справа № 761/35112/24 головуючий у суді І інстанції Волошин В.О.
провадження № 22-ц/824/10820/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
30 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року про відмову у заміні сторони виконавчого провадження, постановлену під головуванням судді Волошина В.О. у м. Києві, у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошея Дмитро Станіславович, про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою та просив суд замінити стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 17 лютого 2016 року у справі № 2-14767/10 щодо стягнення з ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором № 97/П/27/2008-840 від 25 лютого 2008 року з відкритого (публічного) акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на ОСОБА_1 .
Заява обґрунтована тим, що на виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, з примусового виконання виконавчого листа №2-14767/10 відносно боржника ОСОБА_3 . В подальшому, за результатами відкритих торгів (аукціону) між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Світ Фінансів» 09 січня 2020 року було укладено договір № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого ПАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «Світ Фінансів», а ТОВ «Світ Фінансів» набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 97/П/27/2008-840 від 25 лютого 2008 року. 26 січня 2022 року між ТОВ «Світ Фінансів» та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Світ Фінансів» відступило ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 за плату набув право вимоги за кредитним договором № 97/П/27/2008-840 від 25 лютого 2008 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року у задоволені заяви ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини викладені ним у заяві про заміну сторони виконавчого провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, щорішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року, було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 234 210,30 доларів США, що за курсом НБУ на час подання позову складає 1 854 219, 56 грн.; 1 700,00 грн. - судового збору; 120,00 грн. - збору за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року було скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» судового збору в сумі 1700,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційне забезпечення розгляду справи та ухвалено в цій частині нове рішення наступного змісту:
- стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» судовий збір у розмірі 850,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 60,00 грн.;
- стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Надра» судовий збір у розмірі 850,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 60,00 грн.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2010р. було залишено судом апеляційної інстанції без змін.
На виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, з примусового виконання виконавчого листа № 2-14767/10 відносно боржника ОСОБА_3 .
За результатами відкритих торгів (аукціону) між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Світ Фінансів» 09 січня 2020 року було укладено договір № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого ПАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «Світ Фінансів», а ТОВ «Світ Фінансів» набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 97/П/27/2008-840 від 25 лютого 2008 року.
В подальшому, 26 січня 2022 року між ТОВ «Світ Фінансів» та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Світ Фінансів» відступило ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 за плату набув право вимоги за кредитним договором.
Відмовляючи в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив із того, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням статей 512, 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. На думку суду першої інстанції, фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Оскільки відбулася заміна кредитодавця ТОВ «Світ Фінансів», який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій із надання фінансових послуг, на фізичну особу - ОСОБА_1 , останній не може надавати фінансові послуги, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні.
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частин першої та другої 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного чи приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122 цс13), виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Такий правовий висновок підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі №346/1305/19, (провадження № 14-181цс20).
З матеріалів справи вбачається, що відступлення права вимоги за кредитним договором відбулося 09 січня 2020 року шляхом укладення договору між ПАТ КБ «Надра» (який перебував в процесі ліквідації) та ТОВ «Світ Фінансів» про відступлення прав вимоги відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону №UA-ЕА-2019-11-05-000013-а від 09 грудня 2019 року.
22 січня 2022 року між ТОВ «Світ Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 97/П/27/2008-840 від 25 лютого 2008 року, що укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 .
У вказаному договорі сторони погодили, що товариство відступає в порядку та на умовах, визначених цим договором, належне йому право грошової вимоги до боржників за кредитним договором, зокрема: право вимоги сплати основного боргу; право вимоги сплати за нарахованими та несплаченими процентами; право вимоги сплати неустойки, пені, штрафів.
Заявник не набув право здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов'язань, тобто кредитор передав право вимоги новому кредитору.
Предметом судового розгляду є заява про заміну сторони виконавчого провадження, а не оспорення договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.
Верховний Суд у постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 дійшов висновку, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов'язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Таким чином суд першої інстанції вдався до оцінки договору про відступлення права вимоги, не врахувавши, що відповідно до вимог ст. 204 ЦК України дійсність договору презюмується.
Посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20 колегія суддів вважає помилковими, оскільки її висновки не є релевантними до даних правовідносин. У вказаній справі предметом спору було визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування квартири, натомість у розглядуваній справі вирішується питання заміни сторони виконавчого провадження.
Суд першої інстанції не врахував презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг.
Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14 та від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зробив висновок, що відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі, з огляду на положення пункту 2 договору відступлення права вимоги.
На необхідність перевірки доводів перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 2-879/11, (провадження № 61-10005св21), від 03 листопада 2021 року у справі № 301/2368/14-ц (провадження № 61-11546св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.
Такий правовий висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, провадження № 14-181цс20.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 637/590/16-ц (провадження № 61-15865св21), від 28 вересня 2022 року у справі № 143/1269/17 (провадження № 61-5383св22), від 06 вересня 2023 року у справі № 466/3066/13-ц (провадження № 61-785св23).
Так, на підтвердження переходу права грошової вимоги за кредитним договором № 97/П/27/2008-840 від 25 лютого 2008 року заявником надано: кредитний договір № 97/П/27/2008-840 від 25 лютого 2008 року укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 ; договір № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Світ Фінасів»; договір про відступлення прав вимоги від 26 січня 2022 року, укладений між ТОВ «Світ Фінасів» та ОСОБА_1 ; додаток № 1 до договору відступлення права вимоги від 26 січня 2022 року; додаток № 2 до договору відступлення права вимоги від 26 січня 2022 року; платіжне доручення від 26 січня 2022 року про оплату за договором відступлення права вимоги від 26 січня 2022 року, в якому вказано: платник ОСОБА_6 , отримувач ТОВ «Світ Фінасів».
Аналізуючи умови договору від 09 січня 2020 року № GL3N212458 про відступлення прав вимоги, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Світ Фінансів», колегія суддів звертає увагу, що за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, банк відступив шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальників, заставодавців, поручителів визначених у Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язків Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами поруки, договорами застави, договорами про надання гарантії (гарантіями), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (пункт 2.1 договору про відступлення права вимоги).
При цьому, матеріали справи не містять Додатку № 1 до цього договору, який би був підписаний сторонами договору та містив інформацію про передане право вимоги.
Крім того, відповідно до п. 4 цього договору, сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у розмірі 21 310 728,88 грн. без ПДВ. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі з моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до п. 6.5 цього Договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.
У пункті 6.5. цього договору, визначено, що Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів проведення оплати за договором про відступлення прав вимоги № GL3N212458 від 09 січня 2020 року, а отже, і доказів набуття кредитором - ТОВ «Світ Фінансів»права вимоги до ОСОБА_3 .
Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником у цій справі.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14 та від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, від 06 вересня 2023 року у справі № 466/3066/13-ц.
Таким чином, враховуючи, що заявником не надано належних та допустимих доказів виконання зобов'язань кредитором ТОВ «Світ Фінансів» за договором про відступлення прав вимоги № GL3N212458 від 09 січня 2020 року, колегія суддів не вбачає підстав для заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні.
Відмовляючи в задоволенні заяви про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження суд першої інстанції по суті дійшов вірного висновку про відсутність підстав до задоволення заяви, однак при цьому виходив з невірних мотивів, допустивши невідповідність висновків суду обставинам справи, що в силу вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до зміни судового рішення в мотивувальній частині.
На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 31 липня 2024 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.