Справа № 950/2099/25
Номер провадження 2-о/950/130/25
04 серпня 2025 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого судді - Стеценка В. А.,
при секретарі судового засідання - Радковській О.В.,
за участю: заявниці - ОСОБА_1 ,
представника - адвоката Кондратенко С.Ю.
розглянувши справу за заявою адвоката Кондратенко Світлани Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису;
Представник заявниці звернулася до суду з зазначеною заявою, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 з 01.11.2019 року по 29.11.2022 року перебували у шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 .
Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, проте незважаючи на це, ОСОБА_2 систематично за адресою проживання заявниці вчиняє домашнє насильство відносно неї в присутності малолітньої дитини, а саме сварки, образи нецензурною лайкою, висловлювання погроз фізичної розправи, що завдає шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відносно ОСОБА_2 неодноразово складалися адміністративні протоколи про вчинення домашнього насильства, а термінові заборонні приписи, винесені відносно нього, він нехтує, продовжуючи вчиняти дії, які призводять до вчинення домашнього насильства.
Тому представник заявниці звернулася до суду та просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк 6 місяців, яким заборонити йому перебувати в місці проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , заборонити наближатись на відстань ближче 100 метрів до місця їх проживання, заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними, та заборонити ОСОБА_2 контактувати з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 через засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В судовому засіданні заявниця та її представник свої вимоги підтримали в повному обсязі.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час, дату місце розгляду справи був сповіщений належним чином.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши докази у справі, суд зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованим по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , з 01.11.2019 року по 29.11.2022 року перебували у шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 (а.с. 5-6, 8-11).
14.05.2025 року співробітниками ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області буди складені протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАД № 602275 та ВАД №602276, згідно яких ОСОБА_2 о 5 год. 00 хв. 14.05.2025 року, перебуваючи по АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 умисні дії психологічного характеру, а саме висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю в присутності дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим відповідно вчинив правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КпАП України та ч. 2 ст. 173-2 КпАП України (а.с. 7).
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 , суд зазначає, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Дані правовідносини врегульовані Законом України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до п.п. 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 та сина ОСОБА_3 , а тому суд вважає, що є ризик продовження у майбутньому домашнього насильства з його боку відносно заявниці та її сина.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкоду у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Таким чином, оцінивши всі наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд доходить висновку про необхідність застосування до ОСОБА_2 запропонованих заявницею спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, а саме: заборонити перебувати в місці спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та наближатись на відстань ближче 100 метрів до їх місця проживання; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 ; заборонити контактувати з ними через засоби зв'язку особисто та через третіх осіб.
Дію обмежувального припису встановити на строк 6 місяців.
Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий орган міської ради за місцем проживання (перебування) заявника.
Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.81,82,350-1 - 350-8,354-355 ЦПК України, суд
Заяву адвоката Кондратенко Світлани Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису задовольнити.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покласти на нього такі обов'язки:
-заборонити перебувати в місці проживання ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
-заборонити наближатись на відстань ближче 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
-заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;
-заборонити контактувати з ОСОБА_1 та з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , через засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Встановити строк дії обмежувального припису - 6 (шість) місяців.
Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий орган міської ради за місцем проживання (перебування) заявника.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Володимир СТЕЦЕНКО