СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/5966/25
пр. № 2/759/3716/25
04 серпня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Твердохліб Ю. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 10 212,88 грн та судові витрати у справі у розмірі 2 422,40 грн судового збору і 7 000,00 грн на правову допомогу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 26 червня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі - ТОВ «ФК «Кредіплюс») та відповідачем укладено кредитний договір № 144732 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 6 945,00 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 5 000,40 грн на № рахунку / картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті у розмірі 1 944,60 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з пунктом 2.5 індивідуальної частини.
Після вчинених відповідачем дій (підписання за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора), 26 червня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» ініціювало переказ коштів згідно з договором на платіжну картку № НОМЕР_2 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.
10 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивач уклали договір факторингу № 10102024, згідно з умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 26 червня 2024 року № 144732.
Всупереч умовам договору відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі - 10 212,88 грн, у тому числі: 6 057,08 грн - заборгованість за кредитом; 3 755,80 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 400,00 грн - комісія за кредитним договором.
Ця сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 10 жовтня 2024 року - 26 лютого 2025 року.
Процесуальні дії
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2025 року визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю. О. та справа передана судді (а. с. 72-73).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а. с. 75-78).
15 квітня 2025 року до суду на виконання ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року від Акціонерного товариства «Креді агріколь банк» надійшла виписка з рахунку відповідача (а. с. 85-86).
Відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками до неї. У встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили, конверти повернулися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 81-83, 88).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суддя приходить до наступного.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 26 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем укладено кредитний договір № 144732 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а. с. 26-48).
Сума (загальний розмір) кредиту становить 6 945,00 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 5 000,40 грн на № рахунку / картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті у розмірі 1 944,60 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з пунктом 2.5 індивідуальної частини.
Пунктом 2.5 індивідуальної частини передбачено, що комісія за надання кредиту складає 1 944,60, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору.
Після вчинених відповідачем дій (підписання за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора), 26 червня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» ініціювало переказ коштів згідно з договором на платіжну картку № НОМЕР_2 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.
Пунктом 2.6 індивідуальної частини передбачено, що загальний строк кредитування за цим договором складає 70 днів з 26 червня до 04 вересня 2024 року.
Пунктом 2.3 індивідуальної частини визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 586,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована.
10 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивач уклали договір факторингу № 10102024, згідно з умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 26 червня 2024 року № 144732 (а. с. 57-59).
Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу від 10 жовтня 2024 року № 10102024 від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 10 212,88 грн, що також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників та платіжною інструкцією від 12 грудня 2024 року № 5179 (а. с. 60-63).
Судом встановлено, що всупереч умов договору відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі - 10 212,88 грн, у тому числі: 6 057,08 грн - заборгованість за кредитом; 3 755,80 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 400,00 грн - комісія за кредитним договором.
Ця сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 10 жовтня 2024 року - 26 лютого 2025 року (а. с. 56).
Згідно з випискою Акціонерного товариства «Креді агріколь банк» за рахунком клієнта ОСОБА_1 26 червня 2024 року на картку № НОМЕР_3 зараховано 5 000,40 грн (а. с. 86).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
З огляду на статтю 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов'язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту.
При цьому за правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження своїх вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» надало договір про споживчий кредит від 26 червня 2024 року, паспорт споживчого кредиту, правила надання коштів, довідку про успішність операцій з перерахунку коштів, картку обліку виконання договору, виписку з особового рахунку за період з 10 жовтня 2024 року до 21 лютого 2025 року.
Також випискою Акціонерного товариства «Креді агріколь банк» за рахунком клієнта ОСОБА_1 , підтверджено зарахування 26 червня 2024 року суми 5 000,40 грн на картку № НОМЕР_3
Будь-яких доказів (відомостей) на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачкою договірних зобов'язань перед позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач довів перед судом підставність своїх вимог, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн, а також понесені позивачем витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 7 000,00 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 04 лютого 2025 року № 04/02/25-01, додатковою угодою до нього від 04 лютого 2025 року № 2, актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 04 лютого 2025 року.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 10 212 (десять тисяч двісті дванадцять) гривень 88 копійок заборгованості за кредитним договором від 26 червня 2024 року № 144732.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок витрат за надання професійної правничої допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина друга статті 273 ЦПК України).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України (частина третя статті 354 ЦПК України).
Інформація про учасників:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Текст рішення виготовлено 04.08.2025 року.
Суддя Ю. О. Твердохліб