01.08.25
22-ц/812/1414/25
Провадження №22-ц/812/1414/25
іменем України
01 серпня 2025 року м. Миколаїв
справа № 485/1127/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Крамаренко Т.В.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ"
на ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області, ухвалену 26 червня 2025 року під головуванням судді Яворського С.Й., в приміщенні цього ж суду, повний текст ухвали складено 26 червня 2025 року у цивільній справі
за позовом
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА-ПЛЮС" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
В червні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС АГРОПРОДУКТ» ( далі - ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ»), Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА-ПЛЮС" (далі - ТОВ "ПЕРЕМОГА-ПЛЮС") про розірвання договору оренди землі від 01 липня 2011 року щодо земельної ділянки із кадастровим номером 4825783700:03:000:0122 та стягнення з ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ» на користь кожного 33 689 грн 22 коп. заборгованості зі сплати орендної плати.
В обґрунтування позову представник позивачів зазначала, що 01 липня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз-Південь» укладено договір оренди землі, за яким позивачем передано вказаному товариству в оренду строком на 15 років земельну ділянку із кадастровим номером 4825783700:03:000:0122 загальною площею 11,08 га розташованої в межах території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В подальшому, 28 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , ТОВ «Райз-Південь» та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду № 3500048 до Договору оренди землі від 01 липня 2011 року. Згідно вказаної додаткової угоди зі згоди орендодавця орендар ТОВ «Райз-Південь» передає, а новий орендар - ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» приймає на себе права та обов'язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди, предметом якого є земельна ділянка, а пунктом 4 додаткової угоди сторони домовились викласти Договір оренди в іншій редакції.
Умовами Договору оренди землі, (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 28.12.2017), визначено, що орендодавцем передається земельна ділянка загальною площею 11,0800 га, у тому числі ріллі богарної 11,0800 га, що становить 2 паю, кадастровий номер земельної ділянки 4825783700:03:000:0122, строк дії договору до 21 грудня 2026 року.
01 січня 2024 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду до Договору оренди землі № 482578004003005 від 22 грудня 2011 року, відповідно до умов якої змінено орендодавця з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Посилаючись на систематичну несплату орендної плати, позивачі просили розірвати договір оренди та стягнути з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь кожного орендну плату за 2022-2024 роки у розмірі 33 689 грн 22 коп.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме земельну ділянку кадастровий номер 4825783700:03:000:0122, суб'єктом цього речового права зазначено ТОВ «Перемога-Плюс».
18 червня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подало зустрічну позовну заяву. В обґрунтування зустрічного позову зазначало, що земельна ділянка (кадастровий номер 4825783700:03:000:0122), яка розташована в межах території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами, що унеможливлює її використання за призначенням відповідно до умов договору оренди.
Просило зобов'язати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 привести земельну ділянку з кадастровим номером 4825783700:03:000:0122 у придатний для використання стан шляхом надання до неї доступу на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2025 року у прийнятті зустрічного позову ТОВ "ЮТС - АГРОПРОДУКТ" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов'язання привести земельну ділянку у придатний для використання стан відмовлено. Зустрічну позовну заяву повернуто ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" та роз'яснено право звернутися до суду з цими позовними вимогами в загальному порядку.
Справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", ТОВ "ПЕРЕМОГА-ПЛЮС" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості призначено до судового розгляду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просило скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у прийнятті зустрічного позову ТОВ «ЮТС - АГРОПРОДУКТ» та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом.
Узагальненні доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про те, що позов та зустрічний позов не є взаємопов'язаними. Первісний позов стосується розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з виплати орендної плати за 2022-2024 роки. Зустрічний позов ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» полягає у зобов'язанні ОСОБА_2 , ОСОБА_1 привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом надання доступу до земельної ділянки на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі.
На думку ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», позови є взаємопов'язаними.
Задоволення зустрічного позову, який вимагає від орендодавця забезпечити належний стан ділянки для використання, безпосередньо виключить можливість задоволення первісного позову щодо стягнення орендної плати та розірвання договору, оскільки неможливість використання земельної ділянки через її потенційне забруднення вибухонебезпечними предметами звільняє орендаря від обов'язку сплачувати орендну плату, адже обов'язком власника земельної ділянки є вчинення дій щодо збереження земельної ділянки в такому стані, який би давав змогу використовувати її за цільовим призначенням.
Встановлення обставин не використання майна з вини орендодавця - повністю виключає можливість задоволення первісного позову і також стосується перевірки обґрунтованості підстав первісного позову щодо нарахування орендної плати.
Натомість суд фактично до розгляду зустрічного позову по суті і встановлення відповідних обставин невиконання договірних обов'язків орендодавцем, вирішив питання про необґрунтованість позову на стадії його прийняття чим порушив принципи рівності і об'єктивності.
Узагальненні доводи інших учасників справи
На вказану апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала відзив, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та зазначає, що предметом доказування за первісним позовом є факт наявності укладеного договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого відповідно до чинного законодавства, наявність заборгованості із виплати орендної плати та підстави для розірвання договору оренди землі. В той же час, предметом доказування зустрічної позовної заяви є стан земельних ділянок із кадастровим номером 4825783700:03:000:0122 площею 11,0738 га, що розташована в межах території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, яка на думку позивача за зустрічною позовною заявою, перебуває у стані непридатному для використання за цільовим призначенням.
Таким чином, підлягають з'ясуванню, доведенню та оцінці різні обставини, що входять в предмет доказування, та ступінь виконання обов'язків учасниками справи за договором оренди землі від 01липня 2011 року (в редакції Додаткової угоди від 28 грудня 2017 за № 3500048).
Зазначала, що вимоги зустрічної позовної заяви не є взаємопов'язаними з первісними позовними вимогами, і задоволення зустрічних позовних вимог не виключить повністю або частково задоволення первісних позовних вимог, а їх спільний розгляд не буде досягати мети доцільності для оперативного і правильного вирішення спорів.
2. Мотивувальна частина
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті 6 статті 353 цього Кодексу (щодо повернення заяви заявникові) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, оскільки рішення у цій справі ухвалене за відсутності учасників справи, повне судове рішення складене 01 серпня 2025 року, датою ухвалення рішення є 01 серпня 2025 року.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Відповідно до частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Тобто, цивільне процесуальне законодавство гарантує відповідачеві право на захист від пред'явленого позову шляхом подання зустрічного позову.
Відповідно до частини 2 статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Взаємний зв'язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв'язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем.
Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв'язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.
Таким чином, зі змісту статті 193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.
У пункті 21 постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №904/6157/19 вказано, що взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: - обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; - вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; - задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.
Згідно з постановами Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі №910/18778/20, від 22 квітня 2019 року у справі №914/2236/18, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
Відповідно до частини 3 статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Зі змісту первісного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вбачається, що предметом доказування є встановлення істотних порушень відповідачем умов договору оренди та наявність підстав для його розірвання та стягнення заборгованості з орендної плати.
Предметом доказування зустрічної позовної заяви є стан земельної ділянки із кадастровим номером 4825783700:03:000:0122 площею 11,0738 га, що розташована в межах території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, яка на думку позивача за зустрічною позовною заявою, перебуває у стані непридатному для використання за цільовим призначенням. Задоволення зустрічних позовних вимог, стосуються покладення зобов'язань на власника земельної ділянки здійснити певні дії на майбутнє.
Отже вимоги за первісним та зустрічним позовами є різними як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін спору, що зумовлює самостійний предмет їх доказування, тобто не є однорідними та взаємопов'язаними, що вірно констатував суд першої інстанції.
Посилання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», на те, що позови є взаємопов'язаними, оскільки встановлення обставин неналежного виконання Орендодавцем умов договору, а саме знаходження земельної ділянки в непридатному стані через її замінування, позбавляє Орендаря можливості використовувати її за цільовим призначенням, а відповідно і сплачувати орендну плату протягом 2022-2024 років, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки задоволення зустрічних позовних вимог не виключить повністю або частково задоволення первісних позовних вимог, а їх спільний розгляд не буде досягати мети доцільності для оперативного і правильного вирішення спорів
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоцільність прийняття зустрічної позовної заяви та повернення зустрічного позову ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», оскільки об'єднання вищевказаних позовів в одне провадження та спільний розгляд є недоцільним, адже позови містять різний предмет, зміст позовних вимог та обставини, які підлягають доказуванню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення суду підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» залишити без задоволення.
Ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за правилами, передбаченими статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Лівінський
Судді Т.Б. Кушнірова Т.В. Крамаренко
Повне судове рішення складено 01 серпня 2025 року.