справа № 939/86/25 головуючий у суді І інстанції Міланіч А.М.
провадження № 22-ц/824/9489/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
29 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Калетнік Мариною Юріївною на рішення Бородянського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У січні 2025 року представник АТ «ПУМБ» звернувся до Бородянського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року із вказаним позовом, в якому просив:
стягнути з відповідача на користь банку заборгованість в сумі 117 776,32 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами укладені кредитні договори: 29 грудня 2020 року №1001781735201 на суму 81 900,00 грн; 13 липня 2021 року №1001918430301 на суму 100 000,00 грн.
Протягом тривалого часу відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання, внаслідок чого його заборгованість станом на 31 жовтня 2024 року склала:
по кредитному договору №1001781735201 від 29 грудня 2020 року - 89 901,52 грн. з яких: 40 848,31 грн. - заборгованість за кредитом, 11,49 грн. - заборгованість за процентами, 49 041,72 грн. - заборгованість за комісією;
по кредитному договору №1001918430301 від 13 липня 2021 року - 27 874,80 грн. з яких: 18 660,72 грн. - заборгованість за кредитом, 3,19 грн. - заборгованість за процентами, 9 210,89 грн. заборгованість за комісією. Загальна сума заборгованості станом на 31 жовтня 2024 року становить 117 776,32 грн.
Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість в сумі 117 776,32 грн та відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 422,40 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Калетнік Марина Юріївна 20 березня 2025 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 59 520,52 грн.
Посилається на те, що кредити були взяті позивачем в банку внаслідок шахрайських дій громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обіцяла, що кошти взяті позивачем в кредит повертати буде вона, на підтвердження чого надано розписки від 27 листопада 2021 року.
На даний час ведеться досудове слідство в об'єднаному кримінальному провадженні №42021112320000165 з правовою кваліфікацією за ст. 190 ч. 2 КК України, де відповідача було визнано потерпілим.
Відповідно до Довідки до Акту огляду МСЕК № 292068, відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, довічно.
Оскільки Кредитний договір укладався шляхом шахрайських дій, сама ОСОБА_2 була знайома з працівниками банку, кошти були передані відразу безпосередньо їй, текст договору був написаний дрібним шрифтом та не пояснювався Позивачу, правочин був укладений поспіхом, без дотримання попередньої процедури підписання кредитного договору, передбаченої нормами Закону України «Про споживче кредитування».
Також просила звернути увагу суду на те, що позивач разом з родиною проживають в селищі Бородянка, яке з початком повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України першим було окуповано та одним з перших потерпало від знущань над місцевими жителями. Позивачем внаслідок бойових дій, які тривали в Бородянці, було отримано вогнепальне осколкове поранення м'яких тканин правого стегна.
Відповідно до Акту складеного за результатами проведеного обстеження пошкодженого об'єкту, квартира, яка належить на праві часткової власності відповідачу, за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до ІІ категорії пошкоджень об'єкта; загальна характеристика категорії пошкоджень об'єкта: фактичне пошкодження будівлі становить 54%. Наявні незначні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, але без порушення вимог щодо механічного опору та стійкості за граничним станом першої та другої групи.
Відповідно до Рішення Бородянської селищної ради від 03 жовтня 2024 року №1922, вказану квартиру було визнано тимчасово непридатними для проживання строком на 6 місяців.
Також, оскільки в дружини Позивача тяжке онко захворювання та вона періодично проходить дороговартісне лікування задля збереження здоров'я та життя, через скрутний матеріальний стан оплачувати заборгованість за кредитом із врахуванням заборгованості немає змоги.
Вказала, що відповідачем визнається заборгованість за кредитним договором №1001781735201 від 29 грудня 2020 року у сумі 40 848,31 грн, а за кредитним договором №1001918430301 від 13 липня 2021 року у сумі 18 660,72 грн.
Однак стягнення заборгованості в частині комісії за обслуговування кредитної заборгованості не відповідає вимогам частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Калетнік Мариною Юріївною на рішення Бородянського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
Апелянт ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, адвокатка Калетнік М.Ю. діючи в його інтересах, 28 травня 2025 року подала заяву про розгляд справи без її участі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши думку учасниці справи, яка прибула в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до укладеного кредитного договору №1001781735201 від 29 грудня 2020 року відповідач отримав кредит в розмірі 81 900,00 грн, що підтверджується копіями: заяви №1001781735201 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, паспорта споживчого кредиту, платіжної інструкції від 29 грудня 2020 року на отримання кредитних коштів в сумі 81 900,00 грн.
Відповідно до укладеного кредитного договору №1001918430301 від 13 липня 2021 року відповідач отримав кредит в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується копіями: заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, паспорта споживчого кредиту, платіжної інструкції від 13 липня 2021 року на отримання кредитних коштів у розмірі 100 000,00 грн.
У Заявах на приєднання до Договорів вказано, що клієнт підписанням цієї заяви підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» pumb.uа, в повному обсязі з урахуванням умов наданих усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх), погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги в тому, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладенням договору страхування, підписання заяви підтверджую свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах.
