СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/5929/25
пр. № 2/759/3702/25
04 серпня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Твердохліб Ю. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (далі - ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку») звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 3 % річних, нараховані за період з 12 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року у розмірі 1 469,01 дол. США та судові витрати у справі у розмірі 3 028,00 грн судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 22 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», далі - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11120997000.
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором ПАТ «УкрСиббанк» у 2009 році звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 32-3276-1/10 від 24 грудня 2010 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 22 лютого 2007 року № 11120997000 у розмірі 9 880,00 дол. США, що становило 78 698,38 грн, та судові витрати в сумі 906,98 грн.
08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого відбулася заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення банком 1 на користь банка 2 прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення.
11 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку», відповідно до вимог чинного законодавства України, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 17 квітня 2019 року №UA-EA-2019-03-26-000011-b був укладений договір № 1370/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11 травня 2019 року відбулася заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення банком 2 на користь Товариства прав вимоги за кредитним договором від 22 лютого 2007 року № 11120997000, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва у справі № 2-3276-1/10 (провадження № 6/759/135/20) від 20 січня 2020 року було замінено сторону (стягувача) ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому листі, виданому Святошинським районним судом м Києва у справі № 2-3276-1/10 на його правонаступника ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку».
Позивач вважає, що ця ухвала підтверджує що правонаступником ПАТ «Дельта Банк» у зобов'язанні за кредитним договором (розмір якого було встановлено та підтверджено рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 32-3276-1/10 від 24 грудня 2010 року) є ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» та до нього перейшли всі права і обов'язки які існували на дату переходу прав вимог. Тому, відповідно до положень Цивільного кодексу України до Товариства перейшло право у разі не виконання боржником зобов'язання на отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові відповідно до статті 625 ЦКУ.
Щодо стягнення 3 % річних позивач зазначив, що відповідач станом на дату подання позову рішення суду не виконав, заборгованість не повернув.
Розмір несплаченої заборгованості становить 9 880,00дол. США.
Не зважаючи на дії стягувачів щодо забезпечення виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі № 32-3276-1/10 від 24 грудня 2010 року, стягнути з відповідача в примусовому порядку суму заборгованості не вдалося.
Три проценти річних від простроченої суми боргу за кредитним договором становить 1 469,01 дол. США, у тому числі: 832,36 дол. США (3 % за період з 12 березня 2017 року до 31 грудня 2019 року); 296,40 дол. США (3 % за період з 01 січня до 31 грудня 2020 року); 340,25 дол. США (3 % за період з 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року).
Процесуальні дії
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2025 року визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю. О. та справа передана судді (а. с. 19-20).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін (а. с. 22).
Відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками до неї. У встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили, конверти повернулися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 24-27).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суддя приходить до наступного.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 22 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11120997000 (а. с. 5-9).
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором ПАТ «УкрСиббанк» у 2009 році звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 32-3276-1/10 від 24 грудня 2010 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 22 лютого 2007 року № 11120997000 у розмірі 9 880,00 дол. США, що становило 78 698,38 грн, та судові витрати в сумі 906,98 грн (а. с. 4).
08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого відбулася заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення банком 1 на користь банка 2 прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення.
11 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку», відповідно до вимог чинного законодавства України, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 17 квітня 2019 року №UA-EA-2019-03-26-000011-b був укладений договір № 1370/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11 травня 2019 року відбулася заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення банком 2 на користь Товариства прав вимоги за кредитним договором від 22 лютого 2007 року № 11120997000, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (а. с. 10-11).
Відповідно до Виписки з додатку 1 до договору про відступлення прав вимоги від 11 травня 2019 року № 1370/К, ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 22 лютого 2007 року № 11120997000 (а. с. 12).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва у справі № 2-3276-1/10 (провадження № 6/759/135/20) від 20 січня 2020 року було замінено сторону (стягувача) ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому листі, виданому Святошинським районним судом м. Києва у справі № 2-3276-1/10 на його правонаступника ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» (а. с. 13).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва у справі № 2-3276-1/10 (провадження № 6/759/126/21) від 19 березня 2021 року відмовлено ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» у поновленні строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачі дубліката виконавчого листа, виданого Святошинським районним судом м. Києва у справі № 2-3276-1/10 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а. с. 14-16).
Згідно з розрахунком, наведеним у позові, три проценти річних від простроченої суми боргу за кредитним договором становить 1 469,01 дол. США, у тому числі: 832,36 дол. США (3 % за період з 12 березня 2017 року до 31 грудня 2019 року); 296,40 дол. США (3 % за період з 01 січня до 31 грудня 2020 року); 340,25 дол. США (3 % за період з 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Нарахування 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора та отримані компенсації за неналежне виконання зобов'язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15).
Судове рішення не породжує грошове зобов'язання і не змінює правовідносини сторін, тому виконання судового рішення (в примусовому порядку чи добровільно, сплив строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, тощо) та виконання зобов'язання мають різну правову природу.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19), до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Заява відповідача про застосування строків позовної давності до суду не надходила.
Таким чином, у цій справі між сторонами виник спір щодо стягнення на підставі статті 625 ЦК України трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконання грошового зобов'язання за рішенням суду.
Ці висновки узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Загальна сума заборгованості за рішенням суду становить складала 9 880,00 дол. США, що згідно з курсом НБУ станом на 24 грудня 2010 року було еквівалентно 78 698,38 грн.
Позивач наводить розрахунок розміру три проценти річних, які просить стягнути з відповідача, та зазначає, що три проценти річних від простроченої суми боргу за кредитним договором становить 1 469,01 дол. США, у тому числі: 832,36 дол. США (3 % за період з 12 березня 2017 року до 31 грудня 2019 року); 296,40 дол. США (3 % за період з 01 січня до 31 грудня 2020 року); 340,25 дол. США (3 % за період з 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року).
Суд, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, здійснивши оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, дійшов висновку про правильне здійснення позивачем такого розрахунку, а відтак такий розрахунок заслуговує на увагу і приймається судом, як належний та допустимий доказ.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 1 469,01 дол. США, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
При обрахунку трьох процентів річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні (в даному випадку заборгованість стягнуто в доларах США). У такому випадку стягнення з відповідачів трьох процентів річних має відбуватися саме в іноземній валюті.
Задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 028,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» 3 % річних, нараховані за період з 12 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року у розмірі 1 469,01 дол. США.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина друга статті 273 ЦПК України).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України (частина третя статті 354 ЦПК України).
Інформація про учасників:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», ЄДРПОУ 34615314, адреса: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 40х.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Текст рішення виготовлено 04.08.2025 року.
Суддя Ю. О. Твердохліб