час нового розгляду справи відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надали, тому рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
01.08.2013, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавець, позивач-2) та фізичною особою-підприємцем Олійником Олександром Яковичем (орендар, відповідач-1) укладений Договір оренди № 124-13 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі за текстом - Договір), за умовами якого (з урахуванням редакції договорів від 01.09.2016 та від 15.09.2017 про внесення змін до Договору № 124-13) за п. 1.1., 1.2. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування без права приватизації та передачі в суборенду державне нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 23,8 кв. м першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку № 1 (далі - майно), що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Київська, 180-а, та обліковується на балансі Прилуцького агротехнічного коледжу (найменування якого змінене на Прилуцький технічний фаховий коледж, код ЄДРПОУ 00729149) (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.07.2016 і становить за незалежною оцінкою 80753,42 грн (далі - Договір оренди, а.с.43-45 т.1).
Майно передається в оренду для здійснення торгівлі непродовольчими товарами.
За п. 2.1. Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передавання майна, обов'язок щодо складання якого покладається на орендодавця.
Факт приймання-передачі спірного приміщення в оренду фізичною особою-підприємцем Олійником Олександром Яковичем підтверджується тристороннім актом від 01.08.2013, складеним за погодженням балансоутримувача (а.с.46 т.1).
Згідно з п. 3.1.-3.4., 3.6., 5.1. Договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2016 року - 1206,46 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу в співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Орендар зобов'язався, зокрема, ефективно використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов Договору.
Сторони встановили, що Договір укладений строком на 2 роки 364 дні та діє з 01.08.2013 до 29.07.2016 включно. Після закінчення терміну дії Договору питання продовження Договору на новий термін вирішується відповідно до вимог чинного законодавства, чинного на момент його закінчення, за умови належного виконання орендарем умов Договору та при обов'язковій наявності дозволу уповноваженого управляти об'єктом оренди. В разі припинення або розірвання Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання - передачі, обов'язок щодо складання якого покладається на орендаря (пункти 10.1., 10.4., 10.9., 10.10.).
Зміни до умов Договору або розірвання допускаються за взаємної згоди сторін.
01.09.2016, сторони, за погодженням балансоутримувача, шляхом підписання договору про внесення змін до Договору № 124-13, вирішили пролонгувати дію цього Договору терміном на один рік, з 30.07.2016 по 29.07.2017 включно.
Міністерство освіти і науки України (позивач-1) листом від 02.06.2016 № 07-04-01825 надало дозвіл на продовження терміну дії договору оренди від 01.08.2013 № 124-13. У даному листі наведені істотні умови Договору оренди від 01.08.2013 № 124-13, який пролонгується, в тому числі вказана мета використання об'єкту оренди - розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів.
15.07.2017, сторони, за погодженням балансоутримувача, шляхом підписання договору про внесення змін до Договору № 124-13, вирішили пролонгувати дію цього Договору терміном на два роки 364 дні: з 30.07.2017 до 28.07.2020 включно.
Міністерство освіти і науки України листом від 17.06.2017 № 07-04-02030 надало дозвіл на продовження терміну дії договору оренди від 01.08.2013 № 124-13. У даному листі наведені істотні умови Договору оренди від 01.08.2013 № 124-13, який пролонгується, в тому числі вказана мета використання об'єкту оренди - торгівля непродовольчими товарами.
В подальшому Міністерство освіти і науки України листом від 19.05.2020 № 45-13/01-1050 надало дозвіл на продовження терміну дії договору оренди від 01.08.2013 № 124-13 терміном до трьох років, зокрема, з метою: розміщення торгівельних об'єктів з продажу непродовольчих товарів.
За наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 03.07.2020 № 13/414 “Про прийняття рішення щодо продовження договорів оренди на аукціонах» оголошений аукціон, за результатами якого чинні договори оренди можуть бути продовжені з існуючими орендарями або укладені з новими орендарями, в тому числі договір від 01.08.2013 № 124-13 нежитлового приміщення площею 23,8 кв. м першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку № 2, розташованого за адресою: Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Київська, 180-а.
В електронній торговій системі Prozorro оприлюднене оголошення про передачу в оренду нерухомого майна, щодо якого орендодавцем прийняте рішення про продовження на 5 років терміну дії договору оренди нежитлового приміщення площею 23,8 м2 першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку № 1, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Київська, 180-а; переможець - ФОП Олійник О.Я. (протокол електронного аукціону від 25.11.2020 № UA-PS-2020-11-03-000012-1).
В оголошенні вказані обмеження у використанні об'єкта оренди за цільовим призначенням (другий тип), зокрема, об'єкт оренди не може бути використаний як:
- офісні приміщення, коворкінги; об'єкти поштового зв'язку та розміщення суб'єктів господарювання, що надають послуги з перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень; редакції засобів масової інформації, видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції; ломбарди, відділення банків, інших провайдерів фінансових послуг;
- заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи; торговельні об'єкти, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи;
- заклади харчування, їдальні, буфети, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; торговельні об'єкти, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи;
- склади; камери схову, архіви;
- нічні клуби; ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год.); сауни, лазні; організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності; готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки; комп'ютерні клуби та інтернет-кафе.
17.12.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), фізичною особою-підприємцем Олійником Олександром Яковичем (орендар) та Прилуцьким агротехнічним коледжем (найменування якого змінене на Прилуцький технічний фаховий коледж, код ЄДРПОУ 00729149) (балансоутримувач) укладений Договір про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.08.2013 № 124-13 (нова редакція), за умовами якого об'єктом оренди є нежитлове приміщення площею 23,8 кв. м першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку № 2, розташоване за адресою: Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Київська, 180-а (далі - майно).
Процедура, в результаті якої майно отримане в оренду - продовження за результатами проведення аукціону.
Вартість майна - 109262,18 грн (без ПДВ); страхова вартість - 109262,18 грн (без ПДВ).
За п. 7.1.1. (3) розділу І Договору цільове призначення майна: майно може бути використане орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними у п. 29 Порядку, і які є пов'язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу, а саме: для здійснення торгівлі непродовольчими товарами.
Строк договору: 5 років з дати набрання чинності цим Договором.
Орендар вступає в строкове платне користування майном у день підписання акту приймання-передачі майна, зокрема, 01.08.2013 (п. 2.1. розділу ІІ Договору).
У разі припинення Договору орендар зобов'язався звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акту повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведений капітальний ремонт - то разом із такими поліпшеннями / капітальним ремонтом (п. 4.1. розділу ІІ Договору).
Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акту повернення з оренди орендованого майна (п. 4.3. розділу ІІ Договору).
Орендар зобов'язався виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням уповноваженого органу про встановлення додаткових умов оренди, визначених у п. 14 розділу І Договору, за умови, що посилання на такі додаткові умови оренди було включене до оголошення про передачу майна в оренду, інформаційного повідомлення про об'єкт (п. 4.2. розділу І Договору).
Зміни і доповнення до договору вносяться до закінчення строку його дії за взаємною згодою сторін з урахуванням установлених статтею 16 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна (затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 № 483, зі змінами) умов та обмежень, шляхом укладення договорів про внесення змін і доповнень у письмовій формі, які підписуються сторонами та є невід'ємними частинами цього Договору.
09.03.2023, сторонами внесені зміни до договору оренди від 01.08.2013 № 124-13 шляхом підписання додаткової угоди № 1, зокрема, виключено п. 7.1.1. (3) змінюваних умов Договору (І розділ); та доповнено п. 7.1. (2) такого змісту: майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд орендаря, за винятком таких цільових призначень:
- офісні приміщення, коворкінги; об'єкти поштового зв'язку та розміщення суб'єктів господарювання, що надають послуги з перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень; редакції засобів масової інформації, видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції; ломбарди, відділення банків, інших провайдерів фінансових послуг;
- заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи; торговельні об'єкти, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи.
- заклади харчування, їдальні, буфети, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; торговельні об'єкти, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи;
- склади; камери схову, архіви;
- нічні клуби; ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год.); сауни, лазні; організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності; готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки; комп'ютерні клуби та інтернет-кафе.
Також внесені зміни до п. 14 змінюваних умов Договору (розділ І), шляхом викладення в наступній редакції: додаткові умови оренди - обмеження використання об'єкта оренди відповідно до п. 54 Порядку № 483, зокрема, заборона розміщення об'єктів за вказаним вище цільовим призначенням.
Відтак, умовами Договору була встановлена заборона на використання об'єкта оренди як торгівельного об'єкту, що узгоджується з оприлюдненим оголошенням щодо проведення аукціону з продовження терміну дії Договору (розділ додаткові умови: обмеження за цільовим призначенням).
Суд в процесі розгляду справи установив, що, починаючи з 01.08.2013, між сторонами склались правовідносини з оренди нерухомого майна державної власності, що врегульовані положеннями §1, §4 глави 58 Цивільного кодексу України, Законом України “Про оренду державного та комунального майна», а також Порядком передачі в оренду державного та комунального майна (затверджений постановою Кабінету міністрів України від 03.06.2020 № 483, зі змінами)
Договір оренди від 01.08.2013 № 124-13 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, неодноразово пролонговувався сторонами на новий термін та наразі є чинним у редакції Договору про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 № 124-13 з терміном дії по 17.12.2025.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид економічної діяльності ФОП Олійника О.Я. - торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування та ремонт (за кодом 45.40).
Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор зазначив, що спірне приміщення використовується відповідачем-1 для здійснення торгівлі непродовольчими товарами - розміщення магазину з продажу мотозапчастин, що відповідачем - 1 не заперечується.
За доводами прокурора спірний договір є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства (частині 5 статті 63 Закону України “Про освіту» в редакції Закону від 23.03.1996 № 100/96-ВР та частині 4 статті 80, в редакції Закону від 05.09.2017 № 2145-VIII), оскільки об'єкт оренди, що на праві оперативного управління належить Прилуцькому технічному фаховому коледжу (заклад освіти державної власності, що фінансується за рахунок бюджетних коштів, пункти 1.16., 8.4., 8.6.5., 8.6.6., 8.7. Статуту), використовується для провадження господарської діяльності, не пов'язаної з цільовим призначенням освітнього закладу, без мети надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Таким чином, за доводами прокурора існують підстави для визнання договору оренди недійсним згідно статей 203, 215 Цивільного кодексу України, як наслідок, об'єкт оренди підлягає звільненню відповідачем-1 та поверненню балансоутримувачу в порядку реституції.
Суд зауважує, що предметом позову у даній справі є:
- визнання недійсним Договору від 17.12.2020 про продовження Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.08.2013 № 124-13, з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 09.03.2023 № 1, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України Київській, Черкаській та Чернігівській областях та фізичною особою-підприємцем Олійником Олександром Яковичем;
- зобов'язання фізичної особи-підприємця Олійника Олександра Яковича повернути Прилуцькому технічному фаховому коледжу за актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, зокрема, нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 23,8 кв. м першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку № 2, розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 180а.
Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у постанові від 01.04.2025 у справі №927/1687/23 зазначив, що під час нового розгляду справи необхідно встановити момент початку перебігу строку позовної давності за позовною вимогою прокурора про визнання недійсним договору від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 № 124-13, та розглянути позовну вимогу про визнання недійсним договору від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 № 124-13 та похідну від неї позовну вимогу про зобов'язання фізичної особи-підприємця Олійника О. Я. повернути Прилуцькому технічному фаховому коледжу нерухоме майно (п. 5.41., 5.54., 5.61. постанови Верховного Суду від 01.04.2025 у справі №927/1687/23).
У відповідності із ч.5 ст.310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов?язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, всебічно та повно дослідивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі суд зазначає таке.
Статтею 1 Закону України “Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
За частинами 4, 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Наведені правові висновки узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Прокурор вважає, що інтереси держави в даній справі полягають у недопущенні незаконного, нецільового використання приміщення закладу освіти, загрозі збереження його матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку здобувачів освіти; порушення вимог законодавства під час передачі в оренду майна освітнього закладу має наслідком порушення інтересів держави в сфері освіти.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, далі за текстом - Положення) Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики в сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги в сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління (підпункт 89 пункту 4 Положення).
Згідно з п. 1.16. Статуту Прилуцького технічного фахового коледжу коледж є юридичною особою публічного права, що заснований на державній власності, здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості і є бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.
Отже, Міністерство освіти і науки України є компетентним державним органом - суб'єктом управління спірним нежитловим приміщенням державного навчального закладу.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Міністерства освіти і науки України листом від 01.03.2023 № 54-75-1503ВИХ-23, у якому повідомив про виявлені ним ймовірні порушення законодавства при укладенні між позивачем-2 та відповідачами спірного договору оренди, та просив повідомити, чи будуть Міністерством вживатись заходи щодо захисту інтересів держави в суді.
Таким чином, прокурор повідомив позивача-1 про необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.
У листі від 15.05.2023 № 1/6862-23 Міністерство повідомило, що ним було погоджено ініціативу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях щодо продовження договору оренди від 01.08.2013 № 124-13 з метою торгівлі непродовольчими товарами. В разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами Міністерство просило вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна.
Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача-1 як органу, який здійснює управління спірним майном і в разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України “Про управління об'єктами державної власності» суб'єктом управління об'єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.
Пунктом 32 частини 1 статті 6 Закону України “Про управління об'єктами державної власності» визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань організовують контроль за використанням орендованого державного майна.
За статтею 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна).
Відповідно до пунктів 1, 3, 4, 5 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (затверджене наказом Фонду державного майна України від 12.08.2019 № 810) Регіональне відділення є правонаступником прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області), а також є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику в сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.
Завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема, державної політики в сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Основним завданнями регіонального відділення є, зокрема, здійснення контролю в сфері передачі державного майна в оренду та користування.
З урахуванням наведеного органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, є саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яке на місцевому рівні реалізує державну політику в сфері оренди, використання та управління об'єктами державної власності.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, листами від 05.10.2022 № 4331ВИХ-22 та від 01.03.2023 № 54-75-1504ВИХ-23, у яких повідомив про виявлені ймовірні порушення законодавства при укладенні між позивачем та відповідачами спірного договору оренди, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення виявлених порушень, насамперед звернення з позовом до суду про визнання спірного договору недійсним та повернення нежитлового приміщення балансоутримувачу.
Регіональне відділення, на звернення прокурора, листами від 18.10.2022 № 51-04.03-00924 та від 10.03.2023 № 51-04.03-406 повідомило прокурора, що оспорюваний договір укладений з дотриманням порядку, передбаченого чинним законодавством, а тому підстави для звернення до суду про визнання цього договору недійсним відсутні.
У п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов'язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи його бездіяльністю.
У порядку частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор повідомив позивачів про намір подати позов в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання недійсним спірного договору та про зобов'язання звільнити орендоване приміщення.
За висновком суду прокурором належним чином обґрунтовані підстави представництва інтересів держави в спірних правовідносинах в особі позивачів-1, 2.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову повністю, виходячи з такого.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).
За частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини 1, 4).
Наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22 від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.
Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.
Правовідносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов'язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування в сфері освіти на час укладення договору оренди від 01.08.2013 регулювалися положеннями Закону України “Про освіту» № 1060-XII, чинного до 27.09.2017.
Відповідно до частини 2 статті 18 та частини 1 статті 63 Закону України № 1060-XII навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.
Частиною 5 статті 63 України "Про освіту" від 23.05.1991 № 1060-ХІІ (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 № 124-13) передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Пунктом 3.19. Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.
За частиною 2 статті 65 Закону України “Про фахову передвищу освіту» майно (крім земельних ділянок) закріплюється за державним або комунальним закладом фахової передвищої освіти на праві оперативного управління або господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі в власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу фахової передвищої освіти, наглядової ради та вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу фахової передвищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством. Передача в оренду державними і комунальними закладами фахової передвищої освіти закріплених за ними на праві оперативного управління або господарського відання об'єктів власності здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства.
Об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №906/164/17).
Таким чином, частиною 5 статті 63 України "Про освіту" від 23.05.1991 № 1060-ХІІ передбачена можливість отримання навчальними закладами доходів від передачі в оренду тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується, проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов'язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Подібні висновки викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22.
Згідно з імперативними положеннями частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об'єкта освіти.
За змістом частини 1 статті 79 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII (в редакції, чинній на момент укладення договору від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 №124-13) джерелами фінансування суб'єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть, зокрема, бути: доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
Відповідно до частини 1 статті 80 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII (в редакції, чинній на момент укладення договору від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 №124-13) до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Частиною 4 статті 80 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII (в редакції, чинній на момент укладення договору від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 № 124-13) передбачено, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Підпунктом 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 (у редакції, чинній на момент укладення договору від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 № 124-13), визначено, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти.
