03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 757/10310/23-ц Головуючий у суді першої інстанції - Бусик О. Л.
Номер провадження № 22-ц/824/10812/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
30 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Бусик О.Л., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування й відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування та збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригод, у якому просила суд стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» на її користь невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 62 397, 37 грн; стягнути з ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту її автомобіля, що становить 109 298, 96 грн, а також моральну шкоду у розмірі 12 000, 00 грн. Та стягнути з останнього судові витрати.
В обґрунтування позову, позивач зазначала, що 15 жовтня 2022 року о 15 годині 55 хвилин водій ОСОБА_1 в м. Вінниці, на Центральному мосту, біля електроопори №100, керуючи транспортним засобом «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 , та по інерції з автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_3 , які рухалися попереду, від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2022 року в справі № 127/24005/22 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні зазначеного ДТП.
Цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована в ПрАТ «СК «Універсальна» відповідно до полісу №210959294.
Вказує, що вона звернулася до ПрАТ «СК «Універсальна» з повідомленням про настання страхового випадку та із заявою про виплату страхового відшкодування.
ПрАТ «СК «Універсальна» виплатило їй лише частину страхового відшкодування у розмірі 95 102, 63 грн (виплату здійснено зі зменшенням на розмір визначеної полісом франшизи 2 500 грн).
Натомість згідно з рахунком на оплату №НК121 від 01 лютого 2023 року вартість відновлювального ремонту складає 265 298, 96 грн.
Окрім того, згідно з товарним чеком від 15 жовтня 2022 року вартість послуг з перевезення автомобіля складає 1 500 грн.
Таким чином, позивач вважає, що з ПрАТ ««СК «Універсальна» підлягає стягненню страхове відшкодування в сумі 62 397,37 грн.
При цьому, відповідно до рахунку на оплату №НК121 від 01 лютого 2023 року вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля становить 265 298, 96 грн.
Отже, різниця між належним до виплати страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту її автомобіля становить 109 298, 96 грн, які на думку сторони позивача підлягає стягненню з ОСОБА_1 ..
Крім того, позивач вказувала, що неправомірними діями ОСОБА_1 їй було завдано моральну шкоду.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_2 31 159 грн 73 копійки страхового відшкодування, 311 грн 59 коп. витрат з оплати судового збору, 3 357 грн 60 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 674 грн 66 коп. - витрат на проведення експертизи.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 80 248 грн 15 коп., моральну шкоду в сумі 1 000 грн, витрати з оплати судового збору в розмірі 949 грн 47 коп., 8 642,40 гривень витрат на професійну правничу допомогу та 6 684,39 гривень витрат за проведення експертизи вартості матеріального збитку автомобіля позивача.
В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення з нього майнової шкоди в розмірі, що перевищує суму франшизи, а також пропорційно зменшити стягнення судових витрат з нього.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилався на висновок експерта № 25593/23-54 від 11 жовтня 2024 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_2 , який зазнав пошкоджень внаслідок ДТП 15 жовтня 2022 року, станом на дату ДТП складала 205 010, 51 грн.
Зі змісту такого висновку вбачається, що в основу розрахунків взято калькуляцію щодо іншої моделі транспортного засобу. Автомобіль «Hyundai Sonata» відноситься до модифікації - YF. Така ж модифікація моделі визначена у ремонтній калькуляції по цьому ж автомобілю ПрАТ «СК Універсальна». Проте, у калькуляції висновку експерта № 25593/23-54 від 11 жовтня 2024 року визначена модифікація вказаного автомобіля - LF.
Різниця між цими модифікаціями полягає у тому, що модифікація YF випускалася з 2009 - 2014 роки, а LF з 2014 по 2019 роки. Автомобіль позивача випущений у 2013 році, тому не відноситься до новішої та дорожчої модифікації LF.
Звертає увагу суду, що при розгляді справи в суді першої інстанції експерт зазначив, що йому не відомо достеменно чи буде відрізнятися вартість відновлювального ремонту для моделей YF та LF.
На підставі викладеного та враховуючи, що вказаний висновок експерта є суперечливим ОСОБА_1 вважає, що вказаний висновок експерта є неналежним доказом.
Разом з тим наголошує, що огляд пошкодженого автомобіля не проводився, а перебування автомобіля позивача у відремонтованому стані є самостійною підставою для відмови у проведенні дослідження.
12 травня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - Конюшко Д.Б. , відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що ОСОБА_1 не було надано до суду доказів того, що судовим експертом при проведенні дослідження й виконанні складання висновку судового експерта були допущені порушення.
Вказує, що доводи ОСОБА_1 про те, що в основу розрахунків взято калькуляцію щодо іншої моделі транспортного засобу не відповідає дійсності з огляду на наступне.
Експертом в судовому засіданні зазначалося, що експертиза проводилася за допомогою програмного комплексу «AUDATEX», в який вводиться VIN-код автомобіля, яка й виставляє модель транспортного засобу та вказане не впливає на вартість розрахунку. Дана програма також автоматично визначає вартість запчастин, що підлягають заміні.
На підставі викладеного сторона позивача вважає, що судом першої інстанції було ухвалене законне й обґрунтоване рішення.
При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 - адвокат Синявська К.Ю., яка була присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди в розмірі, що перевищує суму франшизи, а також пропорційно зменшити стягнення судових витрат з нього.
30 липня 2025 року від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Конюшко Д.Б. надійшла заява про розгляд справи без його участі, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності .
Інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що 15 жовтня 2022 року о 15.55 год. водій ОСОБА_1 в м. Вінниці, на Центральному мосту, біля електроопори №100, керуючи транспортним засобом «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 , та по інерції з автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_3 , які рухалися попереду, від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2022 року в справі № 127/24005/22 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні зазначеного ДТП.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Універсальна» відповідно до полісу №210959294.
Позивач звернулась до ПрАТ «СК «Універсальна» з повідомленням про настання страхового випадку та із заявою про виплату страхового відшкодування.
ПрАТ «СК «Універсальна» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 95 102,63 грн. (96 102,63 грн (сума без ПДВ) - 2 500,00 грн (франшиза) + 1 500,00 грн (витрати на евакуатор) = 95 102, 63 грн.).
Згідно зі висновком експерта №25593/23-54 від 11 жовтня 2024 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 , який зазнав пошкоджень внаслідок ДТП, що сталась 15 жовтня 2022 року, станом на дату ДТП складала 127 262,36 грн.
Окрім того, згідно зі висновком експерта №25593/23-54 від 11 жовтня 2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_2 , який зазнав пошкоджень внаслідок ДТП, що сталась 15 жовтня 2022 року, станом на дату ДТП складала 205 010, 51 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 пов'язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу), позивачу ОСОБА_2 було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача.
Таким чином приймаючи рішення суд дійшов висновку про стягнення із останнього як заподіювача шкоди різниці матеріальної шкоди між страховим відшкодуванням та загальною сумою заподіяної матеріальної шкоди, визначену висновком експерта по визначенню вартості матеріального збитку.
Разом з цим, з відповідача ПрАТ «СК «Універсальна» судом досягнута сума страхового відшкодування у розмірі 31 159,73 грн., в межах ліміту страхової суми, визначеної полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В рахунок відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з урахуванням принципів розумності і справедливості та вважав, що розмір заявленої суми до стягнення якої наполягав позивач є явно завищеним, а тому прийшов до висновку, що сума у розмірі 1 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди буде відповідати ступеню та характеру моральних страждань.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову відповідає з огляду на наступне.
Судове рішення оскаржується лише в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 . В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Так, згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ст. 22 ЦК України).
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Положення статті 1187 ЦК України є спеціальними відносно статті 1166 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.
Поняття джерела підвищеної небезпеки закріплено у статті 1187 ЦК України.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
У разі відсутності преюдиційного доказу вини особи у завданні шкоди, зазначена обставина підлягає встановленню у ході розгляду цивільної справи. Не притягнення особи до адміністративної відповідальності з будь-яких причин за порушення Правил дорожнього руху не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Винність особи у вчиненні ДТП, завданні шкоди у цивільній справі повинна бути доведена у загальному порядку.
У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі №641/2795/16-ц (провадження № 61-20728св19) зазначено, що "не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо".
Аналогічний правовий висновок міститься також і в постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 647/698/16-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 638/16723/15-ц від 18 грудня 2019 року у справі № 569/13962/17.
Так із матеріалів справи вбачається, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2022 року в справі № 127/24005/22 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні зазначеного ДТП.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З врахуванням вище вказаних обставин у справі та норм процесуального законодавства, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем обставин справи та вини відповідача у спричиненні ДТП наслідком якого було пошкодження автомобіля, що належить позивачу є обґрунтованим, оскільки вище вказані обставини в своїй сукупності та з врахуванням інших доказів у справі, повністю узгоджуються із вище вказаними доказами підтверджують вину ОСОБА_1 у порушенні п.12.1, 13.1 ПДР України, що мало наслідком пошкодження майна позивача. Відповідач у справі належними та допустимими доказами вище вказані докази не спростував.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині правомірності стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 80 248,15 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмір 1 000 грн, апеляційний суд керується наступним.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності що передбачено статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зазначена правова позиція закріплена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).
Так, при розгляді вказаної справи судом першої інстанції була призначена судова транспортно - товарознавча експертиза, відповідно до висновку експерта експерта №25593/23-54 від 11 жовтня 2024 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 , який зазнав пошкоджень внаслідок ДТП, що сталась 15 жовтня 2022 року, станом на дату ДТП складала 127 262,36 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_2 , який зазнав пошкоджень внаслідок ДТП, що сталась 15 жовтня 2022 року, станом на дату ДТП складала 205 010, 51 грн.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції в частині того, що розмір матеріального збитку, заподіяний власнику автомобіля марки «Hyundai Santa FE» д.н.з НОМЕР_2 , внаслідок дорожнього-транспортної пригоди, станом на 15 жовтня 2022 року, складав: 205 010, 51 грн отже позивачу з боку відповідача ОСОБА_1 підлягає виплата різниці між матеріальною шкодою заподіяною внаслідок ДТП та страховим відшкодуванням (що має бути сплаченим Страховиком) (130 000 грн) + франшиза 2 500 та становить 80 248,15 грн.
Доводи про те, що висновок експерта, який суд першої інстанції поклав в основу рішення не є допустимим та належним доказом, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині відшкодування позивачу за рахунок відповідача моральної шкоди.
ЄСПЛ вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).
Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21)).
Враховуючи факт завдання шкоди транспортному засобу позивача по справі, а також у зв'язку із протиправною поведінкою відповідача, зазнав душевних страждань та переживань у зв'язку із пошкодженням власного транспортного засобу. Суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та зменшення розміру моральної шкоди до 1 000 грн.
Колегія судів погоджується із судом першої інстанції в тому, що визначений ним розмір відшкодування є розумним, виваженим і справедливим, відповідає обсягу душевних, фізичних та психологічних страждань, ступеню моральних переживань, яких зазнав позивач.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків районного суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 49, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, ст. 22, 23, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, Київський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 31 липня 2025 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв