04 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 289/546/25
провадження № 61-9014ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до філії Житомирського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати порушення філією Житомирського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» статей 4, 6, 10 Закону України «Про захист прав споживачів»; стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 67 720,00 грн.
Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2025 року, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки позовна заява до філії юридичної особи не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 та постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 593/98/21.
У липні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2025 року.
У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій, справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в порядку статті 197 ЦПК України міг з власної ініціативи залучити до участі в справі головний офіс АТ «Ощадбанк».
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.
Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для відкриття провадження в справі, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частини перша, друга статті 48 ЦПК України).
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України)).
Згідно з частиною першою статті 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Відповідно до частин першої-третьої статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництв.
Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва (частина четверта статті 95 ЦК України).
Підставою видачі такої довіреності є акт органу юридичної особи про призначення фізичної особи керівником філії як відокремленого підрозділу або представництва.
У ЦК України не встановлено спеціальних вимог стосовно довіреності керівника відокремленого підрозділу. Довіреність керівника філії як відокремленого підрозділу має комплексний характер, у ній може бути вказано доручення на виконання, у тому числі, процесуального представництва. Від імені юридичних осіб має право виступати керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже між керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи.
Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.
Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
Виходячи з результатів аналізу наведених норм права філія як відокремлений підрозділ та представництво, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть бути стороною у цивільному процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає така філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв'язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред'явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року в справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20), у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 593/98/21 (провадження № 61-1444св22), від 31 липня 2024 року в справі справа № 522/2362/22 (провадження
№ 61-18649св23).
В цій справі судами встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за кодом ЄДРПОУ 09311380, зареєстровано філію - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Тип: філія (інший відокремлений підрозділ).
Отже, Філія Житомирського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яка не має статусу юридичної особи, не може бути відповідачем у цій справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За наведених обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що позивачка пред'явила позовні вимоги до філії Житомирського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яка не має статусу юридичної особи.
Довід касаційної скарги, що суд першої інстанції в порядку статті 197 ЦПК України міг з власної ініціативи залучити до участі в справі головний офіс АТ «Ощадбанк» є безпідставним, оскільки наведена норма права передбачає вчинення судом процесуальних дій у підготовчому судовому засіданні, тобто після відкриття провадження в справі, водночас частина перша статті 186 ЦПК України визначає умови, за наявності яких суд першої інстанції відмовляє у відкритті провадження в справі, що унеможливлює, на такій процесуальній стадії, вирішення питання про залучення до участі в справі інших учасників справи.
Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судами, зводяться до переоцінки судами доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування апеляційним судом норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до філії Житомирського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
В. В. Шипович