У розділі Заяви «Підтвердження та запевнення», зокрема зазначено, що Відповідач, підписанням цієї Заяви надав підтвердження та запевнення що: він ознайомлений із ДКБО, тарифами банку та цілком згодний з ними; всі умови ДКБО Відповідачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Внаслідок неналежного виконання зобов'язань:
за кредитним договором №1001781735201 від 29 грудня 2020 року заборгованість відповідача станом на 31 жовтня 2024 року становить 89 901,52 грн, з яких: 40 848,31 грн - заборгованість за кредитом, 11,49 грн - заборгованість за процентами, 49 041,72 грн - заборгованість за комісією;
за кредитним договором №1001918430301 від 13 липня 2021 року заборгованість станом на 31 жовтня 2024 року становить 27 874,80 грн з яких: 18 660,72 грн - заборгованість за кредитом, 3,19 грн - заборгованість за процентами, 9 210,89 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав їх обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, оскільки відповідач свої обов'язки за кредитним договором не виконував належним чином, а тому у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка підлягає до стягнення.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
За обставинами цієї справи ОСОБА_1 29 грудня 2020 року підписав заяву №1001781735201 на приєднання до ДКБО, а 13 липня 2021 року підписав Заяву №1001918430301, чим беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb/ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговуване (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї Заяви підтверджує свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених нижче умовах.
Так, відповідачу на його прохання на підставі заяви №1001781735201 від 29 грудня 2020 року встановлено кредитний ліміт у сумі 81 900,00 грн. Розрахунковий день 30 число місяця. Платіжна дата 30 число місяця. Строк дії кредитного ліміту 24 місяці. Зі спливом вказаного строку, дія Кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО. Розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки.
Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 4,99%, річна процентна ставка складає 0,01%.
Загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) відповідно до графіку платежів становить 179 901,85 грн.
Отже, підписуючи заяву №1001781735201 на приєднання до ДКБО ОСОБА_1 був обізнаний про розмір та порядок нарахування відсотків та інших платежів у разі використання встановленого по картці кредитного ліміту.
Також, відповідачу на його прохання на підставі заяви №1001918430301 від 13 липня 2021 року встановлено кредитний ліміт у сумі 100 000,00 грн. Розрахунковий день 30 число місяця. Платіжна дата 30 число місяця. Строк дії кредитного ліміту 24 місяці. Зі спливом вказаного строку, дія Кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО. Розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки.
Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 2,99%, річна процентна ставка складає 0,01%.
Загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) відповідно до графіку платежів становить 171 770,30 грн.
Отже, підписуючи заяву №1001918430301 на приєднання до ДКБО ОСОБА_1 був обізнаний про розмір та порядок нарахування відсотків та інших платежів у разі використання встановленого по картці кредитного ліміту.
Також, згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідач у цій справі не заперечує факт укладення кредитних договорів, однак причини з яких він їх укладав і за рахунок чиїх коштів мав намір погашати заборгованість не є предметом спору та не спростовує обов'язок ОСОБА_1 як особи яка уклала кредитні договори виконувати обов'язки за ними, у т.ч погашати виниклу заборгованість, що останній визнає.
При цьому, наявність у відповідача на утриманні хворої дружини, його інвалідність та проблеми зі здоров'ям та житлом у зв'язку з воєнними діями, не спростовують наявність та розмір заявленої до стягнення заборгованості.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості, який узгоджується з випискою по особовому рахунку відповідачки, яка відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є належним доказом наявності та розміру заборгованості.
Разом з тим, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №740/3852/19 зазначено, що: :відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначено, що згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У справі, що переглядається колегією суддів установлено, що до загального розміру кредиту №1001781735201 від 29 грудня 2020 року включено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості 4 086,81 грн, а за кредитним договором №1001918430301 від 13 липня 2021 року - комісію за обслуговування кредитної заборгованості 2 990,00 грн/ міс.
Однак ані заява №1001781735201 від 29 грудня 2020 року, ані заява №1001781735201 від 29 грудня 2020 року не містять переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які за які установлено таку комісію. Посилання у заяві на те, що зміст комісії визначається у ДКБО колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів ознайомлення ОСОБА_1 із Договором комплексного банківського обслуговування.
Таким чином, включення позивачем до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Крім того, з розрахунку суми заборгованості відповідача по комісії за кредитним договором №1001781735201 від 29 грудня 2020 року встановлено, що за період з січня по грудень 2021 року ОСОБА_3 сплатив 49 041,72 грн комісії, що є більше ніж заявлена до стягнення сума заборгованості по процентам.
Також з розрахунку суми заборгованості відповідача по комісії за кредитним договором №1001918430301 від 13 липня 2021 року встановлено, що за період з серпня 2021 року по липень 2023 року ОСОБА_3 сплатив 65 549,11 грн комісії, що є більше ніж заявлена до стягнення сума заборгованості по процентам.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про задоволення вимог позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією та відсоткам не ґрунтується на правильному застосуванні і тлумаченні норм матеріального права та не відповідають обставинам справи.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи частково знайшли своє підтвердження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції по суті частково не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Проте, оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення визначив загальну суму заборгованості яка підлягає стягненню з відповідача за двома кредитними договорами з урахуванням тіла, відсотків та комісії, з метою уникнення ускладнень при виконанні судового рішення, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову на суму 59 509,03 грн, з яких: заборгованість за тілом кредитного договору №1001781735201 від 29 грудня 2020 року - 40 848,31 грн; заборгованість за тілом кредитного договору №1001918430301 від 13 липня 2021 року - 18 660,72 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апелянт ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі Закону як особа з інвалідністю ІІ групи, а позовні вимоги Банку підлягають частковому задоволенню (50,53%), на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України АТ «ПУМБ» належить компенсувати сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1 224,04 грн за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністром України.
Керуючись ст. ст. 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Калетнік Мариною Юріївною - задовольнити.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) заборгованість у розмірі 59 509 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'ять) гривень 03 коп, з яких:
заборгованість за тілом кредитного договору №1001781735201 від 29 грудня 2020 року - 40 848,31 грн;
заборгованість за тілом кредитного договору №1001918430301 від 13 липня 2021 року - 18 660,72 грн.
Компенсувати Акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний Банк» сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1 224 (одна тисяча двісті двадцять чотири) гривні 04 копійки за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністром України.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 31 липня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова