Ухвала
31 липня 2025 року
м. Київ
справа № 177/2492/24
провадження № 61-3694сво25
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач)(висловив окрему думку),
судді: Грушицький А. І., Гулько Б. І., Луспеник Д. Д., Синельников Є. В., Фаловська І. М., Червинська М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації, Служба у справах дітей виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2025 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,
Історія справи
Короткий зміст позову та заяви про забезпечення позову
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації, Служба у справах дітей виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, про відібрання дитини у батька та визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Разом з позовом позивач подала до суду заяву про забезпечення позову.
Заява по забезпечення позову мотивована тим, що між сторонами укладений шлюб, у період якого - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народилася дитина - ОСОБА_4 .
Після народження дитини їхні стосунки постійно погіршувались, тому позивач подала заяву до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області про розірвання шлюбу.
09 липня 2024 року ОСОБА_2 самовільно, без згоди матері, забрав малолітню доньку, яка знаходилася вдома під наглядом матері позивача, і поїхав із нею до своїх батьків. Дізнавшись про це, позивач просила відповідача повернути доньку, проте він відмовився.
Позивач зверталася до поліції, служби у справах дітей та просила посприяти у поверненні їй доньки, але ні вирішення цього питання, ні відповіді на її заяви, до цього часу не отримала.
ОСОБА_1 просила:
заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення їй перешкод у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом з донькою;
встановити графік перебування доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею та відповідачем почергово через тиждень, із 12:00 год суботи до 12:00 год наступної суботи - з позивачем ОСОБА_1 ; із 12:00 год суботи до 12:00 год наступної суботи з відповідачем ОСОБА_2 ;
зобов'язати ОСОБА_2 передавати малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матері - ОСОБА_1 за місцем проживання та реєстрації дитини та згідно з визначеним судом часу перебування.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2024 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації, Служба у справах дітей виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, про відібрання дитини у батька та визначення місця проживання дитини з матір'ю і заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову передано за підсудністю на розгляд до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Встановлено графік перебування доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з позивачем та відповідачем почергово через тиждень, із 12:00 год суботи до 12:00 год наступної суботи - з позивачем ОСОБА_1 ; із 12:00 год суботи до 12:00 год наступної суботи з відповідачем ОСОБА_2 .
Зобов'язано ОСОБА_2 передавати малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матері - ОСОБА_1 за місцем проживання та реєстрації дитини та згідно з визначеним судом часу перебування.
В іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
між батьками склалися стосунки, які наразі позбавляють можливості матір регулярно спілкуватися з дитиною та між батьками виник спір щодо місця проживання дитини. Водночас матір, яка наразі проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини;
суд може обумовити побачення з дитиною у присутністю іншої особи лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини. У даному випадку обумовлення побачення з дитиною у присутністю іншої особи не є необхідним, адже жодних підстав для цього не встановлено і розумним та справедливим є врахування права матері на особисте спілкування з дитиною. Будь-яких даних які б свідчили про те, що особисте спілкування матері з дитиною перешкоджало б нормальному розвитку, судом не встановлено;
у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту особисто з матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб, зокрема батька, обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю. Навіть із метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи, який може бути тривалим, та вирішення питання про визначення місця проживання дитини, застосування заходів забезпечення позову в спірних правовідносинах є виправданим. При цьому зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Аналогічний висновок викладено, у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц та від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19;
судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання. Про необхідність та важливість контакту дітей з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ;
застосування судом відповідного заходу забезпечення позову не порушить прав відповідача, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру і не є вирішення позову по суті спору. За таких обставин, врахувавши інтереси дитини, її вік, суд зробив висновок, що зустрічі матері з малолітньою дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитиною з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити малолітньої дитини від зустрічей з матір'ю;
заявлений позивачем даний вид забезпечення позову є співмірним заходом забезпечення заявленого позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин. Отже, заява про забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки задоволення цієї заяви не вирішить спір по суті, а лише забезпечить збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю, незважаючи на тривалість розгляду справи;
на переконання суду, у разі задоволення позову, дитина при такому способі забезпечення позову, повернувшись до матері, не зазнає психологічного стресу, що відповідає найвищим інтересам дитини. При цьому дитині не потрібно буде звикати до матері, а вона, як мати, зможе безперешкодно продовжувати виконувати батьківські обов'язки та піклуватися про дитину, при цьому не перешкоджаючи батькові здійснювати по відношенню до дитини те саме, що сприятиме гармонійному розвитку дитини в атмосфері любові та поваги один до одного і спілкування матері з дитиною матиме позитивний вплив на нормальний розвиток дитини, й таке спілкування має відбуватись саме в її інтересах;
вимога заяви про заборону відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод позивачу в побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом з донькою спрямована на запобігання майбутнім можливим перешкодам матері у спілкуванні з дитиною. З урахуванням зазначеного така вимога не підлягає задоволенню, адже на час розгляду заяви відсутні докази створення таких перешкод позивачу з боку інших осіб.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації, Служба у справах дітей виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, про відібрання дитини у батька та визначення місця проживання дитини з матір'ю відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини, проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини;
встановивши, що між сторонами дійсно існує спір про визначення місця проживання дитини; приймаючи до уваги, що дитина у даний час проживає з батьком; враховуючи право матері на спілкування з дитиною, відсутність факторів, що обмежують право на таке спілкування; виходячи із інтересів дитини, - колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову;
разом із цим, на переконання апеляційного суду, такий вид забезпечення позову, про застосування якого просить ОСОБА_1 та який встановлений судом, а саме: встановити графік перебування малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із сторонами у справі почергово через тиждень: із 12:00 год суботи до 12:00 год наступної суботи - з позивачем ОСОБА_1 , а із 12:00 год суботи до 12:00 год наступної суботи - з відповідачем ОСОБА_2 , фактично є тимчасовою зміною місця проживання дитини, а саме проживання дитини разом з матір'ю протягом двох тижнів кожного місяця. Таким чином, судом першої інстанції фактично було вирішено позовні вимоги щодо визначення місця проживання малолітньої дитини;
апеляційний суд зробив висновок про відсутність підстав для забезпечення позову в спосіб, який визначено ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову, адже такий вид забезпечення позову не враховує в повному обсязі інтереси малолітньої дитини. Їй доведеться кожного тижня змінювати місце свого проживання та кожного разу адаптовуватись до обставин, які у зв'язку з цим виникатимуть. Більше того, у випадку застосування такого виду забезпечення позову фактично підмінюватиме собою рішення суду у справі та вирішуватиме позов (шляхом часткового задоволення) до розгляду справи судом по суті;
позивачем не наведено належного обґрунтування щодо забезпечення нею, під час двотижневого проживання із дитиною на місяць, відвідування малолітньою донькою дитячого дошкільного навчального закладу, медичної установи (за потреби), тощо. При цьому позивач ОСОБА_1 , за наявності підстав, не позбавлена можливості звернутись до суду щодо забезпечення позову шляхом визначення іншого порядку (графіку) особистих зустрічей із малолітньою донькою.