Закон України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII (у редакції, чинній на момент укладення договору від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 № 124-13) містив положення, якими було імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Саме по собі невикористання навчальним закладом своїх приміщень не надає права передачі таких приміщень в оренду з іншою метою, ніж надання послуг, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об'єктів освіти для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю.
Закон України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент укладення договору від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 № 124-13) не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте, враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов'язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Отже, питання про те, чи пов'язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях, з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати, виходячи із конкретних обставин справи, з урахуванням того, чи не погіршує надання в оренду майна закладів освіти соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23.
Щодо вимог про визнання недійсним договору від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.08.2013 № 124-13, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 09.03.2023 №1, суд доходить такого висновку.
Судом встановлено факт укладення між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавець, позивач-2) та фізичною особою-підприємцем Олійником Олександром Яковичем (орендар, відповідач-1) Договору оренди № 124-13 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.08.2013, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування без права приватизації та передачі в суборенду державне нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 23,8 кв. м. першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку № 1, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Київська, 180-а, та обліковується на балансі Прилуцького агротехнічного коледжу (найменування якого змінене на Прилуцький технічний фаховий коледж, код ЄДРПОУ 00729149) (балансоутримувач), для здійснення торгівлі непродовольчими товарами, що підтверджується трьохстороннім актом від 01.08.2013, складеним за погодженням балансоутримувача.
Строк Договору оренди неодноразово пролонговано за дозволами Міністерства освіти і науки України, викладеними у листах від 02.06.2016 №07-04-01825 та від 17.06.2017 №07-04-02030, шляхом укладення Договорів про внесення змін від 01.09.2016 - з 30.07.2016 до 29.07.2017 включно та Договором про внесення змін від 15.09.2017 - 30.07.2017 до 28.07.2020 включно. Листом Міністерства освіти і науки України від 19.05.2020 №45-13/01-1050 надано дозвіл на продовження терміну дії договору оренди від 01.08.2013 №124-13 терміном до трьох років, зокрема, з метою розміщення торговельних об?єктів з продажу непродовольчих товарів.
17.12.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), фізичною особою-підприємцем Олійником Олександром Яковичем (орендар) та Прилуцьким агротехнічним коледжем (балансоутримувач) (найменування якого змінене на Прилуцький технічний фаховий коледж) укладено договір про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 № 124-13, за умовами якого об'єктом оренди є нежитлове приміщення площею 23,8 м2 першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку № 2, розташоване за адресою: Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Київська, 180-А. Цільове призначення майна: майно може бути використане орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними в пункті 29 Порядку передачі в оренду державного і комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, і які є пов'язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу, а саме: для здійснення торгівлі непродовольчими товарами (пункт 7.1.1 розділу І договору від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 № 124-13). Строк договору становить 5 років з дати набрання ним чинності.
Умовами договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 № 124-13 встановлено заборону на використання об'єкта оренди як торговельного об'єкта, що узгоджується з оприлюдненим оголошенням щодо проведення аукціону з продовження терміну дії цього договору. Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.08.2013 № 124-13 є чинним у редакції договору від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, із терміном дії до 17.12.2025.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.03.2023 сторони внесли зміни до договору оренди шляхом підписання додаткової угоди № 1, зокрема, якою виключили пункт 7.1.1. змінюваних умов договору (І розділ) та доповнили пункт 7.1. такого змісту: майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд орендаря, за винятком зазначених цільових призначень; внесено зміни до пункту 14 договору: додаткові умови оренди - обмеження використання об'єкта оренди відповідно до пункту 54 Порядку передачі в оренду державного і комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.
Таким чином, судом встановлено факт передачі фізичній особі-підприємцю Олійнику О.Я. в оренду спірного приміщення з метою розміщення магазину з продажу мотозапчастин, тобто для проведення орендарем господарської (комерційної) діяльності, а не з метою, пов'язаною з навчально-виховним процесом Прилуцького технічного фахового коледжу (за освітнім призначенням), у той час як невикористання Прилуцьким технічним фаховим коледжем вказаного приміщення для навчального процесу не надає права передачі його в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним чи науковим процесом.
Позивач-2 у заяві від 29.07.2025 просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог прокурора.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами, визначеними статтею 261 Цивільного кодексу України, частина 1 якої пов'язує його із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) обставини. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 12.03.2024 у справі № 914/106/22, від 06.12.2023 у справі № 911/1/20.
Позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №914/106/22, від 05.12.2023 у справі № 910/2094/21, від 30.06.2022 у справі №922/2960/17.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 17.10.2023 у справі №910/21220/21, від 20.06.2023 у справі № 922/2088/21.
За змістом статті 261 Цивільного кодексу України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалася про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала би змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 05.07.2023 у справі № 910/15584/16, від 13.09.2022 у справі № 925/461/21.
Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суд повинен з'ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла довідатися (мала можливість довідатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов'язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.
За змістом частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільні, господарські), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 та постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 12.12.2023 у справі № 917/1024/22, від 05.12.2023 у справі № 927/85/19.
Отже, і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 та постанові Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, зазначила, що якщо в передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Подібні висновки також викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц та постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема, в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах (п. 35 постанови від 27.02.2019 справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.
Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною в справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною в справі певний орган.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний Договір від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.08.2013 № 124-13 (нова редакція), укладений за результатами проведеного 25.11.2020 аукціону між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Прилуцьким агротехнічним коледжем та фізичною особою-підприємцем Олійником О.Я.
Попередньо, 24.04.2020, до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернувся ФОП Олійник О.Я. із заявою щодо продовження оренди державного нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 23,8 кв.м. першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку № 2, розташованого за адресою вул. Київська, 180а, м. Прилуки, Чернігівська область, що обліковується на балансі Прилуцького агротехнічного коледжу, для здійснення торгівлі непродовольчими товарами терміном на 2 роки та 364 дні (а.с.56 т.1) у зв'язку з чим, з метою прийняття рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем, Регіональне відділення звернулося до Міністерства освіти і науки України з листом від 19.05.2020 № 45-13/01-1050 щодо отримання дозволу на продовження терміну дії договору оренди № 124-13 від 01-08.2013.
Листом від 26.06.2020 № 1/11-4363 Міністерство освіти і науки України надало відповідний дозвіл і при цьому зазначило, що згідно Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» об'єкти освіти підпадають під критерії заборони до приватизації. Під час передачі приміщень в оренду Міністерство зобов'язує керівника Прилуцького агротехнічного коледжу ураховувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу(а.с.57 т.1).
Крім того, Міністерство освіти і науки України у листі від 15.05.2023 зазначає про те, що Міністерство не є розпорядником інформації щодо фактично укладених договорів між балансоутримувачами, Регіональним відділенням Фонду державного майна України та орендарями. У разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами Міністерство просило вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна. Крім того, Міністерство освіти і науки України не є стороною спірних Договорів оренди, безпосередньо вказані договори не отримувало та у своєму розпорядженні їх не має (а.с.78 т.1).
Договір від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.08.2013 № 124-13, з урахуванням внесених додатковою угодою № 1 від 09.03.2023 змін у п. 12.1. розділу II Договору оренди набрав чинності 17.12.2020 та є чинним на даний момент, отже, зобов'язання сторін регулюються саме вказаним Договором.
Таким чином, Міністерство освіти і науки України як заінтересована особа (уповноважений державний орган) обізнане з фактом порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, а саме нецільовим використанням нерухомого майна, належного на праві оперативного управління освітньому закладу, з моменту укладення такого договору (починаючи з 17.12.2020).
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (правонаступник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області) як сторона спірного Договору оренди від 17.12.2020 (з урахуванням внесених змін додатковою угодою №1 від 09.03.2023) обізнане з фактом порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, а саме нецільовим використанням нерухомого майна, належного на праві оперативного управління освітньому закладу, з моменту укладення такого договору (починаючи з 17.12.2020).
Враховуючи те, що позовна заява від 15.12.2023 № 54-75-8093вих-23 згідно з поштовим штемпелем відправлена рекомендованою кореспонденцією 16.12.2023 (ШКІ 1750004302012), звернення прокурора до суду за захистом порушеного права з позовом про визнання недійсним Договору оренди від 17.12.2020 (з урахуванням внесених змін додатковою угодою №1 від 09.03.2023) з урахуванням початку перебігу позовної давності - 17.12.2020, відбулося в межах строку позовної давності, тому строк позовної давності, визначений ст. 257 Цивільного кодексу України, у даній справі не пропущено.
Крім того, згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У п. 12 розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.
Враховуючи норми права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, п. 12 Перехідних і прикінцевих положень Цивільного кодексу України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, підлягає застосуванню з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).
Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних і прикінцевих положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
За таких обставин суд не вбачає правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених вимог, а тому заява позивача про застосування строків позовної давності до позовної заяви прокурора є безпідставною. Порушене право держави підлягає захисту у судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позову в частині визнання недійсним договору оренди від 01.08.2013 № 124-13 з урахуванням внесених до нього змін договорами від 01.09.2016, від 15.09.2017, від 17.12.2020 та додаткової угоди від 09.03.2023 № 1 до нього, як укладеного всупереч забороні, встановленій чинним на той час законодавством про освіту.
В подібних господарських правовідносинах наразі сформовані усталені правові висновки з питання застосування положень частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII при вирішенні спорів про визнання недійсними, як оспорюваних правочинів, договорів оренди нежитлових приміщень, які входять до складу об'єкта освіти (навчального закладу державної або комунальної форми власності), але використовуються не за освітнім призначенням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 922/1768/21, від 12.07.2022 у справі № 909/597/21, від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21).
Щодо зобов'язання відповідача-1 повернути нерухоме майно суд зазначає таке.
Згідно з ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тобто має право звернутись до суду з негаторним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У пунктах 66, 67, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 викладені такі висновки: за змістом абзацу 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій в натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).
За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).
Отже, Цивільний кодекс України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: (1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України); (2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано в зв'язку із вчиненням такого правочину (ч. 2 ст. 216 цього Кодексу).
Такі правові висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 906/164/17 від 15.06.2018, у справі № 917/1173/22 від 16.02.2024).
Вимога про зобов'язання фізичної особи-підприємця Олійника О.Я. повернути Прилуцькому технічному фаховому коледжу за актом повернення з оренди нерухомого майна, нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 23,8 кв. м першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку № 2, розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 180а, має похідний характер, та за наявності підстав для визнання оскаржуваного правочину недійсним, відповідач-1 немає правомірних підстав для користування цим приміщенням, а тому повинен його звільнити.
Згідно із частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.
Схожий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 922/3883/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23.
Оскільки суд визнав недійсним Договір від 17.12.2020 про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.08.2013 № 124-13, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 09.03.2023, відповідач-1 не має правомірних підстав для користування спірним приміщенням, останній повинен звільнити спірне приміщення і повернути його другому відповідачеві.
Отже, позовна вимога прокурора про зобов?язання Фізичної особи-підприємця Олійника О.Я. повернути Прилуцькому технічному фаховому коледжу за актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 23,8 м2 першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку № 2, розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 180-А, підлягає задоволенню.
Доказами у справі відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат суд доходить таких висновків.
Згідно частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір про визнання недійсним договору про продовження договору оренди нерухомого майна та про зобов'язання фізичну особу-підприємця повернути нерухоме майно виник внаслідок неправомірних дій усіх сторін в однаковій мірі, як Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, фізичної особи-підприємця Олійника Олександра Яковича, так і Прилуцького технічного фахового коледжу, суд вважає, що судовий збір, сплачений прокуратурою на момент звернення до суду за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 5368,00 грн має бути покладений на відповідачів у рівних частинах.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Договір від 17.12.2020 про продовження Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.08.2013 № 124-13, з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 09.03.2023 № 1, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України Київській, Черкаській та Чернігівській областях та фізичною особою-підприємцем Олійником Олександром Яковичем.
3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Олійника Олександра Яковича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) повернути Прилуцькому технічному фаховому коледжу (код 00729149) за актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, зокрема, нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 23,8 кв. м першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку № 2, розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 180а.
4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (проспект Голосіївський, 50, м. Київ, 03039, код 43173325) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 02910114) 1789,33 грн судового збору.
5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Олійника Олександра Яковича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 02910114) 1789,33 грн судового збору.
6. Стягнути з Прилуцького технічного фахового коледжу (вул. Київська, 178, м. Прилуки, 17500, код 00729149) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 02910114) 1789,33 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 29.07.2025 судом підписано вступну та резолютивну частину рішення.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складений та підписаний 04.08.2025.
Суддя М.О. Демидова