Аргументи учасників справи
У березні 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_3., в якій просить:
постанову апеляційного суду скасувати;
ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову в цій справі залишити без змін;
судові витрати покласти на відповідача.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу;
вжиття заходів забезпечення позову у спорах щодо фізичної опіки над дітьми спрямоване на недопущення чи припинення дій одного з батьків, які порушують права іншого на участь у вихованні дитини, контакт з нею. Відчуження одного з батьків можна охарактеризувати як форму психологічного насильства, яке проявляється у необґрунтованому звинуваченні у застосуванні стосовно дитини насильства іншим з батьків або звинуваченні у жорстокій та насильницькій поведінці стосовно одного з батьків, переконанні дитини у тому, що контакт з іншим з батьків є несприятливим для неї, нав'язуванні дитині відчуття, що вона знаходиться в небезпеці під час контакту з одним з батьків, необґрунтованих звинуваченнях на адресу бабусі й дідуся, інших членів сім'ї, зміна місця проживання без попереднього обговорення тощо;
підстави забезпечення позову є суб'єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини. Батьківські повноваження належать обом батькам однаковою мірою. Дитина, як правило, однаково любить обох батьків та потребує турботи та підтримки кожного з них. Батьки і дитина мають право на вільне спілкування один з одним, якщо воно не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини. Суди встановили, що відповідач у примусовому порядку, у спосіб, який був стресовим для дитини, без погодження з позивачем змінив місце проживання доньки. Крім того, матеріали справи свідчать про наявність між позивачем та відповідачем глибокого особистісного конфлікту та неприязних стосунків. Проте апеляційний суд вважав, що встановлений судом першої інстанції як забезпечення позову графік перебування малолітньої доньки із сторонами у справі почергово через тиждень фактично є тимчасовою зміною місця проживання дитини, а саме проживання дитини разом з матір'ю протягом двох тижнів кожного місяця, тобто фактично судом було вирішено позовні вимоги щодо визначення проживання малолітньої дитини. Тому апеляційний суд зробив помилковий висновок щодо відсутності підстав для забезпечення позову в спосіб, визначений заявником у заяві про забезпечення позову, адже такий вид забезпечення позову не враховує в повному обсязі інтереси малолітньої дитини, якій доведеться кожного тижня змінювати місце свого проживання та адаптовуватись до обставин, які у зв'язку з цим виникатимуть,. Крім того, у цьому випадку застосування такого виду забезпечення позову фактично підмінюватиме собою рішення суду у справі та вирішуватиме позов (шляхом часткового задоволення) до розгляду справи по суті судом;
висновок апеляційного суду не узгоджується із вимогами частини третьої статті 150 ЦПК України, з'ясованим апеляційним судом обставинам справи та практиці Європейського суду з прав людини і Верховного Суду;
встановлення графіку перебування малолітньої доньки із сторонами у справі почергово через тиждень не є тотожним позову про відібрання дитини у батька та визначення місця її проживання з матір'ю та не вирішуватиме позов шляхом часткового задоволення. При цьому дитині не доведеться адаптуватися до обставин, які у зв'язку з цим виникатимуть, адже дитина проживала із матір'ю з народження до майже трирічного віку, це постійне місце її проживання за адресою, де вона і зареєстрована. Нинішнє місце проживання доньки з батьком за адресою реєстрації та місця проживання його батьків (діда й баби дитини) є тимчасовим;
апеляційний суд помилково вказав, що позивачем не наведено обґрунтування щодо забезпечення нею, під час двотижневого проживання із дитиною на місяць, відвідування малолітньою донькою дитячого дошкільного навчального закладу, медичної установи (за потреби), тощо, оскільки не врахував посилання позивача на те, що за її заявою № 5569651, яка подана завчасно шляхом постановки в електронну чергу, доньку зараховано до Криворізького ЗДО № 207 (дитячого садочка), про що позивача повідомлено електронним листом від 28 вересня 2024 року. У зв'язку з тим, що відповідач самовільно забрав дитину від матері, їхня донька позбавлена можливості відвідувати заклад дошкільної освіти, до якого вона зарахована за місцем свого постійного проживання та реєстрації;
суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду;
відсутність стабільних контактів матері з донькою створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту доньки з нею, що в подальшому може утруднити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір'ю. При цьому жодних обставин, які б унеможливлювали право матері на спілкування з малолітньою донькою, чи обставин, які б свідчили про спілкування матері з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, не існує. Крім того, відповідач не навів обґрунтування того, що тимчасове проживання доньки з матір'ю у місці, де вона прожила з народження до майже трирічного віку, може призвести до негативних наслідків для стану дитини;
тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору. Встановлення графіку перебування дитини з матір'ю та батьком є рівноправним та справедливим по відношенню до обох батьків дитини та доцільним і необхідним по відношенню до самої дитини заходом забезпечення позову про визначення місця проживання дитини, оскільки безпідставне та неспровоковане відібрання відповідачем маленької доньки у нормальної матері-позивача та забезпечення побачень дитини з матір'ю «почасово у присутності» - це перш за все порушення прав дитини на нормальне існування та гармонійний розвиток.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 177/2492/24 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У травні 2025 року матеріали справи № 177/2492/24 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 квітня 2025 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2025 року справу № 177/2492/24 передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2025 року мотивована тим, що:
«при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначала, що відповідач самовільно, без згоди матері забрав малолітню доньку віком 2 роки і 10 місяців. Дізнавшись про це, позивач просила відповідача повернути доньку, але він відмовився. Позивач зверталась до поліції, до служби у справах дітей, просила їх посприяти у поверненні їй доньки, однак ні вирішення цього питання ні відповіді на її заяви не отримала. За таких обставин позивач вимушена звернутися до суду з позовною заявою про відібрання малолітньої доньки від батька та повернення її матері за попереднім місцем проживання та реєстрації, а також визначити місце проживання дитини разом з нею. Позивач наголошувала, що оскільки тривалий розгляд цієї справи без можливості спілкування малолітньої доньки з матір'ю може призвести до втрати емоційного контакту між ними, погіршення психоемоційного характеру відносин між матір'ю та малолітньою дитиною, вона одночасно з поданням позовної заяви звернулася до суду із заявою про забезпечення позову;
суд першої інстанції зазначив, що задоволення заяви про забезпечення позову в спосіб, який просить позивач, не вирішує спір по суті, а лише забезпечить збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з їх матір'ю, зважаючи на тривалість розгляду справи;
апеляційний суд, встановивши, що між сторонами дійсно існує спір про визначення місця проживання дитини; приймаючи до уваги, що дитина на час вирішення справи проживає з батьком; враховуючи право матері на спілкування з дитиною, відсутність факторів, що обмежують право на таке спілкування; виходячи із інтересів дитини, вважав обґрунтованими висновки суду про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Разом з цим, суд апеляційної інстанції вказав, що такий вид забезпечення позову, про застосування якого просить позивач та який встановлений судом, а саме: встановлення графіку перебування малолітньої доньки із сторонами у справі почергово через тиждень фактично є тимчасовою зміною місця проживання дитини, а саме проживання дитини разом з матір'ю протягом двох тижнів кожного місяця. Отже, фактично судом було вирішено позовні вимоги щодо визначення проживання малолітньої дитини. Тому суд зробив висновок, що підстав для забезпечення позову визначеного позивачем у заяві про забезпечення позову, адже такий вид забезпечення позову не враховує в повному обсязі інтереси малолітньої дитини, якій доведеться кожного тижня змінювати місце свого проживання та кожного разу адаптовуватись до обставин, які у зв'язку з цим виникатимуть. Крім того, застосування такого виду забезпечення позову фактично підмінюватиме собою рішення суду у справі та вирішуватиме позов (шляхом часткового задоволення) до розгляду справи по суті судом. За наявності підстав, позивач не позбавлена можливості звернутись до суду щодо забезпечення позову шляхом визначення іншого порядку (графіку) особистих зустрічей із малолітньою донькою;
разом з цим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року в справі № 940/448/23 (провадження № 61-6470св24) вказано, що:
«постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Володарського районного суду Київської області від 31 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення заяви. Тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили забезпечено позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності батька ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб, з 10:00 год. кожного першого понеділка місяця по 10:00 год. кожного другого понеділка місяця та з 10:00 год. кожного третього понеділка місяця по 10:00 год. кожного четвертого понеділка місяця безперевно за своїм місцем проживання за адресою: кв. АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_3 для зустрічей дитини з матір'ю у встановлений судом графік побачень…
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що обставини цієї справи свідчать, що з метою недопущення розриву психологічного зв'язку між матір'ю і дитиною з плином часу, забезпечення належного контакту шестирічної доньки з кожним з батьків під час достатньо тривалого судового процесу щодо фізичної опіки над дитиною, який вже триває більше року, та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини (встановлення фізичної опіки над дитиною), доцільно забезпечити безперешкодне проведення батьківського часу (спілкування та побачень) матері з дитиною, участі матері у її вихованні.
87. Вжитий судом апеляційної інстанції захід забезпечення позову слід визнати таким, що не суперечить принципу співмірності з позовними вимогами, відповідає інтересам дитини та є гендерно нейтральним»;
з урахуванням викладеного, касаційний суд вважає за необхідне передати справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року в справі № 940/448/23 (провадження № 61-6470св24) та зробити висновок про те, що: «застосування заходів забезпечення позову шляхом встановлення графіку перебування малолітньої дитини з матір'ю та батьком почергово, через певний (незначний) проміжок часу, не відповідає інтересам малолітньої дитини, яка буде вимушена кожного тижня змінювати місце свого проживання, адаптовуватись до обставин, які у зв'язку з цим виникатимуть, та зазнаватиме невиправданого стресу. Тому заяви про забезпечення позову шляхом встановлення графіку перебування малолітньої дитини з одним із батьків обов'язково належить оцінювати на предмет найкращим інтересам дитини, з точки зору усунення усіх ймовірних стресових ситуацій, пов'язаних із систематичною і постійною, через незначний проміжок часу, зміною місця перебування (особливо малолітньої) дитини».
03 липня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначено, що «процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що «під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи».
У справі, що переглядається, мати звернулася із позовом до батька про відібрання дитини у батька та визначення місця проживання дитини з матір'ю. Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції та відмовив у задоволенні заяви. Висновок суду апеляційної інстанції: такий вид забезпечення позову, про застосування якого просить ОСОБА_1 та який встановлений судом, а саме: встановити графік перебування малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із сторонами у справі почергово через тиждень: із 12:00 год суботи до 12:00 год наступної суботи - з ОСОБА_1 , а із 12:00 год суботи до 12:00 год наступної суботи - з ОСОБА_2 , фактично є тимчасовою зміною місця проживання дитини, а саме - проживання дитини разом з матір'ю протягом двох тижнів кожного місяця. Цей вид забезпечення позову не враховує в повному обсязі інтереси малолітньої дитини, оскільки їй доведеться кожного тижня змінювати місце свого проживання та кожного разу адаптовуватись до обставин, які у зв'язку з цим виникатимуть.
У справі № 940/448/23 мати звернулася до батька із позовом про визначення місця проживання дитини. Батько звернувся до матері із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини. Під час розгляду справи мати просила забезпечити позов наступними застосувавши такі заходи забезпечення позову: тимчасово до вирішення судом питання про місце проживання дитини забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей з донькою без присутності батька та будь-яких інших осіб. Висновок суду касаційної інстанції: обставини цієї справи свідчать, що з метою недопущення розриву психологічного зв'язку між матір'ю і дитиною з плином часу, забезпечення належного контакту шестирічної доньки з кожним з батьків під час достатньо тривалого судового процесу щодо фізичної опіки над дитиною, який вже триває більше року, та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини (встановлення фізичної опіки над дитиною), доцільно забезпечити безперешкодне проведення батьківського часу (спілкування та побачень) матері з дитиною, участі матері у її вихованні; вжитий судом апеляційної інстанції захід забезпечення позову слід визнати таким, що не суперечить принципу співмірності з позовними вимогами, відповідає інтересам дитини та є гендерно нейтральним.
Таким чином, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року в справі № 940/448/23 (провадження № 61-6470св24) стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 177/2492/24, що передана на розгляд Об'єднаної палати.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з неподібністю правовідносин у справі № 177/2492/24 та у справі № 940/448/23.
Керуючись статтями 7, 260, 402, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
Повернути справу № 177/2492/24 на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська